Постанова

від 20.06.2024 по справі 916/4085/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4085/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Бастіон» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-Буд і К»

на рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2024, ухвалене суддею Цісельським О.В., м. Одеса, повний текст складено 04.03.2024

у справі № 916/4085/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-Буд і К»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Бастіон»

про: стягнення 262683,44 грн,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль-Буд і К» (далі ТОВ «Стиль-Буд і К») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Бастіон» (далі ТОВ «БК «Бастіон»), в якому просило суд стягнути з останнього 262683,44 грн, з яких: 169113,51 грн основного боргу; 19606,11 пені; 11033,68 грн 3% річних; 62930,14 грн інфляційних втрат.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки від 29.03.2021 №07-ДП, в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого позивачем товару.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.02.2024 у справі № 916/4085/23 позов ТОВ «Стиль-Буд і К» задоволено частково, стягнуто з ТОВ «БК «Бастіон» на його користь 243077,33 грн, з яких: 169113,51 грн основного боргу; 11033,68 грн 3% річних; 62930,14 грн інфляційних втрат. В решті позовних вимог (в частині стягнення 19606,11 пені) відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не надав на вимогу суду для огляду оригінал договору поставки від 29.03.2021 №07-ДП, а тому, враховуючи, що відповідач ставить під сумнів достовірність копії вказаного договору та вказує на те, що між позивачем та відповідачем такий договір у відповідній редакції не укладався, суд зазначив, що у нього у відсутні правові підстави для визнання обставини укладення між сторонами саме договору поставки № 07-ДП від 29.03.2021, копія якого міститься у матеріалах справи.

Між тим, суд зазначив, що матеріали цієї справи підтверджено укладення між сторонами відповідного договору поставки у спрощений спосіб, за яким позивачем було поставлено, а відповідачем без жодних зауважень та заперечень прийнято товар на загальну суму 542463,52 грн та отримано послуг з доставки вказаного товару на суму 164675,45 грн (загалом на суму 707138,97 грн), і оскільки відповідачем було сплачено позивачу лише 538025,46 грн, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 169113,51 грн основного боргу (707138,97 - 538025,46).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначив, що він є арифметично вірним, відповідає приписам чинного законодавства, а тому вимоги про їх стягнення є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відмовляючи у стягненні з відповідача пені, суд зазначив, що відповідна поставка здійснена не на підставі договору від 29.03.2021 № 07-ДП, умовами якого передбачена відповідальність у вигляді пені, а шляхом укладення договору поставки та договору надання послуг у спрощений спосіб, а відтак, позов в цій частині позовних вимог є безпідставним та необґрунтованим, в його задоволені слід відмовити.

Оскільки правові підстави для нарахування пені відсутні, суд дійшов висновку про те, що заява боржника про застосування строку позовної давності до вказаних вимог також не підлягає задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «БК «Бастіон» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що:

- копія договору поставки № 07-ДП від 29.03.2021, яка міститься у матеріалах справи, не містить можливості укладення договору поставки у спрощений спосіб на підставі видаткових накладних, актів надання послуг, а також часткової оплати;

- навіть у наданій позивачем копії договору відсутня можливість укладання та набрання юридичної сили договором шляхом надсилання його електронною поштою;

- доводи позивача про те, що відповідач у відзиві на позов підтвердив укладення договору поставки № 07-ДП від 29.03.2021 є некоректними, оскільки відповідач не стверджував, що 29.03.2021 його керівник підписав саме цей договір та саме у цій редакції;

- надані позивачем докази не можуть бути достатніми підставами доведеності укладення між сторонами договору поставки;

- позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав на підставі неукладеного договору, замість витребування безпідставно отриманого відповідачем майна;

В прохальній частині апеляційної скарги відповідачем заявлено клопотання про розстрочення сплати судового збору, яке мотивоване скрутним матеріальним становищем.

ТОВ «Стиль-Буд і К» також не погодилось з рішенням суду, подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позову, ухвалити нове рішення в цій частині, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що:

- відзив на позову заяву не містив посилання на непідписання відповідачем будь-яких документів, копії яких містяться в матеріалах цієї справи. Більш того, сам відзив прямо містить посилання як на укладення між сторонами договору поставки, так і на те, що поставки дійсно відбулась;

- позивачем подано суду нотаріальну заяву свідка (директора позивача на момент виникнення спірних правовідносин), в якій він підтвердив факт укладення договору у електронній формі (шляхом обміну електронними повідомленнями) саме у такій редакції, яка надана позивачем;

- існування між сторонами договірних правовідносин за договором поставки № 07-ДП від 29.03.2021 у своїй сукупності підтверджується видатковими накладними, актами надання послуг, актом звірки взаєморозрахунків, двома гарантійними листами та банківськими виписками. У всіх вказаних документах є посилання на договір поставки № 07-ДП від 29.03.2021;

- судом не було враховано непослідовну та нелогічну поведінку відповідача, який спочатку визнав факт укладення договору і не заперечував проти тверджень позивача про його укладення, а потім змінив свою позицію.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали даної справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами відкладено до надходження матеріалів з Господарського суду Одеської області.

02.04.2024 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 апеляційну скаргу ТОВ «БК «Бастіон» залишено без руху, встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 16104 грн (за належними реквізитами для сплати судового збору за подачу апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 апеляційну скаргу ТОВ «Стиль-Буд і К» також залишено без руху, встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків шляхом надання суду доказів доплати судового збору у розмірі 2691,44 грн (за належними реквізитами для сплати судового збору за подачу апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду).

09.04.2024 від ТОВ «Стиль-Буд і К» надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію про сплату судового збору у сумі 2691,44 грн.

12.04.2024 від ТОВ «БК «Бастіон» також надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію про сплату судового збору у сумі 16104 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 за апеляційною скаргою ТОВ «БК «Бастіон» на рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2024 у справі № 916/4085/23 відкрито апеляційне провадження, вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено ТОВ «Стиль-Буд і К» строк до 13.05.2024 для подання відзиву та роз`яснено учасникам справи про їх право в цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 за апеляційною скаргою ТОВ «Стиль-Буд і К» на рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2024 у справі № 916/4085/23 також відкрито апеляційне провадження, вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено ТОВ «БК «Бастіон» строк до 13.05.2024 для подання відзиву та роз`яснено учасникам справи про їх право в цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань та об`єднано апеляційні скарги ТОВ «БК «Бастіон» та ТОВ «Стиль-Буд і К» на рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2024 у справі № 916/4085/23 в одне провадження для сумісного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

23.04.2024 від ТОВ «Стиль-Буд і К» надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «БК «Бастіон» на рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2024 у справі № 916/4085/23, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, позивачем вкотре наголошено, що відзив на позову заяву не містив посилання на непідписання відповідачем договору, а тому останній позбавлений права заперечувати цю обставину.

Будь-яких інших заяви чи клопотань від учасників справи не надходило.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

В матеріалах справи наявна копія договору поставки № 07-ДП від 29.03.2021, за змістом якого ТОВ «Стиль-Буд і К» (постачальник) зобов`язується на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність ТОВ «БК «Бастіон» (покупця) будівельні матеріали (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

На вказаній копії договору наявний підпис з боку покупця, який скріплений печаткою ТОВ «БК «Бастіон».

Матеріали свідчать про те, що ТОВ «Стиль-Буд і К» поставило ТОВ «БК «Бастіон», а останнє прийняло у власність товар на загальну суму 542462,52 грн, що вбачається з наданих до матеріалів справи:

- видаткових накладних: № РН050 від 19.04.2021 на суму 121186,91 грн; № РН096 від 24.06.2021 на суму 25216,32 грн; № РН125 від 19.07.2021 на суму 113505,42 грн; № РН126 від 19.07.2021 на суму 108054 грн; № РН127 від 27.07.2021 на суму 24232,30 грн; № РН133 від 09.08.2021 на суму 53400 грн; № РН134 від 10.08.2021 на суму 15413,23 грн; № РН135 від 12.08.2021 на суму 45525,30 грн; № РН145 від 07.09.2021 на суму 24704,30 грн; № РН146 від 07.09.2021 на суму 11225,74 грн;

- товарно-транспортних накладних: № РН050 від 19.04.2021, № РН096 від 24.06.2021, № РН125 від 19.07.2021, № РН126 від 19.07.2021; № РН127 від 27.07.2021; № Н133 від 09.08.2021; № РН134 від 10.08.2021; № РН135 від 12.08.2021; № РН145 від 07.09.2021; № РН146 від 07.09.2021.

Крім того, матеріали справи містять копії актів надання послуг, з яких вбачається надання позивачем та відповідно прийняття відповідачем послуг з доставки товару, найменування, кількість та вартість якого повністю збігається з товаром, визначеним у відповідних видаткових та товарно-транспортних накладних, а саме: акт № СБ00-000092П від 19.04.2021 на суму 26421,01 грн про надання послуг з доставки щебня гранітного; акт № СБ00-00169-1 від 24.06.2021 на суму 5516,63 грн про надання послуг з доставки щебня гранітного; акт № СБ00-00169-2 від 19.07.2021 на суму 24531,84 грн про надання послуг з доставки щебня гранітного; акт № СБ00-000218 від 19.07.2021 на суму 28017,20 грн про надання послуг з доставки щебенево-пісчаної суміші; акт № СБ00-000271 від 27.07.2021 на суму 14314,57 грн про надання послуг з доставки щебня та піску; акт № СБ00-00271-2 від 09.08.2021 на суму 27590,71 грн про надання послуг з доставки щебня; акт № СБ00-000315 від 10.08.2021 на суму 15413,23 грн про надання послуг з доставки піску; акт № СБ00-000303 від 12.08.2021 на суму 10851,24 грн про надання послуг з доставки щебня та щебеново-пісчаної суміші; акт № СБ00-000336 від 07.09.2021 на суму 5404,62 грн про надання послуг з доставки щебня; акт № СБ00-000337 від 07.09.2021 на суму 6314,40 грн про надання послуг з доставки щебня гранітного.

Загалом позивачем надано послуг за даними актами на суму 164675,45 грн.

За результатами поставок товару та наданих послуг позивач зареєстрував податкові накладні № 98 від 31.03.2021 на суму 32400,96 грн, № 99 від 31.03.2021 на суму 14800,32 грн, № 103 від 01.04.2021 на суму 14800,33 грн, № 128 від 19.04.2021 на суму 85606,34 грн, № 189 від 26.05.2021 на суму 54120,00 грн, № 232 від 29.06.2021 на суму 90092,50 грн, № 249 від 05.07.2021 на суму 127503,00 грн, № 287 від 19.07.2021 на суму 24857,71 грн, № 288 від 19.07.2021 на суму 8568,20 грн, № 302 від 27.07.2021 на суму 38546,87 грн, № 316 від 05.08.2021 на суму 9200,80 грн, № 321 від 09.08.2021 на суму 80990,71 грн, № 322 від 10.08.2021 на суму 30826,46 грн, № 325 від 12.08.2021 на суму 47175,74 грн, № 354 від 06.09.2021 на суму 29250,90 грн, № 356 від 06.09.2021 на суму 17500,14 грн, № 357 від 07.09.2021 на суму 858,02 грн, № 358 від 07.09.2021 на суму 40,00 грн. Належна реєстрація вказаних податкових накладних підтверджується квитанціями про прийняття відповідної податкової накладної.

ТОВ «Стиль-Буд і К» та ТОВ «БК «Бастіон» підписано акт звірки взаємних розрахунків за 2021 рік, згідно якого станом на 31.12.2021 заборгованість відповідача на користь позивача складала 209113,51 грн.

В свою чергу відповідачем в період з 31.03.2021 по 06.09.2023 сплачено суму основного боргу в загальному розмірі 538025,46 грн, що підтверджується банківською випискою АТ «Райффайзен Банк» по рахунку позивача.

В матеріалах справи наявний лист, підписаний заступником директора ТОВ «БК «Бастіон», яким останній гарантував позивачу оплату коштів за договором в строк до 10.02.2022 (включно).

Також в матеріалах цієї справи міститься посвідчена нотаріусом заява свідка директора ТОВ «Стиль-Буд і К» Шуригіна Ю.Л., в якій зазначено, зокрема, що договір укладено між сторонами за допомогою електронної пошти шляхом надсилання вказаного договору на підписання засобами електронної кошти та подальшим вчиненням сторонами дій на його виконання, а також, що після обміну договором в електронній формі, ТОВ «Стиль-Буд і К» додатково направило паперові примірники договору ТОВ «БК «Бастіон», які не були повернуті.

Несплата відповідачем залишку заборгованості стала підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом про її стягнення з відповідача, а також нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Як вже зазначалось, частково задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не надав на вимогу суду для огляду оригінал договору поставки від 29.03.2021 №07-ДП, а тому, враховуючи, що відповідач ставить під сумнів достовірність копії вказаного договору та вказує на те, що між позивачем та відповідачем такий договір у відповідній редакції не укладався, суд зазначив, що у нього у відсутні правові підстави для визнання обставини укладення між сторонами саме договору поставки № 07-ДП від 29.03.2021, копія якого міститься у матеріалах справи. Між тим, суд зазначив, що матеріали цієї справи підтверджено укладення між сторонами відповідного договору поставки у спрощений спосіб, за яким позивачем було поставлено, а відповідачем без жодних зауважень та заперечень прийнято товар на загальну суму 542463,52 грн та отримано послуг з доставки вказаного товару на суму 164675,45 грн (загалом на суму 707138,97 грн), і оскільки відповідачем було сплачено позивачу лише 538025,46 грн, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 169113,51 грн основного боргу (707138,97 - 538025,46).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч. 2 ст. 91 ГПК України).

Згідно з ч. 5 ст. 91 ГПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Частиною 6 ст. 91 ГПК України передбачено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч. 2 ст. 96 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

При цьому, ч. 5 ст. 96 ГПК України також передбачає, що якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п. 1 ч. 2 ст. 73 ГПК України).

У справі № 922/1151/18 Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості за договором поставки, зазначив, що суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що законодавством України передбачені спеціальні нормативно-правові акти, які регулюють листування електронною поштою, а саме Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закон України «Про електронний цифровий підпис». Першим передбачено визначення електронного документа - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, а також те, що електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора. Другий безпосередньо визначає правовий статус електронного цифрового підпису та регулює відносини, що виникають при його використанні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, позивачем на виконання вимог п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України у позовній заяві зазначено, що договір поставки був укладений між сторонами за допомогою засобів електронної пошти та міститься в електронному форматі.

Дослідивши зміст договору поставки № 07-ДП від 29.03.2021, копія якого міститься в матеріалах цієї справи, колегія суддів зазначає, що жодна із його умов не містить посилання на його укладення сторонами за допомогою засобів електронної пошти. Натомість, п. 9.1. вказаного договору прямо передбачено, що він набуває чинності з моменту саме його підписання сторонами, а за п. 10.5. - він складений в двох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу, кожна зі сторін отримує один примірник цього договору.

По-друге, вказаний договір не містить ЕЦП, як обов`язкового реквізиту електронного документа, який використовується для ідентифікації автора, у той час як відсутність такого реквізиту (ЕПЦ) свідчить, що електронний документ не створений, і тому не може розглядатися судом як доказ.

З матеріалів справи вбачається, що в межах підготовчого провадження в судовому засіданні 06.12.2023 суд першої інстанції запропонував позивачу надати оригінали документів для огляду до наступного судового засідання (протокол судового засідання від 06.12.2023, а.с.204 т.1).

Водночас, саме оригіналу договору поставки № 07-ДП від 29.03.2021 позивачем суду для огляду надано не було.

Позивач в письмових поясненнях обмежився лише посиланням на те, що відзив відповідача на позову заяву не містив посилання не непідписання договору, а також на заяву свідка директора ТОВ «Стиль-Буд і К» Шуригіна Ю.Л., в якій він пояснював, що договір укладено між сторонами за допомогою електронної пошти шляхом надсилання вказаного договору на підписання засобами електронної кошти та подальшим вчиненням сторонами дій на його виконання, а також, що після обміну договором в електронній формі, ТОВ «Стиль-Буд і К» додатково направило паперові примірники договору ТОВ «БК «Бастіон», які не були повернуті.

До вказаної заяви позивачем надано суду роздруківки, у тому числі з електронної пошти (а.с.4-12 т.2).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.

Роздруківки (а.с.4-9 т.2) не є доказами, які підтверджують факт надсилання позивачем на електронну адресу відповідача договору поставки № 07-ДП від 29.03.2021, оскільки фактично є лише скан-копією договору у форматі pdf.

Водночас, надані позивачем роздруківки (а.с.10-11 т.2) стосуються направлення відповідачем на електронну пошту позивача гарантійного листа, а не договору поставки № 07-ДП від 29.03.2021.

Роздруківка (а.с.12 т.2) також не містить жодних посилань про направлення позивачем на електронну адресу відповідача саме договору поставки № 07-ДП від 29.03.2021.

Докази того, що ТОВ «Стиль-Буд і К» додатково направило паперові примірники договору ТОВ «БК «Бастіон», матеріали цієї справи також не містять.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що надана позивачем копія договору поставки № 07-ДП від 29.03.2021 не може вважатись ні письмовим чи електронним доказом у даній справі, а тому місцевий господарський суд цілком правомірно, як того вимагає ГПК України, не прийняв такий доказ до уваги.

Щодо посилання позивача на те, що відзив відповідача на позову заяву не містив посилання не непідписання договору, колегія суддів зазначає, що це жодним чином не спростовує вищевказаних висновків суду, враховуючи також те, що за приписами статей 91, 96 ГПК України суд може витребувати відповідний оригінал письмового чи електронного доказу з власної ініціативи, тобто не зважаючи на наявність/відсутність сумнів іншого учасника справи щодо відповідності поданої копії оригіналу.

Поряд з цим, як вже зазначалось, в матеріалах цієї справи містяться видаткові та товарно-транспортних накладні, а також акти надання послуг, згідно яких ТОВ «Стиль-Буд і К» поставило ТОВ «БК «Бастіон», а останнє прийняло товар, а також отримало послуги з його доставки, загалом на суму 707138,97 грн.

Відповідно до положень ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом

Згідно з ч. 2 ст. 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу, за змістом якої господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо не встановлено інше.

Відповідно до статті 664 ЦК України товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За умовами ст. 689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що з моменту поставки позивачем товару відповідачу (у тому числі надання послуг з його доставки) між сторонами укладено господарський договір у спрощений спосіб, відповідно, між сторонами виникли та існують зобов`язальні відносини.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Частиною 2 ст. 9 цього Закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Проаналізувавши наявні в матеріалах даної справи докази, а саме надані позивачем видаткові та товарно-транспортних накладні, а також акти надання послуг, оригінали яких були оглянуті судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що вони містить такі обов`язкові реквізити, як: назви документів; дату їх складання; назви підприємств, які здійснюють господарську операцію; вид, кількість та ціну товару, який поставляється, строки його оплати та поставки; підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; печатки підприємств.

Вищевказані документи у сукупності відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, а тому їх підписання сторонами є підставою для повної та своєчасної сплати відповідачем грошових коштів позивачу, враховуючи також те, що отримання товару та прийняття послуг з його доставки здійснювалось відповідачем без жодних зауважень, заперечень чи застережень.

Матеріали цієї справи свідчать, що відповідач сплатив позивачу лише 538025,46 грн, в той час як докази сплати решти суми - 169113,51 грн (707138,97 грн - 538025,46 грн) матеріали цієї справи не містять.

За таких підстав, вірним є висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову ТОВ «Стиль-Буд і К» в частині стягнення з ТОВ «БК «Бастіон» на його користь 169113,51 грн основного боргу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Враховуючи викладене, позивач, окрім основного боргу, цілком правомірно на підставі ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з ним. При цьому, жодних заперечень щодо арифметичної правильності заявлених до стягнення сум апеляційна скарга відповідача не містить.

Щодо стягнення пені, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову в цій частині, оскільки сторонами укладено договір у спрощений спосіб, що не передбачає умови нарахування пені за порушення зобов`язання, а такий вид забезпечення виконання зобов`язання законом до спірних правовідносин не визначений.

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що доводи і вимоги апеляційних скарг не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 ГПК України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційні скарги позивача та відповідача слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду у даній справі - без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом, підлягають віднесенню на скаржників.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Бастіон» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-Буд і К» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2024 у справі № 916/4085/23 - без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

Судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська