Постанова

від 18.06.2024 по справі 146/1679/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 146/1679/19

Провадження № 22-ц/801/1072/2024

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Пилипчук О. В.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 рокуСправа № 146/1679/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Ковальчука О.В., Панасюка О.С., секретар Луцишин О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 05 березня 2024 року, ухвалене суддею Пилипчуком О.В. в смт Томашпіль, повне рішення складено 15 березня 2024 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення з незаконного володіння та про скасування державної реєстрації іншого речового права,

встановив:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулися до суду із вказаним позовом, в якому просили:

- визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 04 жовтня 2019 року на земельну ділянку, належну ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК №833641, виданого на підставі розпорядження Томашпільської районної державної адміністрації №336 від 27 липня 2011 року, площею 2 га, розташовану на території Томашпільської селищної ради Вінницької області (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства, укладений від його імені з ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 04 жовтня 2019 року на земельну ділянку, належну ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 833650, виданого на підставі розпорядження Томашпільської районної державної адміністрації №336 від 27 липня 2011 року, площею 2 га, розташовану на території Томашпільської селищної ради Вінницької області (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства, укладений від її імені з ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 04 жовтня 2019 року на земельну ділянку, належну ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 833649, виданого на підставі розпорядження Томашпільської районної державної адміністрації №336 від 27 липня 2011 року, площею 2 га, розташовану на території Томашпільської селищної ради Вінницької області (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства, укладений від її імені з ОСОБА_3 ..

В обґрунтування позову позивачі зазначили, що в листопаді 2019 року їм стало відомо, що їхній родич ОСОБА_3 незаконно, шляхом підроблення їх підписів, уклав та зареєстрував договори на право користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення щодо належних їм на праві власності земельних ділянок.

Зокрема, відповідачем незаконно, шляхом підроблення їх підписів укладено та зареєстровано договори користування трьома земельними ділянками від 04 жовтня 2019 року.

Вказаними земельними ділянки ОСОБА_3 користувався за їх згодою певний час безоплатно, оскільки він є їх родичем і в них така була домовленість, але коли вони звернулися до нього з приводу повернення земельних ділянок відповідач повідомив, що на дані земельні ділянки укладені та зареєстровані договори емфітевзису і він не збирається їх повертати.

Своєї згоди на укладення вказаних договорів позивачі не надавали і їх не підписували, а тому вважають, що вони є недійсними відповідно до чинного законодавства.

Оскільки ОСОБА_3 відмовився повертати їм земельні ділянки позивачі вимушені звернутися до суду з даним позовом.

25 січня 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про зміну предмета позову, в якій просили:

- усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою площею 2,0 га з кадастровим номером земельної ділянки 0523955100:05:002:0085 шляхом повернення її з незаконного володіння ОСОБА_3 та скасувати державну реєстрацію іншого речового права (права користування) ОСОБА_3 щодо цієї земельної ділянки, що зареєстроване 04 жовтня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 33533646;

- усунути ОСОБА_4 перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 2,0 га з кадастровим номером земельної ділянки 0523955100:05:002:0077 шляхом повернення її з незаконного володіння ОСОБА_3 та скасувати державну реєстрацію іншого речового права (права користування) ОСОБА_3 щодо цієї земельної ділянки, що зареєстроване 04 жовтня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 33533401;

- усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 2,0 га з кадастровим номером земельної ділянки 0523955100:05:002:0076 шляхом повернення її з незаконного володіння ОСОБА_3 та скасувати державну реєстрацію іншого речового права (права користування) ОСОБА_3 щодо цієї земельної ділянки, що зареєстроване 04 жовтня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 33532985.

Необхідність у зміні предмета позову виникла у зв`язку з тим, що вже після відкриття провадження у даній справі 13 грудня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду зроблено правовий висновок, що ефективним способом захисту права у разі, коли спірний договір, укладений від імені позивача, ним не підписувався, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. При цьому позивачі зазначили, що підстави позову залишаються незмінними (а.с.18-19 т.3).

Ухвалою Томашпільського районного суду вінницької області від 14 грудня 2023 року прийнято заяву про зміну предмета позову. Залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 (а.с.73 т.4).

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 05 березня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У скарзі зазначають, що надані відповідачем начебто оригінали договорів емфітевзису та надані державним реєстратором копії договорів навіть візуально відрізняються один від одного, і незрозуміло, де вони взялися та чому так довго не надавалися суду. Відповідачем, попри задоволене судом клопотання позивача про витребування доказів, не було надано доказів сплати фіксованої одноразової виплати, передбаченої договором, за користування земельними ділянками, що свідчить про відсутність у нього з позивачами будь-яких домовленостей щодо укладання договорів про право користування земельними ділянками та, як результат, відсутності фінансових документів, які могли б підтвердити таку згоду. Судом безпідставно було відмолено у витребуванні податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум отриманого податку. У справі залишилося без уваги невиконання ухвали від 09 грудня 2020 року про тимчасове вилучення електронних реєстраційних справ про реєстрацію договорів про право користування земельними ділянками. В договорі користування земельною ділянкою та акті приймання-передачі земельної ділянки невірно вказані дані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції встановивши, що позивачі, здійснивши своє вільне волевиявлення, підписали договори користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 04 жовтня 2019 року, виходив з того, що вказані договори є укладеними та сторони погодились на їх умови. Відтак, враховуючи недоведеність позивачами обставин, на які вони посилалися у позові як на підстави своїх вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 2 га, яка розташована на території Томашпільської селищної ради Вінницької області (за межами населеного пункту), з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0523955100:05:002:0085. Вказане підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК №833641, виданого Томашпільською районною державною адміністрацією 22 грудня 2011 року (а.с.20 т.1).

Право власності ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 жовтня 2019 року, номер запису про право власності 33533601.

Згідно копії договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) б/н від 04 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки передав, а ОСОБА_3 , як землекористувач, прийняв за плату в користування вказану вище земельну ділянку для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (п.1.1, 2.1 договору).

Термін користування земельною ділянкою складає 49 років після державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (п.4.1. договору).

Відповідно до п.5.1. договору, плата за користування земельною ділянкою сплачується в повному обсязі за весь період користування разовим платежем готівкою землекористувача (емфітевта) особисто в руки власнику у сумі 62 280,04 грн, після державної реєстрації договору.

Відповідно до п.5.2. договору, підтвердженням факту передачі із рук землекористувача (емфітевта) особисто в руки власнику готівки у сумі 62 280,04 грн є передача власником особисто в руки землекористувача (емфітевта) оригіналу державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 833641.

Згідно з п.5.3 договору, сторони домовились, що сплата податку з доходів фізичних осіб та військового збору із отриманої суми готівки 62280,04 грн, проводиться особисто власником у встановлені чинним законодавством України терміни, за що власник несе особисту відповідальність.

У п.п.а п.7.2 зазначено, що землекористувач (емфітевт) зобов`язується вносити плату за користування землею, а також інші платежі, встановлені законом (а.с.47-50 т.1).

Відповідно до копії акта про приймання - передачу земельної ділянки до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) б/н від 04 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 , як власник, надав землекористувачу, а землекористувач прийняв в користування від власника земельну ділянку площею, 2,0 га, розташовану на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області, кадастровий номер ділянки: 0523955100:05:002:0085, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, з метою її використання для сільськогосподарських потреб (а.с.51 т.1).

04 жовтня 2019 року на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) б/н від 04 жовтня 2019 року, право користування вказаною земельною ділянкою зареєстровано за ОСОБА_3 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон та відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №187857107 від 07 листопада 2019 року. Номер запису про інше речове право 33533646 (а.с.19 т.1).

Також встановлено, що ОСОБА_5 на праві власності належить земельна ділянка площею 2 га, яка розташована на території Томашпільської селищної ради Вінницької області (за межами населеного пункту), з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0523955100:05:002:0076. Вказане підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК №833649, виданого Томашпільською районною державною адміністрацією 22 грудня 2011 року (а.с.23 т.1).

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 21 липня 2018 року Ямпільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 21 липня 2018 року зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_8 » (а.с.18 т.1)

Право власності ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 жовтня 2019 року, номер запису про право власності 33532786.

Згідно копії договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) б/н від 04 жовтня 2019 року, ОСОБА_2 як власник земельної ділянки передала, а ОСОБА_3 , як землекористувач прийняв за плату в користування вказану вище земельну ділянку для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (п.1.1, 2.1 договору).

Термін користування земельною ділянкою складає 49 років після державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (п.4.1. договору).

Відповідно до п.5.1 договору, плата за користування земельною ділянкою сплачується в повному обсязі за весь період користування разовим платежем готівкою землекористувача (емфітевта) особисто в руки власнику у сумі 62 280,04 грн, після державної реєстрації договору.

Відповідно до п.5.2 договору, підтвердженням факту передачі із рук землекористувача (емфітевта) особисто в руки власнику готівки у сумі 62280,04 грн є передача власником особисто в руки землекористувача (емфітевта) оригіналу державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 833649.

Згідно з п.5.3 договору, сторони домовились, що сплата податку з доходів фізичних осіб та військового збору із отриманої суми готівки 62280,04 грн, проводиться особисто власником у встановлені чинним законодавством України терміни, за що власник несе особисту відповідальність.

У п.п.а п.7.2 зазначено, що землекористувач (емфітевт) зобов`язується вносити плату за користування землею, а також інші платежі, встановлені законом (а.с.37-40 т.1).

Відповідно до копії акта про приймання - передачу земельної ділянки до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) б/н від 04 жовтня 2019 року, ОСОБА_2 , як власник, надав землекористувачу, а землекористувач прийняв в користування від власника земельну ділянку площею, 2,0 га, розташовану на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області, кадастровий номер ділянки 0523955100:05:002:0076, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, з метою її використання для сільськогосподарських потреб (а.с.41 т.1).

04 жовтня 2019 року на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) б/н від 04 жовтня 2019 року, право користування вказаною земельною ділянкою зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон та відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №187855453 від 07 листопада 2019 року. Номер запису про інше речове право 33532985 (а.с.23 т.1).

Крім того, ОСОБА_4 на праві власності належала земельна ділянка площею 2 га, яка розташована на території Томашпільської селищної ради Вінницької області (за межами населеного пункту), з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0523955100:05:002:0077. Вказане підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК №833650, виданого Томашпільською районною державною адміністрацією 22 грудня 2011 року (а.с.20 т.1).

Право власності ОСОБА_4 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 жовтня 2019 року, номер запису про право власності 33533311.

Згідно копії договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) б/н від 04 жовтня 2019 року, ОСОБА_4 , як власник земельної ділянки, передала, а ОСОБА_3 , як землекористувач прийняв за плату в користування вказану вище земельну ділянку (п.1.1. договору).

Термін користування земельною ділянкою складає 49 років після державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (п.4.1 договору).

Відповідно до п.5.1 договору, плата за користування земельною ділянкою сплачується в повному обсязі за весь період користування разовим платежем готівкою землекористувача (емфітевта) особисто в руки власнику у сумі 62280,04 грн, після державної реєстрації договору.

Відповідно до п.5.2 договору, підтвердженням факту передачі із рук землекористувача (емфітевта) особисто в руки власнику готівки у сумі 62280,04 грн є передача власником особисто в руки землекористувача (емфітевта) оригіналу державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 833650.

Згідно з п.5.3 договору, сторони домовились, що сплата податку з доходів фізичних осіб та військового збору із отриманої суми готівки 62280,04 грн, проводиться особисто власником у встановлені чинним законодавством України терміни, за що власник несе особисту відповідальність.

У п.п.а п.7.2 зазначено, що землекористувач (емфітевт) зобов`язується вносити плату за користування землею, а також інші платежі, встановлені законом. (а.с.42-45 т.1)

Відповідно до копії акта про приймання - передачу земельної ділянки до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) б/н від 04 жовтня 2019 року, ОСОБА_4 , як власник, надала землекористувачу, а землекористувач прийняв в користування від власника земельну ділянку площею, 2,0 га, розташовану на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області, кадастровий номер ділянки 0523955100:05:002:0077, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, з метою її використання для сільськогосподарських потреб (а.с.46 т.1).

Звертаючись до суду із даним позовом позивачі посилалися на те, що зазначені вище договори користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) б/н від 04 жовтня 2019 року вони не підписували, а їх підписи є підробленими.

З метою встановлення виконавців підписів у договорах користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 04 жовтня 2019 року ухвалою суду від 08 липня 2020 року було призначено у даній справі почеркознавчу експертизу (а.с.182-183 т.1).

Відповідно до висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 11 серпня 2020 року №211, наданого за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи:

- підпис у розділі «Підписи сторін договору:» у графі «Власник ___ Безсмертний С.П.» у договорі користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 04.10.2019, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , виконаний гр. ОСОБА_1 ;

- підпис у розділі «Підписи сторін договору:» у графі «Власник ___ ОСОБА_2 » у договорі користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 04.10.2019, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , виконаний гр. ОСОБА_2 ;

- підпис у розділі «Підписи сторін договору:» у графі «Власник ___ ОСОБА_4 » у договорі користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 04.10.2019, що укладений між ОСОБА_9 , та ОСОБА_3 , виконаний гр. ОСОБА_4 (а.с.189-199 т.1).

Ухвалою Томашпільського районного суду вінницької області від 24 червня 2022 року призначено у даній справі комплексну технічну експертизу документів та експертизу технічних зображень реквізитів документів (а.с.74-75 т.3).

Відповідно до висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 30 січня 2023 року №СЕ-19/102-22/13708-ДД, наданого за результатами проведення судової технічної експертизи:

1) ознак заміни останнього аркуша у оригіналі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), що укладений 04 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - виявлено не було;

2) ознак заміни останнього аркуша у оригіналі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), що укладений 04 жовтня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - виявлено не було;

3) ознак заміни останнього аркуша у оригіналі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), що укладений 04 жовтня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - виявлено не було;

4) вирішити питання по суті «Чи виготовлено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), що укладений 04 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (який надано реєстратором з електронної реєстраційної справи) шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або розмножувальної техніки?» не представляється можливим у зв`язку з неякісним відображенням документів;

5) питання «Чи виконано зображення підпису від імені ОСОБА_1 в договорі (який надано реєстратором з електронної реєстраційної справи) в графі «Підписи сторін договору» ОСОБА_1 чи іншою особою?» по суті не вирішувалось у зв`язку з технічним зображенням досліджуваного підпису;

6) вирішити питання по суті «Чи виготовлено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), що укладений 04 жовтня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (який надано реєстратором з електронної реєстраційної справи) шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або розмножувальної техніки?» не представляється можливим у зв`язку з неякісним відображенням документів;

7) питання «Чи виконано зображення підпису від імені ОСОБА_4 в договорі (який надано реєстратором з електронної реєстраційної справи) в графі «Підписи сторін договору» ОСОБА_4 чи іншою особою?» по суті не вирішувалось у зв`язку з технічним зображенням досліджуваного підпису;

8) вирішити питання по суті «Чи виготовлено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), що укладений 04 жовтня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (який надано реєстратором з електронної реєстраційної справи) шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або розмножувальної техніки?» не представляється можливим у зв`язку з тим, що встановити факт монтажу неможливо, через те, що відсутність ознак монтажу не дає підстав для висновку про відсутність факту монтажу наданих на дослідження технічних зображень документів;

9) питання «Чи виконано зображення підпису від імені ОСОБА_2 в договорі (який надано реєстратором з електронної реєстраційної справи) в графі «Підписи сторін договору» ОСОБА_2 чи іншою особою?» по суті не вирішувалось у зв`язку з технічним зображенням досліджуваного підпису (а.с.162-178 т.3).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 102-1 ЗК України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою (ч. 1 ст. 407 ЦК України).

Згідно зі статтею 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Частиною першою статті 215 ЦК України, статтями 229-233 ЦК України передбачено недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Якщо ж встановлено, що сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис (відповідно до ст. 205, 207 ЦК України) є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У ч. 1 ст. 319 ЦК України зазначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 у справі № 145/2047/16-ц, при неукладеному договорі оренди власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки. Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом повернення земельної ділянки. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК України визнає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18).

У даній справі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом про визнання недійсними договорів користування земельними ділянками від 04 жовтня 2019 року мотивуючи тим, що вони, як власники земельних ділянок, ці договори не підписували.

У подальшому, при зміні предмета позову (усунення перешкод в користування земельними ділянками), підстави позову залишилися незмінними - договори користування земельними ділянками не підписувалися їх власниками.

З метою підтвердження вказаних обставин позивачами було заявлено клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Як встановлено висновком експерта №211 від 11 серпня 2020 року, підписи від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у договорах користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 04 жовтня 2019 року виконі ними.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд вважає, що позивачами не надано суду доказів на підтвердження того, що договори користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) ними, як власниками земельних ділянок, не підписувалися та, відповідно, в них було відсутнє волевиявлення на укладення таких правочинів, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначають про те, що відповідачем не було надано доказів сплати фіксованої одноразової виплати за користування земельними ділянками, передбаченої договором, що свідчить про відсутність у нього з позивачами будь-яких домовленостей щодо укладення договорів про право користування земельним ділянками та, як результат, відсутності фінансових документів, які б могли підтримати таку згоду. Судом першої інстанції було витребувано у відповідача докази сплати фіксованої одноразової виплати, передбаченої договором, за користування належними позивачам земельними ділянками, однак, такі докази відповідачем надано не було. Крім того, судом було відхилено клопотання про витребування доказів про нарахування відповідачем відповідних сум податку.

Тобто, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачі будь-які кошти від відповідача за умовами договору не отримували.

Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Невиконання (чи неналежне виконання) зобов`язань, що виникли на підставі договорів користування земельними ділянками, зокрема, отримання (чи неотримання) коштів за користування земельними ділянками, не є підставою позову, а відтак, надавати оцінку вказаним доводам апеляційної скарги не має підстав.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивачі підстави позову (обставини, якими обґрунтовували вимоги) також не змінювали і вказані ними в апеляційній скарзі обставини не зазначали в суді першої інстанції.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (постанова Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20).

Відтак, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, які зроблені відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 05 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 червня 2024 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

О.С. Панасюк