Постанова

від 19.06.2024 по справі 742/2626/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 742/2626/21

провадження № 61-538св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Прилуцька районна рада Чернігівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прилуцької районної ради Чернігівської області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

за касаційною скаргою Прилуцької районної ради Чернігівської області на постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила поновити її на посаді оператора комп`ютерного набору Прилуцької районної ради Чернігівської області (далі - Прилуцька районна рада, районна рада) з дати звільнення та стягнути з Прилуцької районної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі.

Підставою позовних вимог ОСОБА_1 зазначала те, що 05 лютого 2015 року її призначено на посаду оператора комп`ютерного набору в Прилуцькій районній раді, розпорядженням голови Прилуцької районної ради від 05 травня 2021 № 21-о звільнено з роботи.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки в розпорядженні про звільнення відповідач як підставу для звільнення вказав розпорядження від 09 березня 2021 року № 14-о «Про скорочення посад та попередження працівників районної ради про наступне вивільнення у порядку статті 42-2 КЗпП України». Проте у трудовій книжці відповідач зробив запис від 11 травня 2021 року № 2 «Звільнена з посади оператора комп`ютерного набору згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України», що не відповідає розпорядженню від 05 травня 2021 року № 21-о.

Також ОСОБА_1 зазначала, що посада оператора комп`ютерного набору не скорочувалась і є дійсною. Крім того, всупереч пункту 6 статті 55 Закону України «Про місцеве самоврядування» відповідач звільнив її із займаної посади, тоді як голова районної ради має право лише вносити пропозиції щодо змін та доповнень до структури і чисельності районної ради, а затвердження таких змін відбувається тільки на пленарних засіданнях.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області рішенням від 23 серпня 2023 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення місцевого суду мотивоване дотриманням відповідачем норм трудового законодавства України при звільненні позивача за скороченням чисельності штату працівників відповідача.Посада оператора комп`ютерного набору є посадою, що належить до технічних працівників та обслуговуючого персоналу органів місцевого самоврядування, отже, на цю посаду законодавство про працю поширюється в повному обсязі, але дія Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» не поширюється. Посаду позивача скорочено й аналогічної посади введено не було. ОСОБА_1 завчасно повідомлено про можливе скорочення, а після спливу двомісячного терміну її звільнено та виплачено всі компенсації, що підлягають сплаті при вивільненні.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Чернігівський апеляційний суд постановою від 06 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 23 серпня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Поновив ОСОБА_1 на посаді оператора комп`ютерного набору Прилуцької районної ради. Стягнув з Прилуцької районної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 222 090,85 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів. Стягнув з Прилуцької районної ради на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції в розмірі 3 128,91 грн та судовий збір у розмірі 4 693,37 грн за апеляційний розгляд справи.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував наявності на час звільнення позивача у травні 2021 року посади, яку вона займала, оскільки лише рішенням восьмої (позачергової) сесії восьмого скликання від 17 червня 2021 року № 2-8/VІІІ затверджено новий штатний розпис, у якому ця посада не значиться.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду,Прилуцька районна рада просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 824/3229/14, від 04 липня 2018 року у справі № 826/12916/15, від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19, від 22 липня 2021 року у справах № 161/7272/20 і № 456/57/20, від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19, від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19, від 07 вересня 2021 року у справі № 306/2434/18, від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20, від 16 червня 2022 року у справі № 183/7292/20, від 25 жовтня 2023 року у справі № 209/2875/21, від 23 листопада 2023 року у справі № 540/7633/21, від 29 липня 2020 року у справі № 802/3637/15.

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідач надав беззаперечні докази того, що посада оператора комп`ютерного набору, на якій працювала ОСОБА_1 , була скорочена, й аналогічної посади введено не було. Разом з цим ОСОБА_1 була завчасно повідомлена про можливе скорочення, а після спливу двомісячного терміну її було цілком законно звільнено з формулюванням, яке не передбачає подвійного тлумачення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

12 лютого 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2024 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 05 лютого 2015 року була прийнята на роботу до Прилуцької районної ради на посаду оператора комп`ютерного набору.

Рішенням третьої (позачергової) сесії восьмого скликання від 29 грудня 2020 року № 14-3/VІІІ затверджено чисельність виконавчого апарату районної ради в кількості 24 штатних одиниць, з яких оператор комп`ютерного набору - одна одиниця.

Розпорядженням Прилуцької районної ради від 09 березня 2021 року № 14-о у зв`язку із значним скороченням обсягу роботи і відповідальності працівників районної ради, передачею майна комунальної власності до об`єднаних територіальних громад та відсутністю фінансування прийнято рішення про скорочення посад у районній раді, в тому числі і посади оператора комп`ютерного набору (1 посада).

09 березня 2021 року ОСОБА_1 , яка займала посаду оператора комп`ютерного набору Прилуцької районної ради, була попереджена про скорочення посади та наступне вивільнення відповідно до статті 49-2 КЗпП України.

Розпорядженням Прилуцької районної ради від 05 травня 2021 року № 21-о ОСОБА_1 звільнено з посади оператора комп`ютерного набору Прилуцької районної ради з 11 травня 2021 року на підставі розпорядженняПрилуцької районної ради від 09 березня 2021 року № 14-о.

Рішенням восьмої (позачергової) сесії восьмого скликання від 17 червня 2021 року № 2-8/VІІІ затверджено чисельність виконавчого апарату районної ради в кількості 18 штатних одиниць, посади оператора комп`ютерного набору в структурі виконавчого апарату Прилуцької районної ради не передбачено.

Постановою Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 620/5822/21 встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на посаді оператора комп`ютерного набору Прилуцької районної ради і була прийнята на роботу за строковим трудовим договором без конкурсу, присяги посадових осіб місцевого самоврядування не складала, їй не присвоювався ранг у межах відповідної категорії посад посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з висновком від 31 липня 2023 року № 3398 за результатами проведення експертно-правового дослідження посада оператора комп`ютерного набору в органі місцевого самоврядування є посадою, що належить до технічних працівників та обслуговуючого персоналу органів місцевого самоврядування, тому на неї не поширюється дія Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Процедура вивільнення працівника такої категорії у зв`язку зі значним скороченням обсягу роботи і відповідальності працівників районної ради, передачею майна комунальної власності до об`єднаних територіальних громад та відсутністю фінансування районної ради, визначена у Кодексі законів про працю України, регулюється з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Таким чином, про зміни в організації виробництва і праці не потрібно повідомляти працівника за два місяці - працівник може бути повідомлений безпосередньо після прийняття такого рішення роботодавцем.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Процедура звільнення працівника в разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.

Розірвання трудового договору за цією підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбулося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Згідно з частиною третьою статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до частини другої статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Згідно з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Суди встановили, що у зв`язку із значним скороченням обсягу роботи і відповідальності працівників районної ради, передачею майна комунальної власності до об`єднаних територіальних громад та відсутністю фінансування прийнято рішення про скорочення посад у районній раді, в тому числі і посади оператора комп`ютерного набору Прилуцької районної ради (1 посада), яку займала ОСОБА_1 .

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні

чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Наведені правові висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19, від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20, від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19, від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20, від 24 січня 2022 року у справі № 358/404/20.

Встановивши, що на день звільнення ОСОБА_1 із займаної посади у відповідача процедура скорочення штату працівників не була проведена, адже не було затверджено нової структури виконавчого апарату районної ради, а діяв штатний розпис у якому була передбачена посада, яку займала позивач на день звільнення, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про порушення районною радою норм трудового законодавства України при звільненні позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України та наявність правових підстав для поновлення її на роботі.

Доводи касаційної скарги висновки судів у цій частині не спростовують, адже заявник не надав доказів прийняття на день звільнення позивача нового штатного розпису (вже без урахування посад, що підлягають скороченню).

Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Встановивши, що проведення відповідачем звільнення ОСОБА_1 відбулося без законної на те підстави, суд апеляційної інстанції обґрунтовано стягнув на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного нарахування судом розміру середнього заробітку.

Ухвалюючи рішення у цій справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Встановивши фактичні обставини справи та надавши їм відповідну правову оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Інші доводи касаційної скарги висновки апеляційного суду не спростовують, зводяться до незгоди з ними та трактування норм матеріального права та постанов Верховного Суду на власний розсуд.

Висновки апеляційного суду у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, що зазначені в касаційній скарзі.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Оскільки виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року було зупинено ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року в частині стягнення з Прилуцької районної ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 222 090,85 грн та в частині судових витрат у загальному розмірі 7 822,28 грн до закінчення касаційного провадження у справі, її виконання необхідно поновити.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Прилуцької районної ради Чернігівської області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов