Рішення

від 13.06.2024 по справі 953/8280/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/8280/23

н/п 2/953/2546/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді Єфіменко Н.В.,

за участі секретаря Лущан В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс»</a>, треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Подолянко Іван Андрійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та повернення стягнутих грошових коштів за виконавчим написом нотаріуса, -

встановив:

07 вересня 2023 року ОСОБА_1 (далі: позивач) звернулась до ТОВ «Фінфорс» (далі: відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. (далі: третя особа-1), приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Подолянко І.А. (далі: третя особа-2), з позовом про визнання виконавчого напису №10296, вчиненого 14.05.2021 третьою особою-1, таким що не підлягає виконанню, стягнення безпідставних набутих грошових коштів в сумі 8364, 25 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалась на вчинення оспорюваного виконавчого напису з порушенням Порядку нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом МЮУ від 22.02.12 №296/5, безпідставне стягнення грошових коштів в сумі 8364, 25 грн.

До судового засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з`явились.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав передбачених ст.223 ЦПК України для відкладено справи, - судом не встановлено.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце даного судового засідання, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:

18.07.2020 між ТОВ «СС ЛОУН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №960406-А.

14.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис №10296 про стягнення з позивача на користь відповідача, який є правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «СС ЛОУН», заборгованості за кредитним договором №960406-А від 18.07.2020 за період з 21.10.2020 по 16.04.2021 у загальній сумі 6 967,50 грн.

22.10.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ніколаєнко І.Р. відкрито виконавче провадження № 67211242 з виконання виконавчого напису №10296 від 14.05.2021.

10.11.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Подолянко І.А. звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №67285648, з виконання виконавчого напису нотаріуса №10296 від 14.05.2021.

Згідно довідки про відрахування по виконавчому листу ВП №67285648 від 10.11.2021, виданої директором з виробництва та головним бухгалтером фірми «Люстдорф», за період з листопада 2021 по травень 2022 з ОСОБА_1 стягнуто борг згідно постанови у виконавчому провадженні №67285648 від 10.11.2021 у сумі 8 364,25 грн.

26.10.2022 постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Подолянко І.А. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №10296 від 14.05.2021 закінчено у зв`язку із виконанням у повному обсязі вимог, передбачених виконавчим документом.

Встановивши фактичні обставини у справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд доходить наступного:

Щодо визнання виконавчого напису №10296, вчиненого 14.05.2021 третьою особою-1, таким що не підлягає виконанню:

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України«Про нотаріат» (далі за текстом закон) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно з ч.1 ст.39 Закону порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст.87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У ст.88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 п. 3 гл.16 роз. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції Українивід 22лютого 2012року №296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.

Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих Банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 14.05.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Укладений між позивачем та ТОВ «СС ЛОУН» кредитний договір №960406-А від 18.07.2020, наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що документи, які були надані нотаріусу кредитором, не можна визнати такими, що підтверджували би безспірність заборгованості боржника.

Зазначені вище обставини у сукупності, свідчать про обґрунтованість вимог позивача, в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Щодо стягнення безпідставних набутих грошових коштів в сумі 8 364, 25 грн.:

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення гл. 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз ст.1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно із ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із п.1 ч.1, ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно із розділом VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 2 квітня 2012 року фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених ст.42 Закону «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень ст.42 цього Закону України витрати приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Ці кошти не є виконавчим збором.

Витрати виконавчого провадження - це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника.

Тобто, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» правовим наслідком визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є закінчення виконавчого провадження.

Згідно із ч.7 ст.27 цього Закону, відповідно до положень якої у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Як вбачається з матеріалів справи виконавче провадження №67285648 закрито у зв`язку із фактичним виконанням, а не у зв`язку із визнанням судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Постанова державного виконавця про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 700 грн. та основної винагороди виконавця у розмірі 696, 75 грн. не оскаржена боржником у спеціальному порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», а відтак і стягнуті на підставі даної постанови кошти не можуть вважатися безпідставно набутими.

Правовою підставою для стягнення з боржника виконавчого збору є відповідна постанова виконавця, визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, не скасовує та жодним чином не відміняє дану постанову. Ця постанова ніким не оскаржувалась в порядку, передбаченому законом, а тому кошти стягнуті з боржника відповідно до даної постанови не можуть вважатись безпідставно набутими, так як підстава для їх стягнення на той час не була не скасована.

Крім того, стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, а відтак не може бути стягнутий з відповідача.

За таких обставин, враховуючи, що виконавчий напис №10296 від 14.05.2021 вчинений приватним нотаріусом, визнано таким, що не підлягає виконанню, то отримані стягувачем на підставі вказаного виконавчого напису кошти в сумі 6967, 50 грн. підлягають поверненню позивачу на підставі ст.1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані, відпала.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 8364, 25 грн., підлягає частковому задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст.ст. 141,264 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне:

За приписами ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-4 ст.137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 141 ЦПК України встановлено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Так, відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (в тому числі і витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу представником позивача надано до матеріалів справи : договір про надання правової допомоги №9А/2023, укладеного 03.03.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5552, виданого на ім`я ОСОБА_2 ; копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги на підставі договору про надання правової допомоги №9А/2023 від 03.03.2023; розрахунок судових витрат, які позивач поніс чи очікує понести в зв`язку із розглядом справи, згідно якого попередній (орієнтовний) розрахунок вартості правової допомоги складає 23450 грн. ( консультація клієнта з ознайомленням з документами, узгодження правової позиції 1675 грн. (1 год.); складання та направлення адвокатського запиту до ТОВ «Фінфорс» - 1675 грн. (1 год.); складання та направлення адвокатського запиту до фірми «Люстдорф» у формі ТОВА 1675 грн. (1 год.); складання та направлення адвокатського запиту до Київського обласного державного нотаріального архіву 1675 грн. (1 год.); складання позовної заяви від 06.09.2023 10050 грн. (6 год.); складання клопотання про витребування доказів 1675 грн. (1 год.); підготовка та подання відповіді на відзив 3350 грн. (2 год.).

Відповідач подав заяву про зменшення розміру витрат на правову допомоги з 23450 грн. до 3000 грн.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи ціну позову (даний спір є малозначним) та складність справи, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та зважаючи, що позов був задоволений частково, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Згідно п.10 ч.1 ст. 176 ЦПК України Ціна позову визначається:у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 684 грн.

У даній справі позивачем заявлено 2 вимоги майнового характеру, отже позивач мав сплатити судовий збір в сумі 1073, 60 грн.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не сплачувався відповідно до ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», а відтак, судовий збір у сумі 894,32 підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Керуючись ст. ст. 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс»</a>, треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Подолянко Іван Андрійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та повернення стягнутих грошових коштів за виконавчим написом нотаріуса, задовольнити частково.

Виконавчий напис №10296, вчинений 14.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс»</a> на користь Держави судовий збір у сумі 894 (вісімсот дев`яносто чотири) грн. 32 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс»</a> на користь ОСОБА_1 грошові кошти стягнуті за виконавчим написом у сумі 6967 (шість тисяч дев`ятсот шістдесят сім) грн.50 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс»</a> (ЄДРПОУ 41717584, 01042, м.Київ, вул.Іоанна Павла ІІ, буд.4/6, корпус В, каб. 508-2).

Треті особи: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна ( АДРЕСА_2 ).

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Подолянко Іван Андрійович (61140, м. Харків, пров. Роз`їзний, буд. 27, оф. 2).

Повний текст рішення складено 13.06.2024.

Суддя Н.В. Єфіменко