Ухвала

від 03.09.2024 по справі 646/6544/24

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/6544/24

№ провадження 2/646/2579/2024

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"03" вересня 2024 р. м. Харків

Суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Шиховцова А.О., розглянувши заяву адвоката Грищенка Олега Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Грищенка Олега Володимировича до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківського округу Ганшина Олена Юріївна, про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання набутого за час спільного проживання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку спільного сумісного майна подружжя, зміну черговості одержання права на спадкування, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та рішень про державну реєстрацію прав на майно,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова перебуває вищевказана цивільна справа.

02.09.2024 представник позивача адвокат Грищенко О.В. подав заяву про забезпечення позову, в якій просив:

1) заборонити внесення змін до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про Товариство з обмеженою відповідальністю «АЕЛІТА», код ЄДРПОУ 24130500, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Осипенко, 55-А;

2) заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «АЕЛІТА», код ЄДРПОУ 24130500, здійснювати господарську діяльність;

3) накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 в АТ КБ «Приватбанк»;

4) накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться рахунках на грошові кошти, які знаходяться № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 в АТ «Державний ощадний банк України».

Представник позивача обґрунтував свою заяву про забезпечення позову тим, що ОСОБА_2 , розуміючи що його дії направлені на отримання свідоцтв про право на спадщину будуть порушувати права інших осіб, відповідач без будь-якої правової підстави позбавив ОСОБА_1 можливості користуватися майном, спільно заробленим з ОСОБА_3 , а згодом отримав у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ганшиної О.Ю. свідоцтво про право на спадщину на частку у статутному капіталі ТОВ «АЕЛТА» та здійснив державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також, вже після подання позовної заяви відповідачем були отримані свідоцтва про право на спадщину за законом на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Ощадбанк», які ОСОБА_2 , на думку представника позивача, може витратити на власні потреби. Представник позивача зазначив, що оскільки відповідач являється єдиним учасником ТОВ «АЕЛІТА», він має можливість вільно розпорядитися як часткою у статутному капіталі ТОВ «АЕЛІТА» в цілому, так і будь-яким активом юридичної особи, зокрема відчужити обладнання та/або об`єкти нерухомості. Разом із цим, маючи безпосередній вплив на діяльність ТОВ «АЕЛІТА», як єдиний бенефіціарний власник, у відповідача є реальна можливість значною мірою знецінити ринкову вартість бізнесу або здійснити дії, які ускладнять ведення господарської діяльності та призведуть до виникнення претензій з боку контролюючих та правоохоронних органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 153ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вивчивши матеріали справи, заяви про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначений перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується накладення арешту на майно та грошові кошти, забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-10 цієї частини.

Згідно зіст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

З точки зору закону значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Крім цього, відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, викладених у п. 4 постанови Пленуму від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно (в тому числі рухоме майно, грошові суми тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення до нього позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При цьому загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Щодо вимог про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться рахунках суддя зазначає, що відповідно до матеріалів справи представником заявником не надано жодних доказів того, що рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 в АТ КБ «Приватбанк»; та № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , №9760/40911, №10020/0327 в АТ «Державний ощадний банк України» станом на дату розгляду заяви про забезпечення позову відкриті та те, що на цих рахунках наявні грошові кошти у сумі, зазначеній у свідоцтвах про право на спадщину від 19.06.2024.

Щодо інших вимог заяви про забезпечення позову, що стосується заборони внесення змін до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про Товариство з обмеженою відповідальністю «АЕЛІТА» та заборони товариству здійснювати господарську діяльність, суд зазначає таке.

Згідно з п.п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року (з подальшими змінами), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бут порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов`язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств (наприклад, забороняти скликати загальні збори товариства, складати список акціонерів, що мають право на участь у них, надавати реєстр акціонерів та приміщення для проведення зборів, підбивати підсумки голосування з питань порядку денного тощо).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Таким чином, законодавець зобов`язав суд при вирішенні питання щодо забезпечення позову з`ясовувати ряд обставин, в тому числі обставини, які б виключили можливість при вирішенні вказаного питання перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, порушення прав третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ГК України суб`єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин (ч. 2 ст. 20 ГК України).

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 62 ГК України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов`язки. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є грошові та матеріальні внески засновників (ч.ч. 1,2 ст. 66 ГК України).

Разом з тим, заявлені представником позивача заходи забезпечення позову шляхом заборони внесення змін до відомостей в ЄДРПОУ про ТОВ «АЕЛІТА» та заборони ТОВ «АЕЛІТА» здійснювати господарську діяльність обмежують права учасників товариства, а забезпечення позову про яке просить представник позивача є втручанням в господарську діяльність товариства, що є неприпустимим в розумінні задекларованих ч. 1ст. 6 ГК Українипринципів господарювання із заборони незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини.

В розумінні роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 6 постанови №9, особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Проте, ініціатор забезпечення позову шляхом заборони внесення змін до відомостей в ЄДРПОУ про ТОВ «АЕЛІТА» та заборони ТОВ «АЕЛІТА» здійснювати господарську діяльність в порядку убезпечення ризиків спричинення збитків цьому господарському товариству не пропонує зустрічного забезпечення.

Тож, заявляючи про вжиття заходів забезпечення позову у обраний представником позивача спосіб, не визначаючи в позовній заяві ТОВ «АЕЛІТА» як учасника процесу, прагне фактично спонукати суд втрутитись своїм рішенням у господарську діяльність цього суб`єкта господарювання, що заборонено законом.

Згідно із вимогамист. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Таким чином, представником заявника не наведено в заяві ґрунтовних підстав для вжиття заходів забезпечення позову за вимогами, які є похідними від основної - встановлення факту проживання однією сім`єю, не додано до заяви доказів, які б підтвердили доводи заявника, що невжиття зазначених в заяві заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливогорішення суду.

П О С Т А Н О В И В :

У задоволеннізаяви адвоката Грищенка Олега Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя А.О. Шиховцова