Постанова

від 19.06.2024 по справі 462/6618/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/6618/23 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.

Провадження № 22-ц/811/895/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м.Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 12 березня 2024 року в справі за заявою Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» про видачу судового наказу,

в с т а н о в и в:

Львівське комунальне підприємство (далі ЛКП) «Залізничнетеплоенерго» 01 вересня 2023 року звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованості по житлово-комунальних послугах за період з липня 2021 року по травень 2023 року в розмірі 21581 грн. 50 коп. та судового збору в розмірі 268 грн. 40 коп.

04 жовтня 2023 року Залізничним районним судом м. Львова видано судовий наказ, яким стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ЛКП «Залізничнетеплоенерго» 21581 грн. 50 коп. боргу за послуги надання теплової енергії та по 134 грн. 20 коп. судового збору з кожного із боржників.

27 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 28 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто без розгляду.

Роз`яснено заявнику, що повернення заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про скасування судового наказу, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.

07 березня 2024 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу від 04 жовтня 2023 року.

Просив поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу, як такого, що пропущений з поважних причин; звільнити від сплати судового збору; скасувати судовий наказ №462/6618/23 від 04 жовтня 2023 року.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 12 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 повернуто без розгляду.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , просить її скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зазначає, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Наголошує, що був позбавлений права на своєчасне подання заяви про скасування судового наказу, оскільки такий не отримував, дізнався про його існування 26.02.2024 року із телефонної розмови з виконавцем, яка на підставі даного судового наказу заблокувала усі його банківські рахунки, на які отримував соціальні виплати.

Зауважує, що суд першої інстанції, зазначаючи як неповажність пропущення строку факт неотримання ним копії судового наказу з покликанням на постанову Верховного Суду від 18.03.2021 року у справі №911/3142/19, проігнорував висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, яка вказала на те, що повернення повістки про виклик суду із вказівкою причин повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи, а також не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження.

Додає, що суд першої інстанції безпідставно звинуватив заявника у порушенні п.2 ч.3 ст.170 ЦПК України, тоді як необхідні дані зазначені у шапці заяви про скасування судового наказу.

Щодо сплати судового збору, то судом зазначено про відсутність доходів за третій-четвертий квартал 2023 року, водночас, суд вказав про відсутність підстав для звільнення його від сплати судового збору.

Окрім того зазначає, що суд грубо порушив строки розгляду заяви про скасування судового наказу.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.2 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 11.06.2024 року, є дата складення повного судового рішення 19.06.2024 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з ч.3 ст.168 ЦПК України, судовий наказ складається і підписується суддею у двох примірниках, один з яких залишається у суді, а другий видається під розписку або надсилається стягувачу до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного після набрання ним законної сили.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.169 ЦПК України, після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного.

Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.

Згідно з ч.4 ст.169 ЦПК України, днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу.

Пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п.4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п.5).

Згідно супровідного листа від 04.10.2023 року, Залізничним районним судом м. Львова 09.10.2023 року скеровано ОСОБА_1 копію судового наказу разом із доданими до нього документами рекомендованою кореспонденцією на адресу: АДРЕСА_1 (а.с.22).

Відповідно до кореспонденції суду, яка повернулась на адресу відправника (суду) 19.10.2023 року з довідкою Ф.20 від 17.10.2023 року, судовий наказ ОСОБА_1 не вручено по причині: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.24).

Аналіз вищезазначених норм цивільного процесуального закону та встановлених обставин справи дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 вважається таким, що отримав копію судового наказу з додатками заяви про видачу судового наказу 17.10.2023 року.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу ОСОБА_1 на те, що загальний доступ до судового наказу від 04 жовтня 2023 року був забезпечений в Єдиному державному реєстрі судових рішень 06 жовтня 2023 року.

Частинами 1, 2 статті 170 ЦПК України передбачено, що боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.

Звертаючись до суду із заявою про скасування судового наказу 07 березня 2024 року, ОСОБА_1 просив поновити строк на подання заяви про скасування судового наказу від 04 жовтня 2023 року, покликаючись на те, що лише 26 лютого 2024 року дізнався від виконавця про наявність судового наказу.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в частині вирішення питання пропущеного строку, встановлено, що суд своє рішення мотивував тим, що заява про скасування судового наказу подана ОСОБА_1 до суду 07 березня 2024 року із пропуском строку на звернення.

При цьому, суд першої інстанції врахував правову позицію Верховного Суду, яку виснувано в постанові від 18 березня 2021 року у справі 911/3142/19, зокрема, про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває за межами контролю відправника.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на те, що ОСОБА_1 вважається таким, що отримав копію судового наказу з додатками заяви про видачу судового наказу саме 17 жовтня 2023 року. Відповідно до вимог ч.1 ст.170 ЦПК України, останнім днем подачі заяви про скасування судового наказу вважається 01 листопада 2024 року, проте, заяву про скасування судового наказу ОСОБА_1 подав лише 07 березня 2024 року, тобто поза межами встановленого процесуальним законом строку.

Згідно з ч.2 ст.171 ЦПК України, заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Відповідно до ч.6 ст.170 ЦПК України, у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення безрозгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ч.1 ст.170 ЦПК України, повертається особі, яка її подала, якщо суд не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви, або з підстав, передбачених ч.6 ст.170 ЦПК України, повертається судом без розгляду у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу. В інших випадках заява про скасування судового наказу підлягає розгляду у відповідності до вимог ч. 3 ст.171 ЦПК України.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що заява про скасування судового наказу повернута без розгляду з підстав, передбачених ч.6 ст.170 ЦПК України.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 127 ЦПК України, яка регламентує поновлення та продовження процесуальних строків, встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, при розгляді заявленого в даному випадку боржником клопотання про скасування судового наказу, суд першої інстанції, за наявності клопотання про поновлення строку, повинен вирішити таке питання та відобразити результат такого розгляду в резолютивній частині судового рішення.

З матеріалів справи встановлено, що звертаючись до суду із заявою про скасування судового наказу, ОСОБА_1 також просив суд поновити строк на подання заяви про скасування судового наказу та наводив свої причини поважності пропуску строку. Зокрема вказував на те, що про наявність судового наказу він дізнався лише 26.02.2024 року від виконавця, який заблокував йому банківські рахунки у зв`язку з виконанням судового наказу, про що він зазначав у заяві про скасування судового наказу.

З резолютивної частини оскаржуваної ухвали суду вбачається, що судом не вирішено питання щодо задоволення чи відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, виданого Залізничним районним судом м. Львова 04 жовтня 2023 року.

Викладене вище дає підстави для висновку, що судом першої інстанції було порушено порядок вчинення процесуальних дій, а також не перевірено всі обставини справи для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції не вирішено належним чином питання про поновлення строку на подання ОСОБА_1 заяви про скасування судового наказу, тому суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості переглядати ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви без розгляду до вирішення питання про поновлення строку.

Аргументи ОСОБА_1 про те, що судом було проігноровано висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, яка вказала на те, що повернення повістки про виклик до суду із вказівкою причин повернення: «за закінченням терміну зберігання», не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи, а також не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження, колегією суддів відхиляються, оскільки матеріалами справи достеменно встановлено, що судовий наказ з доданими до нього додатками повернутий на адресу суду по причині: «адресат відсутній за вказаною адресою», а не «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції передчасно вирішив питання про повернення без розгляду заяви боржника, що призвело до постановлення помилкової ухвали й у відповідності до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.4, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 12 березня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 19 червня 2024 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич