Ухвала

від 24.07.2024 по справі 146/1679/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 липня 2024 року

м. Київ

справа № 146/1679/19

провадження № 61-10221ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області

від 05 березня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод

у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення з незаконного володіння та про скасування державної реєстрації іншого речового права,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулися до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, яка була подана до суду у січні 2022 року, просили суд:

- усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою площею 2,0 га з кадастровим номером земельної ділянки 0523955100:05:002:0085 шляхом повернення її з незаконного володіння ОСОБА_3 та скасувати державну реєстрацію іншого речового права (права користування) ОСОБА_3 щодо цієї земельної ділянки, що зареєстроване

04 жовтня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 33533646;

- усунути ОСОБА_4 перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 2,0 га з кадастровим номером земельної ділянки 0523955100:05:002:0077 шляхом повернення її з незаконного володіння ОСОБА_3 та скасувати державну реєстрацію іншого речового права (права користування) ОСОБА_3 щодо цієї земельної ділянки, що зареєстроване

04 жовтня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 33533401;

- усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 2,0 га з кадастровим номером земельної ділянки 0523955100:05:002:0076 шляхом повернення її з незаконного володіння ОСОБА_3 та скасувати державну реєстрацію іншого речового права (права користування) ОСОБА_3 щодо цієї земельної ділянки, що зареєстроване

04 жовтня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 33532985.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 14 грудня

2023 року прийнято заяву про зміну предмета позову. Залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 .

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 05 березня

2024 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду

від 18 червня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

У липні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 05 березня

2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2024 року,

в якій просять оскаржувані судові рішення скасувати. За результатами розгляду справи ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

1. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки

у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору

у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що з 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 481,00 грн.

Згідно із підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (992,40 грн).

За змістом частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.

За змістом частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли

в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до частини сьомої 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви

і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Заявниками до касаційної скарги додано квитанцію до переказ готівки № 15 на підтвердження сплати ОСОБА_1 судового збору за касаційне оскарження

у розмірі 3 073,60 грн, а також квитанцію до переказ готівки № 16 на підтвердження сплати ОСОБА_2 судового збору за касаційне оскарження

у розмірі 1 536,80 грн.

Відповідно, оскільки ОСОБА_1 оскаржуються судові рішення за результатами розгляду чотирьох позовних вимог немайнового характеру, з урахуванням предмета спору та прохальної частини касаційної скарги ОСОБА_1 необхідно було сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 7 939,20 грн (2 481,00 х 0,4 х 4 х 200%).

Також, оскільки ОСОБА_2 оскаржуються судові рішення за результатами розгляду двох позовних вимог немайнового характеру, з урахуванням предмета спору та прохальної частини касаційної скарги ОСОБА_2 необхідно було сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 969,60 грн

(2 481,00 х 0,4 х 2 х 200%).

Таким чином, з урахуванням вже сплаченого судового збору за звернення до суду з касаційною скаргою, заявникам необхідно доплатити судовий збір в наступних розмірах.

ОСОБА_1 необхідно доплатити судовий збір за касаційне оскарження судових рішень у розмірі 4 865,60 грн (7 939,20 - 3 073,60).

ОСОБА_2 необхідно доплатити судовий збір за касаційне оскарження судових рішень у розмірі 2 432,80 грн (3 969,60 - 1 536,80).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).

На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку

і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

2. Також подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада

2020 року у справі № 904/3807/19.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці

у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі

№ 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 2/1712/783/2011,

від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі

№ 522/2732/16-ц).

Касаційна скарга заявників в повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявники, як на підставу касаційного оскарження судових рішень узагальнено посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначають конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Таким чином, заявникам необхідно: 1) доплатити судовий збір за подачу касаційної скарги. На підтвердження сплати судового збору надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; 2) уточнити касаційну скаргу з чітким посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої

статті 389 ЦПК України та надіслати копію уточненої редакції касаційної скарги

і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

У разі подання уточненої касаційної скарги шляхом формування документа

у системі «Електронний суд» заявникам також необхідно надати суду докази надсилання уточненої касаційної скарги на адреси інших учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 05 березня

2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2024 року залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д. Д. Луспеник