Ухвала

від 20.06.2024 по справі 344/21905/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/21905/23

Провадження № 2/344/1022/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Польської М.В.,

секретаря Мациборки С.Я.,

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача1 ОСОБА_3 ,

відповідача3 ОСОБА_4

представника відповідача3 ОСОБА_5 ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_7 про визнання незаконним і скасування рішень та зобов`язання вчинити дії щодо розгляду кандидатури позивача на забезпечення житлом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в листопаді 2023 року звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_7 про визнання незаконним і скасування рішень та зобов`язання вчинити дії щодо розгляду кандидатури позивача на забезпечення житлом.

22 листопада 2023 року ухвалою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

17.06.2024 року представник відповідача3 ОСОБА_8 ОСОБА_5 подав суду заяву, в якій просив провадження по справі закрити, у зв`язку з тим, що провадження не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Представник відповідача3 та відповідач3 просили дане клопотання задовольнити, представник при цьому вказав що зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за позицією ВП ВС висловленої у постанові від 08.06.2022р. у справі №362/643/21, зокрема і п.65 постанови «Для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів з приводу проходження військової служби, а саме щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку щодо розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства».

Позивач та його представник в судовому засіданні щодо клопотання про закриття провадження заперечили усно та 19.06.2024р. подали письмове заперечення. Вказали, що позивач не є військовослужбовцем з жовтня 2018 року так як звільнений у запас ЗСУ, окрім того відповідачі 3,4 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не є військовослужбовцями, а членами сім`ї військовослужбовця ОСОБА_10 (відповідача2), а тому вважають, що даний спір повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства. Спір стосується житлових правовідносин та регулюється в порядку цивільним судочинства. Додатково просили звернути увагу на п.77 вказаної постанови ВП ВС від 08.06.2022р. та на пч.3 ст.19 КАС України, коли вимоги є похідними від вимог у приватно-правовому спорі.

Представник відповідача1 підтримала клопотання про закриття провадження зазначивши що спір стосується рішення в/ч, яке прийнято стосовно прав належних позивачу, як військовослужбовцю у запасі та стосується оскарження рішення яким змінено черговість (дату черговості) та рішення яким надано право на житло іншому військовослужбовцю та членам його сім`ї.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи цивільної справи, судом встановлено наступне.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України у чинній редакції). Близькі за змістом приписи були у пунктах 1 і 2 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17(пункт 21), від 29 вересня 2020 року у справах № 368/561/19 (пункт 22) і № 712/5476/19 (пункт 19), від 8 жовтня 2020 року у справі № 9901/393/19(пункт 25), від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15(пункт 72)).

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Позивач у листопаді 2023р. звернувся з позовом про визнання незаконним і скасування рішення житлово-побутової комісії в частині перенесення капітанан запасу ОСОБА_11 черговості на одержання житла в чергу на загальних підставах з 04.06.2016р. та в списках позачергового отримання житла з 26.10.2023 року, зобов`язання в/ч повторно розглянути його кандидатуру капітана запасу для розподілу квартири.

У січні 2024р. позивач змінив предмет позову та збільшив вимоги щодо скасування рішення в/ч щодо затвердження рішення житлово-побутової комісії про надання житла в постійне користування іншому військовослужбовцю ОСОБА_10 та членам його сім`ї.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом держави, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (абзац третій пункту 1 цієї статті).

З метою дотримання вимог чинного законодавства під час ведення обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу жилої площі, призначеної для постійного проживання, участі в розподілі службового жилого приміщення та контролю за використанням жилого приміщення в органах військового управління, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях, гарнізонах створюються житлові комісії.

Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування(пункт 17 частини першої статті 4КАС України у чинній редакції). За змістом пункту 15 частини першої статті 3КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, військова служба теж була віднесена до служби публічної.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу зокрема і соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів.

Позивач посилається на те, що його право на перебування у певних списках на отримання житла є порушеним в/ч (житлової комісії такої), та таким, яке він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби, однак із залишенням певних соціальних гарантій державою йому як військовослужбовцю,звільненого по стану здоров`я у запас ЗСУ, та як ветерану війни-учаснику бойових дій. Отже, у спірних правовідносинах, а оспорюване перше рішення стосується перенесення в/ч його у черзі на житло (загальна та позачергова), у зв`язку з перевіркою даних позивача та при виявленні невідповідності таких даних при поставленні його на квартирний облік у 2004 році за наявності права власності на інше житло (частку набуту ним у неповнолітньому віці) з подальшим відчуженням частки житла позивачем, який досяг повноліття та вільно розпоряджався своїми правами набутої власності. За відповідною діючою Інструкцією №278 від 28.07.2007р. «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення, надання військовослужбовцям внутрішніх військ МВС України та членам їх сімей житлових приміщень» відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями державою в силу його особливого статусу, визначеного Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Законом України «Про Національну гвардію України», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова. Саме на дані закони посилається сторона позивача як право на набуття житла.

Тому спір військовослужбовця (звільненого у запас) з військовою частиною щодо реалізації та захисту цього права на скасування перенесення черги (зміненої дати в чергах) та як наслідок забезпечення житлом, слід розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори, з приводу проходження публічної служби (аналогічно, як і спори, пов`язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 року № 362/643/21 (спір щодо того, що житлова комісія відповідача протиправно не зарахувала позивача на квартирний облік як військовослужбовця) вважала, що такий спір є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративного суду.

Спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

Стосовно посилання сторони позивача на відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження з підстав п.77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 року у справі № 362/643/21, то даним пунктом у постанові ВП ВС було саме враховано те, що була у тій справі вже ухвала окружного адміністративного суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, яке набрало законної сили, що поставило під загрозу сутність гарантованих Конвенцією прав позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, тому вирішення цього спору слід продовжити за правилами цивільного судочинства.

Однак у даній цивільній справі, що розглядається судом, відсутнє попереднє вирішення питання підсудності окружним адміністративним судом та постановлення ухвали ним щодо даного спору, а тому суд не застосовує даний п.77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 року. Велика Палата Верховного Суду підтримала висновки судів першої й апеляційної інстанцій про належність спору до юрисдикції адміністративного суду. Проте встановила, що закриття провадження у цивільній справі зумовило юрисдикційний конфлікт, який поставив під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. Саме для усунення цього конфлікту касаційну скаргу задоволено та скасовано судові рішення, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду в порядку вже цивільного судочинства.

Посилання представника позивача на підставі ч.3 ст.19 КАС України на те, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі, зокрема його переконання, що рішення комісії в/ч яке оспорюється є похідними від приватно-правового спору, є на переконання суду невірним, так як саме похідною є вимога (після вимоги щодо скасування рішення в/ч стосовно позивача та відповідача2) розгляду кандидатури позивача для забезпечення житлом, а не навпаки як вказує сторона позивача.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір позивача з відповідачем є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративного суду.

Згідно ч.ч.1,3 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо в т.ч. справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Також, відповідно до ч.9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Однак, у даному спорі ставиться питання не територіальної юрисдикції (параграф 3 глави 2 ЦПК), а предметної і суб`єктної юрисдикції (параграф 1 глави 2 ЦПК), тому суд повинен вирішувати питання про закриття провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, враховуючи викладене, а також вимоги з якими позивач звернувся до суду, суд вбачає за можливе задовольнити клопотання представника відповідача та закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_7 про визнання незаконним і скасування рішень та зобов`язання вчинити дії щодо розгляду кандидатури позивача на забезпечення житлом, оскільки вказані вимоги у даній справі підлягають розгляду в окружному адміністративному суді.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч.1 п.1 ст.255, ст.256, 258-260 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_7 про визнання незаконним і скасування рішень та зобов`язання вчинити дії щодо розгляду кандидатури позивача на забезпечення житлом закрити.

Роз`яснити позивачу що даний спір віднесено до юрисдикції Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА