Рішення

від 24.06.2024 по справі 922/5214/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року м. ХарківСправа № 922/5214/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Махлай Б.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: не з`явився,

першої третьої особи: не з`явився,

другої третьої особи: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

розглянувши заяву ОСББ «ВИСОТА» про ухвалення додаткового рішення (вх. № 15537 від 14 червня 2024 року) та заяву ТОВ «АМАН» (вх. № 15568 від 17 червня 2024 року) про ухвалення додаткового рішення, у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАН», місто Харків, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1 , місто Київ, Вакім Еліас Юссеф, місто Харків,

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВИСОТА», місто Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області, в порядку загального позовного провадження, перебувала справа № 922/5214/23. 10 червня 2024 року, рішенням Господарського суду Харківської області, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАН» відмовлено повністю.

14 червня 2024 року до суду від ОСББ «ВИСОТА» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. № 15537). 17 червня 2024 року до суду від ТОВ «АМАН» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. № 15568). Враховуючи, що додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а дана справа розглядалась в порядку загального позовного провадження, то й і подані заяви підлягають розгляду в тому самому порядку (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

У судове засідання 24 червня 2024 року сторони не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про проведення судового засідання. Крім того, суд зазначає про те, що ГПК України не передбачено ухвалення декількох додаткових рішень, а отже заява позивача про ухвалення додаткового рішення (вх. № 15568) приймається до спільного розгляду із заявою відповідача (вх. № 15537).

Розглянувши подані позивачем та відповідачем заяви, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу. Приписамистатті 244 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінювати, проте він має право виправити деякі його недоліки, не пов`язані з його законністю і обґрунтованістю, зокрема, неповноту. Додаткове рішення за своїм змістом не може відрізнятися від основного рішення та долучається до нього.

У рішенні Господарського суду Харківської області від 10 червня 2024 року у справі № 922/5214/23 не було здійснено розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу відповідача, з огляду на повідомлення про те, що докази про судові витрати, що будуть понесені відповідачем, будуть надані пізніше. При цьому, розподіл судових витрат позивача у рішенні було здійснено, про що свідчить 2 абзац 4 розділу рішення, а саме: «Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на нього». Такий висновок було зроблено саме на підставі статті 129 ГПК України, відповідно до ч. 4 якої зазначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача. За таких обставин, заява ТОВ «АМАН» про ухвалення додаткового рішення (вх. № 15568 від 17 червня 2024 року) не підлягає задоволенню.

Водночас, щодо поданої відповідачем заяви про ухвалення додаткового рішення (вх. № 15537), суд зазначає наступне.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України). У частині 3 статті 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У заяві вказується, що в даній справі інтереси ОСББ «Висота» представляв адвокат Міліруд Є.О. на підставі ордеру № 1127422 від 24.04.23, адвокатської угоди про надання правничої допомоги № 222012 від 21.02.2022, а також додаткової угоди № 3 від 13.01.2024 року. На виконання п. 4.3. угоди між адвокатом та відповідачем 13.01.24 було укладено додаткову угоду № 3, пунктом 1 та 2 якої визначено: Виконавець зобов`язується надати послуги з представництва інтересів Клієнта в Господарському суді Харківської області у справі № 922/5214/23 за позовом ТОВ «АМАН» до ОСББ «Висота» про стягнення коштів за наслідками розриву 07.02.2021 р. комунікаційної труби. Вартість послуг за даною додатковою угодою визначається сторонами в розмірі 20 000 грн., які сплачуються до 10 лютого 2024 року. На виконання вказаної додаткової угоди відповідач, згідно платіжної інструкції № 23 від 09.02.24, здійснив оплату послуг адвоката в розмірі 20 000 грн., зазначивши у призначенні платежу юридичні послуги згідно додаткової угоди № від 13.01.24 та адвокат. договору № 222012 від 21.02.22 за позов ТОВ «Аман». За наслідками розгляду справи в суді 13.06.24 між адвокатом та ОСББ «Висота» підписано акт наданих послуг, в якому детально визначено обсяг наданих послуг, а також обумовлено вартість сплачених коштів. Отже, фактичні витрати відповідача, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, полягають у понесених витратах на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн., які є об`єктивними, безумовними та реальними з точки зору їх розміру й важливості справи для відповідача, розмір визначено гонорару є цілком співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних послуг, а тому перебувають у прямому пропорційному зв`язку з витраченим часом та обумовленим предметом спору.

Досліджуючи надані відповіфдпчем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного висновку.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього ГПК України). Витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвокатом, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником, клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 стаття 126 ГПК України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Позивачем не було заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, зокрема, з огляду на положення частини 6 статті 126 ГПК України. Тобто, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Верховний Суд звертає увагу у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, як зазначає Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 911/739/15, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14 листопада 2018 року від якого об`єднана Палата у постанові від 03 листопада 2019 року у справі № 922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.

Відповідно достатті 86 Господарського процесуального кодексу Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом, 21 лютого 2022 року між адвокатом Мілірудом Є.О. та ОСББ «Висота» укладена адвокатська угода про надання правничої допомоги № 222012. Відповідно до п. 1.1. Угоди виконавець зобов`язується надавати клієнту правову допомогу в будь-яких цивільних, господарських або кримінальних справах, що стосуються господарської діяльності клієнта, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за надану правову допомогу. 13 січня 2024 року між адвокатом та відповідачем було укладено додаткову угоду № 3, пунктом 1 та 2 якої визначено, що виконавець зобов`язується надати послуги з представництва інтересів Клієнта в Господарському суді Харківської області у справі № 922/5214/23 за позовом ТОВ «АМАН» до ОСББ «Висота» про стягнення коштів за наслідками розриву 07.02.2021 р. комунікаційної труби. Вартість послуг за даною додатковою угодою визначається сторонами в розмірі 20 000 грн., які сплачуються до 10 лютого 2024 року. На виконання вказаної додаткової угоди відповідач згідно платіжної інструкції № 23 від 09.02.24 здійснив оплату послуг адвоката в розмірі 20 000 грн., зазначивши у призначенні платежу юридичні послуги згідно додаткової угоди № від 13.01.24 та адв. договору № 222012 від 21.02.22 за позов ТОВ «Аман». 13 червня 2024 між адвокатом та ОСББ «Висота» підписано акт наданих послуг, в якому визначено обсяг наданих послуг, а також обумовлено вартість сплачених коштів 20000,00 грн.

Суд вчергове звертає увагу, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Враховуючи конкретні обставини справи, суд, детально проаналізувавши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи розумності та пропорційності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача про розподіл судових витрат і стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Окремо суд звертає увагу, що зазначені в акті наданих послуг обсяги робіт з ознайомлення з позовною заявою та доказами сторони, аналізу судової практики - охоплюється складанням відзиву. При цьому, підготовка клопотання про надання строку на відзив зумовлено суб`єктивною поведінкою відповідача, хоча і викликаною об`єктивними обставинами.

Керуючись статтями 6, 42, 123, 129, 221, 232-233, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВИСОТА» про ухвалення додаткового рішення (вх. № 15537 від 14 червня 2024 року) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАН» (61010, місто Харків, вулиця Вернадського, будинок 1; код ЄДРПОУ: 37999214) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВИСОТА» (61010, місто Харків, вулиця Вернадського, будинок 1; код ЄДРПОУ: 25174965) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАН» (вх. № 15568 від 17 червня 2024 року) про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення, відповідно до статей256,257 ГПК Українита з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України.

Додаткове рішення підписано 24 червня 2024 р.

Суддя Н.В. Калініченко