Постанова

від 18.06.2024 по справі 906/92/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року Справа № 906/92/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Грязнов В.В. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

позивача - Сачок А.В.

відповідача 1 ТОВ "Агрополісся-22" - Мариніна М.О.

третьої особи - Якименко М.М.

відповідача 2 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a> на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.03.2024 у справі №906/92/23 (суддя Тимошенко О.М., повний текст складено 25.03.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a>

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополісся-22"

2. Державного реєстратора Червоненської селищної ради Попіля Володимира Вікторовича,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні ТОВ "Агрополісся-22" - ОСОБА_1

про визнання протиправними дій державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a>,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні ОСОБА_1

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрополісся-22"

2. Державного реєстратора Червоненської селищної ради Попіля Володимира Вікторовича

про визнання відсутніми прав у товариства на майно,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.03.20214 у справі №906/92/23 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a> до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополісся-22", Державного реєстратора Червоненської селищної ради Попіля Володимира Вікторовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні ТОВ "Агрополісся-22" - ОСОБА_1 про визнання дій протиправними державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння, а також відмовлено в задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a>, за участю третіх осіб , які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні ОСОБА_1 - Товариство з обме-женою відповідальністю "Агрополісся-22" та Державного реєстратора Червоненської селищної ради Попіля Володимира Вікторовича про визнання відсутніми прав у товариства на майно. Скасовано заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.01.2023 у справі №906/92/23.

Вказане рішення мотивоване тим, що майно, яке набув позивач за договорами дарування, не є майном, яке він просить витребувати у відповідача. Отже вимоги позивача про витребування цього майна безпідставні і задоволенню не підлягають. А тому відсутні підстави досліджувати обставини набуття права власності відповідача на майно, яке позивач просить витребувати. Вимоги про визнання протиправними дій державного реєстратора є не належним способом захисту, тому суд відмовив у її задоволенні

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a> подало скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, а також скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 14.03.2024 в даній справі та ухвалити нове, яким повністю задоволити позовні вимоги ТОВ "Форест Полісся-10".

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- судом першої інстанцї проігноровано, що перша реєстраційна дія 12.09.2022, щодо виведення майна, яке перебувало у власності ТОВ "Форест Полісся-10" та було зареєстровано за ОСОБА_1 (за реєстраційним номером 2635481518080), вчинено без будь-яких документів, без звернень (заява про вчинення таких дій не подавалась);

- судом першої інстанції проігноровано та порушено ч. б ст. 91 ГПК України, - якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги;

- позивачем надано до суду відповідь на адвокатський запит, у якому зазначено, що Дубрівською сільською радою документи на підставі, яких ФОП Саксонік М.М, здійснив реєстрацію права власності на майно 21.11.2022 (по останній зміні в записі речового права) ніколи не видавались та містять ознаки підробки. Печатка не належить Дубрівській сільській раді, сільським головою 31.05.2016 у Дубрівській сільській раді був ОСОБА_2 , а не " ОСОБА_3 ";

- суд неодноразово застосовував заходи процесуального примусу у вигляді попередження та штрафу до державного реєстратора та ОСОБА_1 за ненадання витребуваних судом документів, ні відповідач ТОВ "Агрополісся-10" (співзасновником та генеральним директором якого являється ОСОБА_1 ), ні ОСОБА_1 оригінали документів для огляду в судовому засіданні не надали;

- суд не надав оцінки діям реєстратора та відповідно оцінки таким обставинам як те, що майно 12.09.2022 одночасно перебуває у власності і ОСОБА_1 , і Товариства, 22.09.2022 державний реєстратор зменшує площу майна, що перебуває у власності Товариства, а 31.10.2022 знову повертає все те, що було 12.09.2022 у власності ТОВ "ФОРЕСТ Полісся-10" загальною площею 7620.9 кв.м. та у власності ОСОБА_1 загальною площею 5067 кв.м., при цьому одне і теж майно. Всі ці дії робить реєстратор без жодних правової підстави та без жодних звернень, оскільки ОСОБА_1 до реєстратора звернувся лише 21.11.2022.

- ОСОБА_1 (чи хтось невідомий, але під виглядом ОСОБА_1 ) без будь-яких документів зареєстрував право власності на об`єкт нерухомості у АДРЕСА_1 . Однак, судом першої інстанції інстанції не з`ясовувалось, а як це відбувалось 12.09.2022, і яке відношення має до цього майна ОСОБА_1 .

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 не прийнято до розгляду та повернуто апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a> на рішення господарського суду Житомирської області від 14.03.2024 у справі № 906/92/23.

15.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a> повторно подало скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, а також скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 14.03.2024 в даній справі та ухвалити нове, яким повністю задоволити позовні вимоги ТОВ "Форест Полісся-10". Стягнути з відповідача 1 на користь позивача судовий збір та витрати на правничу допомогу. Зупинити виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 14.03.2024 у справі №906/92/23 в порядку ч. 5 ст. 262 ГПК України.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2024 поновлений строк на подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a> на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.03.2024 у справі №906/92/23. Відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a> на рішення господарського суду Житомирської області від 14.03.2024 у справі №906/92/23. Розгляд апеляційної скарги призначений на "18" червня 2024 р. об 12:00 год. Запропоновано учасникам справи у строк до 14.06.2024 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.

На адресу суду через систему Електронний суд від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просить відмовити в апеляційній скарзі ТОВ "Форест Полісся-10" та залишити в силі та без змін рішення Господарського суду Житомирської області від 14.03.2024 у справі №906/92/23.

18.06.2024 на адресу суду через Електронний суд від ТОВ "Агрополісся-22" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 14.03.2024 у справі №906/92/23 без змін. Судові витрати на правничу допомогу стягнути з позивача.

18.06.2024 на адресу суду від представника ТОВ "Агрополісся-22" надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням у відпустці.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в останній. Просив відкласти розгляд справи для ознайомлення із відзивом на апеляційну скаргу ТОВ "Агрополісся-22", який отримав 18.06.2024.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача 1 заперечила доводи апеляційної скарги. Підтримала клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник третьої особи заперечив доводи апеляційної скарги. Заявив про понесені витрати на правничу допомогу. Щодо відкладення розгляду справи поклався на розсуд суду.

В судове засідання відповідач 2 не з`явився, про місце, час і дату судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності відповідача 2.

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Ухвалою суду від 31.05.2024 явка представників сторін в судове засідання 18.06.2024 не визнавалася обов`язковою.

Враховуючи, що відповідач як юридична особа не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, а не з`явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні. При цьому, в судовому засіданні 18.06.2024 присутній інший представник відповідача.

Отже, у суду відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу відсутності одного із представників відповідача та відмовити у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Щодо відзиву ТОВ "Агрополісся-22" колегія суддів зазначає наступне.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч. 1 ст. 116 ГПК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 116 ГПК України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Як зазначалося вище, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2024 запропоновано учасникам справи у строк до 14.06.2024 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.

Однак, із програми КП "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що відзив на апеляційну скаргу був поданий відповідачем 17.03.2024 об 17:56 год., тобто з пропуском встановленого судом процесуального строку.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України).

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення (продовження) пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи із поважності причин його пропуску.

У судовому засіданні представник відповідача зазначила, що відзив сторонам надіслано 14.06.2024 через систему Електронний суд, 17.06.2024 виявлено, що відзив не направлено до суду, та одразу направлено. Просить поновити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Колегія суддів вважає вказані відповідачем причини пропуску строку на подання відзиву неповажними.

Враховуючи викладене, оскільки відзив на апеляційну скаргу поданий з пропуском встановленого строку для його подання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відзив на апеляційну скаргу слід залишити без розгляду.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для задоволення усного клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи для ознайомлення із відзивом на апеляційну скаргу ТОВ "Агрополісся-22".

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що рішенням виконкому Баранівської міської ради №117 від 28.07.2010 вирішено оформити право власності та видати свідоцтво про право власності ОСОБА_1 : на цілісний майновий комплекс лісопильної деревообробної дільниці в складі лісопильної деревообробної майстерні з прибудовами літ Аааі площею 436.1 кв.м. та нежитлової будівлі літ Ббі площею 184 кв.м, по АДРЕСА_1 , загальною площею 620,9 кв.м. (а.с.193 т.2).

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 видано Свідоцтва на право власності САВ 937050 від 30.08.2010, відповідно до якого ОСОБА_1 належить на праві приватної власності належить цілісний майновий комплекс деревообробної дільниці в цілому, який розташований в АДРЕСА_1 , який складається з 2 приміщень, а саме: будівля лісопильної деревообробної майстерні з прибудовами (літ.Аааі) та нежитлова будівля (літ. Ббі) (а.с. 56 т. 3).

Згідно витягу №27429849 від 24.09.2010 з Реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрації права власності на нерухоме майно, об`єкт, на який видане вищевказане свідоцтво про право власності складається з будівлі лісопильної деревообробної майстерні з прибудовами площею 436,1 кв.м. та нежитлової будівлі площею 184,8 кв.м., загальна площа 620,9 кв.м.

02.11.2010, за Договором дарування, ОСОБА_1 передав у власність (подарував) Товариству з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a> цілісний майновий комплекс деревообробної дільниці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці загальною площею 0,7557 га, що належить дарувальнику на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №771619 від 14.12.2006. Земельна ділянка відчужується одночасно з вищевказаним нерухомим майном (а.с.10 т.2).

За вказаним Договором дарування, відчужується будівля лісопильної деревообробної майстерні з прибудовами позначена в плані літерами АааІ, загальною площею 7436,1 кв.м., та нежитлова будівля, позначена в плані літерами БбІ, загальною площею 184,8 кв.м.

У Договорі дарування зазначено, що цілісний майновий комплекс деревообробної дільниці, який відчужується, належав ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва на право власності на нежитлові будівлі НОМЕР_1 , виданого виконкомом Баранівської міської ради 30.08.10, за рішенням №117 від 28.07.2010.

24.12.2010 Новоград-Волинським міжміським бюро технічної інвентаризації видано Реєстраційне посвідчення, за яким цілісний майновий комплекс деревообробної дільниці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10" на праві приватної власності на підставі Договору дарування від 02.11.2010 (а.с.12 т.2).

02.11.2010, за Договором дарування, ОСОБА_1 передав у власність (подарував) Товариству з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a> нежитлові приміщення санблоку: 1, 2, 3, 9, 10, 11, 12, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0356 га, кадастровий номер:1820600000:02:000:0205 що належить дарувальнику на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №843135. Земельна ділянка відчужується одночасно з вищевказаним нерухомим майном (а.с.62 т.2).

У Договорі дарування зазначено, що приміщення санблоку, який відчужується, належав ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу.

24.12.2010 Новоград-Волинським міжміським бюром технічної інвентаризації видано Реєстраційне посвідчення, за яким приміщення санблоку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10" на праві приватної власності на підставі Договору дарування від 02.11.10 (а.с.64, 65 т.2).

02.11.2010, за Договором дарування, ОСОБА_1 передав у власність (подарував) Товариству з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a> земельну ділянку загальною площею 0,7557 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1820600000:02:000:0157.

У Договорі дарування зазначено, що земельна ділянка належала ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №771619, який виданий Баранівською міською радою 14.12.2006.

Матеріали справи містять листи 7/01-16 від 27.02.2023 та №17/01-16 від 01.05.23, в яких приватний нотаріус Присяжнюк В.О. пояснив, що дійсно нотаріусом було вчинено технічну помилку щодо площі нежитлового приміщення: а саме у договорі дарування ВРВ 581771 від 02.11.2010 вказана площа комплексу 7436,1 кв.м., а необхідно вказати 436,1 кв.м., та долучив виправлений договір дарування ВРВ 581771 від 02.11.2010, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.09.2010 ОСОБА_1 , Свідоцтво на право власності САВ 937050 від 30.08.10, Договір дарування земельної ділянки, Державний акт на право власності на земельні ділянку від 14.12.2006, за якими ОСОБА_1 належала земельна ділянка площею 0,7557 га. (а.с.201-204 т.2, а.с. 54-60 т. 3).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a> звернулося до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії державного реєстратора Червоненської селищної ради Житомирської області Попіля Володимира Вікторовича щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно за фізичною особою ОСОБА_1 належне ТОВ "ФОРЕСТ Полісся-10", відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 64839217 від 19.09.2022 та щодо внесення змін до об`єкту нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1525671118206, 23.09.2022 15:59:41, індексний номер рішення: 64915254, опис змін, площа: загальна площа (кв.м.) 7620.9 змінено на загальна площа кв.м. 2035.7;

- витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополісся-22" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ Полісся-10"</a> нерухоме майно/нежитлові будівлі, а саме :

- адмінбудівля, А загальна площа (кв.м): 114.3;

- нежитлова будівля з ваговою, Б1 загальна площа (кв.м): 39;

- майстерня, Г загальна площа (кв.м): 225,1;

- склад Д, загальна площа (кв.м.): 2634,5

- майстерня (телятник), Е загальна площа (кв.м): 590,3;

- вагова, О загальна площа (кв.м): 20,4;

- пелетний цех з навісом, П,п загальна площа (кв.м): 500,16;

- комора, Ф загальна площа (кв.м): 934,4;

- вагова, Ц загальна площа (кв.м): 131,2,

- навіс, В загальна площа (кв.м): 187,7

- нежитлове приміщення, И загальна площа (кв.м): 25,4;

- нежитлове приміщення, К загальна площа (кв.м): 21;

- нежитлове приміщення, Л загальна площа (кв.м): 23,7;

- нежитлове приміщення, М загальна площа (кв.м): 32,4;

- нежитлове приміщення, Н загальна площа (кв.м): 56,9;

- нежитлове приміщення, Р загальна площа (кв.м): 88,9;

- навіс, X загальна площа (кв.м): 133,2;

Вказані об`єкти нерухомого майна розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстровані 23.11.2022 (індексний номер рішення 65563166, номер запису про право власності 48516184) за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрополісся-22" (Код ЄДРПОУ: 44813364), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2635481518080.

Обґрунтовуючи доводи позовної заяви, позивач зазначає, що право власності на спірне нерухоме майно перейшло до ТОВ "ФОРЕСТ Полісся-10" на підставі Договору дарування від 02.11.2010 від ОСОБА_1 , який володів цим майном на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі, виданого Баранівською міською радою 30.08.2010; директор та загальні збори товариства жодних рішень щодо відчуження частини майнового комплексу на користь ОСОБА_1 не приймали; однак, 12.09.2022, державний реєстратор Попіль В.В. здійснив державну реєстрацію за ОСОБА_1 нерухомого майна, а саме нежитлових будівель, які входять в цілісний майновий комплекс і до 12.09.2022 перебували у власності ТОВ "ФОРЕСТ Полісся-10", на підставі того ж Свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі від 30.08.2010 САВ937051.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову з підстав, які викладені вище.

Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з частиною першою статті 317 та частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу (стаття 321 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою або якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Тобто, передумовою для звернення з позовом про визнання права власності на майно на підставі названої статті є сумніви у належності позивачеві цього майна, які виникають у інших осіб, неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв`язку з наявністю таких сумнівів чи втрата належних правовстановлюючих документів на майно.

Право власності, як і будь-яке інше суб`єктивне право, виникає при наявності певних юридичних фактів та конкретних обставин, з якими закон пов`язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб. Підстави виникнення права власності поділяються на такі, що не залежать від прав попереднього власника на майно, тобто первісні, та похідні, за якими право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

Відповідно до статі 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

У свою чергу відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень статті 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

При цьому, у випадку, якщо відповідач заперечує проти позову з посиланням на те, що він є законним власником майна, то до кола обставин, що підлягають доказуванню за віндикаційним позовом, належить встановлення судом факту виникнення (набуття) позивачем права власності на спірне майно. Обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача, в той час коли відповідач має право спростувати такі обставини (зазначена правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у cправі №910/20600/21).

За правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Одним зі способів захисту права та інтересу є, зокрема, визнання права.

З огляду на те, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав та у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №920/615/16, від 07.08.2019 у справі №902/869/17, від 02.02.2022 у справі №5/112-Б-10.

Таким чином, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за статтею 392 Цивільного кодексу України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України є саме оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

З наведеного висновку слідує, що ключовим при застосуванні статті 392 Цивільного кодексу України також є встановлення з яких саме передбачених законом підстав та у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц вказала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Тому для застосування статті 387 ЦК України необхідною умовою є доведеність позивачем того факту, що він є власником нерухомого майна і таке право власності підтверджене правовстановлюючими документами. Особа, яка звернулась до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача без належної правової підстави.

Судом встановлено, що рішенням виконкому Баранівської міської ради №117 від 28.07.2010 вирішено оформити право власності та видати свідоцтво про право власності ОСОБА_1 : на цілісний майновий комплекс лісопильної деревообробної дільниці в складі лісопильної деревообробної майстерні з прибудовами літ Аааі площею 436.1 кв.м. та нежитлової будівлі літ Ббі площею 184 кв.м, по АДРЕСА_1 , загальною площею 620,9 кв.м. (а.с.193 т.2).

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 видано Свідоцтва на право власності САВ 937050 від 30.08.2010 на цілісний майновий комплекс, що складається з будівлі лісопильної деревообробної майстерні з прибудовами площею 436,1 кв.м. та нежитлової будівлі площею 184,8 кв.м., загальна площа 620,9 кв.м. (підтверджується витягом №27429849 від 24.09.2010 з Реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрації права власності на нерухоме майно).

В подальшому, 02.11.2010, за Договором дарування, ОСОБА_1 передав у власність (подарував) Товариству з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a> цілісний майновий комплекс деревообробної дільниці, а саме будівля лісопильної деревообробної майстерні з прибудовами позначена в плані літерами АааІ, загальною площею 7436,1 кв.м., та нежитлова будівля, позначена в плані літерами БбІ, загальною площею 184,8 кв.м., який розташований на земельній ділянці 0,7557 га (1820600000:02:00:0157). Земельна ділянка відчужується одночасно з вищевказаним нерухомим майном.

Вказані об`єкти нерухомості належали ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва на право власності на нежитлові будівлі САВ 937050, виданого виконкомом Баранівської міської ради 30.08.10, за рішенням №117 від 28.07.10.

Крім того, ОСОБА_1 передав у власність (подарував) Товариству з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a> нежитлові приміщення санблоку 1,2,3,9,10,11,12 на земельній ділянці загальною площею 0,0356 га. Земельна ділянка відчужується одночасно з вищевказаним нерухомим майном. Нежитлові приміщення санблоку, загальною площею 128,0 кв.м. (а.с.62 т.2).

02.11.2010, за Договором дарування, ОСОБА_1 передав у власність (подарував) Товариству з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a> земельну ділянку загальною площею 0,7557 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1820600000:02:000:0157. У Договорі дарування, зазначено, що земельна ділянка належала ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №771619, який виданий Баранівською міською радою 14.12.06.

Отже, загальна площа цілісного майнового комплексу деревообробної дільниці, яку ОСОБА_1 передав у власність (подарував) Товариству з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a>, становить 620,9 кв.м. та нежитлові приміщення санблоку, загальною площею 128,0 кв.м.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що під час посвідчення договору дарування цілісного майнового комплексу деревообробної дільниці від 02.11.2010, нотаріусом, який готував текст договору, було допущено технічну помилку у площі приміщення АааІ та замість 436,1 кв.м вказано 7436,1 кв.м. Тобто помилково дописано цифру "7".

У позовній заяві позивач просить витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополісся-22" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ Полісся-10"</a> нерухоме майно/нежитлові будівлі, а саме: адмінбудівля, А загальна площа (кв.м): 114.3; нежитлова будівля з ваговою, Б1 загальна площа (кв.м): 39; майстерня, Г загальна площа (кв.м): 225,1; склад Д, загальна площа (кв.м.): 2634,5; майстерня (телятник), Е загальна площа (кв.м): 590,3; вагова, О загальна площа (кв.м): 20,4; пелетний цех з навісом, П,п загальна площа (кв.м): 500,16; комора, Ф загальна площа (кв.м): 934,4; вагова, Ц загальна площа (кв.м): 131,2; навіс, В загальна площа (кв.м): 187,7; нежитлове приміщення, И загальна площа (кв.м): 25,4; нежитлове приміщення, К загальна площа (кв.м): 21; нежитлове приміщення, Л загальна площа (кв.м): 23,7; нежитлове приміщення, М загальна площа (кв.м): 32,4; нежитлове приміщення, Н загальна площа (кв.м): 56,9; нежитлове приміщення, Р загальна площа (кв.м): 88,9; навіс, X загальна площа (кв.м): 133,2.

Однак матеріали справи не містять відповідних правовстановлюючих документів, які підтверджують належність позивачу спірного майна на праві власності, яке він просить витребувати з чужого незаконного володіння відповідача.

Враховуючи, що позивач не довів набуття права власність на майно, яке він просить витребувати, а тому вимоги позивача про витребування спірного майна згідно переліку у позовній заяві не підлягають задоволенню.

За таких обставин відсутня необхідність досліджувати обставини набуття права власності відповідача на майно, яке позивач просить витребувати, оскільки судом встановлено, що спірне майно не належало і не належить позивачу, тому обставини набуття відповідачем права на це майно не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки не зачіпають права позивача.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій державного реєстратора суд констатує таке.

Згідно статті 387 ЦК України належним відповідачем за позовом про витребування нерухомого майна є особа, за якою зареєстроване право власності на таке майно. Якщо цим нерухомим майном неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги про витребовування майна з чужого незаконного володіння.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати ВС від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс 18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс 18) тощо.

Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95-98), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс 19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.

Отже, пред`явлення вимоги до Державного реєстратора Червоненської селищної ради Попіля Володимира Вікторовича про визнання протиправними його дій є не належним способом захисту, тому суд відмовляє у її задоволенні.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржників, викладені в апеляційній скаргзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Житомирської області від 14.03.2024 у справі №906/92/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a> - без задоволення.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a> на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.03.2024 у справі №906/92/23 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 14.03.2024 у справі №906/92/23 - без змін.

2. Справу №906/92/23 повернути до Господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "21" червня 2024 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.