Ухвала

від 14.06.2024 по справі 947/16081/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/16081/24

Провадження № 1-кс/947/7419/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , особи яка подала клопотання про взяття підозрюваного на поруки - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_7 , яке погоджене з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №62023150020000696 від 26.09.2023 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді начальника Регіонального Управління Сил Територіальної оборони «Південь» Збройних Сил України, у військовому званні «полковник», раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

І. Суть клопотання.

До Київського районного суду м. Одеси, в рамках кримінального провадження №62023150020000696 від 26.09.2023 року, надійшло клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_7 , яке погоджене з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування строком на 60 днів запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 1651 прожиткових мінімумів для працездатних осіб що становить 5000 000 гривень стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання мотивовано тим, що:

- ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України .

- наявні ризики вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

- застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього судом обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.

ІІ. Позиція учасників судового засідання

Прокурор ОСОБА_3 просив долучити до матеріалів клопотання отриманий лист начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про перебування підозрюваного на лікарняному. Оголосив клопотання та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 1651 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, посилаючись на обставини викладені в клопотанні, зокрема на наявні ризики передбаченні пунктами 1,2,3,4ч.1ст.177КПК України та обґрунтованість підозри. На думку прокурора саме даний розмір застави зможе забезпечити належу процесуальну поведінку підозрюваного, натомість як більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти визначеним ризикам. Розмір застави прокурор обґрунтовує лише займаною підозрюваним посаду.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 просив вирішити питання по заяві від депутата Одеської обласної ради ОСОБА_6 про бажання взяти підозрюваного на поруки. Просив залучити до матеріалів клопотання додаткові документи характеризуючи підозрюваного, зокрема які підтверджують його стан здоров`я та міцність соціальних зв`язків. Окремо просив залучити лист начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 03.06.2024 року, який підтверджує поважність неявки підозрюваного у минуле судове засідання.

Також надав письмові заперечення та зазначив, що в клопотанні та доданих до нього документах не зазначено та не встановлено істотної шкоди та її розмір, а від так вважає, що клопотання в частині щодо обґрунтованості підозри не відповідає тим вимогам які передбачаються у відповідності до кваліфікуючих ознак статті за якою підозрюється ОСОБА_4 . На його думку ризики вказані у клопотанні є надуманими, з огляду на те, що в матеріалах клопотання відсутні відомості щодо впливу підозрюваного на свідків, чи експертів. Щодо переховування, зауважив, що його підзахисний має велику низку нагород, має особливий склад, за таких обставин наміру покидати державу не має. Щодо ризику спотворення будь-яких матеріалів, то даний ризик на його думку спростовується тим, що в рамках кримінального провадження було проведено низку обшуків, як за місцем мешкання ОСОБА_4 , так і за місцем роботи в результаті чого нічого не було вилучено. Ризик вчинення інших злочинів, жодним чином не доведено. Відносно майнового стану підозрюваного зазначив, що органом досудового розслідування не надано належних доказів наявності у підозрюваного майна, оскільки вказана обставина підтверджується лише рапортом слідчого ДБР, проте на його думку рапорт не є офіційним документом, а від так розмір застави є необґрунтований. Повідомив, що на утриманні підозрюваного перебувають двоє повнолітніх дітей, а також батьки дружини. Звернув увагу, що підзахисний є військовослужбовцем, великого рангу, має низку грамот та нагород, отриманих в тому числі від Президента України. На початку війни у 2022 році отримав важне поранення, перебував на досить тривалому лікуванні. Надав також документи про стан здоров`я ОСОБА_4 , який нещодавно перебував на лікарняному З урахуванням викладеного просив відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу, та передати ОСОБА_4 на поруки депутата Одеської обласної ради ОСОБА_6 .

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, у задоволенні клопотання просив відмовити.

У судове засідання також з`явився ОСОБА_6 який, повідомив, що він є депутатом Одеської обласної ради, та бажає взяти на поруки ОСОБА_4 , який має міцні соціальні зв`язки, користується авторитетом та повагою серед бойових товаришів і підлеглих, у зв`язку з чим обрання щодо нього запобіжного заходу спричинить значні негативні наслідки щодо забезпечення координації дій логістики бойових підрозділів, які підпорядковані РУ Сил ТрО « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в умовах значної ескалації дій ворога на фронті, усунення командувача полковника ОСОБА_4 від виконання ним службових обов`язків безсумнівно призведе до зниження рівня боєздатності сил ТрО. ОСОБА_4 має багату кількість державних нагород орденів, медалей, почесних грамот та відзнак, які пов`язані з несенням військової служби, отримав поранення та має захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини. Запевнив, що готовий забезпечити явку підозрюваного до органу досудового розслідування або суду для вирішення питання про заміну йому запобіжного заходу, участі у процесуальних діях, тощо. Йому відомо у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 , яка відповідальність передбачена за дане кримінальне правопорушення та, що у випадку невиконання поручителем взятих на себе зобов`язань на поручителя накладається грошове стягнення. Надав письмову заяву про бажання взяти особу на поруки, вимоги якої просив задовольнити.

