Рішення

від 19.06.2024 по справі 927/249/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/249/24

Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., у відкритому судовому засіданні розглянув заяву від 10.06.2024 б/н Компанії Eesti Veski OU про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в справі

за позовом: Компанії Eesti Veski OU,

вул. Крііді, 7, частина міста Ласнамяе, м. Таллінн, Хар`юський повіт, Естонська Республіка, 11415; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

до відповідача 1: Державної митної служби України, вул. Дегтярівська, 11Г, м. Київ, 04119,

в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці, проспект Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017,

до відповідача 2: Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, вул. Реміснича, 27, м. Чернігів, 14000,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько - естонського підприємства фірми "Вибір", пр. Гузара Любомира, 46-В, кв. 122, м. Київ, 03065,

предмет спору: про стягнення 20490,67 євро

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача 1: не прибув;

від відповідача 2: не прибув.

У судовому засіданні 19.06.2024, Господарський суд Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

05.06.2024, Господарський суд Чернігівської області, ухвалив рішення в справі № 927/249/24, яким частково задовольнив позов, присудив до стягнення з Державного бюджету України на користь Компанії Eesti Veski OU відшкодування шкоди в розмірі 11058,10 євро. В іншій частині позовних вимог відмовив (у тому числі в частині вимог до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, що не є належним відповідачем у даній справі).

Питання щодо розподілу судових витрат на професійну правову допомогу понесених сторонами в ході судового розгляду спору при ухваленні рішення судом не вирішувалося.

Позивач, при подачі позовної заяви до суду письмово повідомив, що очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно в розмірі 57900,00 грн.

На момент ухвалення судового рішення позивач подав письмову заяву про стягнення витрат на правову допомогу в справі, та його представник у судовому засіданні повідомив, що додатково докази на підтвердження фактичного розміру витрат будуть подані суду в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

10.06.2024, позивач, через систему "Електронний суд, подав заяву про долучення додаткових доказів на підтвердження фактичного розміру його судових витрат у справі, просив стягнути з Державної митної служби України, відокремленого підрозділу Чернігівської митниці, 1200,00 доларів США витрат на правничу допомогу. На підтвердження до матеріалів справи подав: копії договорів про надання правничої допомоги від 13.02.2023 № 151, від 13.03.2024 № 233 (з додатками); копію додаткової угоди від 13.02.2023 до договору від 13.02.2023 № 151; копії актів надання послуг від 25.04.2024 та від 07.06.2024; копію платіжної інструкції від 02.05.2024 № 47461108SB; копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 07.06.2024 № 14; копії рахунків від 25.04.2024 № 33 та від 05.06.2024 № 57. Окремо до заяви доданий розрахунок витрат на правничу допомогу в даній справі на суму 1200,00 доларів США (еквівалентом у національній валюті - 47970,00 грн), з переліком наданих послуг та їх вартості.

Ухвалою від 12.06.2024 суд прийняв до розгляду заяву позивача про відшкодування судових витрат, призначив судове засідання з її розгляду на 19.06.2024 о 15:00, про що учасники справи повідомлені шляхом направлення ухвали в їх електронні кабінети.

19.06.2024, у судове засідання повноважні представники сторін не прибули, були належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання.

Натомість, позивач клопотав розглянути подану заяву за відсутності його представника в судовому засіданні, письмово пояснив наявність розбіжностей між орієнтовним розміром судових витрат, зазначених у позовній заяві (57900,00 грн), та їх фактичним розміром, заявленим до відшкодування за рахунок відповідача (47970,00 грн), обґрунтував коливанням курсу валюти на ринку (ціни вказані сторонами в документах за курсом іноземної валюти в АТ КБ «Полтава-банк» на дату їх складання). Крім того, попередньо, до вартості адвокатських послуг була включена участь адвоката в п`яти судових засіданнях (фактично представник приймав участь в двох засіданнях, 08.05.2024 та 05.06.2024).

Суд задовольнив клопотання позивача про розгляд його заяви про розподіл судових витрат у справі за відсутності представника в судовому засіданні.

Неприбуття в судове засідання відповідача 1, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду даної заяви (частина 4 статті 244 ГПК України).

Відповідач 1 письмово клопотав зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 8130,00 грн (за участь представника позивача в двох судових засіданнях), в іншій частині просив відмовити, з огляду на недоведеність. Позивач письмово проти зменшення заявлених витрат заперечив.

За частинами 1, 3, 4 статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішене питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. При цьому, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

За частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2023, між Адвокатським бюро Колесник Г.М. «Легал Дефенс» та Компанією Eesti Veski OU (далі - клієнт) укладений договір про надання правої допомоги № 151.

За умовами додаткової угоди до Договору від 13.02.2023 № 151 клієнт доручає, а адвокат приймає зобов`язання надати юридичну допомогу (представництво та захист) з підготовки позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої органам державної влади внаслідок вилучення товару (рахунок-фактура / інвойс № 70/0321 від 20.05.2021 до договору поставки № 2ЕST від 26.04.2019) в обсязі та на умовах, передбачених Договором про надання правової допомоги № 151 від 13.02.2023.

Шляхом підписання додатку до Договору від 13.02.2023 № 151 сторони узгодили, що гонорар адвоката складається з наступних виплат: збір доказів - 350 доларів США, оплата послуг перекладу документів - 250 доларів США, складання проекту позовної заяви - 400 доларів США; за підсумком за вступ у справу гонорар адвоката складає 1000,00 доларів США, що сплачується в гривнях по курсу Приватбанку щодо долара США на дату виставлення рахунку. Клієнт окремо сплачує адвокату додаткові витрати для виконання робіт, визначені в п. 4 цього додатку, відповідно до рахунків, але не пізніше трьох днів з дня виставлення рахунку.

Також сторонами на представництво та захист інтересів Компанії Eesti Veski OU укладений договір про надання правничої допомоги від 13.03.2024 № 233, на підставі якого адвокатам Колесник Ганні Миколаївні та Редчиць О.В., адвокатське бюро Колесник Г.М. «Легал Дефенс», видані ордери на надання правничої (правової) допомоги в даній справі серії АА № 1419239 від 13.03.2024 та серії АІ № 1626976 від 04.06.2024.

Згідно з додатком до Договору від 13.03.2024 № 233 гонорар адвоката за участь у судовому засіданні складає 100 доларів США, що сплачується в гривнях по курсу Приватбанку щодо долара США на дату виставлення рахунку. Участь у судовому засіданні відповідно до п.1.1. додатку, в разі коли клієнт не сплачує окремо за підготовку процесуальних документів, включає підготовку процесуальних документів до судового засідання незалежно від того чи приймав адвокат участь у даному судовому засіданні чи ні.

Суд відхилив заперечення відповідача 1 щодо не належності доказу - договору від 13.02.2023 № 151 (поданого позивачем у судовому засіданні 05.06.2024).

Договір від 13.02.2023 № 151, разом з додатковою угодою та додатку до нього, долучений судом до матеріалів справи, в судовому засіданні 05.06.2024. Судом проголошено, що оскільки позивач має намір подати додаткові докази в обґрунтування фактичного розміру витрат на правничу допомогу в справі, в порядку частини 8 статті 129 ГПК України, питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, на момент ухвалення судового рішення, не вирішується, про що свідчить протокол судового засідання.

На виконання умов договорів від 13.02.2023 № 151 та від 13.03.2024 № 233 сторонами складені акти наданих послуг від 25.04.2024 та від 07.06.2024, за якими адвокатом надані, а клієнтом прийняті наступні послуги з правничої допомоги:

- складання процесуальних документів (а саме: позовної заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат), вартість - 400,00 доларів США;

- збір доказів, у порядку статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (запити № 838/151/ВС від 21.02.2023, № 1217/151/ВС від 07.06.2023, № 1417/151/ВС від 01.08.2023, № 1450/151/ВС від 11.08.2023), вартість - 350 доларів США;

- організація перекладу документів, вартість - 250,00 доларів США;

- участь у судових засіданнях 08.05.2024 та 05.06.2024, вартість - 200,00 доларів США.

Загальна вартість наданих послуг згідно з наведеним переліком склала 1200,00 доларів США, що за курсом АТ КБ «Приватбанк», на дату підписання актів, становить 47970,00 грн.

На оплату наданих послуг позивачу до сплати виставлені рахунки від 25.04.2024 № 33 та від 05.06.2024 № 57, що повністю оплачені позивачем за платіжною інструкцією від 02.05.2024 № 4761108SB та квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 07.06.2024 № 14.

Судом взяті до уваги письмові пояснення позивача щодо включення до рахунку від 25.04.2024 № 33, окрім вартості послуг за представництво клієнта в межах справи № 927/249/24, вартість консультації в іншій судовій справі (на суму 7968,00 грн), що до відшкодування за рахунок відповідача 1 в цій справі не заявлялась.

За змістом п. 1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати за надану професійну правничу допомогу, в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 частини 2 статті 126 ГПК України). Вказана правова позиція наведена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 903/125/19.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин 2, 3 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України, за змістом яких сторони мають подати суду докази на підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру. Аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 висловлена правова позиція, що домовленість про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такою, що склалась між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та значенням для сторін.

За приписами частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України.

Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України передбачено, що в разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач 1 заперечував проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу, натомість, не обґрунтував вартість яких саме видів послуг наданих адвокатом клієнту в межах даної справи, вважає завищеною. Відтак, його заперечення суд залишив поза увагою.

За правилами частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, в рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34 - 36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної в них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені в документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому за статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та в сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.

Матеріалами справи підтверджується, що під час судового розгляду даної справи адвокатом позивача фактично надана наступна правова допомога: збір доказів, вивчення та проведення їх правового аналізу; залучення спеціаліста для перекладу документів на державну мову; підготовка та подання до суду позовної заяви; підготовка та подання до суду письмових відповідей на відзиви відповідачів 1 та 2; участь у судових засіданнях 08.05.2024 та 05.06.2024.

Загальна вартість витрат на правничу допомогу, що заявлена до відшкодування за рахунок відповідача 1 становить 1200,00 доларів США, що еквівалентно 47970,00 грн (на дату сплати).

За висновком суду, розмір заявлених позивачем витрат відповідає критеріям розумності та обґрунтованості, підтверджується належними доказами, відтак, підлягає розподілу між сторонами, з урахуванням принципу пропорційності, визначеного частиною 4 статті 129 ГПК України, згідно якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі часткового задоволення позову - на обидві строни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за рахунок відповідача 1 підлягають відшкодуванню позивачу витрати на правничу допомогу в розмірі 25887,74 грн, пропорційно задоволеним позовним вимогам у цій справі (частина 4 статті 129 ГПК України).

При цьому, суд врахував заперечення відповідача 1 щодо відсутності правових підстав для стягнення заявлених витрат в іноземній валюті (доларах США), позаяк, розрахунок між адвокатом та його клієнтом був проведений саме в національній валюті України, що узгоджувалось з умовами договорів від 13.02.2023 № 151 та від 13.03.2024 № 233 та підтверджується рахунками на оплату наданих послуг від 25.04.2024 № 33 та від 05.06.2024 № 57, а також платіжними документами від 02.05.2024 № 47461108SB та від 07.06.2024 № 14 (наявні в матеріалах справи).

Керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 202, 233, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Компанії Eesti Veski OU від 10.06.2024 б/н про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в справі, задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної митної служби України (вул. Дегтярівська, 11Г, м. Київ, 04119; код ЄДРПОУ 43115923) в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці (проспект Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017; код ЄДРПОУ ВП 43985581) на користь Компанії Eesti Veski OU (вул. Крііді, 7, частина міста Ласнамяе, м. Таллінн, Хар`юський повіт, Естонська Республіка, 11415; реєстраційний номер 14156533) 25887,74 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини додаткового рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду, в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складений та підписаний 24.06.2024

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Суддя А.В. Романенко