Постанова

від 01.05.2024 по справі 925/222/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2024 р. Справа№ 925/222/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Ніколаєв О.В. (ордер серія СА № 1034919 від 27.10.2022, посвідчення адвоката № 392)

від відповідача: Молотков В.О. (довіреність, посвідчення адвоката № КВ 1554 від 19.02.2018)

Тищенко Ю.П. (посвідчення адвоката № 1133 від 03.06.2019)

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Будівельник і К"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.09.2023 (повний текст рішення складено 02.10.2023)

у справі № 925/222/23 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Будівельник і К"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигнум"

за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Черкаської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Будівельник і К" (позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигнум" (відповідача) про визнання права власності на під`їзну залізничну колію № 21 довжиною 444 метри, яка є продовженням колії №16 станції Змагайлівка Черкаської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", від точки розділу межі земельної ділянки (кадастровий номер 71101366400:03:0023) до точки примикання до залізничної колії № 21, а також про відшкодування судових витрат.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.09.2023 у справі № 925/222/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у позовних вимогах, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем використано неналежний спосіб захисту свого порушеного чи оспорюваного права чи інтересу відповідно до приписів ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, оскільки про передачу майна відповідачеві позивач був обізнаний ще з 2005 року.

Враховуючи те, що позивач не довів порушення своїх прав, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з мотивів необґрунтованості, недоведеності, безпідставності та суперечливої поведінки.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Будівельник і К" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 15.09.2023 у справі № 925/222/23, та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що висновок місцевого господарського суду про волевиявлення позивача на набуття відповідачем майнового комплексу у власність, а також цілісність під`їзної колії № 21 по станції Змагайлівка не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить положенням ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку".

Також позивач зауважує на тому, що акт про розмежування прав власності залізничної колії від 03.04.2007 встановлює та визначає підстави виникнення прав власності позивача на під`їзну колії № 21 станції Змагайлівка.

При цьому, позивач вказує на те, що на підставі положення законодавства, яке діяло на момент виникнення правовідносин, відповідач не реєстрував за собою право власності на спірну залізничну колію, а тому право власності останній не набув.

До суду апеляційної інстанції від позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначає, що він є правонаступником прав та обов`язків реорганізованого шляхом приєднання Колективного торгово-виробничого підприємства магазину "Строитель", що не заперечується відповідачем. Також вказані обставини були встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.09.2007 у справі № 11/2773.

Крім того, позивач вважає, що відсутність ідентифікуючих ознак спірної залізничної під`їзної колії у договорі купівлі-продажу від 19.04.2005, унеможливлює встановлення факту передачі у власність відповідача всієї залізничної під`їзної колії № 21 станції Змагайлівка, як вказує відповідач.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач наголошує на тому, що за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 19.04.2005 і актом приймання-передачі об`єкта у власність від 22.04.2005 відповідач придбав і отримав від Колективного торгово - виробничого підприємства "Магазин "Строитель" (правонаступник - позивач) частину комплексу будівель, а також всю залізничну колію без жодних вилучень.

Разом з цим, відповідач зауважує на тому, що крім вищезгаданого договору, правовстановлюючими документами на спірну під`їзну колію є: акт приймання - передачі, технічний паспорт на під`їзну залізничну колію, інструкція щодо її використання, акт розмежування балансової належності.

До Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що йому була передана залізнична під`їзна колія та інші елементи інфраструктури (зовнішні інженерні мережі). Тобто вказана залізнична під`їзна колія була передана відповідачу без жодних обмежуючих застережень щодо цієї колії, а також без будь якого виділення жодної її ділянки (зокрема тієї, що пролягає по території продавця), яка б залишилась у власності продавця.

Таким чином, відповідач вважає, що з урахуванням того, що спірна під`їзна залізнична колія була передана відповідачеві уся повністю, без виключень, відповідно, у власність позивача вона ніяким чином не могла залишитись та ні які її частини.

Також до суду апеляційної інстанції, від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача, в яких відповідач наголошує на тому, що наявні у матеріалах справи докази та обставини справи свідчать про наявність достатніх ідентифікуючих ознак під`їзної залізничної колії, що була продана відповідачу. Разом з цим, до вказаного заперечення відповідачем додано ряд документів.

Колегія суддів в судовому засіданні 23.04.2024 вирішила не приймати документи, які додані до вищевказаного заперечення відповідача, оскільки останній не обґрунтував підстави для їх залучення до матеріалів справи.

Узагальнений виклад позиції третьої особи

Третя особа не скористалася своїм правом подати письмові пояснення на апеляційну скаргу, хоча була належним чином повідомлена про розгляд апеляційної скарги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі № 925/222/23 призначено повторний автоматизований розподіл, в зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 925/222/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Будівельник і К" на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.09.2023 у справі № 925/222/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 28.02.2024.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024, від 03.04.2024, від 23.04.2024 розгляд справи № 925/222/23 відкладено на 03.04.2024, на 23.04.2024 та на 01.05.2024.

В судове засідання, яке відбулося 01.05.2024, з`явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свою правову позицію щодо апеляційної скарги.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою про доставку електронного листа - ухвали суду від 23.04.2024 на електронну адресу третьої особи.

Враховуючи, що явка представника третьої особи у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника третьої особи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши письмові пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Будівельник і К" є правонаступником активів та пасивів Колективного торгово-виробничого підприємства "Строитель", що підтверджується рішенням власника про реорганізацію шляхом злиття юридичних осіб оформлене протоколом зборів № 11 від 20.06.2005.

За договором купівлі-продажу 3-2891 від 26.04.1994 Черкаське колективне торгово-виробниче підприємство "Будівельник" стало власником виробничого комплексу по вул. Першотравневій,74 в м.Черкаси (пізніше вулиця перейменована в Героїв Холодного Яру).

15.12.1993 згідно з актом прийняття об`єкта в експлуатацію комісійно прийнято в експлуатацію продовження під`їзної колії № 21 Колективним торгово-виробничим підприємством "Магазин "Строитель" ст. Змагайлівка. При цьому довжина залізничної колії та її ідентифікуючі ознаки - не вказана.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №2957318 від 01.03.2004 Колективне торгово-виробниче підприємство "Магазин "Строитель" є власником об`єкта, в тому числі колії ІІ. Довжина колії, її ідентифікаційні ознаки - не вказані.

До 2005 позивач був власником цілісного майнового комплексу, розташованого по вул. Першотравневій (Героїв Холодного Яру), 74 у м. Черкаси.

Згідно з передавальним актом Колективне торгово-виробниче підприємство "Магазин "Строитель" станом на 20.10.2005 при реорганізації в Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Будівельник і К" на баланс останнього передана під`їзна колія вартістю 183,7 тис грн (без ідентифікаційних ознак).

За рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.09.2007 у справі №11/2773 за позивачем визнано право власності на гараж, столярний цех літ. А-І, частину огороді №1-3, огорожу №4, відмостку І та залізничну колію ІІ, що розташовані за адресою м. Черкаси, вул. Першотравнева, 74.

Інвентаризаційна справа об`єкта позивача в описі майна не містить ідентифікуючих ознак колії ІІ та її розміщення.

Для отримання кредиту позивачем його майновий комплекс за відповідним договором було передано в іпотеку АТ "Промінвестбанку" (з описом майна). Для оформлення застави позивачем Черкаське КП ЧООБТІ 11.09.2001 за вих.№3668К видало довідку-характеристику позивачеві про будівлі та споруди позивача, в тому числі на залізничну колію ІІ. Ідентифікуючих ознак колії, її вартості, інших характеристик - в довідці немає.

25.09.2003 між позивачем та третьою особою (МППЗТ) був укладений договір №77 на подання та прибирання вагонів силами локомотиву МППЗТ на під`їзній колії № 21, що є продовженням колії №3 ст. Змагайлівка. Даний Договір не визначає право власності на під`їзну колію №21 чи режим її використання сторонами. договір укладено до 25.09.2007.

На забезпечення вимог кредитора за кредитним договором № 02-92/03 від 15.09.2003 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) "Промінвестбанк" (іпотекодержатель) та позичальником колективним торгівельно-виробничим підприємством магазин "Строитель" (іпотекодавець) 07.04.2024 був укладений іпотечний договір № 02-53/04 (нотаріально посвідчений) (з додатком до договору), за умовами якого в іпотеку передано комплекс будівель та споруд, розташованих по вул. Першотравневій, 74 в м. Черкаси, в тому числі залізнична колія ІІ (позиція 6 майна в списку - без ідентифікуючих ознак колії, її вартості, інших характеристик колії.

В 2005 позивачем прийнято рішення про відчуження частини комплексу відповідачу та укладено трьохсторонній нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу частини майнового комплексу (за згодою іпотеко держателя Промінвестбанк).

При цьому іпотекодержатель ЗАТ "Промінвестбанк" надав письмову згоду на відчуження частини нерухомого майна магазину "Строитель", в т.ч. частину колії ІІ - лист вих.№1207-02/05 від 19.04.2005.

19.04.2005 між продавцем (попередником позивача), покупцем (відповідачем) та за участю третьої сторони (іпотекодержателя) АК (ЗАТ) "Промінвестбанк" укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу частини комплексу будівель за адресою: м. Черкаси, вул. Першотравнева, 74, а саме: склад, літ. Б-І, площею 536,6 кв.м; склади ПММ літ. В,Г,Д,Ж,З,Е,И,К,Л,М,Н,О,С,Т; частина огорожі №1-3.

Пунктом 3 договору визначено, що сторони домовились про те, що будь-які інженерні комунікації, зокрема лінії електропостачання, а також асфальтобетонне покриття, залізнична під`їзна колія передається у власність покупця.

За умов п. 4 договору продавець надає покупцю право вільного (без будь-яких обмежень), постійного та безоплатного користування залізничною під`їзною колією, що проходить по території продавця. Договір підписано всіма учасниками без будь-яких застережень чи протоколів розбіжностей. При цьому межі під`їзної колії в договорі не визначались, сама колія не розділялась.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7151498 від 03.05.2005 відповідач зареєстрував право власності на комплекс будівель по вул. Першотравневій, 74 в м. Черкаси. Наявність залізниці чи під`їзної колії не вказані.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16419739 від 25.10.2007 позивач зареєстрував право власності на нежитлову будівлю з господарськими спорудами по вул. Першотравневій, 74 в м. Черкаси - гараж, столярний цех літ.А-І, частина огорожі №1-3, огорожа №4, відмостка І, залізнична колія ІІ. При цьому ідентифікуючі ознаки залізничної колії, її довжина чи вартість не вказані.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач оформив право власності на набуте майно, оформив земельні ділянки під залізничною колією, оформив технічний паспорт на під`їзну колію № 21 в м. Черкаси.

03.04.2007 між позивачем та відповідачем підписано акт розмежування прав власності залізничної колії ТОВ магазин "Будівельник" та ТОВ "Сигнум". Загальна довжина колії позивача складає 444м, загальна довжина колії відповідача складає 151,5м. Загальна довжина колії складає 595,5м.

Місцевим господарським судом вказано, що даний акт не встановлює та не визначає підстав виникнення прав власності сторін на під`їзну колію № 21. Акт не змінює умови договору купівлі-продажу нерухомого майна 19.04.2005.

Позивач 27.07.2018 листом (вих. № 20) звернувся до директора Черкаської філії Київ-Дніпровського МППЗТ з вимогою проводити всі роботи по експлуатації колії №21 тільки за узгодженням з власником - ТОВ Магазин "Будівельник і К". В додатках вказує про технічний паспорт на майно та акт вводу в експлуатацію, акт розподілу меж залізничної колії № 21.

21.05.2019 позивач направив письмову вимогу відповідачеві ТОВ "Сигнум" про усунення порушення права власності, складання акту розмежування балансової належності колії для виготовлення технічного паспорту під`їзної залізничної колії. Позивач стверджував, що згідно акту від 03.04.2007 власністю ТОВ "Будівельник і К" є колія довжиною 444 м, а ТОВ "Сигнум" володіє 151,5 м залізничної колії № 21.

У 2022 році позивач звернувся з вимогами до відповідача про визнання права власності на майно - колію № 21 довжиною 444 метри, мотивуючи тим, що не продавав відповідачеві спірне майно та не давав згоди на його оформлення та використання. Як вважає позивач, порушення його права та невизнання права власності відповідачем стало причиною звернення з цим позовом до суду першої інстанції для захисту та поновлення свого права.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.09.2023 у справі № 925/222/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Статтею 316 Цивільного кодексу України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочином, відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою правочин здебільшого є тотожним поняттю "договір", який відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Моментом укладення договору вважається досягнення сторонами в належній формі всіх істотних умов договору (ст. 638 Цивільного кодексу України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, до 2005 - моменту відчуження за договором купівлі-продажу, позивач був власником цілісного майнового комплексу, розташованого по вул. Першотравневій (Героїв Холодного Яру), 74 у м. Черкаси з усіма його складовими.

На забезпечення вимог кредитора за кредитним договором № 02-92/03 від 15.09.2003 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) "Промінвестбанк" (іпотекодержатель) та позичальником колективним торгівельно-виробничим підприємством магазин "Строитель" (іпотекодавець) 07.04.2024 був укладений іпотечний договір № 02-53/04 (нотаріально посвідчений) (з додатком до договору), за умовами якого в іпотеку передано комплекс будівель та споруд, розташованих по вул. Першотравневій, 74 в м.Черкаси, в тому числі залізнична колія ІІ (позиція 6 майна в списку - без ідентифікуючих ознак колії, її вартості, інших характеристик колії.

19.04.2005 між Колективним торгово - виробничим підприємством магазин "Строитель" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сигнум" (покупцем) та за участю третьої сторони (іпотекодержателя) - Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку "Промінвестбанк" було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу частини комплексу будівель за адресою: м. Черкаси, вул. Першотравнева, 74.

Відповідач придбав і отримав у правопопередника позивача - у колективного торгово-виробничого підприємства магазину "Строитель" частину комплексу будівель, розташованих за адресою: м. Черкаси, вулиця Першотравнева, 74, а саме: склад, літ. Б-І, площею 536,6 кв.м; склади ПММ літ. В,Г,Д,Ж,З,Е,И,К,Л,М,Н,О,С,Т; частину огорожі №1-3.

У п. 3 вказаного договору визначено, що сторони домовились про те, що будь-які інженерні комунікації, зокрема лінії електропостачання, а також асфальтобетонне покриття, залізнична під`їзна колія передається у власність покупця.

У п. 4 вказаного договору визначено, що продавець надає покупцю право вільного (без будь-яких обмежень), постійного та безоплатного користування залізничною під`їзною колією, що проходить по території продавця. Договір підписано всіма учасниками без будь-яких застережень чи протоколів розбіжностей. При цьому межі під`їзної колії в договорі не визначались, сама колія не розділялась.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що вказаний 4 пункт договору не може свідчити про те, що відповідач не є власником всієї залізничної під`їзної колії. Адже у договорі купівлі-продажу від 19.04.2005 і в акті прийняття-передачі об`єкта у власність від 22.04.2005р. сказано про те, що позивачем була передана у власність відповідачу залізнична під`їзна колія (повністю - без вилучень).

При цьому, місцевим господарським судом встановлено, що продана позивачем відповідачу за договором купівлі-продажу від 19.04.2005 під`їзна залізнична колія частково проходить через земельну ділянку, зайняту позивачем і огороджену його парканом. У паркані наявні ворота, які надають позивачу можливість перекрити ними рух по залізничній під`їзній колії, проданій відповідачу. Відповідно, пункт 4 вказаного договору купівлі-продажу від 19.04.2005 має розумітись як гарантія з боку позивача для вільного руху по колії, придбаній відповідачем, без жодних вилучень.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у власність покупця, тобто відповідача, була зокрема передана залізнична під`їзна колія та інші елементи інфраструктури (зовнішні інженерні мережі).

Судова колегія звертає увагу на те, що позивачем у належному процесуальному порядку не було подано до матеріалів справи доказів наявності у нього станом на дату укладення договору-купівлі продажу у власності іншої під`їзної колії ніж колія № 21.

Крім цього, Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк "Промінвестбанк" в особі своєї філії "Черкаське Центральне відділення Промінвестбанку" також надав письмову згоду на відчуження частини нерухомого майна магазину "Строитель", в тому числі частину колії ІІ - про це свідчить лист вих. № 1207-02/05 від 19.04.2005, наявний у матеріалах справи.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач продав і передав відповідачу усю повністю "залізничну колію (ІІ)", вказану у вищевказаному листі від "Промінвестбанку" від 19.04.2005.

Посилання позивача на акт про розмежування прав власності залізничної колії від 03.04.2007, колегія суддів оцінюю критично, оскільки даний документ неможливо вважати підтвердженням факту розмежування прав власності між позивачем і відповідачем, оскільки він містить низку суттєвих невизначеностей.

Зокрема, в акті зазначено, що власністю позивача є залізнична колія довжиною 444 м від точки розділу межі до точки примикання до залізничної колії № 21. Не встановлено, що саме означає словосполучення "від точки розділу межі", оскільки не визначено чітко межі як такої. Крім того, невизначеним є словосполучення "до залізничної колії № 21", при тому, що предметом спору є саме під`їзна залізнична колія № 21.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Це положення закріплює один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору, який включає в себе наступні складові: свобода в укладенні договору, тобто відсутність будь-яких примусів, щодо того, вступати суб`єктам в договірні відносини, чи ні; свобода вибору характеру договору, що укладається; вільний вибір контрагента за договором, тобто сторони шукатимуть того контрагента, який максимально підходить їм за тими чи іншими ознаками; вільний вибір умов договору, що означає, що сторони на власний розсуд визначають зміст цього договору, формують конкретні умови тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У пункті 22 договору купівлі-продажу від 19.04.2005 вказано, що він містить весь обсяг домовленостей між сторонами щодо предмету цього договору, відміняє і робить не дійсними всі інші усні та письмові зобов`язання, прийняті сторонами до підписання даного договору.

У постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 трактовано принцип обов`язковості договору. Тлумачення ст. 629 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Відтак, сторони договору, які, з однієї сторони, здійснили волевиявлення на відчуження об`єкту, а з іншої - на його придбання, повинні в обов`язковому порядку дотримуватися умов, які визначені укладеним договором, та не вчиняти дій, які б цим умовам суперечили.

З огляду на те, що у договорі купівлі-продажу від 19.04.2005 і в акті прийняття-передачі об`єкта у власність від 22.04.2005 вказано про те, що позивачем була передана у власність відповідачу залізнична під`їзна колія (повністю - без вилучень), а також зважаючи на те, що матеріали справи не містять інших доказів, які б спростовували даний факт, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що залізнична під`їзна колія № 21, вказана у договорі купівлі-продажу від 19.04.2005 і в акті прийняття-передачі об`єкта у власність від 22.04.2005 - є тотожною "залізничній колії (ІІ)", вказаній у вищевказаному листі філії Проімінвестбанку "Черкаське Центральне відділення Промінвестбанку" від 19.04.2005.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7151498 від 03.05.2005 ТОВ "Сигнум" зареєструвало право власності на комплекс будівель по вул. Першотравневій, 74 в м. Черкаси.

У сторін правовідносин щодо володіння і користуванням вказаним об`єктом існує обов`язок керуватися не тільки вказаним договором, а також і іншими нормативно-правовими актами, які регулюють відносини у сфері використання залізничної колії.

Одним з таких нормативно - правових актів є Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (в редакції чинній, як на момент виникнення правовідносин - 2005 рік, так і на час розгляду справи: поточна редакція від 28.03.2022 року). Так, ч. 2 п. 67 Статуту залізниць України, а також Правилами обслуговування залізничних під`їзних колій (п. 1.5) встановлено те, що власник залізничної колії повинен мати технічний паспорт на неї.

На виконання вказаних законодавчих норм, відповідач отримав правовстановлюючі документи на під`їзну залізничну колію № 21, а саме - технічний паспорт на під`їзну залізничну колію № 21, виготовлений Службою капітальних вкладень Одеської залізниці, затверджену Інструкцію щодо її використання, та акт розмежування балансової належності. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що єдиним належним власником під`їзної залізничної колії № 21, усієї без виключень, є відповідач.

З огляду на вказані вище обставини, які обґрунтовані матеріалами справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

В свою чергу, викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені місцевим господарським судом при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Будівельзник і К" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 15.09.2023 у справі № 925/222/23 - без змін.

Матеріали справи № 925/222/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.06.2024.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко