Ухвала

від 22.07.2024 по справі 462/6618/23

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/6618/23

УХВАЛА

22 липня 2024 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Бориславський Ю.Л., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу,

в с т а н о в и в :

07.03.2024 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу, виданого Залізничним районним судом м. Львова 04.10.2023 р. №462/6618/23. В обгрунтування заяви покликається на те, що такий судовий наказ є незаконним та необгрунтованим, оскільки він, по мірі можливості, сплачує за комунальні послуги, надані стягувачем, зокрема, востаннє ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також йому невідомо періоду, за який проводиться стягнення.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 12 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 повернуто без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного суду від 19.06.2024 року ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 12.03.2024 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Залізничним районним судом м. Львова справу отримано 27.06.2024 року та 28.06.2024 року протоколом передано раніше визначеному складу суду.

З 01.07.2024 року по 19.07.2024 року суддя Бориславський Ю.Л. перебував у основній щорічній відпустці.

Вивчивши подану заяву про скасування судового наказу, суд виходить з наступного:

судом встановлено, що 04.10.2023 року Залізничним районним судом м. Львова видано судовий наказ про стягнення в солідарномупорядку зОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,які проживають за адресою: АДРЕСА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, 4а, ЄДРПОУ 20784943 21581 /двадцять одна тисяча п`ятсот вісімдесят одна/ грн. 50 коп. боргу за послуги надання теплової енергії та судовий збір.

Як вбачається із матеріалів справи №462/6618/23 зареєстрованим місцем проживання боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 .

04.10.2023 року Залізничний районний суд м. Львова надіслав боржникам за адресою їхнього місяця реєстрації копію судового наказу від 04.10.2023 року та копію заяви про видачу судового наказу з додатками, проте, скеровані судом поштові відправлення повернуто відділенням поштового зв`язку.

Так, скероване судом поштове відправлення боржнику ОСОБА_1 повернуто відділенням поштового зв`язку у зв`язку відсутністю адресата за вказаною адресою: АДРЕСА_1 .

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Згідно ч.1ст.170ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відтак, заява про скасування судового наказу подана до суду 07.03.2024 року ОСОБА_1 із пропуском строку на звернення.

Відповідно до ч.5 ст. 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

У поданій заяві про скасування судового наказу ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення пропущеного строку, вказав, що йому стало відомо про такий судовий наказ лише 26.02.2024 року від приватного виконавця.

Згідно постанови Львівського апеляційного суду від 19.06.2024 року, апеляційним судом встановлено, що «згідно ч.3 ст. 168 ЦПК України, судовий наказ складається і підписується суддею у двох примірниках, один з яких залишається у суді, а другий видається під розписку або надсилається стягувачу до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного після набрання ним законної сили.

За змістом ч. 1, 2 ст. 169 ЦПК України, після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного.

Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.

Згідно з ч.4 ст. 169 ЦПК України, днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу.

Пунктами 4, 5 частини шостої статті 272ЦПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п.4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п.5).

Згідно супровідного листа від 04.10.2023 року, Залізничним районним судом м. Львова 09.10.2023 року скеровано ОСОБА_1 копію судового наказу разом із доданими до нього документами рекомендованою кореспонденцією на адресу: АДРЕСА_1 (а.с.22).

Відповідно до кореспонденції суду, яка повернулась на адресу відправника (суду) 19.10.2023 року з довідкою Ф.20 від 17.10.2023 року, судовий наказ ОСОБА_1 не вручено по причині: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.24).

Аналіз вищезазначених норм цивільного процесуального закону та встановлених обставин справи дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 вважається таким, що отримав копію судового наказу з додатками заяви про видачу судового наказу 17.10.2023 року.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу ОСОБА_1 на те, що загальний доступ до судового наказу від 04 жовтня 2023 року був забезпечений в Єдиному державному реєстрі судових рішень 06 жовтня 2023 року.

Частинами 1, 2 статті 170ЦПК України передбачено, що боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.

Звертаючись до суду із заявою про скасування судового наказу 07 березня 2024 року, ОСОБА_1 просив поновити строк на подання заяви про скасування судового наказу від 04 жовтня 2023 року, покликаючись на те, що лише 26 лютого 2024 року дізнався від виконавця про наявність судового наказу.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в частині вирішення питання пропущеного строку, встановлено, що суд своє рішення мотивував тим, що заява про скасування судового наказу подана ОСОБА_1 до суду 07 березня 2024 року із пропуском строку на звернення.

При цьому, суд першої інстанції врахував правову позицію Верховного Суду, яку виснувано в постанові від 18 березня 2021 року у справі 911/3142/19, зокрема, про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває за межами контролю відправника.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на те, що ОСОБА_1 вважається таким, що отримав копію судового наказу з додатками заяви про видачу судового наказу саме 17 жовтня 2023 року. Відповідно до вимог ч.1 ст. 170 ЦПК України, останнім днем подачі заяви про скасування судового наказу вважається 01 листопада 2023 року, проте, заяву про скасування судового наказу ОСОБА_1 подав лише 07 березня 2024 року, тобто поза межами встановленого процесуальним законом строку.

Згідно з ч.2 ст. 171 ЦПК України, заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Відповідно до ч.6 ст. 170 ЦПК України, у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення безрозгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ч.1 ст. 170 ЦПК України, повертається особі, яка її подала, якщо суд не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви, або з підстав, передбачених ч.6 ст. 170 ЦПК України, повертається судом без розгляду у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу. В інших випадках заява про скасування судового наказу підлягає розгляду у відповідності до вимог ч. 3 ст. 171 ЦПК України.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що заява про скасування судового наказу повернута без розгляду з підстав, передбачених ч.6 ст. 170 ЦПК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 127 ЦПК України, яка регламентує поновлення та продовження процесуальних строків, встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, при розгляді заявленого в даному випадку боржником клопотання про скасування судового наказу, суд першої інстанції, за наявності клопотання про поновлення строку, повинен вирішити таке питання та відобразити результат такого розгляду в резолютивній частині судового рішення.

З матеріалів справи встановлено, що звертаючись до суду із заявою про скасування судового наказу, ОСОБА_1 також просив суд поновити строк на подання заяви про скасування судового наказу та наводив свої причини поважності пропуску строку. Зокрема вказував на те, що про наявність судового наказу він дізнався лише 26.02.2024 року від виконавця, який заблокував йому банківські рахунки у зв`язку з виконанням судового наказу, про що він зазначав у заяві про скасування судового наказу.

З резолютивної частини оскаржуваної ухвали суду вбачається, що судом не вирішено питання щодо задоволення чи відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, виданого Залізничним районним судом м. Львова 04 жовтня 2023 року.

Викладене вище дає підстави для висновку, що судом першої інстанції було порушено порядок вчинення процесуальних дій, а також не перевірено всі обставини справи для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції не вирішено належним чином питання про поновлення строку на подання ОСОБА_1 заяви про скасування судового наказу, тому суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості переглядати ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви без розгляду до вирішення питання про поновлення строку.

Аргументи ОСОБА_1 про те, що судом було проігноровано висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, яка вказала на те, що повернення повістки про виклик до суду із вказівкою причин повернення: «за закінченням терміну зберігання», не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи, а також не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження, колегією суддів відхиляються, оскільки матеріалами справи достеменно встановлено, що судовий наказ з доданими до нього додатками повернутий на адресу суду по причині: «адресат відсутній за вказаною адресою», а не «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції передчасно вирішив питання про повернення без розгляду заяви боржника, що призвело до постановлення помилкової ухвали й у відповідності до п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду».

Враховуючи наведене та позицію Львівського апеляційного суду, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 заяву про скасування судового наказу подано поза межами строку для подання такої заяви, клопотання про поновлення такого не обґрунтоване, у такому не наведено поважних причин пропущення строку, а тому строк на звернення із заявою про скасування судового наказу пропущено заявником без поважних причин, підстави для поновлення такого строку у суду відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Відтак, оскільки боржником не наведено поважних підстав для поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, а наведені ним причини спростовані матеріалами справи № 462/6618/23, а тому слід відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, виданого Залізничним районним судом м. Львова 04 жовтня 2023 року.

Беручи до уваги, що боржником ОСОБА_1 подано заяву про скасування судового наказу поза межами строку для подання такої заяви, а клопотання про поновлення строку є необгрунтованим, а тому суд відмовляє у задоволенні такого клопотання та заяву слід повернути на підставі ч.2 ст. 171 ЦПК України.

Керуючись ст. 126, 127, 170, 171 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, виданого Залізничним районним судом м. Львова 04 жовтня 2023 року.

Заяву ОСОБА_1 від 07.03.2024 року про скасування судового наказу виданого Залізничним районним судом м. Львова 04.10.2023 року повернути.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: Бориславський Ю. Л.