Прокурор в свою чергу заперечував проти обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного у виді особистої поруки, вказуючи на те, що вказаний запобіжний захід не буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.

ІІІ. Короткий виклад фактичних обставин даного кримінального провадження та змісту поданого стороною обвинувачення клопотання.

Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023150020000696 від 26.09.2023за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється групою прокурорів Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби та проходячи її на посаді начальник Регіонального Управління Сил Територіальної оборони «Південь» Збройних Сил України , у військовому званні «полковник», пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, діючи в порушення вимог ст. ст. 16, 59, 66, 67, 101,102, 107, 108, 132, 182 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 року №300, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, однак не пізніше травня 2023 року по листопад 2023 року, діючи в порушення вищевказаних вимог нормативних актів України, грубо порушуючи порядок проходження військової служби, в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перевищуючи надані йому службові повноваження, у власних цілях, як військова службова особа, будучи начальником для підлеглих військовослужбовців ввіреного йому підрозділу за військовим званням та посадою - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 , незважаючи на включення трьох останніх військовослужбовців до відповідних бойових розпоряджень для виконання бойових завдань за призначенням, незаконно залучив ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 , у відведений для виконання бойової роботи час, в умовах повномасштабного вторгнення країни агресора, до проведення будівництва (ремонту) приватного будинку, що знаходиться на земельних за адресою: АДРЕСА_2 , 891, 893, який належить на праві власності ОСОБА_12 , чим фактично незаконно усунув їх від виконання бойових завдань та загалом обов`язків військової служби,тобто своїми діями заподіяв істотну шкоду у вигляді підриву авторитету держави, створення уявлення суспільства про вседозволеність та безкарність службових осіб військових частин, неналежне здійснення покладених завдань, зокрема щодо своєчасного та повного забезпечення функціювання та підтримки інших військових формувань для відбиття збройної агресії російської федерації проти України.

На підставі зібраних доказів та встановлених вище обставин, 30.05.2024 слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_7 за погодженням із прокуроромОдеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України за кваліфікаційними ознаками: у перевищенні військовою службовою особою службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав та повноважень, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду вчиненні в умовах воєнного стану.

Отже, відповідно до вимогст. 42 КПК України, ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

Як убачається з матеріалів справи, копія клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та доданих до нього матеріалів була отримана підозрюваним з дотриманням вимог ч. 2ст. 184 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

ІV. Щодо обґрунтованості підозри.

Згідноч. 5ст. 9 КПК Україникримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Тобто, стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (рішення ЄСПЛ у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява №72508/13, п. 184).

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1ст. 94 КПК України.

Відповідно до ст. ст.89,94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.

Так, підставами для обґрунтованої підозри про те, що ОСОБА_4 міг вчинити вказане кримінальне правопорушення, є відомості, які містяться в наданих слідчому судді і досліджених у судовому засіданні джерелах доказів. Що підтверджується, зокрема: матеріалами кримінального провадження; матеріалами виконаних доручень, рапортами 7 управління ДВКР СБ України та Другого оперативного відділу ТУ ДБР у м.Миколаєві, розсекреченими матеріалами НСРД, протоколами допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , а також іншими доказами.

Дані, що містяться у наданих слідчому судді копіях матеріалів кримінального провадження № 62023150020000696 можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 426-1 КК України, та виправдовують подальше розслідування.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.

V. Щодо наявності ризиків, передбаченихстаттею 177 КПК України.

Статтею 177 КПК Українивизначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені в цій статті.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п. 1,2,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Слідчий суддя зазначає, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Наявність даного ризику у відповідності доКПК Українине означає, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

На думку слідчого судді, тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та суворість покарання за його вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування чи суду.

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та урішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Варто також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 426-1 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років.

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 426-1 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, враховуючи зухвалий характер вказаного кримінального правопорушення, що свідчить про можливість підозрюваного втекти за несприятливих для себе обставин за межі України навіть під час воєнного стану поза пунктами пропуску і переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

З огляду на вказане слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення формально зазначено про існування зазначеного ризику. Згідно матеріалів клопотання відомості про злочин внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.09.2023 року, тобто досудове розслідування проводиться майже рік. Стороною обвинувачення проведено численну кількість обшуків. Вказаний факт вказує на те, що речі та документи які мають істотне значення для встановлення кримінального правопорушення вже вилучені та перебувають у сторони обвинувачення. Прокурор не довів факту того, що є речі та документи які ще необхідно вилучити. Таким чином слідчий суддя вважає не доведеним ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні

Посилаючись у своєму клопотанні на зазначений ризик, слідчий вказав, що не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками, ознайомившись зі змістом їх показань, протоколи допиту яких є у додатках до клопотання про застосування запобіжного заходу, ОСОБА_4 матиме можливість з метою уникнення кримінальної відповідальності сам або за допомогою третіх осіб впливати на свідків, які наразі вже встановлені та деякі допитані та інших, які на даний час встановлюються.

Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного ОСОБА_4 у можливості спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином

Посилаючись у своєму клопотанні на вказаний ризик слідчий зазначає, що підозрюваний може використовувати інші форми протидії здійсненню досудового розслідування та встановленню обставин кримінального правопорушення. Зокрема, зазначений ризик може бути реалізований підозрюваним з використання займаної ним посади, обізнаності з матеріалами досудового розслідування, які стали відомі йому у зв`язку з набуттям статусу підозрюваного.

Слідчий суддя не може погодитись з доведенням наявності зазначеного ризику, оскільки сторона обвинувачення при доведенні його існування не надала відповідних підтверджень зазначеному, а обмежилась лише висловленням припущень про можливе перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню.

Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.

VI. Щодо наявності інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:

- вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України;

- пред`явлення йому підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, у разі визнання винуватим у вчиненні якого, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років;

- ОСОБА_4 має стійкі соціальні та сімейні зв`язки має постійне місце роботи та постійне місце проживання, одружений, має на утриманні двох повнолітніх дітей 2001 р.н. та 2006 р.н. останній є студентом Одеського національного морського університету. На його утриманні перебувають батьки дружини похилого віку;

- підозрюваний раніше не судимий, відомостей про застосування до нього раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано.

- відповідно до довідки ВЛК від 09.03.2022 року № 274 та витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 18 Регіональної військово лікарської комісії № 3686 від 29.09.2023 року - ОСОБА_4 26.02.2022 року отримав поранення пов`язане із захистом Батьківщини;

- відповідно до медичних довідок та висновків ОСОБА_4 має ряд хронічних захворювань;

- підозрюваний нагороджений зокрема: відзнакою МО України медаллю «За поранення» (важке); відзнакою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 медаллю «За участь у національному спротиві»; почесною відзнакою Одеського міського голови «Знак пошани»;а також Указом Президента України від 08.03.2022 року № 117 народжений орденом «Богдана Хмельницького ІІІ ступеня».

VII. Щодо можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК ніж тримання під вартою

На переконання слідчого судді під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 прокурор довів обставини, передбачені п. 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК), але не довів обставини, передбаченої п. 3 ч. 1 цієї статті (недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні).

Оцінюючи можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів щодо ОСОБА_4 для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, слідчий суддя враховує, що з часу викриття слідчими ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення до часу розгляду слідчим суддею цього клопотання минуло два тижні. За цей час підозрюваний не вчиняв дій, які б свідчили про спробу переховування від досудового розслідування, хоча останній мав таку можливість, оскільки не був затриманий. Після викриття ОСОБА_4 прибував за викликами до слідчого та слідчого судді, чим демонстрував сумлінну процесуальну поведінку. Також ОСОБА_4 не вчиняв дій направлених на перешкоджання проведенню досудового розслідування.

Окрім того, як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_4 на теперішній час перебуває на стаціонарному лікуванні у кардіологічному відділенні Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, як вбачається з листа за підписом начальника центру ОСОБА_14 , наданого як на запит прокурора так і на запит захисника, на даний час загальний стан хворого ОСОБА_4 оцінюється як середньої важкості.

Окремо слідчий суддя враховує той факт, що підозрюваного ОСОБА_4 на судове засідання з розгляду даного клопотання, було доставлено каретою швидкої допомоги разом з медичним працівником, про що свідчить лист КНП «МКЛ № 11» ОМР від 16.06.2024 вих. № 01-83/1465.

Також слідчий суддя враховує особу підозрюваного, а саме той факт, що останній має численні нагороди.

За таких обставин, на переконання слідчого судді, відсутні підстави для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом. Натомість, з метою запобігання встановленим ризикам, передбаченим статтею 177 КПК та забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 до нього можна застосувати більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою.

VIII. Щодо запобіжного заходу, який застосовується

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності вищезазначених ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: (1) те, що надані докази про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень є вагомими; (2) те, що покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого, в тому числі, він підозрюється є особливо тяжким; (3) вік та стан його здоров`я; (4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього дружини та двох синів; (5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи; (6) майновий стан підозрюваного; (7) відсутність судимостей у підозрюваного; (8) його роль у відсічі збройної агресії з боку рф.

Отже, з урахуванням вище зазначених обставин та положень процесуального законодавства слідчий суддя доходить висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді застави, який буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного. Натомість в задоволенні заяви депутата Одеської обласної ради VIII скликання ОСОБА_6 про взяття підозрюваного ОСОБА_4 на особисту поруку слід відмовити, оскільки вказаний запобіжний захід є надто м`яким та не буде здатним вплинути на запобігання встановленим слідчим суддею ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечення виконання процесуальних обов`язків підозрюваним.

IX. Щодо обґрунтування обраного розміру застави

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

У клопотанні слідчий, а в судовому засіданні прокурор, посилаючись на характер вчиненого кримінального правопорушення, просили у разі постановлення слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити підозрюваному заставу у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб, а саме 1651розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 5 000 000 (п`ять мільйонів ) гривень.

В свою чергу, положеннями ч. 4 зазначеної ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Також в цьому контексті слідчий суддя приймає до уваги положення п. 25 рішення ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022, в якому Суд зауважив на тому, що загальні принципи щодо обґрунтування визначення розміру застави наведені в рішеннях у справах «Корбан проти України» (Korban v. Ukraine), заява №26744/16, п.п. 154-157, від 04.07.2019), та «Мангурас проти Іспанії» [ВП] (Mangouras v. Spain), заява №12050/04, п.п. 78-81, ЄСПЛ 2010). Зокрема, гарантія, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява №54335/14, п. 70, від 22.05.2018). Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим ст. 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред`явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (див. рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява №60859/00, п. 111, від 07.12.2006).

Слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення не врахувала положень КПК та практики ЄСПЛ, оскільки визначаючи розмір застави належним чином не обґрунтувала її розмір. У судовому засіданні, як на підставу розміру запропонованої застави, прокурор зазначив лише на тяжкість ймовірного покарання що загрожує підозрюваному в разі визнання його винним.

Натомість слідчий суддя при визначенні розміру застави, приймає до уваги не лише обсяг повідомленої підозри, а й наданих сторонами відомостей про майновий стан підозрюваного, зокрема:

- відповідно до рапорту старшого о/у 2-го ОВ ТУ ДБР у м. Миколаєві з 2023 року по 1 квартал 2024 року включно, офіційний дохід ОСОБА_4 склав 1296988 грн.

- відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 380875704 від 30.05.2024 року ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5122782200:01:001:0437, площею 2 га. з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою АДРЕСА_2 ;

- відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 380875937 від 30.05.2024 року та свідоцтва про тправо власності на житло від 22.02.2016 року № 270171, ОСОБА_4 на праві власності належить 1/3 часка квартири за адресою АДРЕСА_1 ;

Разом з тим, слідчий суддя відхиляє надану слідчим до клопотання інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 380875809 про реєстрацію за підозрюваним права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки в судовому засіданні стороною захисту надано копію договору купівлі-продажу від 28.10.2017 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 разом з іншим співвласником відчужили дану квартиру третій особі.

Слідчий суддя враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою (рішення «Гафа проти Мальти»).

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Між тим, суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на викладене вище, зокрема характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , встановлені у судовому засіданні ризики, майновий стан підозрюваного та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя доходить висновку, щодо встановлення виключного випадку, який потребує постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та складає 2001508 грн., оскільки саме такий розмір застави зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 , покладених на нього обов`язків. Визначення застави у меншому розмірі на даному етапі кримінального провадження, на переконання слідчого судді, не зможе запобігти встановленим ризикам.

X. Щодо обов`язків передбачених статтею 194 КПК, які будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави/

Відповідно до правил ч. 5ст. 194 КПК України, з урахуванням доведених ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, необхідність покладення яких доведена стороною обвинувачення у судовому засіданні, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Згідно з ч. 7ст. 194 КПК Україниобов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрювану на строк не більше двох місяців.

За наведених вище обставин, слідчий суддя доходить висновку про існування підстав для часткового задоволення поданого клопотання.

При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.

Керуючись ст. ст. 176-178,182-184,193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_6 щодо передачі ОСОБА_4 на поруки - відмовити.

У задоволенні клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_7 , яке погоджене з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №62023150020000696 від 26.09.2023 року відносно ОСОБА_4 відмовити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 661 (шістсот шістдесят одного) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2024 рік, що становить 2001 508 (два мільйона одна тисяча п`ятсот вісім ) гривень.

Підозрюваний ОСОБА_4 не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору та слідчому судді. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрювана, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком до 29.07.2024 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю.

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідками;

-здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_7 .

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1