Постанова

від 06.06.2024 по справі 367/7235/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №367/7235/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/8134/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 02 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи: Інспекція Державного архітектурного-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області, Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі», про усунення перешкод у здійсненні права власності,

В С Т А Н О В И В:

11 жовтня 2023 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи: Інспекція Державного архітектурного-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області, Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі», про усунення перешкод у здійсненні права власності, призначено підготовче засідання по справі за участю сторін.

29.01.2024 року від позивачів надійшла заява про забезпечення позову.

В обґрунтування позивачі заяви зазначили, що звернулись до суду за захистом порушених прав і заявляють вимогу про зобов`язання відповідача знести трансформаторну підстанцію, яку забудовник сусіднього будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5 без дозвільних документів, без погодження будівництва у встановленому законодавством порядку, з грубими порушеннями державних будівельних норм, санітарних і протипожежних правил, збудував на відстані 3-4,5 метрів від стіни та вікон квартир позивачів на земельній ділянці АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 3210900000:01:048:0133, у вигляді одноповерхової будівлі прямокутної форми розміром 8,52 м х 9,87 м, площею 84,10 кв. м. Внаслідок будівництва трансформаторної підстанції з порушенням норм та правил, та розміщення будівлі ТП впритул до квартир позивачів, значно погіршилися споживчі якості квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 будинку АДРЕСА_1 , оскільки після підключення трансформаторної підстанції та подачі електроенергії потужне електромагнітне поле від трансформаторної підстанції проходитиме впритул до вікон житла позивачів, що несе потенційну загрозу для життя і здоров`я, тому позивачі позбавлені можливості повною мірою користуватися своєю власністю. Вказує, що будівництво і розташування споруди трансформаторної підстанції порушує вимоги ст. ст. 18, 22, 32 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» та не відповідає Правилам охорони електричних мереж, в той же час трансформаторна підстанція готується для підключення до електромережі. Відповідач ОСОБА_5 проклав інженерні мережі, встановив у будівлі трансформаторне обладнання і вживає заходів по підключенню ТП до електромережі.

На підставі викладеного, просили суд до набрання законної сили рішенням заборонити Приватному акціонерному товариству «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та іншим організаціям, підприємствам, установам, що мають ліцензію на право постачання електричної енергії споживачам, вчиняти будь-які дії щодо монтажу електротехнічного обладнання та пристроїв, проведення пуско-налагоджувальних робіт, підключення трансформаторної підстанції до зовнішніх електричних мереж та подачі електричної енергії до трансформаторної підстанції, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3210900000:01:048:0133 на АДРЕСА_2 , і належить ОСОБА_5 . Зустрічне забезпечення позову не застосовувати.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області 02 лютого 2024 року в задоволенні заяви про забезпечення позову за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи: Інспекція Державного архітектурного-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області, Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі», про усунення перешкод у здійсненні права власності відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивачі 13 лютого 2024 року подали апеляційну скаргу, в якій зазначили, що оскаржувану ухвалу вважають незаконною та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з цим апелянти просили апеляційний суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити повністю. Зустрічне забезпечення позову не застосовувати.

26 березня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 06.06.2024 року представник Інспекції Державного архітектурного-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області не з`явився, про розгляд справи належним чином повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надав.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду проходить до наступних висновків:

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Відмовляючи у задоволені заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачами не доведено, що невжиття зазначеного ними заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; І'1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/16868/19).

Згідно ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням необхідності саме такого заходу, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір, а також існує реальна загроза унеможливлення чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За своєю правовою природою правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного заходу забезпечення позову, відповідного предмету спору, сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову.

Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує.

Предметом розгляду у даній справі є усунення перешкод у здійсненні права власності позивачів шляхом зобов`язання відповідача здійснити пені дії. В своїй заяві про забезпечення позову позивачі просили заборонити монтаж електрообладнання та підключення трансформаторної підстанції до зовнішньої електромережі. За таких умов прямого зв`язку між запропонованими заходами забезпечення позову і виконання можливого рішення суду ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не вбачає.

Іншою обставиною, яку також можуть забезпечити заходи забезпечення позову, є забезпечення ефективного захисту прав позивачів, задля яких вони звернулися до суду. На обґрунтованість такого необхідного заходу забезпечення ефективності захисту прав, позивачі в своїй заяві зазначали про те, що після підключення до електромережі працююче обладнання буде завдавати шкоди їх здоров`ю. В той же час дані твердження належним чином доведені не були.

Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Положеннями ст. 82 ЦПК України передбачені підстави для звільнення особи від обов`язку доказування. Зокрема, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Також не потребують доказування й обставини, визнані судом загальновідомими, або обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зважаючи на вищевикладені норми, задля того, аби суд прийняв посилання на можливість негативного впливу трансформаторної станції на стан здоров`я позивачів, останні мали б надати до суду відповідні докази з даного приводу, чого в даному випадку зроблено не було. Не встановлені такі обставини і будь-яким рішенням суду, не визнані вони і іншою стороною, не є такі обставини і загальновідомими, оскільки вплив працюючого електрообладнання на здоров`я людей не є наперед визначеною константою, а залежить від великої кількості чинників, таких як вид та потужність обладнання, відстань до такого обладнання, товщина стін та даху приміщення, в якому вони знаходяться, наявність спеціального екранування, тощо.

Як вже зазначалося вище, позивачі обмежилися декларативними заявами щодо можливого впливу підстанції на їх здоров`я. Жодного доказу з даного приводу, в тому числі і щодо вищевказаних чинників, до суду не надали. За таких умов ті обставини, якими сторони обумовлювали наявність ризиків, необхідних для забезпечення позову, фактично підтверджені не були, що унеможливлює прийняття вищевказаної позиції апелянтів.

Згідно вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Апелянтом не було відповідним чином доведено наявності передбачених законом підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, відтак апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 02 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько