Ухвала

від 14.06.2024 по справі 646/6544/24

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/6544/24

№ провадження 2/646/2579/2024

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

"14" червня 2024 р. м. Харків

Суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Шиховцова А.О., розглянувши заяву адвоката Грищенка Олега Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Грищенка Олега Володимировича до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківського округу Ганшиної Олени Юріївни, про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання набутого за час спільного проживання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку спільного сумісного майна подружжя, зміну черговості одержання права на спадкування, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та рішень про державну реєстрацію прав на майно,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвоката Грищенка О.В. до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківського округу Ганшиної О.Ю., про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання набутого за час спільного проживання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку спільного сумісного майна подружжя, зміну черговості одержання права на спадкування, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та рішень про державну реєстрацію прав на майно.

Крім того, з позовною заявою від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить суд

1)накласти арештна: житловий будинок АДРЕСА_1 тарозташований наземельній ділянціплощею 0,1000га; квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; транспортний засібBMW528I,2007року випуску,білого кольору,реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ;

2)заборонити внесення змін до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про Товариство з обмеженою відповідальністю «АЕЛІТА», код ЄДРПОУ 24130500, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Осипенко, 55-А.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивач зазначив, що позивач та ОСОБА_3 проживали разом однією сім?єю, спільно займались підприємницькою діяльністю. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час спільного проживання позивача та ОСОБА_3 побудували: нежитлову будівлю літ. «А-2» загальною площею 403,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_4 ; нежитлову прибудову літ. «А3-1», яка складається з нежитлового приміщення 1-го поверху №32 площею 95,1 кв.м. до нежитлової будівлі літ. «А-2», розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , які є власністю ТОВ «АЕЛІТА», а також придбали наступну житлову нерухомість та інше майно: житловий будинок АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га; квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; транспортний засіб BMW 5281, 2007 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

Син померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_2 без будь-якої правової підстави позбавив ОСОБА_1 можливості користуватися вище переліченим майном, а згодом отримав у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ганшиної О.Ю.: свідоцтво про право на спадщину №796 на житловий будинок АДРЕСА_5 ; свідоцтво про право на спадщину №794 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_6 ; свідоцтво про право на спадщину № НОМЕР_3 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_7 .

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 бажає захистити своє право власності на нерухоме майно, яке внаслідок отримання оспорюваних свідоцтв про право на спадщину було зареєстровано за відповідачем.

Отже, у разі прийняття рішення про задоволення позову в цій справі, невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він

звернувся.

У відповідності до положень ч. 1ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Ознайомившись із доводами заяви про забезпечення позову, розглянувши матеріали справи, суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до абз. 1 ч. 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Окрім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбаченихЦПК України.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 13 січня 2020 року у справі №922/2163/17 Верховний Суд, зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Водночас матеріали заяви не містять актуальних доказів належності вищевказаного майна та власності як то фізичній чи юридичній особі станом на дату подання відповідної заяви до суду.

На підтвердження належності майна представником позивача надані такі документи: державний акт на право власності на земельну ділянку, кад. №6310138800:14:007:0026; договір про наміри від 16.09.2019 року; договір купівлі-продажу квартири від 20.09.2019 року №1447 з витягом з Державного реєстру речових прав від 20.09.2019; договір про наміри від 21.11.2019 року; договір купівлі-продажу квартири від 26.11.2019 року №1783; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 15.07.2008.

Зазначені документине можутьбути належнимидоказами,що підтверджуютьнаявність таналежність вказаногомайна певнійособі наданий час,оскільки станомна деньзвернення досуду ззаявою провжиття заходівзабезпечення позовусплинув значнийпроміжок часу,за якиймайно моглобути відчуженена користьтретіх осіб,а накладенняарешту назазначене нерухомемайно можепорушити праватретіх осіб. При цьому суд враховує відкритість доступів до відповідних реєстрів, перешкод у представника позивача в отриманні цих відомостей не має.

У відповідності достатті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Також, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Зокрема, про такі обставини в даній справі могли би свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є підставою для задоволення відповідної заяви.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року, справа б/н, провадження № 61-16635ав20.

Так, представником позивача не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не надано достатнього обґрунтування та належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Щодо вимоги заяви щодо забезпечення позову шляхом заборони внесеннязмін довідомостей вЄдиному державномуреєстрі юридичнихосіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань проТОВ «АЕЛІТА» суддя зазначає, що внаслідок постановлення ухвали про забезпечення позову порушуватимуться права ТОВ «АЕЛІТА», яке не залучене позивачем третьою особою або відповідачем, отже такі заходи перешкоджатимуть господарській діяльності юридичної особи, що є недопустимим.

Враховуючи наведене та те, що викладені в заяві мотиви не дають підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, ефективний захист прав позивача, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Одночасно суд роз`яснює, що така відмова не позбавляє заявника (представника заявника) на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленомуЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149,150-151,153,260-261,353-355 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволеннізаяви адвоката Грищенка Олега Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя А.О. Шиховцова