Ухвала

від 16.07.2024 по справі 908/3360/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/3360/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Корас Пром Мет"

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024 (головуючий суддя Іванов О. Г., судді Верхогляд Т. А., Парусніков Ю. Б.)

у справі № 908/3360/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корас Пром Мет"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2024 скаржник надіслав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі № 908/3360/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі № 908/3360/23 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

12.02.2024 рішенням Господарського суду Запорізької області позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Корас Пром Мет" 28.05.2024 звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2024.

11.06.2024 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корас Пром Мет" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2024 у справі № 908/3360/23 залишено без руху на підставі частини третьої статті 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційна скарга подана з порушенням вимог частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строків на апеляційне оскарження та без належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

20.06.2024 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корас Пром Мет" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2024 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане судове рішення мотивоване тим, що згідно з матеріалами справи, в судовому засіданні 12.02.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі, повний текст якого виготовлено та підписано 21.02.2024, отже, строк на апеляційне оскарження рішення суду, визначений законодавством, сплив 12.03.2024, а скаржник подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції через підсистему ЄСІТС Електронний суд з пропуском встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку лише 28.05.2024.

Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріалами справи підтверджено вчасне направлення рішення відповідачу 23.02.2024 рекомендованою кореспонденцією (трек-номер листа № 0600251446587), яке не вручено відправнику та повернуто за зворотною адресою у зв`язку з "за закінченням терміну зберігання".

При цьому, в порушення норм процесуального законодавства, а саме частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України, щодо впровадження електронного документообігу, які вступили в дію з 18.10.2023, апелянт зареєстрував Електронний кабінет у системі ЄСІТС лише 28.05.2024.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що у разі направлення процесуального документа за належною адресою сторони і повернення її суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання", то вказані дії суду є достатніми для того, щоб вважати повідомлення учасника належним.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції також зазначила, що відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Щодо посилань апелянта у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження (після усунення недоліків) на те, що з урахуванням запровадження воєнного стану фактично припинив свою діяльність, фактичним місцезнаходженням відповідача (його основних засобів) було місто Бердянськ, а бухгалтер підприємства, що перебувала у місті Запоріжжі (за юридичною адресою підприємства) виїхала за межі України, що ускладнило вчасне отримання кореспонденції від суду, колегія суддів зазначила, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань жодних змін, зокрема, стосовно місцезнаходження відповідача, не внесено. Доказів того, що підприємство призупинило діяльність відповідачем також суду не надано, а наданий скріншот з кабінету платника податків таким доказом не являється, оскільки дотримання вимог податкового законодавства, зокрема, подання звітності, залежить виключно від заявника.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 60-А.

Згідно з п. 76 Правил надання послуг поштового зв`язку для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що апелянт є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил.

Отже, вказане дає підстави вважати, що така адреса відповідача є актуальною, а відтак саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Верховний Суд зазначає, що виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" - Nunes Dias - Portugal, від 10.04.2003, заяви № 69829/01, № 2672/03).

Верховний Суд також зазначає, що при зверненні з касаційною скаргою скаржник зазначив адресу: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 60-а, як таку, що є місцезнаходженням відповідача. Інших адрес власного місцезнаходження відповідач суду не надав.

Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, оскільки саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Верховний Суд звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил № 270.

Однак відповідач, попри визначений для нього Законом "Про державну реєстрацію" обов`язок, не забезпечив та не створив умови доставки та вручення йому поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил № 270 за адресою, визначеною у відомостях в ЄДР, та зазначеною ним як в апеляційній, так і касаційній скаргах, у зв`язку із чим отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Корас Пром Мет" від суду першої інстанції листів з ухвалами та рішенням перебувало поза межами контролю цього суду.

Викладене свідчить про дотримання судом апеляційної інстанції висновків, викладених в постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 № 756/11081/20, від якої скаржник просить відступити, проте касаційна скарга не містить обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення, а Суд не вбачає підстав для відступу.

Разом з тим, суд вважає доцільним відмітити, що доводи скаржника в цілому зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корас Пром Мет" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі № 908/3360/23 на підставі частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права (зокрема, пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України) судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 235, 287, частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корас Пром Мет" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі № 908/3360/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил