Постанова

від 21.06.2024 по справі 459/351/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 459/351/24 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В.

Провадження № 22-ц/811/1456/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2024 року м.Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Матяш С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 18 квітня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні,

в с т а н о в и в:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою в порядку окремого провадження, в якій просила встановити факт її перебування на утриманні свого внука - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Звернення до суду за встановленням даного факту заявник обґрунтовувала тим, що вона має намір реалізувати своє право на оформлення пенсії, у зв`язку з втратою годувальника, а також отримання одноразової грошової допомоги, що передбачена постановою КМУ №168 від 28 лютого 2022 року.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 18 квітня 2024 року заяву залишено без розгляду.

Роз`яснено заявнику право на звернення з позовом на загальних підставах.

Ухвалу суду оскаржила заявник ОСОБА_1 , просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обгрунтування заявлених вимог зазначає, що встановлення факту перебування на утриманні заявниці необхідно для реалізації права на оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а також права на отримання одноразової грошової допомоги, що передбачена постановою КМУ №168 від 28 лютого 2022 року.

Апелянт наголошує, що зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою про оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, проте їй було повідомлено про необхідність надати рішення суду, яким встановлено факт її перебування на утриманні ОСОБА_3 .

Додає, що зверталась із заявою про отримання одноразової допомоги до ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак, отримала відмову з цієї ж причини.

Не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність спору про право у даній справі та необхідність звернення до суду в порядку адміністративного судочинства, оскільки вищенаведене не відповідає правовій позиції, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 року у справі №560/17953/21.

Апелянт вказує, що ч.2 ст.245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову, однак, встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє. Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині рішення, що не передбачено КАС України.

У той же час, перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Додає, що аналіз чинного цивільного законодавства свідчить про те, що до юрисдикції цивільного суду відносяться справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Наголошує, що чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

04.06.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує доводи та вимоги апелянта, просить розгляд справи проводити без участі уповноваженого представника.

07.06.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило доводи апелянта, вказавши на законність та обгрунтованість ухвали суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були повідомлені належним чином, заявник подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 11.06.2024 року, є дата складення повного судового рішення - 21.06.2024 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, що мають юридичне значення та які встановлюються в судовому порядку, передбачений у статті 315 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст.315 ЦПК України).

Як роз`яснено у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (зі змінами і доповненнями), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з ч.6 ст.294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Залишаючи заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що між заявником та заінтересованими особами наявний спір про право у сфері публічно-правових відносин, який підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, із змісту заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів не вбачається наявності спору про право, оскільки заявниця у своїй заяві ставить лише питання про встановлення факту її перебування на утриманні свого внука ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а також отримання одноразової грошової допомоги, і рішення суб`єкта владних повноважень по даному питанню немає.

Так, зокрема, заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 у своєму листі-відповіді від 09.08.2023 року на звернення ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги повідомив заявниці: «що згідно законодавства без підтверджуючих судових ухвал прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги по постанові КМУ №168 від 28.02.2022 року - вважається неповним пакетом документів для подачі на ОГД» (а.с.33).

Отже, даних, які б спростовували викладені заявницею обставини та свідчили би про наявність у справі спору про право, у суду не було, в зв`язку із чим висновок суду першої інстанції про залишення заяви без розгляду з підстав, передбачених ч.6 ст.294 ЦПК України, є передчасним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21, відступивши від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

У цій справі Велика Палата Верховного Суду визнала неефективним підхід до визначення юрисдикції спорів про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для розгляду даної справи у порядку адміністративного судочинства та вважає, що питання у цій справі виникло з підстав необхідності встановлення факту, який має юридичне значення, що може спричинити в подальшому виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав ОСОБА_1 .

Також, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутнє рішення суб`єкта владних повноважень про відмову заявниці щодо порушених нею питань, що, в своєю чергу, виключає віднесення цієї справи до юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.4, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 18 квітня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 21 червня 2024 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич