Постанова

від 25.06.2024 по справі 756/1490/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

25 червня 2024 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/12440/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач)

суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,

за участю секретаря Марченка М. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва

від 22 березня 2024 року

в складі судді Белоконної І. В.

у цивільній справі №756/1490/24 Оболонського районного суду м. Києва

за позовом ОСОБА_1

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОРК ЛАБ»

про захист авторського права, виплату компенсації та стягнення моральної шкоди

У С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року позивач, посилаючись на порушення відповідачем її особистих немайнових та майнових прав автора на об`єкт інтелектуальної власності звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовом про захист авторського права, виплату компенсації та стягнення моральної шкоди, в якому, просила:

- припинити використання та копіювання контенту автора, який використовується для комерційних цілей, що вважається плагіатом ;

- зобов`язати відповідачів протягом одного місяця, з дня набрання рішення суду у цій справі законної сили, за власний рахунок опублікувати у газетах «Урядовий кур`єр» та «Юридична газета» дані про допущені відповідачами порушення авторських прав позивача, шляхом розміщення відповідного тексту;

- стягнути моральну шкоду пропорційно з ТОВ «ВОРК ЛАБ», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , у розмірі 300 000,00 грн;

- стягнути пропорційно з ТОВ «ВОРК ЛАБ», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 компенсацію у вигляді разової виплати, як один із механізмів захисту прав автора та види відповідальності визначені ст. 53-58 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» в розмірі 605 600,00 грн.

- стягнути судові витрати, а також розглянути судом питання накладення штрафу у розмірі 10% суми, яка потенційно може бути присуджена судом на користь позивача, до державного бюджету України в порядку частини 4 ст. 55 ЗУ «Про авторське право і суміжні права».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що вона є автором цифрового контенту, який розміщувала у мережі Інтернет, зокрема у соціальній мережі «Instagram». Їй, як авторці даного контенту, до якого входять візуальні твори та інші об`єкти авторського права, належать особисті майнові та немайнові права на даний контент і такі права нею не відчужувалися.

Разом з тим, їй стало відомо, що відповідачі розміщували її контент у себе на сторінці у соціальній мережі «Instagram» з комерційною метою, здійснюючи повне чи часткове копіювання її контенту, що є фактично плагіатом.

Тому вона, як автор з підстав передбачених ст. 53, 55 та 56 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» звернулася до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22 березня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що вона звернулася до суду не як суб`єкт господарювання, а як автор контенту, який без її дозволу використовували відповідачі у комерційних цілях.

Судом проігноровано що вона надала докази на підтвердження ведення господарської діяльності на території Республіки Польща виключно для того, щоб показати специфіку контенту, чому публікації розміщуються саме українською мовою, однак на території України позивач не зареєстрована як суб`єкт господарювання і звернулася до суду як фізична особа - автор об`єктів авторського права, які на її думку протиправно використовували позивачі, тому висновок суду про те, що за суб`єктним складом справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства є помилковим.

Додала, що посилання на ділову репутацію у позовній заяві не було, що проігнорував суд першої інстанції та помилково зазначив в ухвалі.

За вказаних обставин, просила скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 22.03.2024 та постановити нову ухвалу, якою відкрити позовне провадження в цивільній справі №756/1490/24.

Позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду її апеляційної скарги на ухвалу суду про відмову у відкриті провадження у справі, в судове засідання не з`явився (а. с. 71, 72).

З клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю прибути в судове засідання з поважних причин не зверталася і такі докази до суду не подавалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності скаржника, які не з`явилася в судове засідання.

Колегія суддів вислухала доповідь судді-доповідача, дослідила матеріали справи, перевірила законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, та вимог, що заявлялися в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, з огляду на використання таких об`єктів у своїй господарській діяльності, звернулася до суду за захистом авторського права до суб`єктів господарювання, якими є і відповідачі у справі, а за таких обставин розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що до такого висновку суд першої інстанції дійшов за неповного з`ясування обставин справи та з порушенням норм процесуального права.

Зі змісту позовної заяви у справі, яка переглядається, вбачається, що позивачем заявлено вимоги до відповідачів про захист прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права, особисті немайнові та майнові права на які, як зазначає позивач, належать їй як автору.

Статтею 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права»

від 01.12.2022 №2811-IX (далі - ЗУ №2811-IX) визначено, що автор - фізична особа, яка своєю творчою діяльністю створила твір.

Отже автор - фізична особа, творчою працею якої створено твір. Автором може бути тільки фізична особа.

Авторське право становлять особисті немайнові права автора і майнові права суб`єктів авторського права.

З аналізу ст. 5 ЗУ №2811-IX вбачається, щопервинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого, автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Отже особисті немайнові права належать лише фізичній особі автору та не можуть бути передані (відчужені) іншим особам і не переходять у спадщину, а майнові права можуть належати як автору, так і іншим, вторинним суб`єктам авторського права на підставі відповідних правочинів.

Порушенням особистих немайнових та/або майнових авторських і суміжних прав є, зокрема плагіат - опублікування твору або його частини у незмінному або видозміненому вигляді, включаючи опублікування перекладу іншомовного твору або його частини, під іменем особи, яка не є автором цього твору (ст. 53 ЗУ №2811-IX).

У позовній заяві позивач зазначила, що вона, як автор, тобто як фізична особа, якій належать особисті немайнові права та майнові права на об`єкти авторського права, дізналася що відповідачі порушили її права, як автора шляхом публікування плагіату, тобто її авторських об`єктів у видозміненому вигляді.

Незважаючи на це, судом відмовлено у відкритті провадження у даній справі тоді як у даних правовідносинах позивач ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом порушених прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права, особисті немайнові та майнові права на які, як вона зазначала, належать їй як автору, тобто фізичній особі.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що посилання позивача на ведення нею господарської діяльності на території Республіки Польща зазначено у позовній заяві на підтвердження її доводів щодо належності її об`єктів авторського права, які вона створила як автор та самостійного використання у мережі Інтернет. Судом помилково взято до уваги, що авторські права на об`єкти інтелектуальної власності належать їй як суб`єкту господарювання, адже автор є первинним суб`єктом авторських прав і такі права належать йому як фізичній особі, а не суб`єкту господарювання.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №916/1261/18 (провадження №12-37гс19) зазначено, що вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання.

Як вже зазначалось вище, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що авторські права ОСОБА_1 належать їй як суб`єкту господарювання, а не фізичній особі, автору.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження є незаконною та перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 379, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 22 березня 2024 року про відмову у відкритті провадження - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська