Ухвала

від 08.08.2024 по справі 2-412/07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-412/07 Головуючий у 1-й інст. Єзерська І.В.

Категорія 3 Доповідач Трояновська Г. С.

У Х В А Л А

08 серпня 2024 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі судді колегії суддів:

Головуючого судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Григорусь Н.Й.

вирішуючи відповідно до вимог ст. 359 ЦПК України питання, про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2007 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на житловий будинок за померлим,

в с т а н о в и в:

У січні 2007 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Глибочицької сільської ради, в якому просила визнати за її покійним чоловіком ОСОБА_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області

від 19 лютого 2007 року позов задоволено. Визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, 19 квітня 2023 року звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, в якій міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2007 року та ухвалою цього ж суду від 28 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У листопаді 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката Баньківського В. В. на постанову Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвали Житомирського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року, від 28 квітня 2023 року та постанову цього ж суду від 24 жовтня 2023 року, справу направити до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.06.2024 ухвали Житомирського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року про поновлення строку на апеляційне оскарження, від 28 квітня 2023 року про відкриття апеляційного провадження та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття провадження у справі.

Після касаційного перегляду цивільна справа № 2-412/07 повернулася на адресу Житомирського апеляційного суду та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Трояновська Г.С., судді: Павицька Т.М., Григорусь Н.Й.

На виконання вказівок касаційного суду, апеляційним судом вирішувалося питання зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 18.07.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2007 року залишено без руху, надано строк - десять днів з дня вручення копії ухвали для подання до Житомирського апеляційного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням причин та доказів його пропуску.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду, 05.08.2024 до Житомирського апеляційного суду ОСОБА_1 подав заяву-клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2007 року. В обгрунтування доводів заяви вказує, що він не був залучений Житомирським районним судом Житомирської області до участі у розгляді справі № 2- 412/07 та не приймав участі у розгляді цієї справи. Про існування оскаржуваного рішення та справи № 2-412/07 дізнався при розгляді Житомирським районним судом Житомирської області справи № 278/1716/21 за позовом його доньки ОСОБА_4 до Глибочицької об`єднаної територіальної громади в особі Глибочицької сільської ради, до нього та його колишньої дружини ОСОБА_6 про визнання недійсними та скасування рішення виконкому, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності на житловий будинок, рішення по якій було ухвалено судом 15.03.2023, повний текст складено 24.03.2023 р. На даний час це рішення не набрало законної сили.

Зазначає, коли він дізнався про існування оскаржуваного рішення Житомирського районного суду від 19.02.2007, було очевидним, що ОСОБА_7 не реалізувала це рішення, воно за її життя не потягло за собою жодних правових наслідків. Вона не використала його для оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1 та одержання відповідних правовстановлюючих документів. ОСОБА_7 вирішила оформити своє право власності на вказаний будинок у інший спосіб, а саме у вересні 2007 року, коли вже набуло чинності оскаржуване рішення суду від 19.02.2007 року, вона разом з донькою ОСОБА_6 звернулись до Глибочицької сільської ради Житомирського району із заявами про оформлення права власності на вказаний житловий будинок. Наголошує, що навіть рішення Житомирського районного суду від 31.07.2017 про поділ майна подружжя не оспорювалось ні ОСОБА_6 , ні ОСОБА_8 за її життя, хоча вона достовірно знала про його існування, що підтверджується участю її у якості третьої особи у іншій справі про поділ нерухомого майна.

Вказує, що викладене свідчить про те, що оскаржуване рішення не було реалізоване ОСОБА_8 не потягло за її життя ніяких правових наслідків.

Наголошує, що лише з прийняттям Житомирським районним судом Житомирської області 15.03.2023 рішення по справі № 278/1716/21, повний текст якого складено 24.03.2023, він усвідомив, що оскаржуване рішення Житомирського районною суду від 19.02.2007 по справі № 2-412/07 стосується і його інтересів та що воно порушує його права.

Крім того, зазначає, що справа №2-412/07 фактично була витребувана судом першої інстанції при розгляді справи № 278/1716/21 і оглядалась у судовому засіданні 15.03.2023, яке було проведено без його участі та без участі його представника.

Таким чином вважає, що викладені обставини є поважними причинами пропуску строку для подання апеляції, та просить Житомирський апеляційний суд зважити на них та також врахувати що він дійсно ознайомився з матеріалами цивільної справи №2-412/07 (цієї справи) через свого представника лише 10 квітня 2023 року і одержав копію оскаржуваного рішення, що підтверджується відповідною заявою, зареєстрованою у канцелярії Житомирського районного суду та підписом на ній про одержання копії рішення. Заява приєднана до матеріалів справи.

Колегія суддів вважає, що вказане клопотання не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2022 року в справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) погодилася з висновком Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленим у постанові від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц, про те, що процедура апеляційного оскарження визначається за процесуальними правилами, які діють на момент подання апеляційної скарги, а не на час ухвалення оскарженого рішення.

У статті 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Зазначена норма визначає осіб, які наділені правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судовим рішенням вирішено питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частиною третьою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

У пункті 4 частини першої статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.

Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Право на апеляційне оскарження судового рішення напряму залежить від обізнаності про наявність судового спору та своєчасності отримання судового рішення суду першої інстанції.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.

Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14-ц (провадження № 61-27658св18) та від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007 (провадження № 61-10856св20).

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане заявником клопотання може бути задоволене.

Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Поновлюючи строк на апеляційне оскарження, суди повинні навести належні мотиви, які б вказували на наявність достатніх підстав для такого висновку та засвідчували, що поновлення строку не порушує принципів верховенства права та одних із його основних елементів: правової визначеності; остаточності рішень суду.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 2-2330/2006 (провадження № 61-6019св23).

Передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття у справі, Верховний Суд наголосив, що, вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку на оскарження, суд має перевірити доводи, викладені у клопотанні, та оцінити докази, надані заявником на підтвердження об`єктивної неможливості своєчасного вчинення таких процесуальних дій, і, з урахуванням обставин (підстав) пропуску строку, зробити мотивований висновок стосовно наявності або відсутності правових підстав для його поновлення.

Сам лише факт подання особою, не залученою до участі у справі, апеляційної скарги після спливу значного періоду часу (більше шістнадцяти років з дня ухвалення оскаржуваного рішення), за відсутності належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не може вважатися беззаперечною підставою для відкриття апеляційного провадження.

Звертаючись із заявою про поновлення строку, ОСОБА_1 вказав, що про існування справи №2-412/07 він дізнався з рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 березня 2023 року по іншій справі №278/1716/21 за позовом ОСОБА_4 до Глибочицької об`єднаної територіальної громади в особі Глибочицької сільської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про скасування рішення виконкому, визнання недійсним та скасування свідоцтв про право власності на житловий будинок, а оскільки він не був залучений до участі у розгляді справи та оскаржуваним рішенням порушуються його права, просив поновити строк на апеляційне оскарження.

З метою встановлення наведених обставин, Житомирським апеляційним судом досліджено справу №278/1716/21 за позовом ОСОБА_4 до Глибочицької об`єднаної територіальної громади в особі Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_9 про визнання недійсним та скасування рішення виконкому, визнання недійсним та скасування свідоцтв про право власності на житловий будинок.

Вказана справа перебуває в Житомирському апеляційному суді (суддя-доповідач Трояновська Г.С.), а тому запит про витребування справи не оформлювався.

Із матеріалів вказаної справи вбачається, що 14.06.2021 ОСОБА_4 звернулася із названим позовом. В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її бабуся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на усе належне їй майно. Вказала, що вона та ОСОБА_9 прийняли спадщину на усе майно, в тому числі і на будинок АДРЕСА_1 ,який належав бабусі, проте свідоцтва про право на спадщину не отримали, оскільки її (позивачки батьки ) ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ділять частину вказаного будинку.

Зазначила, що рішенням виконавчого комітету Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області від 20.09.2007 року «Про надання дозволу на оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна», яким надано дозвіл на оформлення права власності ОСОБА_6 на 52/100 ідеальних часток та ОСОБА_2 на 48/100 ідеальних часток житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі якого 19.10.2007 видані свідоцтва про право власності на житловий будинок серії НОМЕР_1 , на ім`я ОСОБА_6 на 52/100 ідеальних часток житлового будинку АДРЕСА_1 , та серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_2 - на 48/100 ідеальних часток вказаного житлового будинку. Разом із тим, рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19.02.2007 визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Єдиними спадкоємцем, який прийняв спадщину щодо майна померлого ОСОБА_3 була бабуся - ОСОБА_2 , яка 23.05.2007 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті свого чоловіка. Оскільки на момент винесення оскаржуваного рішення виконкому, померла бабуся була власником цілого будинку, тому таке рішення та свідоцтва про право власності на житловий будинок порушують її спадкові права. Виходячи із наведеного, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В переліку додатків до позовної заяви пунктом 9 зазначено рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19.02.2007 у справі № 2-412/07 (оскаржуване рішення), копію якого долучено до матеріалів справи та копії для сторін у справі (а.с. 22 том 1 № справи №2-412/07).

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 01.07.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 14-30 год 28.07.2021 (а.с. 35 том 1 справи №2-412/07).

Із копії супровідного листа Житомирського районного суду Житомирської області від 02.07.2021 вбачається, що судом направлено поштове відправлення за вих.№10649 на адресу ОСОБА_1 , в якому містилися судова повістка, копія ухвали від 01.07.2021, копія позовної заяви з додатками на 20 аркушах для відома та належної підготовки, яке ОСОБА_1 отримав 08.07.2021, про що свідчить рекомендоване відправлення в матеріалах справи (а.с. 36, 44 том 1 справи №2-412/07).

При цьому, ОСОБА_1 особисто разом із представником ОСОБА_10 або ОСОБА_11 брали участь у судових засідання 20.09.2021, 15.02.2022, 22.09.2022 (а.с. 58-61, 199-201, 229-231 том 1 справи №2-412/07).

Водночас, в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, поданий представником ОСОБА_1 - ОСОБА_12 28.07.2021. Зі змісту відзиву вбачається, що обгрунтовуючи свої заперечення на доводи позовної заяви стороною відповідача ( ОСОБА_1 ) в тексті відзиву міститься посилання на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19.02.2007 у справі №2-412/07 та зазначено «Серед додатків до позовної заяви позивачем подано витяг з оскаржуваного рішення від 20.09.2007 «Про надання дозволу на оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна»…» (а.с. 225-228 том 1 справи №2-412/07).

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 , отримавши копію позовної заяви разом із додатками, одним із яких вказано рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19.02.2007 у справі № 2-412/07 (оскаржуване рішення), ще із 08.07.2021 був ознайомлений із його змістом та мав його копію. А тому доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження про те, що копію оскаржуваного рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19.02.2007 ОСОБА_1 отримав 10 квітня 2023 року через свого представника, який ознайомився із матеріалами справи № 2-412/07 в суді першої інстанції, не заслуговують на увагу та спростовуються наведеним вище.

Посилання ОСОБА_1 , що він усвідомив, що рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19.02.2007 у справі № 2-412/07 порушує його права тільки лише з прийняттям Житомирським районним судом Житомирської області 15.03.2023 рішення по справі № 278/1716/21, повний текст якого складено 24.03.2023, не є підставою для поновлення строку в розумінні положень цивільного процесуального законодавства.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо таке обтяження не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).

Таким чином, колегія суддів вважає вказані причини пропуску строку неповажними, а тому у задоволенні клопотання про поновлення строку слід відмовити.

Отже, судом встановлено, що копію рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2007 року ОСОБА_1 отримав 08.07.2021, а тому вправі був подати апеляційну скаргу до 07.08.2021 в розумінні положень ст. 354 ЦПК України. Разом із тим, із апеляційною скаргою на вказане рішення ОСОБА_1 звернувся лише 19 квітня 2023 року. При цьому не навів об`єктивних причин та не надав доказів на підтвердження обставин, які об`єктивно перешкоджали йому звернутися із апеляційною скаргою у визначений законом строк.

Виходячи із наведеного, колегія суддів зазначає, що хоча ОСОБА_1 не був залучений до участі у розгляді справи № 2-412/07, за наслідками розгляду якої 19.02.2007 Житомирським районним судом Житомирської області ухвалено рішення суду, яке на його думку, порушує його майнові права, що в розумінні процесуального закону є підставою для відкриття апеляційного провадження, проте, за встановлених обставин у цій справі, які підтверджуються письмовими доказами у справі № 278/1716/21, ОСОБА_1 , отримавши копію оскаржуваного рішення суду ще 08.07.2021, в порушення вимог ст. 44 ЦПК України, не подав апеляційну скаргу у визначений цивільним процесуальним законодавством строк та у розумний строк.

Колегія суддів ще раз звертає увагу, що Верховний суд у своїй постанові від 19.06.2024 у справі № 2-412/07 наголосив, що сам лише факт подання особою, не залученою до участі у справі, апеляційної скарги після спливу значного періоду часу (більше шістнадцяти років з дня ухвалення оскаржуваного рішення), за відсутності належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не може вважатися беззаперечною підставою для відкриття апеляційного провадження.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 127, 260, 261, 272, 354, 357, 358 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнавши причини пропуску такого строку неповажними.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2007 року.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий Судді