Постанова

від 19.06.2024 по справі 2-412/07

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 2-412/07

провадження № 61-16189св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , правонаступниками якої є: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - Глибочицька сільська рада Житомирського району Житомирської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Баньківського Володимира В`ячеславовича на постанову Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 рокуу складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Микитюк О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Глибочицької сільської ради, в якому просила визнати за її покійним чоловіком ОСОБА_5 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

2. Позов мотивовано тим, що за життя її чоловіка вони побудували житловий будинок АДРЕСА_1 .

3. Її чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і вона є такою, що фактично прийняла спадщину, оскільки постійно проживала у спірному будинку.

4. В подальшому вона звернулась до нотаріальної контори, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено, оскільки житловий будинок не був належним чином зареєстрований в бюро технічної інвентаризації за її покійним чоловіком, що підтверджується довідкою від 27 грудня 2006 року, та не був виготовлений технічний паспорт на житловий будинок, який виготовлено

10 грудня 2006 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області

від 19 лютого 2007 року у складі судді Єзерської І. В. позов задоволено. Визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

6. Врахувавши, що відповідач не заперечує проти задоволення позову, а також встановивши, що вказаний самочинний будинок, як і земля, на якому він розташований, належали померлому чоловіку позивачки, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. ОСОБА_4 , який не брав участі у справі, у квітні 2023 року звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

8. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року поновлено ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2007 року та ухвалою цього ж суду від 28 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

9. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 04 липня 2023 року залучено до участі у справі № 2-412/07 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як правонаступників позивачки ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

10. Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

11. Поновлюючи строк на апеляційне оскарження рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2007 року, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_4 не був стороною у вказаній справі, однак суд оскаржуваним рішенням вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції він отримав лише 10 квітня 2023 року, тому він має право на поновлення пропущеного строку на оскарження рішення суду першої інстанції.

12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що визнання судом права власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України.

13. Крім того, на час ухвалення судового рішення, 52/100 частки будинку по АДРЕСА_1 вже перебували у власності ОСОБА_4 та його на той час дружини ОСОБА_6 .

14. Таким чином, правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 були відсутні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. У листопаді 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Баньківського В. В. на постанову Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року.

16. Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18. У касаційній скарзі ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвали Житомирського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року, від 28 квітня 2023 року та постанову цього ж суду від 24 жовтня

2023 року, справу направити до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

19. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/9100/14-ц, від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

20. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, навівши лише вказівку про поважність пропуску строку на апеляційне оскарження; не з`ясував обставин справи, не дослідив наявні у справі докази, які повністю спростовують доводи ОСОБА_4 в цій частині, та не навів мотивів своїх висновків.

21. Так, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_4 надав у додатках копію рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 березня 2023 року у справі № 278/1716/21, до участі у якій він був залучений як відповідач.

22. Як вбачається з тексту рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 березня 2023 року у справі № 278/1716/21, судом досліджувалося рішення цього ж суду від 19 лютого 2007 року у справі № 2-412/07, яке оскаржується ОСОБА_4 у цій справі, а також досліджувалися і матеріали справи № 2-412/07. Копія оскаржуваного рішення додавалась позивачем в додатку до позовної заяви у справі № 278/1716/21, яку отримав ОСОБА_4 як відповідач, а матеріали справи в присутності ОСОБА_4 та його представника були витребувані судом.

23. При цьому справа № 278/1716/21 розглядалась з 2021 року, ОСОБА_4 та його представник приймали участь в судових засіданнях при розгляді вказаної справи, оскільки заперечували щодо задоволення позову, та представником відповідача було подано відзив на позов.

24. Таким чином, на момент поновлення строку на апеляційне оскарження та винесення ухвали Житомирського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року в розпорядженні суду перебували докази на спростування доводів ОСОБА_4 щодо поважності пропущення строку на апеляційне оскарження.

25. Проте апеляційний суд, поновлюючи строк на подачу апеляційної скарги в своїй ухвалі, навів загальні висновки, що ОСОБА_4 не був стороною у справі, суд оскаржуваним рішенням вирішив питання про його права, свободи та інтереси, а копію оскаржуваного рішення він отримав 10 квітня 2023 року.

26. Вважає, що ОСОБА_4 ввів суд в оману, не вказавши, що з рішенням Житомирського районного суду від 19 лютого 2007 року у цій справі він був ознайомлений з 28 липня 2021 року при участі у розгляді справи №278/1716/21.

27. ОСОБА_4 на протязі значного проміжку часу, а саме з 28 липня 2021 року по 19 квітня 2023 року (майже 20 місяців) був обізнаний з оскаржуваним судовим рішенням, користувався правовою допомогою двох фахівців права, адвокатів Круківської С. А. та Цюпик О. В. , самостійно приймав участь у судових засіданнях. За участю ОСОБА_4 та його представника було витребувано матеріали судової справи № 2-412/07. За весь цей час ОСОБА_4 , маючи реальну можливість оскаржити вказане судове рішення, не вжив жодних заходів для його оскарження, а тому без поважної причини пропустив строк такого оскарження, що мало бути враховано судом апеляційної інстанції.

28. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29. У січні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Глибочицької сільської ради, в якому просила визнати за її покійним чоловіком ОСОБА_5 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

30. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області

від 19 лютого 2007 року позов задоволено. Визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

31. ОСОБА_4 , який не брав участі у справі, у квітні 2023 року звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

32. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року поновлено ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2007 року, та ухвалою цього ж суду від 28 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

33. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 04 липня 2023 року залучено до участі у справі № 2-412/07 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як правонаступників позивачки ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

34. Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

35. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

36. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

37. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

38. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

39. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

40. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

41. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

42. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

43. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

44. Як вбачається з доводів касаційної скарги, заявник не погоджується з ухвалами апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2007 року.

45. Згідно з частиною другою статті 406 ЦПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.

46. Отже, в оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд враховує, що заявник оскаржує як постанову суду апеляційної інстанції по суті спору, так і процесуальне рішення апеляційного суду про поновлення ОСОБА_4 строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкриття апеляційного провадження у цій справі.

47. У справі, яка переглядається, 19 квітня 2023 року особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2007 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, вважаючи, що цим судовим рішенням вирішено питання про його права та законні інтереси.

48. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

49. При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

50. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) керується тим, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

51. Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії»).

52. Питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»).

53. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип «res judicata» (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

54. Крім того, у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» та від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» ЄСПЛ встановив, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

55. Згідно з пунктом 13 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

56. У пункті 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

57. Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

58. Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21 лютого

2019 року у справі № 908/1141/15-г.

59. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтверджувала, зокрема у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), застосування правил, передбачених пунктом 13 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, щодо строків оскарження судових рішень, ухвалених судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто до 15 грудня 2017 року.

60. За правилами частини першої статті 292 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

61. Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (частина перша статті 294 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення суду першої інстанції).

62. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала (частина третя статті 294 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення суду першої інстанції).

63. Водночас, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) зроблено висновок про те, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент вчинення таких дій (частина третя статті З ЦПК України).

64. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2022 року в справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) погодилася з висновком Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленим у постанові від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц, про те, що процедура апеляційного оскарження визначається за процесуальними правилами, які діють на момент подання апеляційної скарги, а не на час ухвалення оскарженого рішення.

65. У статті 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

66. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

67. Зазначена норма визначає осіб, які наділені правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судовим рішенням вирішено питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки.

68. Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частиною третьою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

69. Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

70. У пункті 4 частини першої статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

71. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).

72. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.

73. При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.

74. Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

75. Право на апеляційне оскарження судового рішення напряму залежить від обізнаності про наявність судового спору та своєчасності отримання судового рішення суду першої інстанції.

76. Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

77. Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

78. Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

79. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.

80. Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14-ц (провадження № 61-27658св18) та

від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007 (провадження

№ 61-10856св20).

81. Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане заявником клопотання може бути задоволене.

82. Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

83. Поновлюючи строк на апеляційне оскарження, суди повинні навести належні мотиви, які б вказували на наявність достатніх підстав для такого висновку та засвідчували, що поновлення строку не порушує принципів верховенства права та одних із його основних елементів: правової визначеності; остаточності рішень суду.

84. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 2-2330/2006 (провадження № 61-6019св23).

85. Задовольняючи клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2007 року, апеляційний суд керувався тим, що цей строк було пропущено з поважних причин, оскільки апеляційну скаргу подано особою, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, а оскаржуване рішення було отримано ним лише 10 квітня 2023 року.

86. Разом з тим, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_4 посилався на те, що про існування справи №2-412/07 він дізнався з рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 березня 2023 року по іншій справі №278/1716/21 за позовом ОСОБА_2 до Глибочицької об`єднаної територіальної громади в особі Глибочицької сільської ради, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про скасування рішення виконкому, визнання недійсним та скасування свідоцтв про право власності на житловий будинок.

87. При цьому ОСОБА_4 додав до матеріалів апеляційної скарги рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 березня 2023 року по справі №278/1716/21, з якого вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_2 були обґрунтовані наявністю рішення цього ж суду від 19 лютого 2007 року у справі

№2-412/07 (оскаржуваного рішення суду першої інстанції у цій справі), яким визнано право власності на спірний будинок за ОСОБА_5 .

88. Крім того з вказаного рішення суду у справі №278/1716/21 вбачається, що у судовому засіданні досліджувалися матеріали справи № 2-412/07, а відповідач та його представник брали участь у розгляді справи, подавали відзив на позовну заяву.

89. Верховний Суд повторно зазначає, що, вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку на оскарження, суд має перевірити доводи, викладені у клопотанні, та оцінити докази, надані заявником на підтвердження об`єктивної неможливості своєчасного вчинення таких процесуальних дій, і, з урахуванням обставин (підстав) пропуску строку, зробити мотивований висновок стосовно наявності або відсутності правових підстав для його поновлення.

90. Сам лише факт подання особою, не залученою до участі у справі, апеляційної скарги після спливу значного періоду часу (більше шістнадцяти років з дня ухвалення оскаржуваного рішення), за відсутності належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не може вважатися беззаперечною підставою для відкриття апеляційного провадження.

91. Таким чином, суд апеляційної інстанції хоч формально і послався на обставини, якими ОСОБА_4 обґрунтовував пропуск відповідного строку, проте з урахуванням викладеного у цій постанові належної оцінки їм не надав.

92. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження

№ 61-14230сво18) зазначено, що тлумачення норм національного законодавства, з урахуванням усталеної практики ЄСПЛ, свідчить, що апеляційний суд під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама собою вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

93. У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 203/642/14-ц (провадження № 61-10226св18) вказано, що, поновлюючи строк на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції не мотивував прийняття такого рішення, не зазначив підстав та мотивів відхилення тих чи інших доказів, а отже, ухвала апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору на стадії відкриття апеляційного провадження у справі.

94. Таким чином, апеляційний суд, усупереч зазначеним вимогам процесуального закону, передчасно поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції без наведення належних мотивів та обґрунтувань, а отже, безпідставно відкрив апеляційне провадження у цій справі після спливу значного періоду часу, чим порушив принцип правової визначеності.

95. Встановлені Верховним Судом процесуальні порушення можуть бути усунуті у спосіб скасування судових рішень апеляційного суду, постановлених на стадії поновлення строку на апеляційне оскарження й ухвалення рішення по суті спору за наслідками апеляційного провадження з направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення процесуальних питань, пов`язаних з прийняттям апеляційної скарги, та постановлення рішень відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.

96. За таких обставин, поновлюючи строк на апеляційне оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції мав дослідити зібрані у справі докази, надати їм належну правову оцінку та за результатами наданої оцінки вирішити питання про наявність підстав для поновлення такого процесуального строку. Водночас суд має враховувати, що доводи заявника про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення мають бути підтверджені належними та допустимими доказами, висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

97. За змістом частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

98. З огляду на викладене у зв`язку з допущеними апеляційним судом порушеннями норм процесуального права, що призвели до ухвалення незаконних судових рішень, наявні підстави для задоволення касаційної скарги і скасування ухвал Житомирського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року, від 28 квітня

2023 року та постанови цього ж суду від 24 жовтня 2023 року з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

99. Під час нового розгляду справи апеляційний суд повинен повторно вирішити питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , з наведенням обґрунтованих мотивів наявності підстав для відкриття чи відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Баньківського Володимира В`ячеславовичазадовольнити.

2. Ухвали Житомирського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року про поновлення строку на апеляційне оскарження, від 28 квітня 2023 року про відкриття апеляційного провадження та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович