Постанова

від 05.06.2024 по справі 910/8344/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2024 р. Справа№ 910/8344/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Конончук З. В.

від відповідача-1: Обухов В. В.

від відповідача-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фізичної особи - підприємця Дмитрієвої Тетяни Миколаївни

на рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2024 (повне судове рішення складено 21.02.2024)

у справі № 910/8344/23 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Дмитрієвої Тетяни Миколаївни

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергума",

2) Приватного підприємства "Хімтєкс"

про стягнення 1 626 702,00 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В травні 2023 року фізична особа-підприємець Дмитрієва Тетяна Миколаївна (далі - ФОП Дмитрієва Т.М.; позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергума" (далі - ТОВ "Інтергума"; відповідач-1) та Приватного підприємства "Хімтєкс" (далі - ПП "Хімтєкс"; відповідач-2) про стягнення солідарно 1 626 702,00 грн (266 502 грн сума завданих збитків; 1 360 200 грн сума упущеної вигоди) та 5 000 грн витрат на складання звіту про незалежну оцінку визначення розміру матеріальних збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами зобов`язань за договором оренди № 1-22 від 01.01.2022, та договором оренди № 2-22 від 01.01.2022 в частині повернення об`єктів оренди в стані, в якому вони передавались в оренду, у зв`язку з чим позивачу як власнику приміщення завдано прямих збитків, а також збитків у вигляді упущеної вимоги.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі № 910/8344/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано доказів того, що збитки були завдані саме відповідачами у даній справі, оскільки наявність пошкодження майна зафіксовано позивачем в односторонньому порядку в додатках до актів про повернення майна. В частині упущеної вигоди позивачем не доведено можливість отримання ним 1 360 200,00 грн, оскільки договір оренди укладено 08.12.2022, тобто вже після того, як позивачем зафіксовано пошкодження майна.

Короткий зміст апеляційної скарги. Позиції інших учасників.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі № 910/8344/23, ФОП Дмитрієва Т.М. звернулася до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та процесуального права, зокрема, ст.ст. 543, 767, 778, 779, 1190 ЦК України, ст. 79 ГПК України, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

При цьому скаржник посилається на те, що відповідачі письмово не узгоджували будь-яких поліпшень з позивачем, в матеріалах справи наявні докази, що ремонт (поліпшення) було проведено відповідачами без згоди позивача, після відокремлення яких об`єкту оренди було завдано шкоди. Договір оренди було достроково розірвано у зв`язку із відсутністю опалення, яке було відключено відповідачами, чим завдано позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди.

ТОВ "Інтергума" подало до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що відповідачі жодним чином не порушували господарські зобов`язання, а їх поведінка не є протиправною. Також, у відзиві ТОВ "Інтергума" повідомило про понесення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним переглядом справи у розмірі 25 000 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І.П., судді Владимиренко С.В., Демидова А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Дмитрієвої Тетяни Миколаївни на рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі № 910/8344/23 та призначено її до розгляду на 05.06.2024.

У судовому засіданні представник ФОП Дмитрієвої Т.М., надав свої пояснення по суті спору, підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник ТОВ "Інтергума", надав свої пояснення по суті спору, заперечив проти задоволення апеляційної скарги і просив її відхилити.

ПП "Хімтєкс" явку свого представника у судове засідання 05.06.2024 не забезпечило. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до інформаційної довідки КП КОП "Київське міське бюро технічної інвентаризації" НЖ-2020 № 1921 від 02.12.2020 нежитлові приміщення належать на праві власності Дмитрієвій Т.М .

Згідно з умовами договору оренди нежитлового приміщення № 3 від 09.02.2021, укладеного між ФОП Дмитрієвою Т.М. (орендодавець) та ТОВ "Інтергума" (орендар), останньому надано у строкове платне користування нерухоме майно - складські приміщення прощею 123,9 кв. м., а також офісні приміщення площею 117,20 кв. м., загальна площа приміщень становить 241,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що факт передачі об`єкта оренди оформлюється двостороннім актом приймання-передачі, який складається і підписується одночасно з підписанням цього договору.

Відповідно до п. 1.4 договору орендар має право використовувати об`єкт оренди відповідно до умов, викладених в цьому договорі, для здійснення господарської діяльності протягом строку дії договору.

Стан об`єкту оренди на дату укладення договору задовольняє орендаря (п. 1.5 договору оренди № 3).

За положеннями п. 3.3 договору оренди № 3 до обов`язків орендаря віднесено забезпечення збереження орендованого майна, запобігання його пошкодженню та псуванню.

Згідно з п. 4.2 договору орендар має право на власний розсуд обладнувати інтер`єр приміщення.

В п. 6.3 договору оренди № 3 встановлено, що орендодавець має право вимагати у орендаря відшкодування збитків у випадку заподіяння шкоди об`єкту оренди навмисно орендарем.

Строк оренди за цим договором встановлюється з моменту підписання договору та акту приймання-передачі та діє до 31.12.2021.

Орендовані приміщення було передано орендарю за актом приймання-передачі від 10.02.2021,у п. 2 якого сторонами підтверджено, що орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт оренди в технічному стані, що відповідає умовам договору.

Окрім того, 09.02.2021 між Дмитрієвою Т.М. (орендодавець) та Приватним підприємством "Хімтєкс" укладено договір оренди нежитлового приміщення № 3, за яким останньому передано в тимчасове платне користування нерухоме майно - приміщення площею 68,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.3 договору встановлено що факт передачі об`єкта оренди оформлюється двостороннім актом приймання-передачі, який складається і підписується одночасно з підписання цього договору.

Відповідно до п. 1.4 договору оренди № 3 орендар має право використовувати об`єкт оренди відповідно до умов, викладених в цьому договорі, для здійснення господарської діяльності протягом строку дії договору.

Стан об`єкту оренди на дату укладення договору задовольняє орендаря (п. 1.5 договору оренди № 3).

В п. 3.3 договору оренди № 3 передбачено, що до обов`язків орендаря віднесено забезпечення збереження орендованого майна, запобігання його пошкодженню та псуванню.

Згідно з п. 4.2 договору орендар має право на власний розсуд обладнувати інтер`єр приміщення.

За положеннями п. 6.3 договору оренди № 3 орендодавець має право вимагати у орендаря відшкодування збитків у випадку заподіяння шкоди об`єкту оренди навмисно орендарем.

Строк оренди за цим договором - з моменту підписання договору та акту приймання-передачі та до 31.12.2021.

За актом приймання-передачі від 10.02.2021 позивачем передано, а ТОВ "Інтергума" прийнято об`єкт оренди за договором № 3 від 09.02.2021, в п. 2 якого сторонами підтверджено, що орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт оренди в технічному стані, що відповідає умовам договору.

Також, 01.01.2022 між Дмитрієвою Т.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтергума" укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1-22, за умовами якого останньому надано в орендне користування нерухоме майно - складські приміщення прощею 123,9 кв. м., а також офісні приміщення площею 117,20 кв. м., загальна площа приміщень становить 241,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.1 договору).

Пункти 1.3, 1.4, 1.5, 3.3, 4.2, 6.3 договору 1-22 аналогічні викладеним і договорі оренди № 3 від 09.02.2021.

Строк дії договору оренди № 1-22 сторонами погоджено до 31.12.2022 з можливістю його пролонгації за відсутності до 20.12.2022 письмового повідомлення від сторін про його припинення.

01.01.2022 сторонами підписано акт приймання-передачі об`єкту оренди, у п. 2 якого погоджено, що орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт оренди в технічному стані, що відповідає умовам договору.

Також 01.01.2022 між Дмитрієвою Т.М. (орендодавець) та Приватним підприємством "Хімтєкс" в особі директора Дмитрієва О.Б. (орендар/відповідач-2) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 2-22, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно, а саме: складські приміщення прощею 11.2 кв. м., а також офісні приміщення площею 43,6 кв. м., загальна площа приміщень становить 54,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - об`єкт оренди).

Умови п.п. 1.3, 1.4, 1.5, 3.3, 4.2, 6.3 вказаного договору аналогічні до договору попереднього договору оренди № 3 від 09.02.2021.

Строк дії договору оренди № 2-22 сторонами погоджено до 31.12.2022 з можливістю його пролонгації за відсутності до 20.12.2022 письмового повідомлення від сторін про його припинення.

01.01.2022 між сторонами договору № 1-22 підписано акт приймання-передачі об`єкту оренди, у п. 2 якого сторони стверджують, що орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт оренди в технічному стані, що відповідає умовам договору.

Згодом, ПП "Хімтєкс" звернулось до позивача з повідомленням № 4 від 25.07.2022 про розірвання договору та з посиланням на п. 8.3 договору, повідомило про наявність форс-мажорних обставин та наявність підстав для дострокового розірвання договору № 2-22 від 01.01.2022.

ТОВ "Інтергума" також звернулось до позивача із запрошенням № 12 від 12.08.2022 на підписання акта передачі приміщення, у якому просило з`явитись 29.08.2022 на об`єкт оренди для підписання акту.

29.08.2022 між позивачем та ТОВ "Інтергума" підписано акт приймання-передачі (повернення з користування) нерухомого майна, згідно із яким підтверджено, що складські приміщення прощею 123,9 кв. м., а також офісні приміщення площею 117,20 кв. м., загальна площа приміщень становить 241,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 передано орендодавцю та прийнято ним в технічному стані, що відповідає умовам договору.

В п. 3 акту про повернення зазначено, що сторони підтверджують, що орендар належним чином виконав умови договору оренди та орендодавець не має претензій до орендаря.

При цьому у вказаному акті міститься рукописний текст орендодавця щодо не оплати за березень-липень (без зазначення року).

Позивачем до позовної заяви долучено додаток до акту № 1 від 29.08.2022, в якому позивачем зафіксовані пошкодження, за твердженням позивача, орендованого відповідачем-1 майна, зокрема: зняті світильники, вирвані розетки, стеля 22 шт. арматура зруйнована, відключено електропостачання, вирвана теплова мережа, знятий котел, немає теплового насосу 19,7 кВт, наявні сліди втручання в газову мережу, вирвані телефонні мережі, немає унітазу та умивальнику.

29.08.2023 між позивачем та ПП "Хімтєкс" підписано акт приймання-передачі (повернення із користування) нерухомого майна, а саме: складські приміщення прощею 11,2 кв. м., а також офісні приміщення площею 43,6 кв. м., загальна площа приміщень становить 54,8 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2 вказаного акту сторонами підтверджено, що орендар передав, а орендодавець прийняв об`єкт оренди в технічному стані, що відповідає умовам договору.

Сторони підтверджують, що орендар належним чином виконав умови договору оренди та орендодавець не має претензій до орендаря (п. 3 акту про повернення).

Позивачем додано до позовної заяви додаток до акту № 1 від 29.08.2022 до договору оренди № 2-22, в якому позивачем зафіксовані пошкодження, за твердженням позивача, орендованого відповідачем-2 майна, зокрема: розетки вирвані, немає стелі, немає світильників, відключено теплопостачання, зрізані дроти, вирвані теплові мережі, немає кондиціонера,

Того ж дня позивач звернувся до Солом`янського УПГУ НП м. Києва та викликав представників поліції.

Також, за твердженням позивача, вказані обставини підтверджуються заявою свідка ОСОБА_2 від 15.02.2023 та заявою свідка ОСОБА_3 від 21.03.2023.

Відповідно до звіту про визначення матеріальних збитків від 19.09.2022, виготовленого суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Експерт ІН» на замовлення позивача, вартість матеріального збитку, що завданий нежитловим приміщенням загальною площею 364,80 кв. м. та визначений з точки зору витратного підходу (з урахуванням округлень до цільного значення), буде дорівнювати 266 502,00 грн., які позивач просив стягнути солідарно з відповідачів як реальні збитки.

Крім того, позивачем вказано, що окрім реальних збитків ним понесені збитки у вигляді упущеної вигоди, які обґрунтовані наступним.

08.12.2022 між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Студзінським С.Б. укладено договір оренди № 1, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно, а саме: складські приміщення прощею 123,9 кв. м., а також офісні приміщення площею 117,20 кв. м., загальна площа приміщень становить 241,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору щомісячна орендна плата встановлюється у розмірі 650 за 1 кв. м. офісних приміщень та 300 грн за 1 кв. м. складських приміщень.

Згідно з п. 7.1 вказаного договору строк дії договору до 08.12.2023.

Однак 20.12.2022 ФОП Студзінський С.Б. повідомив про необхідність дострокового розірвання договору оренди № 1 від 08.12.2022, оскільки об`єкт оренди має пошкодження, які не дозволяють користуватись таким приміщенням.

Таким чином, позивач зазначає, що за рік оренди позивач мав би отримати орендну плату в розмірі 1 360 200,00 грн (113 350,00 грн на місяць).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Згідно із частинами першою, другою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Ураховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 902/803/17.

Подібний правовий висновок щодо покладення на позивача обов`язку доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками, також викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.01.2020 у справі № 910/3579/17 зазначив, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до частин першої, другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 773 Цивільного кодексу України наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Наймач зобов`язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини (ч. 1 ст. 779 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачем не надано суду доказів того, що поліпшення (ремонт) орендованого відповідачами майна здійснювалося орендарями, так само, як і не доведено факту придбання позивачем майна, яке, за твердженнями позивача, було вивезено з орендованих приміщень.

При цьому судом враховується те, що відповідно до актів приймання -передачі нерухомого майна з оренди, підписаних сторонами договорів оренди, спірне майно передано у технічному стані що відповідає умовам договорів.

Натомість, додатки до цих актів підписані позивачем одноособово.

Окрім того, судом вірно враховано, що позивачем не додано доказів того, у якому стані позивачем передавалось відповідачам майно, нежитлові приміщення.

Надані позивачем докази на підтвердження своїх вимог не дають підстави вважати доведеним наявність у відповідачів протиправної поведінки стосовно орендованого майна, взаємозв`язку між такою поведінкою та завданням позивачу збитків, що свідчить про не доведення позивачем усього складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності як стягнення з відповідачів збитків.

До того ж, як обґрунтовано взято до уваги судом першої інстанції, умови договорів оренди містять різні конфігурації орендованих площ, а відтак відповідачі не можуть нести солідарну відповідальність з пошкодження майна, яке не було в їх користуванні.

В частині заявленої до стягнення упущеної вимоги суд апеляційної інстанції враховую те, що упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 910/9278/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18).

Отже, саме позивач як особа, яка стверджує про завдання йому неправомірними діями відповідача збитків у виді упущеної вигоди, має довести належними та допустимими доказами як реальність отримання вигоди у вигляді доходу, так і розмір цього доходу.

Відповідно до частини четвертої статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не доведено можливість отримання ним 1 360 200,00 грн, оскільки договір оренди укладено 08.12.2022, тобто вже після зафіксування пошкодження майна (огляд приміщення 13.09.2022 для оцінки завданої шкоди), а отже, під час укладення наведеного договору оренди як позивач, так і орендар були обізнані про стан приміщень.

З огляду на зазначене вище правомірним є висновок господарського суду міста Києва про відмову в позові.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Дмитрієвої Тетяни Миколаївни залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі №910/8344/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 17.06.2024.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова