Постанова

від 19.06.2024 по справі 638/10630/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

19 червня 2024 року

м. Харків

справа № 638/10630/21

провадження № 22-ц/818/2269/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Маміної О.В. Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря - Львової С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харків цивільну справу за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діють в інтересах ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним документа, скасування рішення державного реєстратора, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору, скасування запису про державну реєстрацію, треті особи - ОСОБА_8 , Харківська товарна біржа, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2024 року, постановлену суддею Латка І.П.,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 березня 2024 року у справі № 638/10630/21 позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним договору іпотеки, скасування запису про державну реєстрацію іпотеки, скасування запису про державну реєстрацію обтяження, треті особи - ОСОБА_8 , Харківська товарна біржа - задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки від 27 червня 2018 року, укладений між ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. за реєстровим № 1823, яким передано в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано запис про державну реєстрацію іпотеки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про іпотеку 26830611.

Скасовано запис про державну реєстрацію обтяження квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження 29589815.

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 , судовий збір у розмірі по 1224,73 грн (одна тисяча двісті двадцять чотири гривні 33 копійки) з кожного.

26 березня 2024 року ОСОБА_3 , від імені якого діють представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення судових витрат на професійну правничну допомогу у розмірі 28900,00 грн.

В обґрунтування заяви зазначив, що 25 березня 2024 року підписано акт виконаних робіт до договору про падання правової допомоги, згідно з яким гонорар складає 28 900, 00 гри. 06 березня 2024 року було подано заяву про те, що докази про розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, які будуть заявлені до відшкодування, будуть надані після ухвалення рішення суду.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 , від імені якого діють представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення у справі № 638/10630/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним договору іпотеки, скасування запису про державну реєстрацію іпотеки, скасування запису про державну реєстрацію обтяження, треті особи - ОСОБА_8 , Харківська товарна біржа.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити та стягнути на користь ОСОБА_9 витрати на правову допомогу в розмірі 28 900 гривень.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд посилається на постанову Верховного Суду від 20.12.2023 у справі № 569/20104/21. Але вказана справа є не релевантною до даних правовідносин, оскільки в ній вирішувалось питання з приводу стягнення судом касаційної інстанції витрат на правову (правничу) допомогу, надану заявникам в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Вказує, що для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесених витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що де закінчення судових дебатів ) справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат. Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 Ц1ІК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання. Указані висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15.» Наголошує, що прийнята ухвала суперечить висновкам, зробленим Верховним Судом в наведеній Дзержинським районним м. Харкова постанові від 15.09.2021 у справі № 161/7163/20, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15, оскільки до судових дебатів надано заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, в якій вказали, що докази понесених судових витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а п`ятиденний строк після ухвалення судового рішення подали відповідні документи.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач у першій заяві по суті, а саме у позовній заяві від 13 липня 2021 року не подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати, і взагалі зазначив, що інших судових витрат передбачити не може, тому відсутні підстави для стягнення інших судових витрат, зокрема на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу,

що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3)розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що до ухвалення судового рішення 06 березня 2024 року представники позивача звернулись із заявою, в якій вказали, що докази щодо розміру витрат на правничу допомогу, кінцевий розмір витрат на правничу допомогу будуть надані суду протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

Після ухвалення судового рішення, а саме 26 березня 2024 року представники ОСОБА_3 подали заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну допомогу у розмірі 28900 грн, з додаванням копії договору про надання правничої допомоги від 20.06.2021 року та акту виконаних робіт від 25 березня 2024 року до договору про надання правничої допомоги від 20.06.2021 року.

Тобто протягом передбачених у вказаній нормі ч. 8 ст.141 ЦПК України 5-ти днів, представник позивача подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення.

При цьому у заяві було вказано, що обсяг наданих адвокатом послуг, виконаних робіт та їх вартість підтверджено належними доказами, а саме: копією договору про надання правничої допомоги від 20.06.2021 року та актом виконаних робіт від 25 березня 2024 року до договору про надання правничої допомоги від 20.06.2021 року.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за змістом ст. 137 ЦПК України при доведеності факту надання правничої допомоги та вартості цих послуг, відсутність доказів про їх фактичну сплату для їх розподілу за результатами розгляду справи відповідно до частини восьмої статті 141 цього ж Кодексу не мають правового значення.

Так, у п. 1 ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою… визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Тобто законодавець не передбачає можливості для відмови у відшкодуванні фактично наданих витрат на правову допомогу, а тому суд згідно ч.ч. 4-6 ст. 137, ч.ч. 3, 4 ст. 141 ЦПК України у такому разі з`ясовує наявність чи відсутність підстав для зменшення цих витрат.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Зважаючи на викладене, відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість вирішення питання щодо розподілу витрат.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки судом першої інстанції додаткове рішення по суті заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу не було ухвалено, тому у суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 367 ЦПК України відсутні підстави для ухвалення нового судового рішення, в цій частині вимоги апеляційної інстанції є безпідставні і тому не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постановлена судом ухвала не відповідає вимогам процесуального закону, а отже наявні вищевказані підстави для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 379, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2024 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова