Рішення

від 24.06.2024 по справі 2-395/11

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 2-395/11

Провадження № 8/466/4/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2024 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючий суддя Едер П. Т.

секретар с/з Костюк В. С.

з участю: представників заявника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

представників позивача прокурора Бучка Р. В.,

Кравціва Р. Ю., ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові заяву ОСОБА_5 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" до ОСОБА_5 , треті особи: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради, Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку,-

в с т а н о в и в:

16 листопада 2023 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова з Верховного суду надійшла цивільна справа за заявою ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11 за позовом військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до ОСОБА_5 , за участі третіх осіб: Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради, Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку.

Так, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 липня 2017 року та постановою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року, позов в цій справі задоволено. Зобов`язано ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні Державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» земельною ділянкою загальною площею 583,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу приміщення ангару загальною площею 360,6 кв.м. Зобов`язано ОСОБА_5 звільнити самовільну зайняту земельну ділянку Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» загальною площею 583,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто зі ОСОБА_5 на користь держави 1280 грн. судового збору.

29 жовтня 2020 року ОСОБА_5 звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року в справі №2-395/11, у якому з огляду на нововиявлені обставини просить суд скасувати раніше ухвалене рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вимоги щодо перегляду рішення за нововиявленими обставинами, заявниця аргументує посилаючись на факт скасування судових рішень у справі №2а-11305/10/1370, чим було мотивоване рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року, а також на обставини засвідчення в судовому порядку факту належності приміщення ангару до нерухомих речей, які на постійно пов`язані зі землею, котра й повинна слідувати за відповідною нерухомістю.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2022 року заяву ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року задоволено. Скасовано за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року апеляційні скарги Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону і Державного підприємства Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій у справі №2-395/11 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2022 року без змін.

Постановою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року частково задоволено касаційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року скасовано та справу №2-395/11 передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд ствердив про розгляд заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення у справі №2-395/11 за відсутності учасника справи - прокурора, який не був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, а також зазначив про необхідність врахування всіх аргументів учасників справи та мотивів прийняття судового рішення, яке переглядається, у взаємозв`язку із обставинами, які заявлені як нововиявлені.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 20 листопада 2023 року, після надходження справи на новий розгляд до суду першої інстанції, заяву ОСОБА_5 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 25 березня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про залишення без розгляду заяви ОСОБА_5 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки нормами ЦПК України не перебачено залишення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами без розгляду з підстави пропущення строків її подання. Крім того питання наявності підстав для відкриття провадження в справі судом вже вирішено при прийнятті заяви до розгляду що є виключною компетенцією судді (судді-доповідача) на етапі вирішення питання про відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами відповідно до частини 2 статті 427 ЦПК України. Провадження у цій справі за нововиявленими обставинами було відкрите суддею за ухвалою від 20 листопада 2023 року за наслідком перевірки відповідної заяви в т.ч. і на предмет дотримання строків на подання заяви.

У процесі цього провадження про перегляд рішення за нововиявленими обставинами судом було замінено Третю особу без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача Управління архітектури та містобудування Львівської міської ради на правонаступника Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради, а також враховано ту обставину, що Третя особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача Управління земельних ресурсів м. Львова (залучене до участі в справі протокольною ухвалою від 02 червня 2009 року) за наслідком ряду реорганізацій було ліквідоване (припинене без правонаступників) 13 серпня 2015 року.

Згідно заяви ОСОБА_5 встановлено, що підставами для звернення про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11 за нововиявленими обставинами вона вважає скасування постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі №2а-11305/10/1370 рішень судів попередніх інстанцій і закриття провадження в адміністративній справі №2а-11305/10/1370 за позовом Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства Оборони України в особі Державного підприємства Міністерства Оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третя особа ОСОБА_5 про визнання дій протиправними, оскільки рішення у цивільній справі №2-395/11 базувалося на висновках судів в адміністративній справі №2а-11305/10/1370 щодо протиправності реєстрації Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» приміщення ангару як об`єкта нерухомого майна з видачею реєстраційного посвідчення на нерухомість (рішення в яких були скасовані Верховним Судом).

ОСОБА_5 зазначає, що Шевченківський районний суд м. Львова постановляючи своє рішення від 05 квітня 2017 року по суті справи №2-395/11 враховував вирішення спору в адміністративній справі №2а-11305/10/1370, про що свідчить мотивація відповідного рішення, в якому наявне покликання на судове рішення по справі №2а-11305/10/1370. Заявниця підкреслює, що рішення суду про демонтаж ангару як спосіб усунення перешкод колишньому власнику ангару в здійсненні права користування земельною ділянкою під ним і про звільнення такої ділянки ґрунтувалося на факті визнання протиправною реєстрацію такого об`єкта (ангару) як нерухомості й скасування реєстраційного посвідчення на нерухоме майно, що дозволяло прийти до тих висновків, які викладені в рішенні Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11.

Однак при скасуванні рішень судів в справі №2а-11305/10/1370, якими нівелювалася реєстрація ангару як нерухомості, відпадала відповідна аргументація рішення, що переглядається, а через встановлену категорію такого майна (який є правомірно спорудженою нерухомістю) його демонтаж за позовом користувача земельної ділянки є неможливим, що вказує на наявність нововиявленої обставини, яка призводить до ухвалення протилежного рішення по суті справи №2-395/11, аніж прийнятого 05 квітня 2017 року. За доводами заявниці на даний час відсутнє будь-яке рішення (в т.ч. суду), яким би була скасована реєстрація ангару як об`єкта нерухомості, тобто цей об`єкт є нерухомістю (спорудою), що визнано державою через здійснення компетентними органами відповідної реєстрації такого майна як нерухомості та реєстрації речових прав на таке нерухоме майно, а це в свою чергу свідчить про неможливість демонтажу такого об`єкта нерухомості всупереч волі його власника для звільнення земельної ділянки під ним, так як відповідне розташування ангару є правомірним і випливає з його природи (як нерухомості безпосередньо та незмінно пов`язаної із землею). При цьому на такий висновок щодо нерухомої речі та безпідставність її демонтажу чи усунення в інший спосіб не може впливати й будь-які зобов`язально-правові, предметом яких не є дана нерухомість.

Крім того ОСОБА_5 звертає увагу на постанову Львівського апеляційного суду від 12 травня 2022 року та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року у цивільній справі №466/8559/20 (колишня адміністративна справа №2а-11305/10/1370, що була передана Верховним Судом до суду належної юрисдикції відповідно до частини 3 статті 354 КАС України) за позовом заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій сфері Західного регіону про визнання незаконними дій Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», якими відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконними дій Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації за Українсько-Канадським спільним підприємством «КОRОNЕХ» права власності на ангар загальною площею 360,6 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - ангар площею 360,6 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 за Українсько-Канадським спільним підприємством «КОRОNЕХ» від 19 листопада 1996 року (реєстраційний запис під номером 793 у реєстровій книзі №2), за Фірмою «STANEX RORFT S.L» від 10 липня 1998 року, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТІВІС» від 07 листопада 2002 року та за ОСОБА_5 від 14 липня 2008 року. Заявниця вважає, що встановлені тут обставини про те, що ангар є нерухомим майном, безпосередньо пов`язаним із земельною ділянкою та правомірно набутим у власність (в т.ч. ОСОБА_5 ), а також висновки судів про слідування землі за цим об`єктом (за ангаром як нерухомістю) є підтвердженням безпідставності ухвалення рішення про його демонтаж у даній справі №2-395/11, оскільки земельна ділянка законно зайнята нерухомістю та нерозривно пов`язана з нею однією юридичною долею.

Згідно доводів ОСОБА_5 , за виявлених обставин законного існування певної нерухомої споруди, правомірно зареєстрованої й облікованої як об`єкт нерухомості (що оспорювалося в судах та було відхилене остаточно), помилковим є рішення суду про її демонтаж для усунення перешкод в користуванні землею під такою нерухомістю за позовом правонаступника колишнього власника споруди, який не може таким чином вирішувати долю даної речі (нерухомого майна) та обумовлювати його своїм правом землекористування чи іншого роду зобов`язальними правовідносинами. Враховуючи ці істотні обставини (які існували фактично з часу спорудження відповідного нерухомого об`єкта ангару, однак не могли бути використані заявницею на час ухвалення рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11, через неправильне вирішення справи №2а-11305/10/1370) спір про демонтаж ангару як способу усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою може вирішуватися виключно в спосіб відмови у позові. Отже, відповідно до позиції ОСОБА_5 , це є підставою для перегляду рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11, скасування такого рішення та ухвалення нового рішення протилежного змісту (про відмову в позові).

У судовому розгляді уповноважені представники ОСОБА_5 вимоги заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підтримали, надали пояснення, що аналогічні викладеному в самій заяві, просили таку задовольнити.

У судовому розгляді Прокурор, уповноважені представники Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» щодо вимог заяви ОСОБА_5 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами заперечили.

Правову позицію сторона Позивача обґрунтувала тим, що заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами було подано ОСОБА_5 з суттєвим пропуском строку для її заявлення, оскільки постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 у справі №2а-11305/10/1370 була скасована ще ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.07.2017 й саме з цього часу потрібно обчислювати відповідний процесуальний строк, який дотриманий не був (так як заява подана через три з половиною роки після цієї дати).

Крім того стороною Позивача підкреслюється, що рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11, яке переглядається за нововиявленими обставинами, було повністю виконане, що підтверджується відповідним актом державного виконавця. Це вказує на неможливість задоволення такої заяви через істотне порушення норм процесуального закону, порушення принципу правової визначеності та безпідставне втручання в остаточне судове рішення в спорі щодо усунення перешкод у користування земельною ділянкою через демонтаж розташованого на ній об`єкта.

Згідно доводів прокурора та представників Позивача, підставою для подання позову у цій справі та для його задоволення рішенням суду, не була постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі №2а-11305/10/1370, як і обставини, що були встановлені у ході її розгляду, оскільки на момент подання позову такої постанови не існувало та навіть не було подано позовної заяви в тій справі. Наявність же на момент винесення рішення у справі №2-395/11 постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі №2а-11305/10/1370 є лише побічною обставиною, яку суд між іншим зауважив, а отже її скасування жодним чином не вплинуло на законність рішення прийнятого у даній справі №2-395/11.

На думку сторони Позивача, для суду при розгляді справи №2-395/11 немає значення факт визнання чи невизнання неправомірними дій бюро технічної інвентаризації щодо спірного об`єкта, так само, як і немає значення факт скасування чи не скасування реєстраційного посвідчення № НОМЕР_1 , оскільки, вирішуючи відповідний спір, він самостійно надав правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування.

У зв`язку з чим, на переконання прокурора, Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» судом у справі №2-395/11 було належно встановлено обставини пов`язані із самовільним, безпідставним зайняттям ОСОБА_5 земельної ділянки, яка згідно з державним актом на право постійного землекористування перебувала у постійному користуванні Державного підприємства МОУ «Львівський завод збірних конструкцій», та користування цією земельною ділянкою без будь-якої правової підстави, що є достатнім приводом для ухвалення рішення про усунення перешкод та демонтаж, а обґрунтування заявниці не можуть вести до ревізії такого рішення в порядку перегляду за нововиявленими обставинами. У зв`язку з чим вважають заяву ОСОБА_5 безпідставною, в задоволенні якої необхідно відмовити.

У судовому засіданні уповноважені представники Третіх осіб у справі - Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради, Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради при розгляді заяви ОСОБА_5 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами висловили свою позицію щодо обґрунтованості такої заяви.

Такі учасники справи зазначили, що за встановлених обставин законності реєстрацію ангару як об`єкта нерухомості, віднесення цієї речі до кола нерухомих речей, законного спорудження та відчуження ангару попередником позивача на користь інших осіб рішення про демонтаж такого нерухомого об`єкта (ангару) для відновлення іншій особі (не власнику нерухомості) можливості вільного користування земельною ділянкою під ним є помилковим. Представники Третіх осіб в судовому розгляді, висловили одностайну позицію, котрою підкреслили, що оскільки саме земельна ділянка повинна слідувати за нерухомістю й вони пов`язані спільною юридичною долею, то немає ніяких причин для висновку про самовільне та протиправне зайняття відповідним об`єктом нерухомості (законність існування якого визнана державою та не спростована в судовому чи іншому порядку), а відповідна вимога про демонтаж і звільнення земельної ділянки не відповідає нормам права.

На думку представників Третіх осіб, враховуючи, що такі обставини на час прийняття рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11 були невідомі та не могли бути використані при вирішення спору, а навпаки, суд покладався на факт скасування реєстрації ангару як нерухомості, то вони мають значення як нововиявлені. А оскільки ці обставини мають істотне значення та вказують на безумовну необхідність іншого вирішення спору в такій справі, то заява ОСОБА_5 підлягає до задоволення.

Дослідивши матеріали цивільної справи №2-395/11, заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та додані до неї матеріали, врахувавши позицію учасників справи, суд вважає, що заява про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у березні 2009 року військовий прокурор Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання звільнити земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що у ході проведення перевірки дотримання посадовими особами Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» вимог земельного законодавства при наданні Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТІВІС» на підставі договору від 01 жовтня 2007 року у користування виробничої площадки, площею 583,1 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено факт продовження використання виробничої площадки, хоча відповідний договір на новий строк укладений чи продовжений не був. Згодом встановлено, що на такій виробничій площадці розташований ангар, загальною площею 360,5 кв.м, що зареєстрований в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» як об`єкт нерухомості з видачею реєстраційного посвідчення № НОМЕР_1 . Проте, зазначений ангар знаходиться на земельній ділянці, якою на підставі Ухвали третьої сесії третього скликання Львівської міської ради від 24 грудня 1998 року №308 користується Державне підприємств Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», що підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 08 червня 1999 року. У зв`язку з чим рішенням Господарського суду Львівської області від 17 лютого 2009 року у справі №2/20 позов військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» задоволено, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТІВІС» повернути відповідну виробничу площадку.

Враховуючи ж те, що на час звернення до суду з позовом у цій справі ангар був відчужений і перебував у власності ОСОБА_5 та надалі розташовувався на земельній ділянці Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», військовий прокурор Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» просив суд зобов`язати ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні Державному підприємству Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій земельною ділянкою, загальною площею 583,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу приміщення ангару, загальною площею 360,6 кв.м, зобов`язати ОСОБА_5 звільнити самовільну зайняту земельну ділянку Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», загальною площею 583,1 кв.м, що знаходиться за вищевказаною адресою.

За такою позовною заявою ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 25 березня 2009 року було відкрито провадження в справі №2-395/11. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 липня 2017 року та постановою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року, позов в цій справі було задоволено й зобов`язано ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні Державним підприємством Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій земельною ділянкою загальною площею 583,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу приміщення ангару загальною площею 360,6 кв.м, зобов`язано ОСОБА_5 звільнити самовільну зайняту земельну ділянку Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» загальною площею 583,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідне рішення суду першої інстанції у справі №2-395/11 мотивовано тим, що право користування Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» на земельну ділянку, загальною площею 583,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , порушено у зв`язку із самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки ОСОБА_5 через факт розташування на ній ангару і ОСОБА_5 без достатніх правових підстав користується відповідною земельною ділянкою для розміщення такого ангару. Крім того в рішенні Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11 вказано, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі №9104/13255/13 (2а-11305/10/1370) апеляційну скаргу Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі №2а-11305/10/1370 скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги прокурора задоволено, визнано протиправними дії Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації ангару, площею 360,6 кв.м, по АДРЕСА_3 як об`єкту нерухомого майна з видачею реєстраційного посвідчення від 19 листопада 1996 року №793 та скасовано реєстраційне посвідчення від 19 листопада 2016 року №793, яким Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєструвало право приватної власності на приміщення ангару загальною площею 360,6 кв.м, що на АДРЕСА_3 , як на об`єкт нерухомого майна.

Таким чином, потрібно прийти до висновку, що рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11 ґрунтувалося на встановленні факту невиконання зобов`язань за наслідком припинення договору користування виробничою площадкою та факту скасування реєстрації ангару як об`єкта нерухомого майна й оцінки таких дій протиправними.

У жовтні 2020 року ОСОБА_5 звернулася до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11 за нововиявленими обставинами з мотивів, які зазначені вище. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2022 року таку заяву про перегляд за нововиявленими обставинами задоволено, скасовано за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року апеляційні скарги Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону і Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2022 року без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі №2-395/11 Касаційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону задоволено частково, скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року й передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв`язку з чим, при новому розгляді заяви ОСОБА_5 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, враховуючи доводи й заперечення учасників справи, а також висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 18 жовтня 2023 року суд зазначає наступне.

Так, з приводу строків звернення із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами суд повторно зазначає, що при прийнятті заяви ОСОБА_5 до розгляду її було оцінено на відповідність вимогам ЦПК України, зокрема і в розрізі дотримання відповідних строків.

В цій частині суд вважає за необхідне підкреслити, що з рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11 встановлено його мотивування фактом вирішення по суті справи №2а-11305/10/1370 шляхом визнання протиправними дій Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації ангару площею 360,6 кв.м по АДРЕСА_2 як об`єкта нерухомого майна з видачею реєстраційного посвідчення від 19 листопада 1996 року №793 та скасування реєстраційного посвідчення від 19 листопада 1996 року №793, яким Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєструвало право приватної власності на відповідне приміщення ангару (про що ухвалено постанову колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року, яка наведена в мотивувальній частині рішенні від 05 квітня 2017 року). І саме фактом скасування рішення в справі №2а-11305/10/1370 серед іншого обґрунтована заява ОСОБА_5 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

У зв`язку з чим суд бере до уваги, що така постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі №2а-11305/10/1370 дійсно згодом була скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2017 року, однак це рішення суду касаційної інстанції не було остаточним вирішенням спору в справі №2а-11305/10/1370, так як справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції для належного вирішення.

З огляду на це суд зазначає, що норму пункту 3 частини 2 статті 423 ЦПК України (щодо відповідної підстави для перегляду за нововиявленими обставинами) треба розуміти не як просто формальне скасування якого-небудь судового рішення, а як його скасування з вирішенням відповідного спору в такий спосіб, який би був приводом (через інакше вирішення чи встановлення певних обставин) для перегляду рішення суду в іншій справі.

У даному випадку справа №2а-11305/10/1370 після її скерування Вищим адміністративним судом України на новий розгляд вирішувалася по суті судом першої інстанції й ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 було закрито провадження у частині вимог про скасування реєстраційного посвідчення від 19 листопада 1996 року №793 (ухвала залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року, постановою Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року ухвала й постанова частково змінені в частині мотивації), постановою ж Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року було відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації ангару площею 360,6 кв.м по АДРЕСА_2 як об`єкта нерухомого майна з видачею реєстраційного посвідчення від 19 листопада 1996 року №793. Отже власне цією постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі №2а-11305/10/1370 і було по-інакшому вирішено по суті відповідний спір щодо визнання (реєстрації та обліку) ангару як нерухомості.

Проте вказане судове рішення суду першої інстанції (постанова Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року) в справі №2а-11305/10/1370 не набрало законної сили, оскільки скасоване постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року, якою позов в цій справі задоволено та визнано протиправними дії Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації ангару площею 360,6 кв.м по АДРЕСА_2 як об`єкту нерухомого майна з видачею реєстраційного посвідчення від 19 листопада 1996 року №793.

Отже, незважаючи, що вирішення справи №2а-11305/10/1370 по суті і супроводжувалося формальним скасуванням постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року, але воно на той час не могло вважатися підставою для звернення з заявою про перегляд рішення суду в справі №2-395/11 за нововиявленими обставинами, оскільки фактично свідчило про таке ж саме за змістом рішення по суті спору (яким власне й обґрунтовувалося рішення, яке зараз є предметом перегляду, обставиною незаконності реєстрації ангару як нерухомого об`єкта). І лише постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі №2а-11305/10/1370 (котра набрала законної сили в дату її прийняття) такий адміністративний спір вирішено остаточно шляхом скасування постанов Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року і Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року та закриття провадження в справі.

Суд підкреслює, що нововиявлені обставини за своєю фактичною, юридичною, доказовою та змістовною природою мають бути спрямовані на зміну чи скасування визнаного раніше законним, обґрунтованим і справедливим судового рішення. У зв`язку з чим потрібно прийти до висновку, що до дня ухвалення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі №2а-11305/10/1370 не виникало належних підстав для звернення із заявою про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11 за нововиявленими обставинами з мотивів скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення, що підлягає перегляду, оскільки до цього часу вирішення справи №2а-11305/10/1370 по суті (чим мотивував своє рішення від 05 квітня 2017 року суд першої інстанції у справі №2-395/11) було фактично незмінним і такі обставини не могли породжувати підстав для перегляду раніше ухваленого рішення суду, можливість для чого виникла лише при вищезазначеному остаточному вирішенні справи №2а-11305/10/1370.

А тому подання ОСОБА_5 29 жовтня 2020 року, тобто в межах тридцяти днів від дня ухвалення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі №2а-11305/10/1370, до Шевченківського районного суду м. Львова заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11 треба безумовно визнати таким, що відповідає вимогам процесуального законодавства щодо строків подання відповідної заяви (стаття 424 ЦПК України).

Крім того заява ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11 обґрунтовується й подальшим вирішенням спору, що був предметом справи №2а-11305/10/1370, в порядку цивільного судочинства в межах цивільної справи №466/8559/20 (колишня адміністративна справа №2а-11305/10/1370, передана Верховним Судом до суду належної юрисдикції), з приводу чого ОСОБА_5 доповнювала свої доводи в ході розгляду справи про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Саме, після надіслання справи за встановленою юрисдикцією, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 03 вересня 2021 року у справі №466/8559/20 позовні вимоги заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та державного підприємства «Львівський завод збірних конструкцій» до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та ОСОБА_5 про визнання незаконними дій Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна були задоволені повністю. Однак постановою Львівського апеляційного суду від 12 травня 2022 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 вересня 2021 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. А постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року касаційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 травня 2022 року в частині вирішення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» скасовано, позов прокурора в цій частині залишено без розгляду, а постанову Львівського апеляційного суду від 12 травня 2022 року в частині вирішення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України залишено без змін. При цьому, у постанові від 12 травня 2022 року Львівським апеляційним судом викладено висновок (з яким погодився Верховний Суд) про те, що Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки при здійсненні оскаржуваної реєстрації ангару як нерухомості діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що були передбачені чинним на той час законодавством, що виключає можливість визнання таких дій незаконними з наступним скасуванням державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна ангар площею 360,6 кв.м, розташований на АДРЕСА_2 за Українсько-Канадським спільним підприємством «КORONEX» від 19 листопада 1996 року, за Фірмою «STANEX RORFT S.L» від 10 липня 1998 року, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТІВІС» від 07 листопада 2002 року та за ОСОБА_5 від 14 липня 2008 року.

Таким чином, на думку суду, із змісту зазначених судових рішень, а саме постанови Львівського апеляційного суду від 12 травня 2022 року та постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року у справі №466/8559/20 вбачається, що за наслідками скасування судових рішень у справі №2а-11305/10/1370 за постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року, було ухвалено інше за змістом та правовими наслідками рішення суду щодо відповідного спору.

Також суд приймає до уваги і те, що правовідносини між сторонами цього спору не можуть вважатися такими, що вичерпалися та є узгодженими, а спори між ними вирішеними, оскільки й на цей час в провадженні судів наявні справи між позивачем і відповідачкою щодо розташування ангару, його демонтажу, звільнення земельної ділянки тощо (й це не заперечується учасниками справи). Отже немає підстав для висновку про те, що процедура перегляду за нововиявленими обставинами рішення в справі №2-395/11 були би втручанням в ті питання, давність яких свідчить про його непропорційність.

Тому, на переконання суду, звернення ОСОБА_5 узгоджується з положеннями процесуального законодавства щодо строків і підстав для ініціювання процедури перегляду рішення за нововиявленими обставинами. А прийняття відповідної заяви до провадження та її розгляд по суті не є необґрунтованим втручанням в принцип верховенства права, правової визначеності та остаточності судового рішення, оскільки національним процесуальним законодавством прямо дозволено такий екстраординарний спосіб перегляду судового рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили. Також відповідно до практики Європейського суду з прав людини можливість перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень, які набрали законної сили, не суперечить основоположним принципам судочинства (доки процедура перегляду використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя, враховуючи те, що існують докази/обставини, які раніше були недоступні для застосування, проте вони є істотними та можуть привести до іншого результату судового розгляду), що бачимо з рішень в справах «Праведная проти Росії», «Лізанець проти України».

У зв`язку з чим, за сукупності наведених вище обставин і відповідно до норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про очевидну підставність прийняття до розгляду та вирішення по суті заяви ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11 і критично оцінює відповідні заперечення сторони позивачів по справі.

Щодо доводів прокурора, Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» про неможливість перегляду рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11 з огляду на його повне виконання, то суд зазначає, що покликання на таку обставину є недостатньою мірою обґрунтованим, оскільки відповідними учасниками справи не представлено доказів такого виконання, зокрема постанови органів чи осіб, які здійснюють примусове виконання рішень щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Більше того треба вказати на те, що норми процесуального законодавства не ставлять перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у залежність від обставин його виконання чи невиконання, а виконання рішення суду та певний хід (стадія) такого виконання не перешкоджає розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами й не заперечує можливості задоволення відповідної заяви. Враховуючи ж частину 3 статті 444 ЦПК України, треба прийти до висновку, що і виконане судове рішення, може бути скасоване за нововиявленими або виключними обставинами, з чим процесуальне законодавство пов`язує можливість наслідкового вирішення питання про поворот виконання, а не заборону на перегляд судового рішення.

Таким чином, вирішуючи заяву ОСОБА_5 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по суті, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. При цьому відповідне скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обґрунтував ухвалене судове рішення скасованим рішенням (воно було підставою для ухвалення такого судового рішення) або виходив із нього, хоча прямо й не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору. Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди виходять із преюдиційного зв`язку судових рішень, зокрема, із того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв`язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи, натомість не вважаються нововиявленими обставинами зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

З цього приводу суд враховує, що в мотивувальній частині рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11 викладено обставини скасування реєстрації ангару площею 360,6 кв.м по АДРЕСА_2 як об`єкту нерухомого майна з видачею реєстраційного посвідчення від 19.11.1996 №793 та скасовано реєстраційне посвідчення від 19 листопада 2016 року №793, яким Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки зареєструвало право приватної власності на приміщення ангару загальною площею 360,6 кв.м, що на АДРЕСА_2 , як на об`єкт нерухомого майна про що на той час було ухвалено постанову колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі №2а-11305/10/1370.

Виходячи з цього очевидним є те, що відповідне покликання суду першої інстанції в рішенні від 05 квітня 2017 року на вирішення спору в адміністративній справі має суттєве значення та є частиною обґрунтування (мотивації) судового рішення та його висновків. Із змісту рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11 слід прийти до висновку, що суд вважав таку обставину та факт скасування реєстрації ангару як нерухомого майна істотними для вирішення спору в справі №2-395/11, як такі, що засвідчують можливість і підставність демонтажу ангару для усунення в цей спосіб перешкод у користуванні земельною ділянкою, що чиняться через розміщення на ній об`єкта матеріального світу, відмінного від нерухомості. Безумовно, в разі протилежного вирішення справи №2а-11305/10/1370 та встановлення факту правомірного існування нерухомості (ангару) й визнання його державою, рішення суду в №2-395/11 було би іншим, оскільки такі обставини вказували б на неможливість демонтажу такої нерухомої речі, яка легітимно пов`язана із земельною ділянкою під нею та їхня юридична доля повинна бути спільною.

Так, норми чинного законодавства (стаття 130 ЗК України, стаття 377 ЦК України) закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, земельна ділянка слідує за нерухомим майном. Аналогічний підхід до врегулювання даного питання існував і до цього, що підтверджується ретроспективним аналізом відповідного законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №689/26/17). Тобто та обставина, що певний об`єкт (в нашому випадку ангар) є нерухомістю, будівлею і це належним чином засвідчено та визнано, має ключове значення для вирішення негаторного позову власника чи користувача земельної ділянки під ним, оскільки така обставина унеможливлює вимоги про захист такого права на землю особи, яка не є власником нерухомості (будівлі чи споруди), так як протилежне було би суперечним із принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, а також це було би очевидно недобросовісним. Що більше, такий підхід є фундаментальним і універсальним, а застосування принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди відбувається й у випадках віднесення земель до окремих категорій за цільовим призначення (навіть у разі переходу права на нерухомість, що розташована на ділянці з призначенням землі оборони, земля слідує за будівлею, спорудою, оскільки їхня доля в будь-якому разі має бути поєднаною постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16).

Отже, судом встановлена наявність преюдиційного зв`язку провадження у справі №2-395/11 та провадження в адміністративній справі №2а-11305/10/1370 (пізніше цивільній справі №466/8559/20). Оскільки вирішення спору, на яке посилався в своїй мотивації суд при прийнятті рішення від 05 квітня 2017 року (про те, що ангар був визнаний і зареєстрований як нерухомість з порушенням вимог закону), тягнуло за собою ухвалення рішення про можливість здійснення демонтажу відповідного об`єкта (ангару) для захисту права титульного землекористувача. Натомість інше вирішення такої справи №2а-11305/10/1370 (пізніше №466/8559/20) зумовлює протилежні висновки про необґрунтованість демонтажу нерухомості (ангару) з метою захисту права титульного землекористувача, оскільки право на землю (разом з відповідним правом на його захист) слідує за такою нерухомістю, тобто до її власника (власника ангару).

Відповідно до частин 1, 2 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно із роз`ясненнями, наданими у пункті 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Перегляд судових рішень, що набрали законної сили за нововиявленими обставинами, є самостійною стадією цивільного процесу, в якій судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі №910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Таким чином, однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає наявність доказу, недоступного раніше, який, однак, міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

У зв`язку з чим суд доходить висновку та погоджується із заявницею, що в нашому випадку наявні нововиявлені обставини (описані вище), котрі мають істотне значення для справи, тобто встановлення юридичних фактів, які знаходяться в зв`язку із елементами предмета доказування у спірних правовідносинах, спростовують такі та свідчать про неправильність рішення суду, яке переглядається за нововиявленими обставинами. Суд знову повторює, що якби такі обставини (щодо віднесення ангару до кола нерухомих речей і його правомірна реєстрація за ОСОБА_5 ) оцінювалися судом та підтверджувалися на час ухвалення рішення від 05 квітня 2017 року, відповідне вирішення спору у справі №2-395/11 було би іншим, оскільки вимоги відчужувача нерухомості до його набувача (власника) стосовно демонтажу споруди, з огляду на наявність у відчужувача права користування земельною ділянкою під такою спорудою, суперечать нормам закону.

Крім того суд вказує, враховуючи постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі №2-395/11, що суд першої інстанції під час вирішення цієї справи по суті керувався не лише постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі №9104/13255/13 (2а-11305/10/1370), а й іншими доказами, оцінював їх.

Так, суд своє рішення (у взаємозв`язку з рішенням по справі №2а-11305/10/1370) також мотивував тим, що ангар (належний на цей час ОСОБА_5 ) розташований на виробничій площадці, яка була передана в користування попередньому власнику ангару (Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТІВІС») за договором від 01 жовтня 2007 року №181-п і після закінчення його терміну дії не звільнена.

У зв`язку з чим, розглядаючи дану справу за нововиявленими обставинами, суд зазначає, що виявлені обставини щодо віднесення ангару до нерухомих речей, тобто його постійної та безпосередньої пов`язаності із земельною ділянкою під ним, а також правомірності його спорудження та відчуження такої нерухомості ще в 1995 році (задовго до укладення договору від 01 жовтня 2007 року №181-п) попередником Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» робить неспроможною такого роду мотивацію позову та рішення суду. Треба наголосити, що які-небудь правочини чи зобов`язальні правовідносини, предметом яких безпосередньо не є об`єкт нерухомості (у цьому випадку ангар), самі по собі не можуть впливати на його правову долю, його невід`ємну характеристику як речі нерухомої (тобто пов`язаної нерухомо зі землею) та не можуть призводити до фактичного знищення такого об`єкта шляхом демонтажу.

А тому, на переконання суду, відповідна аргументація позовних вимог у справі №2-395/11, за встановлених обставин віднесення ангару до нерухомості та правомірне визнання такого факту (що також остаточно встановлено судовими рішеннями в справі №466/8559/20), не може бути належною підставою для їх задоволення, так як суперечитиме основоположному правовому врегулюванню режиму нерухомої речі й безпідставно втручатиметься в права власника такого майна.

Враховуючи наведене, судом установлена наявність нововиявлених обставин, котрі мають істотне значення для справи №2-395/11 і призводять до іншого результату судового розгляду, тобто існують юридичні факти, які знаходяться в органічному зв`язку із елементами предмета доказування у цивільному провадженні і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у рішеннях, як такі, що відповідають об`єктивній дійсності, і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність рішення, що належить переглянути.

Суд погоджується із доводами заявниці про те, що вимоги відчужувача нерухомості до набувача щодо демонтажу споруди з огляду на наявність у відчужувача права користування земельною ділянкою під такою спорудою, є неспроможними та суперечать нормам закону. Отже відсутні й правові підстави для задоволення вимог позивача в цій справі, адже, відповідачка є власницею нерухомості (споруди ангару), що на даний час визнано та підтверджено в установленому законом порядку.

З огляду на викладене, з урахуванням положень статті 429 ЦПК України, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 13, 77, 81, 141, 263-265, 268, 352, 354, 423, 424, 429 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

заяву ОСОБА_5 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" до ОСОБА_5 , треті особи: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради, Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку задовольнити.

Скасувати за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі № 2-395/11 за позовом військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" до ОСОБА_5 , треті особи: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради, Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" до ОСОБА_5 , треті особи: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради, Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару загальною площею 360,6 м кв та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку загальною площею 583,1 кв м, що за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі.

Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

Позивач: Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій, код ЄДРПОУ 08006864, місцезнаходження: м.Львів, вул.Городоцька, 222.

Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", ЄДРПОУ 03348525, адреса: 79024, м. Львів, вул. Липинського, 54.

Третя особа: Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради, ЄДРПОУ 26256694, адреса: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1.

Третя особа: Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, ЄДРПОУ 26269018, м. Львів, пл. Ринок, 1.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 24 червня 2024 року.

Суддя П. Т. Едер