Постанова
Іменем України
18 червня 2024 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/12884/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,
за участю секретаря Марченка М. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва
від 07 лютого 2019 року
в складі судді Осаулова А. А.
у цивільній справі №761/22418/18 Шевченківського районного суду м. Києва
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Литий камінь", ОСОБА_1 ,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петріцька Альона Павлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович,
про визнання недійсними договорів, скасування рішення про державну реєстрацію та визнання майнових прав на нерухоме майно,
У С Т А Н О В И В:
У червні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Литий камінь» (далі - ТОВ "Литий камінь", Товариство), ОСОБА_1 та просила:
- визнати недійсним Договір №Ж/2с-к268 купівлі-продажу майнових прав від 17 грудня 2010 року, який укладено між ТОВ «Литий камінь» та ОСОБА_3 ;
- визнати недійсним Договір іпотеки №9191 від 30 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30814165 від 05 серпня 2016 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31663468 та 31663521 від 30.09.2016 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С. П. на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_2 майнові права на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 червня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Литий камінь» укладено Договір №Ж/2С-К204 купівлі-продажу майнових прав (в редакції додаткової угоди №1 від 29.06.2016), в якому сторони домовилися, що об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним Договором, є об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за адресою: АДРЕСА_2 ; поверх 20; № квартири АДРЕСА_3 ; кількість кімнат 2; житлова площа згідно технічного паспорту 43,2; загальна площа згідно технічного паспорту 83,5.
Вказувала, що вона сплатила 100% вартості майнових прав відповідно до укладеного договору № Ж/2С-К204 купівлі-продажу майнових прав, але не змогла зареєструвати право власності на квартиру через те, що станом на момент її звернення до державного реєстратора право власності на спірну квартиру вже було зареєстровано на ім`я ОСОБА_3 від 05 серпня 2016 року. З інформаційної довідки їй стало відомо, що 07.12.2010 між ТОВ «Литий камінь» та ОСОБА_3 укладено Договір №Ж/2с-к268 купівлі-продажу майнових прав, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1 , а також те, що 30.09.2016 за Договором іпотеки №9191 цю ж квартиру ОСОБА_3 передав в іпотеку ОСОБА_1 .
Під час укладення договорів від 07.12.2010 та 30.09.2016 особа ОСОБА_3 була встановлена на підставі недійсного паспорта, а тому такі договори мають бути визнані недійсними, а реєстраційні дії з приводу реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 підлягають скасуванню. Також вважала, що підлягають визнанню за нею майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , так як з її боку були вчинені дії щодо придбання даної квартири на законних підставах.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 лютого 2019 року позов задоволено в частині визнання недійсними договорів та скасування рішень державного реєстратора.
В задоволенні позовних вимог про визнання майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 відмовлено.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2024 року залишено без задоволення заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.
Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що дане рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та розглянув справу за відсутності належних доказів повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи, чим не забезпечив останньому висловити власні аргументи на спростування доводів позивача. Зауважив, що суд першої інстанції взагалі його не повідомляв його про розгляд справи будь-яким способом.
Судом зроблено необґрунтований висновок про те, що укладення оспорюваних договорів та здійснення реєстраційних дій відбулося на підставі недійсного паспорту ОСОБА_3 , оскільки не враховано, що звернення громадянина до органів внутрішніх справ із заявою про втрату паспорта не є тотожним визнанню такого документу недійсним та те, що відсутня інформація про визнання недійсним паспорта на ім'я ОСОБА_3 в базах даних ДМС.
Також суд першої інстанції, беручи до уваги доводи позивачки про те, що викрадення паспорта ОСОБА_3 встановлено в межах кримінального провадження, не врахував, що доказів цьому не надано і в матеріалах справи відсутній будь-який процесуальний документ в межах кримінального провадження, що вказує на припущення аргументів позивача про викрадення паспорта ОСОБА_3 .
Додав, що в матеріалах справи відсутні докази поза розумним сумнівом, які підтверджують невідповідність оспорюваних договору купівлі-продажу та договору іпотеки вимогам статті 215 ЦК України.
Вважав, що за даних обставин у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу та відповідно і для задоволення похідних позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки і скасування реєстраційних дій.
За наведених обставин просив скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 лютого 2019 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник скаржника - ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених в ній.
Позивачка, належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася (том 2, а. с. 25-26).
Відповідач ОСОБА_3 , належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Відповідач - ТОВ "Литий камінь" про день, час та місце розгляду справи повідомлений у відповідності до вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петріцька А. П. та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися та своїх представників не направили.
Враховуючи викладене та зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явилися в судове засідання, та їхніх представників.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, та вимог, що заявлялися в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилалася на те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, а саме без повідомлення учасника справи, зокрема відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи.
Колегія суддів погоджується з такими доводами апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно з положеннями частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового засідання проводиться судом, відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України.
За приписами статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Таким чином, про належне повідомлення учасника справи про час і місце розгляду справи у даному випадку може свідчити лише розписка.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року відкрито провадження у справі та визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи (том 1, а. с. 44). Судове засідання призначено на 20 вересня 2019 року.
Проте, матеріали справи не містять доказів надсилання судом відповідачу ОСОБА_1 копії ухвали про відкриття провадження разом з копії позовної заяви, як і не містять доказів надсилання судової повістки про судове засідання на 20.09.2018.
В подальшому судові засідання відкладалися, про які ОСОБА_1 суд першої інстанції також не повідомляв.
Крім того, як вбачається з позовної заяви позивачка не зазначила місця проживання або перебування відповідача ОСОБА_1 , вказавши при цьому, що будь-яка інформація про дану особу або контактні дані про цю особу в неї відсутні (том 1, а. с. 6).
Однак, вирішуючи питання про відкриття провадження, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та не вчинив визначених ЦПК України дій для з'ясування відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 .
Таким чином, суд першої інстанції розглянув справу, ухваливши рішення щодо ОСОБА_1 та при цьому жодним чином не повідомляв останнього про розгляд справи.
Тобто суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_1 , щодо якого відсутні докази належного повідомлення про дату, час і місце засідання суду.
Наведені вище обставини свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача.
За приписами п. 3 ч. 2 ст. 376 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення.
Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 17 грудня 2010 року між ТОВ "Литий камінь" та ОСОБА_3 укладено Договір №Ж/2с-к268 купівлі-продажу майнових прав (том 1, а. с. 32-38).
Пунктом 2.2. Договору від 17.12.2010 визначено, що об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об'єкт нерухомості, розташований в об'єкті капітального будівництва за адресою: АДРЕСА_4 , з наступними характеристиками: квартира, будівельний №268; секція 2; поверх 20; житлова площа 42,88 кв.м.; загальна площа 88,92 кв.м.
Згідно квитанції №1306 від 16 квітня 203 року ОСОБА_3 сплачено через АТ "ПІРЕУС БАНК" на рахунок ТОВ "Литий камінь" 666 900 грн за Договором Ж/2с-к268 купівлі-продажу майнових прав від 17.12.2010 (том 1, а. с. 246).
18 квітня 2013 року ТОВ "Литий камінь" видало ОСОБА_3 довідку про оплату 100% майнових прав на об'єкт нерухомості до Договору №Ж/2с-к268 купівлі-продажу майнових прав від 17.12.2010 (том 1, а. с. 148).
27 травня 2013 року на замовлення ТОВ "Литий камінь" видано технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 26). Тобто станом на кінець травня 2013 року обліковувалася спірна квартира АДРЕСА_3 .
18 червня 2013 року між ТОВ "Литий камінь" та ОСОБА_2 укладено Договір №Ж/2С-К204 купівлі-продажу майнових прав (том 1, а. с. 14-21).
Пунктом 2.2. Договору від 18.06.2013 визначено, що об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об'єкт нерухомості, розташований в об'єкті капітального будівництва за адресою: АДРЕСА_4 , з наступними характеристиками: квартира, будівельний №204; секція 2; поверх 20; загальна площа 79,5 кв.м.
29 червня 2013 року між ТОВ "Литий камінь" та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду №1 до Договору №Ж/2С-К204 купівлі-продажу майнових прав від 18.06.2013 (том 1, а. с. 22).
В Додатковій угоді №1 від 29.06.2013 ОСОБА_2 та ТОВ "Литий камінь" погодили, що об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об'єкт нерухомості, розташований в об'єкті капітального будівництва за адресою: АДРЕСА_4 , з наступними характеристиками: квартира АДРЕСА_3 ; секція 2; поверх 20; загальна площа квартири83,5 кв.м.; житлова площа 43,2 кв.м.
Таким чином, додатковою угодою змінено предмет договору, а саме замість квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 83,5 кв.м.
З наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру майнових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 05 серпня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петріцькою А. П. зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за громадянином ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: Ж/2с-к268, виданий 17 грудня 2010 року, видавник: сторони договору: ТОВ «Литий камінь», гр. ОСОБА_3 , довідки (виписки), серія та номер: бн, виданий 05 серпня 2016 року, видавник: ТОВ «Литий камінь»; довідки про оплату 100% майнових прав, серія та номер: бн, виданий 18 квітня 2013 року, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Литий камінь»; акту прийому передачі, серія та номер: бн, виданий 25 липня 2013 року, видавник ТОВ «Литий камінь», та ОСОБА_3 .
В інформаційній довідці також наявна інформація про укладення 30 вересня 2016 року ОСОБА_3 договору іпотеки №9191, де іпотекодавець ОСОБА_3 , іпотекодержатель ОСОБА_1 ; розмір основного зобов`язання 2 040 480,00 грн, що еквівалентно 78 480 доларів США, зі строком виконання основного зобов`язання 30 вересня 2017 року. Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П., підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31663468 від 30 вересня 2016 року.
25 жовтня 2016 року ТОВ "Литий камінь" видало ОСОБА_2 довідку про оплату 100% майнових прав на об'єкт нерухомості до Договору №Ж/2С-К204 купівлі-продажу майнових прав від 18.06.2013 (том 1, а. с. 24).
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 вказувала на те, що договір купівлі-продажу майнових прав від 17.12.2010, укладений між ТОВ "Литий камінь" та ОСОБА_3 підлягає визнанню недійсним з тих підстав, що під час укладення безпосередньо договору та здійснення реєстраційних дій приватним нотаріусом особа ОСОБА_3 була встановлена на підставі недійсного та/або підробленого документа, що посвідчує особу, а саме паспорта громадянина України, оскільки останній за даними сайту розшукового обліку МВС України позначений як такий, що "знайдено серед викрадених та втрачених".
Вважала, що за таких обставин договір купівлі-продажу майнових прав від 17.12.2010 та похідний від нього договір іпотеки від 30.09.2016, укладений з ОСОБА_1 , підлягають визнанню недійсними з підстав не дотримання стороною вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
В частині першій статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
З наведеного слідує, що оскільки позивака звернулася до суду з позовом про визнання недійсними договору купівлі-продажу майнових прав та договору іпотеки з тих підстав, що останні укладено без дотримання вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, то саме на неї покладено обов'язок надати довести обставини того, що оспорювані договори укладені без дотримання вимог цієї норми закону.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України).
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачка як на підставу визнання недійсними оспорюваних договорів посилається на те, що під час укладення Договору купівлі-продажу майнових прав від 17.12.2010 між ТОВ «Литий камінь» та ОСОБА_3 , а також Договору іпотеки №9191 від 30.09.2016, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і під час здійснення реєстраційних дій приватними нотаріусами Петріцькою А. П., Ковальчуком С. П. , особа громадянина ОСОБА_3 була встановлена на підставі паспорту, який обліковується в органах Національної поліції як втрачений, тобто фактично особа ОСОБА_3 взагалі не була встановлена.
На думки позивачки, таке свідчить про недодержання сторонами вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України в момент вчинення Договору купівлі-продажу майнових прав від 17.12.2010 та Договору іпотеки від 30.09.2016, як похідного договору.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні, достатні та достовірні докази, які підтверджують невідповідність оспорюваних договорів вимогам ЦК України, передбачених статтею 215 ЦК України.
Так, позивачка посилається на те, що викрадення паспорта ОСОБА_3 встановлено в межах кримінального провадження №12016100090014574 від 07.12.2016. Однак, на підтвердження даної обставини в матеріалах справи відсутні належні докази, а саме відсутній будь-який процесуальний документ в межах вказаного кримінального провадження.
До того ж, колегія суддів перевірено інформацію із Сервісу перевірки недійсних документів Державної міграційної служби України
за посиланням на веб-порталі даного державного органу https://dmsu.gov.ua/services/nd.html наявний наступний результат за перевіркою паспорту громадянина України НОМЕР_1 (паспорт
ОСОБА_3 на підставі якого було встановлено його особу під час укладення оспорюваних договорів), а саме що інформація про визнання недійсним документа в базах даних ДМС відсутня".
З наведеного слідує, що ДМС України не обліковує у власних базах даних паспорт ОСОБА_3 (серія НОМЕР_2) як недійсний або втрачений.
Як наслідок, доводи позивача, підтримані судом, є передчасними.
Також слід враховувати і ту обставину, що матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_3 нового паспорту громадянина України внаслідок втрати попереднього, що в свою чергу могло б підтвердити доводи позивачки.
До того ж, в матеріалах справи наявний лист Станично-Луганського відділу поліції ГУНП в Луганській області, відповідно до даних з якого в 2007 році був зареєстрований лише факт звернення ОСОБА_3 щодо втрати паспорта.
З наведеного слідує, що доводи позивачки про укладення оспорюваних договорів ОСОБА_3 на підставі недійсного та/або втраченого паспорту є лише припущеннями, тоді як згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сукупний аналіз наведених обставин вказує на те, що позивачкою не доведено обставин укладення ОСОБА_3 оспорюваних договорів без дотримання вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Крім цього, колегія суддів дослідила наявні в матеріалах справи докази, надані позивачкою в обґрунтування позовних вимог, та встановила, що 17.12.2010 договір купівлі-продажу майнових прав було укладено з ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_3 , а майже через три роки та після видачі технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_6 був укладений з ОСОБА_2 .
При цьому, Додаткову угоду №1 від 29.06.2016 між ТОВ "Литий камінь" та ОСОБА_2 , в якій зазначено, що об'єктом нерухомості є квартира АДРЕСА_1 , укладено вже після видачі 18.04.2013 Товариством ОСОБА_3 довідки про оплату майнових прав на об'єкт нерухомості - квартири АДРЕСА_3 та після видачі 27.05.2013 технічного паспорту на цю ж квартиру, а також після видачі 25.07.2013 ОСОБА_3 акту прийому-передачі квартири АДРЕСА_3 , що є підставою для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.
Ураховуючи наведені обставини та положення закону колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позовних вимог про визнання недійсними договору купівлі-продажу майнових прав від 17.12.2010 та договору іпотеки від 30.09.2016 та наявності правових підстав для відмови в задоволенні цих позовних вимог, як і наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію та визнання за позивачкою майнових прав на квартиру, як похідних.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 13. ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, то змінює і розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Зважаючи на те, що колегія суддів задовольнила апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасувала рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, то з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір в сумі 5 286 грн за подання апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 лютого 2019 року - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Литий камінь", ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петріцька Альона Павлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, про визнання недійсними договорів, скасування рішення про державну реєстрацію та визнання майнових прав на нерухоме майно, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 5 286 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 20 червня 2024 року.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
О. В. Немировська
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 18.06.2024 |
Оприлюднено | 24.06.2024 |
Номер документу | 119877995 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Мазурик Олена Федорівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні