Ухвала

від 20.06.2024 по справі 908/3360/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

20.06.2024 м.Дніпро Справа № 908/3360/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колег суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРАС ПРОМ МЕТ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2024 (суддя Давиденко І.В., повний текст якого підписаний 21.02.2024) у справі № 908/3360/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС м. Запоріжжя;

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю КОРАС ПРОМ МЕТ м.Запоріжжя

про стягнення суми 2 126 900,32 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року до Господарського суду Запорізької області шляхом застосування підсистеми Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшла позовна заява (вх. № 3679/08-07/23 від 03.11.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю КОРАС ПРОМ МЕТ попередньої оплати за Договором № 14/22-Д від 10.01.2022 в сумі 2 126 900,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №14/22-Д від 10.01.2022 в частині повної та своєчасної поставки передплаченого металобрухту.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.02.2024 у справі №908/3360/23 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю КОРАС ПРОМ МЕТ м.Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС м. Запоріжжя 2 126 900 грн 32 коп. попередньої оплати та 31 903 грн 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРАС ПРОМ МЕТ", в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Одночасно у змісті апеляційної скарги викладене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке мотивовано тим, що про наявність судового рішення відповідач дізнався тільки 24.05.2024, коли на поштову адресу директора отримано виклик державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м.Запоріжжі; при цьому, з початку військової агресії підприємство відповідача фактично не працює і за юридичною адресою не знаходиться, оскільки головний бухгалтер і решта штату підприємства перебувають за межами України, а єдиний засновник і директор підприємства у період з листопада 2023 по січень 2024 також був відсутній у м.Запоріжжі і перебував на профілактичному лікуванні на території Львівської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

29.05.2024 до суду від позивача надійшли заперечення проти визнання поважними причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду, в яких позивач наголосив, що саме по собі профілактичне лікування керівника Відповідача на території Львівської області не може автоматично означати зупинення всіх процесуальних строків, визначених законом, або ж про автоматичне поновлення таких строків, при цьому, факт профілактичного лікування керівника Відповідача на території Львівської області не підтверджено жодними належними доказами.

Наголошує, що Відповідачем до апеляційної скарги були додані відповіді на адвокатські запити, які направлялись на адресу Акціонерного товариства Українська залізниця з метою отримання інформації про вагони, в яких, за твердженням Відповідача, відправлявся металобрухт на підставі Договору поставки № 14/22-Д від 10.01.2022, укладеному між Позивачем та відповідачем. Ці адвокатські запити датовані 18.10.2023 та стосуються надання інформації саме про вагони, які вказані в апеляційній скарзі, тобто про вагони, в яких, як вважає Відповідач, було здійснено поставку металобрухту на адресу Позивача і стягнення передоплати за який є предметом позовних вимог у справі № 908/3360/23. Тобто, Відповідач усвідомлював можливість виникнення спірної ситуації щодо виконання умов договору поставки № 14/22-Д від 10.01.2022 та в зв`язку з цим вживав відповідних заходів щодо збору доказової бази.

Звертає увагу суду, що в порушення приписів ч. 6 ст. 6 ГПК України свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, апелянт в установлений строк не зареєстрував; електронний кабінет ним зареєстрований лише 28.05.2024.

При цьому, відповідно до п. 11.8. договору поставки № 14/22-Д від 10.01.2022, при зміні адреси (місцезнаходження) органів управління юридичною особою, сторони зобов`язані інформувати про це один одного в письмові формі в п`ятиденний строк. Але Відповідач не повідомляв про неможливість отримання кореспонденції за місцем його реєстрації (Україна, 69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ, будинок 60-А) та необхідність направлення кореспонденції на іншу адресу. Більше того, вказану адресу Відповідач зазначив в апеляційній скарзі. Отже, неотримання Відповідачем ухвал та рішення суду у справі № 908/3360/23 є наслідком порушення Відповідачем приписів ч. 6 ст. 6 ГПК України, відсутності волевиявлення Відповідача щодо їх належного отримання, і ніяким чином не є неналежним повідомленням про розгляд справи у розумінні ГПК України.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 30.05.2024 здійснено запит матеріалів справи №908/3360/23 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

06.06.2024 матеріали справи №908/3360/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку про неповажність підстав пропуску такого строку, тому ухвалою суду від 11.06.2024 залишив апеляційну скаргу без руху із наданням скаржнику строку на подання нового клопотання про поновлення строку, із зазначенням інших причин такого пропуску.

Зазначену ухвалу доставлено до електронного кабінету апелянта у підсистемі ЄСІТС Електронний суд 12.06.2024 о 20:20 годині.

Відтак, недоліки скарги мали бути усунені апелянтом у строк до 18.06.2024.

14.06.2024 до суду апеляційної інстанції надійшла заява апелянта, до якої, на виконання ухвали суду від 12.06.2024, надане нове клопотання про поновлення строку на оскарження рішення суду, в якому зазначено:

- з 2020 року підприємство відповідача фактично знаходилося за адресою Запорізька обл., м. Бердянськ, вулиця Молодогвардійська, буд. 3/А (скріншот з електронного кабінету платника податку додається); вся бухгалтерська документація підприємства знаходилася у м. Бердянську, там же знаходилися товарно-матеріальні цінності підприємства, комп`ютерна та офісна техніка, тощо. За юридичною адресою підприємства знаходився бухгалтер підприємства та інколи директор, коли знаходився на території м. Запоріжжя. Втім, з початку повномасштабної військової агресії Росії по відношенню до України бухгалтер підприємства виїхала за межі України, решта штату звільнилася. Господарська діяльність підприємством не ведеться. Останній звіт підприємством був зданим 22.07.2022 (скріншот з електронного кабінету платника додається). В умовах повномасштабної війни, за відсутності штату підприємства, за відсутності первинних документів фінансово-господарської діяльності товариства, директор товариства не мав змоги контролювати отримання підприємством поштової кореспонденції, а тому був необізнаним щодо господарського спору, який виник з ТОВ «Метінвест-Ресурс»;

- відповідач не даний момент не може документально довести відсутність керівника у м. Запоріжжі в листопаді 2023 року, коли відкривалося провадження по справі 908/3360/23. Разом з тим, саме рішення суду по даній справі у лютому березні 2024року відповідачем також не отримувалось, а відповідно до ч.2 ст.256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина 3). Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу (частина 4).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Розглянувши клопотання апелянта із зазначенням інших підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, апеляційний господарський суд визнає підстави, зазначені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Колегія суддів також звертається до висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №756/11081/20:

« 48. Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

49. Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

50. У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).

51. Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

52. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

53. Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

54. Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).».

Так, в обґрунтування нових підстав для поновлення строку апелянт посилається на те, що:

- з 2020 року підприємство відповідача фактично знаходилося за адресою Запорізька обл., м. Бердянськ, вулиця Молодогвардійська, буд. 3/А, а бухгалтер підприємства, що перебувала у місті Запоріжжі виїхала за кордон, тому за юридичною адресою підприємства відповідач не мав змоги отримувати кореспонденцію.

Щодо поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Так, згідно з матеріалами справи, в судовому засіданні 12.02.2024 проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі, повний текст якого виготовлено та підписано 21.02.2024, отже, строк на апеляційне оскарження рішення суду, визначений законодавством, сплив 12.03.2024. Скаржником апеляційна скарга подана до суду апеляційної інстанції через підсистему ЄСІТС Електронний суд з пропуском встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку 28.05.2024.

Матеріалами справи підтверджено вчасне направлення рішення відповідачу 23.02.2024, рекомендованою кореспонденцією (трек-номер листа №0600251446587), яке не вручено відправнику та повернуто за зворотною адресою «за закінченням терміну зберігання».

При цьому, в порушення норм процесуального законодавства, а саме ч.6 ст.6 ГПК України, щодо впровадження електронного документообігу, які вступили в дію з 18.10.2023, апелянтом електронний кабінет у системі ЄСІТС зареєстровано тільки 28.05.2024.

Щодо направлення процесуального документа за належною адресою сторони і повернення її суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав, що вказані дії суду є достатніми для того, щоб вважати повідомлення належним. Ця практика є сталою і послідовною, з цього приводу в ухвалі від 11.06.2024 наведене мотивування апеляційного суду.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

У новому клопотанні апелянт посилається на те, що з урахуванням запровадження воєнного стану фактично припинив свою діяльність, фактичним місцезнаходженням відповідача (його основних засобів) було м. Бердянськ, а бухгалтер підприємства, що перебувала у м.Запоріжжжі (за юридичною адресою підприємства) виїхала за межі України, що ускладнило вчасне отримання кореспонденції від суду.

Натомість, суд наголошує, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань жодних змін, зокрема стосовно місцезнаходження відповідача, не внесено. Доказів того, що підприємство призупинило діяльність відповідачем також суду не надано, при цьому, наданий скріншот з кабінету платника податків таким доказом не є, оскільки дотримання вимог податкового законодавства, зокрема подання звітності, залежить виключно від заявника.

Додатково слід зазначити, що за змістом ст.80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку (ст.93 ЦК України).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Незалежної України, будинок 60-А.

Згідно з п.76 Правил надання послуг поштового зв`язку для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України Про поштовий зв`язок, цих Правил.

Колегія суддів акцентує, що апелянт є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил.

Отже, вказане дає підстави вважати, що така адреса відповідача є актуальною, а відтак саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Відповідно до п.103 Правил поштові відправлення (крім відправлень EMS), поштові перекази за заявою відправника/адресата (одержувача) можуть бути доставлені на іншу адресу (якщо оператор надає послуги з доставки поштових відправлень на таку адресу) за окрему плату згідно із встановленими тарифами оператора поштового зв`язку, крім переадресації міжнародних поштових відправлень, які надіслані за межі України.

За приписами п.108 Правил Адресат (одержувач) має право подати в установленому оператором поштового зв`язку порядку заяву про:

продовження строку зберігання об`єктом поштового зв`язку місця призначення адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу на строк, визначений оператором поштових послуг;

пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень, поштових переказів на іншу адресу (якщо оператор надає послуги із доставки поштових відправлень на визначену адресатом (одержувачем) іншу адресу).

Таким чином, нормами чинного законодавства на юридичну особу покладено обов`язок стосовно забезпечення отримання кореспонденції, при цьому, Правилами встановлений механізм переадресації кореспонденції, в разі перебування за іншою адресою.

Відповідач, зазначеного обов`язку не дотримався, не забезпечив вчасне отримання за адресою свого місцезнаходження кореспонденції, як від позивача позову, так і від суду (процесуальних документів), у зв`язку з чим, колегія суддів констатує про свідомі дії відповідача, що відноситься до суб`єктивних обставин, а не об`єктивних і непереборних, які завадили вчасно оскаржити рішення суду, а тому не можуть бути віднесені до поважних.

При цьому, апелянт у новому клопотанні визнає неможливість підтвердження належними доказами відсутності директора товариства у м. Запоріжжі та перебування, як він зазначав раніше на території Львівської області.

Звідси, суд апеляційної інстанції зазначає, що в обґрунтування інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження рішення суду скаржником не зазначено обставин, які можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовили значний пропуск встановленого строку на апеляційне оскарження рішення суду.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРАС ПРОМ МЕТ" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду не підлягає задоволенню, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 260, пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРАС ПРОМ МЕТ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2024 у справі №908/3360/23.

Апеляційну скаргу №б/н від 28.05.2024 з додатком на 26 аркушах, в тому числі заяву про усунення недоліків скарги, платіжну квитанція №00073010015 від 27.05.2024 про сплату 38 284,20 грн, повернути апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Суд апеляційної інстанції повідомляє, що згідно з п.113 (розділу V. Перехідні положення) Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей; електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі; документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Таким чином, оскільки апеляційну скаргу апелянтом подано в електронній формі через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» зазначена скарга зберігається в централізованому файловому сховищі, а її роздрукована паперова копія приєднується до матеріалів справи

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

СуддяЮ.Б. Парусніков