Рішення

від 07.02.2019 по справі 761/22418/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/22418/18

Провадження № 2/761/1542/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 лютого 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря: Вольда М.А.

позивача та її представника: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в заочному поррядку в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Литий камінь , ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петріцька Альона Павлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович про визнання недійсними договорів, скасування рішення про державну реєстрацію та визнання майнових прав на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

У червні 2018 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_3 (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю Литий камінь (далі - відповідач 2), ОСОБА_4 (далі - відповідач 3), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петріцька Альона Павлівна (далі - третя особа 1), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович (далі - третя особа 2) про визнання недійсними договорів, скасування рішення про державну реєстрацію та визнання майнових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ Литий камінь був укладений Договір № Ж/2С-К204 купівлі-продажу майнових прав. Відповідно до його умов, продавець продає, а покупець купує майнові права на об'єкт нерухомості в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж. Згідно п.2.2 Договору № Ж/2С-К204 купівлі-продажу майнових прав (в редакції додаткової угоди № 1) сторони домовились, що об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним Договором, є об'єкт нерухомості, розташований в об'єкті капітального будівництва (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4), за адресою: АДРЕСА_1; кількість кімнат 2; житлова площа згідно технічного паспорту 43,2; загальна площа згідно технічного паспорту 83,5. Позивач, сплативши 100% вартості майнових прав відповідно до укладеного договору № Ж/2С-К204 купівлі-продажу майнових прав, не змогла зареєструвати право власності на квартиру через те, що станом на момент її звернення до державного реєстратора право власності на квартиру АДРЕСА_1 вже було зареєстровано на ім'я ОСОБА_3 від 05 серпня 2016 року. З інформаційної довідки позивачу стало відомо, що 07.12.2010 року між ТОВ Литий камінь та ОСОБА_3 укладено Договір №Ж/2с-к268 купівлі-продажу майнових прав, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1, а також те, що 30.09.2016 року за Договором іпотеки №9191 ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Позивач вказує, що під час укладення договорів від 07.12.2010 року та 30.09.2016 року особа ОСОБА_3 була встановлена на підставі недійсного документа, що посвідчує особу, що суперечить актам цивільного законодавства, а тому такі договори мають бути визнані недійсними, а реєстраційні дії з приводу реєстрації права власності на спірну квартиру НОМЕР_5 за відповідачем 1 підлягають скасуванню. Крім того, за позивачем підлягають визнанню майнові права на квартиру АДРЕСА_1, оскільки нею були вчинені дії щодо її придбання на законних підставах.

Таким чином, позивач просила суд:

1.Визнати недійсним Договір № Ж/2с-к268 купівлі-продажу майнових прав від 17 грудня 2010 року, який укладений між ТОВ Литий камінь та ОСОБА_3;

2.Визнати недійсним Договір іпотеки № 9191 від 30 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П.;

3.Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30814165 від 05 серпня 2016 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А.П. на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1;

4.Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31663468 та 31663521 від 30.09.2016 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1;

5.Визнати за ОСОБА_1 майнові права на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та просили суд їх задовольнити, не заперечували проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату і час розгляду справи були повідомлені належним чином, конверти повернулися без вручення із зазначенням працівника поштового відділення за закінченням встановленого строку зберігання , що підтверджується довідкою Форми 2.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі В'ячеслав Корчагін проти Росії №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Як передбачено п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Треті особи у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, відзиву на позовну заяву не надали.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою Шевченківського районного суд м. Києва від 18 червня 2018 року відкрито провадження у даній цивільній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суд м. Києва від 20 вересня 2018 року відкладено проведення підготовчого судового засідання у даній справі та витребувано докази у Департаменті з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у приватного нотаріуса КМНО Петріцької А.П., у приватного нотаріуса КМНО Ковальчука С.П.

На виконання вказаної ухвали до суду надійшли 16.10.2018 року документи від приватного нотаріуса КМНО Петріцької А.П., а 24.10.2018 року - документи, отримані від приватного нотаріуса КМНО Ковальчука С.П. та Департаменті з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Ухвалою Шевченківського районного суд м. Києва від 27 листопада 2018 року підготовче провадження по справі було закрите, справа призначена до судового розгляду на 07 лютого 2019 року.

Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 18 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Литий камінь (продавець), в особі директора П'ятака Дмитра Петровича, та ОСОБА_1 був укладений Договір № Ж/2С-К204 купівлі-продажу майнових прав (а.с. 14-21).

29 червня 2016 року до вказаного Договору купівлі-продажу майнових прав між сторонами була підписана Додаткова угода № 1 про зміну п.2.2, 4.2, 4.4 умов договору (а.с. 22).

Відповідно до предмету Договору купівлі-продажу майнових прав (розділ 2) продавець продає, а покупець купує майнові права на об'єкт нерухомості в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно п.2.2 Договору купівлі-продажу майнових прав (в редакції додаткової угоди № 1) сторони домовились, що об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним Договором, є об'єкт нерухомості, розташований в об'єкті капітального будівництва (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4), за адресою: АДРЕСА_1; кількість кімнат 2; житлова площа, згідно технічного паспорту 43,2; загальна площа, згідно технічного паспорту 83,5.

Пунктом 3.1 Договору купівлі-продажу майнових прав визначено, що майнові права на об'єкт нерухомості за цим Договором закріпляються за Покупцем у момент видачі Довідки про оплату 100% майнових прав.

Об'єкт нерухомості передається продавцем покупцю шляхом підписання Акта прийому-передачі об'єкта нерухомості (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору купівлі-продажу майнових прав (в редакції додаткової угоди № 1) загальна вартість майнових прав на об'єкт нерухомості в день укладення даної Додаткової угоди складає 1 467 512,50 грн.

Згідно п.5.5.2 Договору купівлі-продажу майнових прав продавець гарантував, що до укладення цього Договору, майнові права на об'єкт нерухомості будь-яким третім особам не відчужено.

29 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Литий камінь та ОСОБА_1 підписаний Акт прийому-передачі квартири АДРЕСА_1 до Договору № Ж/2С-К204 від 18.06.2013 року купівлі-продажу майнових прав. Відповідно до п.5 акту цей акт є підставою для покупця для оформлення права власності на квартиру за покупцем.

11 жовтня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю Литий камінь за підписом директора Гранача С.І. покупцеві видана Виписка зі списку інвесторів, що проінвестували квартири в житловому будинку з нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_1.

25 жовтня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Литий камінь за підписом директора Гранача С. І. видало ОСОБА_1 Довідку на підтвердження факту оплати на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Литий камінь грошових коштів в розмірі 1 467 512,50 грн., що складає 100% вартості майнових прав на об'єкт нерухомості (квартиру № 268) за адресою: АДРЕСА_1.

За приписами ст. ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за Договором № Ж/2С-К204 купівлі-продажу майнових прав від 18 червня 2013 року виконала належним чином.

З наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру майнових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (квартири АДРЕСА_1) вбачається, що 05 серпня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петріцькою А.П. було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за громадянином ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: Ж/2с-к268, виданий 17 грудня 2010 року, видавник: сторони договору: Товариство з обмеженою відповідальністю Литий камінь , гр. ОСОБА_3, довідки (виписки), серія та номер: бн, виданий 05 серпня 2016 року, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю Литий камінь ; довідки про оплату 100% майнових прав, серія та номер: бн, виданий 18 квітня 2013 року, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю Литий камінь ; акту прийому передачі, серія та номер: бн, виданий 25 липня 2013 року, видавник Товариство з обмеженою відповідальністю Литий камінь , та ОСОБА_3.

В інформаційній також наявна інформація про укладення 30 вересня 2016 року ОСОБА_3 договору іпотеки № 9191, де іпотекодавець ОСОБА_3, іпотекодержатель ОСОБА_4; розмір основного зобов'язання 2 040 480,00 грн., що еквівалентно 78 480 доларів США, зі строком виконання основного зобов'язання 30 вересня 2017 року. Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31663468 від 30 вересня 2016 року.

З наявного в матеріалах справи Договору № Ж/2с-к268 купівлі-продажу майнових прав між Товариством з обмеженою відповідальністю Литий камінь та ОСОБА_3 від 17 грудня 2010 року, вбачається, що предметом договору є купівля-продаж майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, майнові права на яку є предметом Договору № Ж/2С-К204 купівлі-продажу майнових прав, укладеного 18 червня 2013 року між громадянкою України ОСОБА_1 (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Литий камінь (продавець).

В статті 12 договору купівлі-продажу майнових прав з ОСОБА_3 (розділ про реквізити сторін) зазначено, що особа громадянина ОСОБА_3 визначена на підставі паспорта серії НОМЕР_3, виданого Станично-Луганським РВ УМВС України в Луганській області 05 грудня 2002 року.

У той же час, у матеріалах справи міститься за № 5113/111/44-2018 Станично-Луганського ВП ГУНП в Луганській області від 20.06.2018 року, відповідно до якого 01.2.2007 року зареєстровано факт звернення до Станично-Луганського ВП щодо втрати паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_3 виданого Станично-Луганським РВ УМВС України в Луганській області від 05.12.2002 року.

Згідно ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України (тобто, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦК України, фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям.

Згідно п. 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

З матеріалів справи вбачається, що під час укладення Договору № Ж/2с-к268 купівлі-продажу майнових прав від 17 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Литий камінь та громадянином України ОСОБА_3 та Договору іпотеки № 9191 від 30 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та під час здійснення реєстраційних дій приватними нотаріусами Петріцькою А.П., Ковальчуком С.П., особа громадянина ОСОБА_3 була встановлена на підставі паспорту, який обліковується в органах Національної поліції як втрачений, тобто фактично особа гр. ОСОБА_3 взагалі не була встановлена.

Наведене свідчить про недодержання сторонами вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України в момент вчинення Договору № Ж/2с-к268 купівлі-продажу майнових прав від 17 грудня 2010 року, та Договору іпотеки № 9191 від 30 вересня 2016 року (як правочин, який є похідним від правочину, на підставі якого за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на спірний об'єкт нерухомості, який в подальшому став предметом іпотеки), що є безумовною підставою для визнання вказаних правочинів недійсними.

Згідно ст.ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Наслідки визнання недійсним договору в судовому порядку визначені законом (ст. 216 ЦК України) та передбачають відсутність юридичних наслідків для сторін такого договору з моменту його укладення.

Тобто, при підтвердженні судом факту порушення вимог законодавства у момент укладення договору та при задоволенні позову щодо визнання договору недійсним, вважається, що такий договір не міг бути укладений за існуючого правового регулювання, і з такого договору для сторін не можуть виникати права та обов'язки, які ним обумовлені саме з моменту його укладення.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимога позивача як заінтересованої особи, права та інтереси якої порушено правочинами, зокрема, Договором № Ж/2с-к268 купівлі-продажу майнових прав від 17 грудня 2010 року, та Договором іпотеки № 9191 від 30 вересня 2016 року, підлягає задоволенню.

За змістом п.1 ч.1 ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) це - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсними Договору № Ж/2с-к268 купівлі-продажу майнових прав від 17 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Литий камінь та громадянином України ОСОБА_3, а також Договору іпотеки № 9191 від 30 вересня 2016 року між ОСОБА_3 (іпотекодавець) та ОСОБА_4 (іпотекодержатель), також підлягає задоволенню позовна вимога про скасування реєстраційної дії з реєстрації права власності на спірну квартиру АДРЕСА_1, Шевченківський район, м. Київ за відповідачем 1 ОСОБА_3

Між тим, щодо вимоги позивача про визнання за нею майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 варто вказати наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Литий камінь Договір № Ж/2С-К204 купівлі-продажу майнових прав за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, предметом якого є майнові права на об'єкт нерухомості. Сторони договору відповідно до статей 626 - 628 ЦК України визначили об'єкт нерухомості, вартість майнових прав, порядок передачі майнових прав та оформлення права власності на об'єкт нерухомості.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Згідно висновку Верховного Суду України, викладеному в рішенні від 7 грудня 2016 року по справі № 6-1111цс16, майнове право, яке є предметом договору купівлі-продажу, це обумовлене право придбання в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні і достатні для придбання речового права.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна і яке засвідчує правочинність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Як вбачається з правового висновку, зробленого Верховним Судом України 12 листопада 2014 року при розгляді справи № 6-129цс14 - захист майнових прав на новостворене майно, прийняте до експлуатації та оформлене (зареєстроване) на іншу особу, у разі невизнання цією особою прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства, зокрема на підставі статті 392 ЦК України. При цьому рішення суду про захист порушеного права та визнання за позивачем прав на спірне майно є підставою для реєстрації такого права.

Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14.

У той же час, під час розгляду справи судом не було встановлено фактів, що майнові права позивача на квартиру АДРЕСА_1 кимось оспорюються чи не визнаються, у той час, коли у позивача наявні документи, які діють підстави для оформлення права власності на квартиру за покупцем, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки така вимога є передчасною.

Окрім того Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 13.05.1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05.2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних .

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність представлених суду доказів в обґрунтування заявлених вимог, достатність і їх взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача кошти сплаченого судового збору в сумі 2816,00 грн., а саме по 938,66 грн. з кожного.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16, 28, 190, 203, 215, 216, 319, 321, 328, 392, 655, 656 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 128, 141, 211, 223, 263, 265, 273, 280, п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Литий камінь , ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петріцька Альона Павлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович про визнання недійсними договорів, скасування рішення про державну реєстрацію та визнання майнових прав на нерухоме майно, - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 17.12.2010 року за №Ж/2с-к268, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Литий камінь та ОСОБА_3 про купівлі-продаж майнових прав на квартиру АДРЕСА_1.

Визнати недійсним договір іпотеки №9191 від 30.09.2016 року, що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 30814165 від 05.08.2016 року) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петрицької Альони Павлівни на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 31663468 та №31663521 від 30.09.2016 року) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог про визнання майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 в рівних частках з ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Литий камінь , ОСОБА_4 кошти судового збору в сумі - 2816 грн. 00 коп.,а саме по 938 грн. 66 коп. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання АДРЕСА_2.

Відповідач: ОСОБА_3, ідентифікаційни номер НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_3.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Литий камінь , код ЄДРПОУ 31647631, адреса м.Київ, просп.Перемоги, 62-Б.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

Дата складання повного тексту рішення 08.02.2019 року