Постанова

від 01.10.2024 по справі 906/92/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/92/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a>

на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.03.2024, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a>

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополісся-22",

2) Державного реєстратора Червоненської селищної ради Попіля Володимира Вікторовича,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - ОСОБА_1 ,

про визнання протиправними дії державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a>,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні ОСОБА_1 :

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрополісся-22",

2) Державний реєстратор Червоненської селищної ради Попіль Володимир Вікторович,

про визнання відсутніми прав у товариства на майно,

(у судове засідання з`явилися представники: Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a> - Сачок А. В., ОСОБА_1 - Якименко М. М.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a> (далі - ТОВ "Форест Полісся-10") звернулося з позовом, у якому просило:

1. Визнати протиправними дії державного реєстратора Червоненської селищної ради Житомирської області Попіля Володимира Вікторовича щодо державної реєстрації права власності на належне ТОВ "Форест Полісся-10" нерухоме майно за фізичною особою ОСОБА_1 , відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 64839217 від 19.09.2022 року та щодо внесення змін до об`єкту нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1525671118206, 23.09.2022 року 15:59:41, індексний номер рішення: 64915254, опис змін, площа: загальна площа (кв. м) 7620.9 змінено на загальна площа кв. м. 2035.7.

2. Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополісся-22" (далі - ТОВ "Агрополісся-22") на користь ТОВ "Форест Полісся-10" нерухоме майно/нежитлові будівлі, а саме :

- адмінбудівля, А загальна площа (кв. м): 114.3;

-нежитлова будівля з ваговою, Б1 загальна площа (кв. м): 39;

-майстерня, Г загальна площа (кв. м): 225.1;

- склад Д, загальна площа (кв. м.): 2634.5

- майстерня (телятник), Е загальна площа (кв. м): 590.3;

- вагова, О загальна площа (кв. м): 20.4;

- пелетний цех з навісом, П,п загальна площа (кв. м): 500,16;

- комора, Ф загальна площа (кв. м): 934.4;

- вагова, Ц загальна площа (кв. м): 131.2,

- навіс, В загальна площа (кв. м): 187.7

- нежитлове приміщення, И загальна площа (кв. м): 25.4;

- нежитлове приміщення, К загальна площа (кв. м): 21;

- нежитлове приміщення, Л загальна площа (кв. м): 23.7;

- нежитлове приміщення, М загальна площа (кв. м): 32.4;

- нежитлове приміщення, Н загальна площа (кв. м): 56.9;

- нежитлове приміщення, Р загальна площа (кв. м): 88.9;

- навіс, X загальна площа (кв. м): 133,2;

що розташовані за адресою: Житомирська обл., м. Баранівка, АДРЕСА_1 та зареєстровані 23.11.2022 (індексний номер рішення 65563166, номер запису про право власності 48516184) за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрополісся-22" (Код ЄДРПОУ: 44813364), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2635481518080.

Позовні вимоги грунтуються на тому, що право власності на спірне нерухоме майно перейшло до ТОВ "ФОРЕСТ Полісся-10" на підставі Договору дарування від 02.11.2010 від ОСОБА_1 , який володів цим майном на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі, виданого Баранівською міською радою 30.08.2010 року; директор та загальні збори товариства жодних рішень щодо відчуження частини майнового комплексу на користь ОСОБА_1 не приймали; однак, 12.09.22, державний реєстратор Попіль В.В. здійснив державну реєстрацію за ОСОБА_1 нерухомого майна, а саме нежитлових будівель, які входять в цілісний майновий комплекс і до 12.09.2022 року перебували у власності ТОВ "ФОРЕСТ Полісся-10", на підставі того ж Свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі від 30.08.2010 року НОМЕР_1.

1.2. . ОСОБА_1 як третя особа із самостійними вимогами звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив:

- визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальність "Форест Полісся-10"</a> права власності на нерухоме майно, що є предметом позову у справі №906/92/23 і яке є внеском ОСОБА_1 взамін на корпоративні права (частку) до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополісся-22", окрім прав власності на нерухоме майно/нежитлові будівлі загальною площею: 620,9 кв. м, набуті Товариством з обмеженою відповідальність "Форест Полісся-10" згідно Договору дарування від 02 листопада 2010 року (посвідчено приватним нотаріусом Баранівського РНО Присяжнюком В.О., зареєстровано і реєстрі за № 3688), а саме: "Будівля лісопильної деревообробної майстерні з прибудовами" - 436,1 кв.м. та "Нежитлова будівля" - 184,8 кв. м;

- припинити дії ТОВ "Форест Полісся-10" по не визнанню зареєстрованих 12.09.2022 за ОСОБА_1 прав власності на майно з реєстраційним номером 263548158080 за адресою: АДРЕСА_1 і які спрямовані на позбавлення ОСОБА_1 корпоративних прав (частки) учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополісся-22", отриманих внаслідок передачі ним до статутного капіталу вказаного господарського товариства нерухомого майна/нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстровані 23.11.2022 за ТОВ "Агрополісся-22", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2635481518080.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідно до Договору дарування від 02.11.2010 року ОСОБА_1 подарував ТОВ "Форест Полісся-10" - 436,1 кв. м (лісопильна майстерня) та 184,8 кв. м (нежитлова будівля), загальною площею 620,9 кв. м, та земельну ділянку площею 0,7557 га, тобто майно, яке належало йому на праві власності згідно Свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі від 30.08.2010 року та Державного акта на право власності на земельні ділянку від 14.12.2006; у договорі було допущено помилку замість 436,1 кв. м. вказано 7436,1 кв. м; ТОВ "Форест Полісся-10" не має прав на решту майна, яке зазначене у позові.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, рішенням виконкому Баранівської міської ради №117 від 28.07.2010 вирішено оформити право власності та видати свідоцтво про право власності ОСОБА_1 : на цілісний майновий комплекс лісопильної деревообробної дільниці в складі лісопильної деревообробної майстерні з прибудовами літ Аааі площею 436.1 кв.м. та нежитлової будівлі літ Ббі площею 184 кв. м, по АДРЕСА_1 , загальною площею 620,9 кв. м.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 видано Свідоцтва на право власності НОМЕР_2 від 30.08.2010, відповідно до якого ОСОБА_1 належить на праві приватної власності цілісний майновий комплекс деревообробної дільниці в цілому, який розташований в АДРЕСА_1 , який складається з 2 приміщень, а саме: будівля лісопильної деревообробної майстерні з прибудовами (літ .Аааі) та нежитлова будівля (літ. Ббі).

Згідно з витягом № 27429849 від 24.09.2010 з Реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрації права власності на нерухоме майно, об`єкт, на який видане вищевказане свідоцтво про право власності складається з будівлі лісопильної деревообробної майстерні з прибудовами площею 436,1 кв. м та нежитлової будівлі площею 184,8 кв. м, загальна площа 620,9 кв. м.

02.11.2010, за договором дарування, ОСОБА_1 передав у власність (подарував) ТОВ "Форест Полісся-10" цілісний майновий комплекс деревообробної дільниці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці загальною площею 0,7557 га, що належить дарувальнику на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №771619 від 14.12.2006. Земельна ділянка відчужується одночасно з вищевказаним нерухомим майном.

За вказаним договором дарування, відчужується будівля лісопильної деревообробної майстерні з прибудовами позначена в плані літерами АааІ, загальною площею 7436,1 кв. м, та нежитлова будівля, позначена в плані літерами БбІ, загальною площею 184,8 кв. м.

У договорі дарування зазначено, що цілісний майновий комплекс деревообробної дільниці, який відчужується, належав ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва на право власності на нежитлові будівлі НОМЕР_2, виданого виконкомом Баранівської міської ради 30.08.2010, за рішенням №117 від 28.07.2010.

24.12.2010 Новоград-Волинським міжміським бюро технічної інвентаризації видано Реєстраційне посвідчення, за яким цілісний майновий комплекс деревообробної дільниці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому зареєстрований за ТОВ "Форест Полісся-10" на праві приватної власності на підставі Договору дарування від 02.11.2010.

02.11.2010, за Договором дарування, ОСОБА_1 передав у власність (подарував) ТОВ "Форест Полісся-10" нежитлові приміщення санблоку: 1, 2, 3, 9, 10, 11, 12, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0356 га, кадастровий номер:1820600000:02:000:0205 що належить дарувальнику на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №843135. Земельна ділянка відчужується одночасно з вищевказаним нерухомим майном.

У Договорі дарування зазначено, що приміщення санблоку, який відчужується, належав ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу.

24.12.2010 Новоград-Волинським міжміським бюром технічної інвентаризації видано Реєстраційне посвідчення, за яким приміщення санблоку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому зареєстрований за ТОВ "Форест Полісся-10" на праві приватної власності на підставі Договору дарування від 02.11.2010.

02.11.2010, за договором дарування, ОСОБА_1 передав у власність (подарував) Товариству з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a> земельну ділянку загальною площею 0,7557 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1820600000:02:000:0157.

У договорі дарування зазначено, що земельна ділянка належала ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №771619, який виданий Баранівською міською радою 14.12.2006.

Матеріали справи містять листи 7/01-16 від 27.02.2023 та №17/01-16 від 01.05.2023, в яких приватний нотаріус Присяжнюк В.О. пояснив, що дійсно нотаріусом було вчинено технічну помилку щодо площі нежитлового приміщення: а саме у договорі дарування ВРВ 581771 від 02.11.2010 вказана площа комплексу 7436,1 кв. м, а необхідно вказати 436,1 кв. м, та долучив виправлений договір дарування ВРВ 581771 від 02.11.2010, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.09.2010 ОСОБА_1 , Свідоцтво на право власності НОМЕР_2 від 30.08.2010, Договір дарування земельної ділянки, Державний акт на право власності на земельні ділянку від 14.12.2006, за якими ОСОБА_1 належала земельна ділянка площею 0,7557 га.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.03.2024 у справі № 906/92/23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024, у задоволенні позовів ТОВ "Форест Полісся-10" та ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів аргументовані тим, що загальна площа цілісного майнового комплексу деревообробної дільниці, яку ОСОБА_1 передав у власність (подарував) ТОВ "Форест Полісся-10", становить 620,9 кв. м та нежитлові приміщення санблоку, загальною площею 128,0 кв.м. Під час посвідчення договору дарування цілісного майнового комплексу деревообробної дільниці від 02.11.2010, нотаріусом, який готував текст договору, було допущено технічну помилку у площі приміщення АааІ та замість 436,1 кв. м вказано 7436,1 кв. м. Тобто помилково дописано цифру "7". Нотаріус не вправі вносити виправлення у посвідчений текст договору без узгодження усіх сторін цього договору, тобто нотаріусом порушено закон, однак це порушення не впливає на висновок щодо переліку об`єктів нерухомого майна, яке передано позивачу на підставі вищевказаного договору дарування.

Матеріали справи не містять відповідних правовстановлюючих документів, які підтверджують належність позивачу спірного майна на праві власності, яке він просить витребувати з чужого незаконного володіння відповідача. Отже вимоги позивача про витребування цього майна безпідставні і задоволенню не підлягають. У зв`язку із цим, відсутні підстави досліджувати обставини набуття права власності відповідача на майно, яке позивач просить витребувати. Вимоги про визнання протиправними дій державного реєстратора є неналежним способом захисту.

Щодо позову третьої особи суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не є власником майна, про яке він вказує у своєму позові. У своєму позові він фактично ставить вимоги в інтересах ТОВ "Агрополісся - 22". Звернення до суду з позовом є безумовним правом особи. Особа ( ОСОБА_1 ), яка вважає такий позов безпідставним, має право заперечувати проти такого позову у спосіб, визначений процесуальним законом і таким чином захищати свої права У свою чергу, позовні вимоги третьої особи є неналежним способом захисту.

3.2. Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 у справі № 906/92/23 стягнуто з ТОВ "Форест Полісся-10" на користь ОСОБА_1 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова мотивована тим, що представник ОСОБА_1 подав заяву про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції з ухваленням додаткового судового рішення у розмірі 20 060,50 грн.

Відхиляючи доводи позивача про те, що у пункті 2 Погодження зазначається, що правова допомога надається в Житомирській митниці щодо порушення митних правил, Суд зазначив, що вказаним пунктом передбачено надання правової допомоги з всіх питань, пов`язаних з провадженням про порушення митних правил, яке здійснюється (проводиться) Житомирською митницею, її митними постами та їх посадовими (службовими) особами, в тому числі, також й в суді та/або в правоохоронних органах, перед експертами та експертними установами. Тобто вказаний пункт виокремлює надання правової допомоги щодо питань пов`язаних з порушенням митних правил, в тому числі, та виокремлює надання правової допомоги також й в суді та/або в правоохоронних органах, перед експертами та експертними установами.

Судом встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу представника ОСОБА_1 безпідставно окремими пунктами включено витрати за послуги: - Аналіз та вивчення матеріалів апеляційної скарги і формування додатків та оформлення відзиву, направлення їх електронною поштою підписаного з прикладанням цифрового підпису адвоката М. Якименка учасникам, які не мають зареєстрованого Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, з подальшим поданням відзиву через Електронний суд до Північно-західного апеляційного господарського суду. Вказані послуги за змістом та характером правової допомоги охоплюються та дублює послугу з підготовки відзиву на апеляційну скаргу.

Крім того, до складу витрат на правничу допомогу безпідставно окремим пунктом включено витрати за послугу підготовки до судового засідання в апеляційній інстанції, яка за змістом та характером правової допомоги охоплюються та дублює послугу з представлення інтересів ОСОБА_1 шляхом участі в судовому засіданні в порядку відеоконференції. Крім того, безпідставно включено у перелік наданої правової допомоги консультування Клієнта щодо строків касаційного оскарження та узгодження подальшого алгоритму дій, а також роз`яснення Клієнтові змісту ухваленого рішення суду по суті. не підлягають відшкодуванню витрати за підготовку заяви від 24.06.2024 про докази та розподіл судових витрат.

Водночас, суд врахував, що правова позиція представника ОСОБА_1 була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору у судах першої та апеляційної інстанціях, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, адвокат Якименко М.М. в тому числі надавав правову допомогу ОСОБА_1 у судах першої та апеляційної інстанції, тому, відповідно, був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають.

З огляду на результати розгляду цієї справи, враховуючи критерії реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності), співмірності та розумності їх розміру, Суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення до стягнення обґрунтованого розміру витрат на професійну правничу допомогу до 7000,00 грн.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. ТОВ "Форест Полісся-10" звернулося до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області 14.03.2024, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024, додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 у справі № 906/92/23, направити справу на новий розгляд до першої інстанції, а у задоволенні заяви про розподіл витрат на правничу допомогу відмовити.

Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. Судами не враховано висновки Верховного Суду України та Верховного Суду, викладені у постановах від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14, від 30.08.2019 по справі № 914/970/18, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 щодо особливостей розгляду віндикаційного позову.

Судами попередніх інстанцій не надано оцінки обставинам здійснення реєстраційних дій щодо спірного майна протягом вересня-листопада 2022 року, у тому числі щодо зменшення розміру майна, яке зареєстроване за позивачем.

Також порушено приписи статті 91 ГПК України стосовно того, що у випадку, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Суд неодноразово застосовував заходи процесуального примусу у вигляді попередження та штрафу до державного реєстратора та ОСОБА_1 за ненадання витребуваних судом документів, на підставі, яких ФОП ОСОБА_1. здійснив реєстрацію права власності на спірне майно. У свою чергу, Позивачем надано до суду відповідь на адвокатський запит, у якому зазначено, що Дубрівською сільською радою документи на підставі, яких ФОП ОСОБА_1 здійснив реєстрацію права власності на майно ніколи не видавались та містять ознаки підробки.

Оскаржуючи додаткову постанову апеляційного господарського суду, заявник зазначає, що суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20, від 01.02.2023 у справі № 921/262/19, від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21, додатковій постанові від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20) щодо особливостей розподілу витрат на правничу допомогу.

Третя особа, в особі адвоката Якименка М.М, не зазначила у відзиві (перша заява по суті) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору. Крім того, не подано докази на підтвердження витрат на правничу допомогу (договір надає такі повноваження лише представляючи ОСОБА_1 у Житомирській митниці).

4.3. У відзивах на касаційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ "Агрополісся-22", вказують на безпідставність доводів скаржника та просять залишити без змін оскаржені судові рішення.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Щодо касаційної скарги позивача на рішення Господарського суду Житомирської області 14.03.2024 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024

За змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 цього Кодексу).

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України .

Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених ЦК України.

Правовий аналіз положень статті 387 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

Правила частини 1 статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У частині третій цієї статті наведено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним необхідно встановити намір чи грубу необережність, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2019 по справі № 914/970/18, якою обґрунтована касаційна скарга.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, на яку посилається скаржник, зауважила, що однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, якою обґрунтована касаційна скарга, метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

У свою чергу, висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, на які посилається скаржник, були уточнені постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц і зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Колегія суддів зауважує, що до кола обставин, що підлягають доказуванню за віндикаційним позовом, належить, зокрема, встановлення судом факту виникнення (набуття) позивачем права власності на спірне майно, а отже, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати, обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача, в той час коли відповідач має право спростувати такі обставини.

Отже, суд першочергово та достеменно має встановити обставини щодо підстав набуття (виникнення) у позивача права власності на спірне майно, та чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати, зважаючи на те, що правом на звернення з віндикаційним позовом наділений власник майна.

Як слідує із оскаржених рішень, суди попередніх інстанцій встановили, що матеріали справи не містять відповідних правовстановлюючих документів, які підтверджують належність позивачу спірного майна на праві власності, яке він просить витребувати з чужого незаконного володіння відповідача.

Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статті 74 ГПК України, зобов`язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

При цьому відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Верховний Суд зауважує, що у межах справи № 906/92/23, позивач не довів, що саме він є власником майна, яке він намагається витребувати у відповідача. Мотивів у контексті підстав касаційного оскарження, які б спростовували висновки щодо відсутності порушеного права ТОВ "Форест Полісся-10", касаційна скарга також не містить.

У касаційній скарзі скаржник акцентує увагу на незаконному набутті відповідачем спірного майна у власність, у тому числі посилається на неможливість врахування доказів, на підставі яких останній зареєстрував за собою таке майно. Однак, як зазначалося вище, першочерговим є доведення та встановлення судами того, що спірне майно перебувало у власності позивача. ТОВ "Форест Полісся-10" зазначеного не довело, а в касаційній скарзі не наводить доводів які б вказували на помилковість висновків судів в цій частині та недослідження конкретно визначених доказів (правовстановлюючих документів), які підтверджують факт виникнення права на це майно. У зв`язку із викладеним, правильним є висновок судів про відмову у задоволенні позову внаслідок недоведення позивачем порушеного права.

За таких обставин, рішення Господарського суду Житомирської області 14.03.2024 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 у справі № 906/92/23 необхідно залишити без змін

5.4.1. Щодо касаційної скарги позивача на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024

Згідно з вимогами частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються, окрім судового збору, також з витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, відповідно до пункту 1 частини другої зазначеної статті, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Абзацом першим частини другої статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Поряд з цим згідно з вимогами частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Зазначений правовий висновок викладений у додатковій постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20).

Згідно з частинами першою-третьою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту частини 2 статті 124 ГПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 908/574/20 (на яку посилається сам скаржник), від 14.12.2021 у справі № 922/676/21, від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21, від 22.06.2023 у справі №912/164/20, від 29.08.2023 у справі №911/174/22, від 13.06.2023 у справі №923/515/21, від 28.11.2023 у справі №947/21726/20, від 08.02.2024 у справі №295/3068/20, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями статті 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені. За вказаних обставин вирішення питання стосовно витрат, які позивач поніс у суді апеляційної інстанції, має вирішуватися з урахуванням положень частини 2 статті 124 ГПК України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду.

Відповідний правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладений у постанові від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, від 01.02.2023 у справі № 921/262/19.

Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та пункт 20 постанови від 31.05.2022 у справі № 917/304/21, якими обґрунтована підстава оскарження).

5.4.2. Як встановив суд апеляційної інстанції, у судовому засіданні 18.06.2024 представник третьої особи заявив про понесені витрати на правничу допомогу.

У порядку та у строки, визначені частиною восьмою статті 129 ГПК України, представник ОСОБА_1 подав заяву про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції з ухваленням додаткового судового рішення у розмірі 20 060,50 грн.

На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" надало: ордер на надання правничої (правової) допомоги; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; Договір про надання правової (правничої) допомоги від 11.05.2022; додаток 1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.05.2022 - Погодження гонорару за надання Правової допомоги; додаткова угода від 30.12.2023 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.05.2022; акт прийому надання правової (правничої) допомоги від 24.06.2024.

11.05.2022 адвокат Якименко М. М. (Адвокат) та ОСОБА_1. (Клієнт) уклали договір про надання правової (правничої) допомоги, згідно якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання здійснювати захист, представництво та/або надавати інші види правової (правничої) допомоги на у мовах та в порядку, що визначені цим договором.

Згідно п. 3.1 договору передбачено, що ціна та порядок здійснення розрахунку за Правову допомогу визначається та узгоджується між сторонами і зазначається у додатках в погодженні гонорару за надання правової допомоги, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до додатку 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.05.2022 - Погодження гонорару за надання Правової допомоги клієнт має сплатити Адвокату гонорар, що є формою винагороди Адвоката за надану правову допомогу.

Ціна за правову допомогу, яка надається Адвокатом згідно з договору і стосується супроводження, представлення інтересів та захист прав та законних інтересів Клієнта справ та всіх питань, пов`язаних з провадженням про порушення митних правил, яке здійснюється (проводиться) Житомирською митницею, її митними постами та їх посадовими (службовими) особами, в тому числі, також й в суді та/або в правоохоронних органах, перед експертами та експертними установами, та складає суму грошових коштів за відпрацьований Адвокатом час, що обліковується в годинах та хвилинах, виходячи з базової ставки 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати чи на день укладення (підписання) акта про приймання-передачу Правової допомоги чи укладення (підписання) іншого звітного документу по наданій Правовій допомозі за 1 год. роботи (надання послуг Правової допомоги) адвоката.

Згідно з актом прийому надання правової (правничої) допомоги від 24.06.2024 Адвокат надав, а Клієнт отримав правову допомогу відповідно до умов Договору в об`ємі з деталізацією кожного їх виду, у період з 31.05.2024 до 24.06.2024 включно, а саме:

1-1. Аналіз та вивчення матеріалів апеляційної скарги ТОВ "Форест Полісся-10" на рішення господарського суду Житомирської області від 14.03.20214 у справі №906/92/23 - 40 хв;

1.2. Підготовка відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Форест Полісся-10" на рішення господарського суду Житомирської області від 14.03.20214 - 480 хв;

1.3. Формування додатків та оформлення відзиву, направлення їх електронною поштою підписаного з прикладанням цифрового підпису адвоката М. Якименка учасникам, які не мають зареєстрованого Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, з подальшим поданням відзиву через Електронний суд до Північно- західного апеляційного господарського суду - 50 хв;

1.4. Підготовка до судового засідання в апеляційній інстанції у справі №906/92/23 (головуючий суддя Павлюк І.Ю.) на 18.06.2024 о 12:00 год. - 40 хв:

1.5. Представлення інтересів ОСОБА_1. шляхом участі в судовому засіданні Північно-західному апеляційному господарському суді у справі № 906/92/23 в порядку відеоконференції 18.06.2024 о 12:00 год - 70 хв:

1.6. Консультування Клієнта щодо строків касаційного оскарження судового рішення апеляційного суду по суті спору та узгодження з ОСОБА_1 подальшого алгоритму дій зі сторони Адвоката - 15 хв;

1.7. Роз`яснення Клієнтові змісту ухваленого рішення суду по суті і набрання відповідно рішенням законної сили - 10 хв;

1.8. Підготовка заяви від 24.06.2024 про докази та розподіл судових витрат, розсилання таких іншим учасникам, які не мають зареєстрованого Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС - цінним листом з описом вкладення, з подальшим поданням заяви через Електронний суд до Північно- західного апеляційного господарського суду - 90 хв.

2. Загальний розмір виплати гонорару за цим Актом Адвокату у період з 31.05.2024 по 24.06.2024 включно становить 20 060,50 грн (без ПДВ), виходячи з розрахунку: (13,25 год. (795 хв.) х 1514 грн/за год. (50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Від ТОВ "Форест Полісся-10" надійшло заперечення щодо заяви про стягнення витрат на правничу допомогу на користь третьої особи, що не заявляє самостійних вимог.

Розглянувши заяву про розподіл витрат, апеляційний господарський суд враховуючи критерії реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності), співмірності та розумності їх розміру, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення до стягнення обґрунтованого розміру витрат на професійну правничу допомогу до 7000,00 грн.

Як слідує зі змісту касаційної скарги, скаржник вважає, що подані разом із заявою про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу докази не підтверджують того, що вони понесені під час розгляду цієї справи, а стосуються правової допомоги, яка надається в Житомирській митниці щодо порушення митних правил.

Однак, як підтверджується матеріалами справи, а також встановлено судом апеляційної інстанції, представником ОСОБА_1 разом із заявою про розподіл витрат на правничу допомогу, додано як договір про надання правової (правничої) допомоги від 11.05.2022 та додаток 1 до цього договору, так і акт прийому надання правової (правничої) допомоги від 24.06.2024.

Саме зі змісту акта прийому надання правової (правничої) допомоги від 24.06.2024 вбачається перелік послуг, які надавалися адвокатом у межах справи №906/92/23, які і були оцінені судом апеляційної інстанції та частково відхилені. Зміст вказаного акта також вказує на погодження розміру гонорару та підтвердження сторонами факту надання такої допомоги. За таких обставин, наявні у матеріалах справи докази є достатніми для підтвердження обставин надання правової допомоги представником ОСОБА_1 саме у межах справи № 906/92/23 і апеляційний господарський суд правильно звернув увагу на зазначені обставини.

5.4.3. Іншим доводом касаційної скарги є заперечення можливості покладення на нього витрат на правничу допомогу з огляду на те, що в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не подавав попередніх розрахунок судових витрат.

Однак, колегія суддів зауважує, що з урахуванням наведених вище висновків Верховного Суду, на які посилається також скаржник, суду надано право відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу у разі неподання попереднього розрахунку, у разі доведення іншою стороною, що таке неподання позбавило його можливості висловити заперечення щодо зміст такої заяви. Тобто, застосування відповідних положень статті ГПК України вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи.

Втім, скаржник у касаційній скарзі не довів, що неподання попереднього розрахунку витрат на правничу допомогу позбавило його можливості підготуватися до спростування витрат, які він вважає необґрунтованими, та довести неспівмірність таких витрат. Більше того, з оскаржуваної додаткової постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що від ТОВ "Форест Полісся-10" надійшли заперечення щодо заяви про стягнення витрат на правничу допомогу на користь третьої особи, що не заявляє самостійних вимог. Отже, скаржник не був позбавлений можливості та скористався своїм правом на подання до суду заперечень щодо розміру судових витрат.

Інших доводів у контексті підстави оскарження, які б вказували на неправильний розподіл судом апеляційної інстанції витрат на правничу допомогу, скарга не містить, а тому Верховний Суд не вбачає підстав для скасування додаткової постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 у справі № 906/92/23.

5. 6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржену у справі рішення необхідно залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційних скарг, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"</a> залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 14.03.2024, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 і додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 у справі № 906/92/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Є. В. Краснов

Г. М. Мачульський