Ухвала

від 26.06.2024 по справі 363/3231/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 червня 2024 року

м. Київ

справа № 363/3231/18

провадження № 61-2801св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частку майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив:

- встановити факт його проживання однією сім`єю разом із ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період із квітня 2006 року до квітня 2018 року;

- визнати за ним та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності подружжя на: 1) земельну ділянку, площею 0,10 га, кадастровий номер 3221882200:21:024:0317, яка розташована на території Глібівської сільської ради Вишгородського району; 2) земельну ділянку, площею 0,0915 га, кадастровий номер 3221882200:21:024:0318, яка розташована на території Глібівської сільської ради Вишгородського району; 3) будівельні матеріали, конструктивні елементи, вироби та обладнання, які були використані на будівництво житлового будинку, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3221882200:21:024:0317; 4) автомобіль марки «Volkswagen Transporter», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 270 000,00 грн; 5) причіп ПГМФ, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 13 500,00 грн;

- визнати за ним право власності на 1/2 частку вказаного майна.

Вишгородський районний суд Київської області рішенням від 15 червня 2022 року у задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний суд постановою від 18 січня 2023 року скасував рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2022 року та ухвалив нове судове рішення, яким задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1

Встановлив факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із квітня 2008 року до квітня 2018 року.

Визнав за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на майно:

- земельну ділянку, площею 0,10 га, кадастровий номер 3221882200:21:024:0317, яка розташована на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області;

- земельну ділянку, площею 0,0915 га, кадастровий номер 3221882200:21:024:0318, яка розташована на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області;

- будівельні матеріали, конструктивні елементи, вироби та обладнання, які були використані на будівництво житлового будинку, що розташований на земельній ділянці за адресою: Київська область, Вишгородський район, Глібівська сільська рада, кадастровий номер 3221882200:21:024:0317;

- автомобіль марки «Volkswagen Transporter», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- причіп ПГМФ, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

У порядку поділу майна визнав за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кожним право власності на:

- 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,10 га, кадастровий номер 3221882200:21:024:0317, яка розташована на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області;

- 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,0915 га, кадастровий номер 3221882200:21:024:0318, яка розташована на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області;

- 1/2 частку будівельних матеріалів, конструктивних елементів, виробів та обладнання, які були використані на будівництво житлового будинку, що розташований на земельній ділянці на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області, кадастровий номер 3221882200:21:024:0317;

- 1/2 частку автомобіля марки «Volkswagen Transporter», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- 1/2 частку причіпу ПГМФ, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд постановою від 30 серпня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнив частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 рокускасував, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

У жовтні 2023 року ОСОБА_2 , через представника ОСОБА_3 , подала до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь понесені нею судові витрати, а саме: 20 439,20 грн судового збору за подання касаційної скарги; 20 000,00 грн витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді касаційної інстанції.

Позиція Верховного Суду та її нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, Верховний Суд вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає з таких підстав.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За загальним правилом, у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).

Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

У підпункті «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, крім іншого, із розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Отже, нормами процесуального права передбачено повноваження касаційного суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною першою, пунктом 3 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тобто у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим у випадку, якщо суд касаційної інстанції скасовує судові рішення з переданням справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Вказаний висновок узгоджується з висновками, викладеними, зокрема, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 500/2632/19 (провадження № 11-436апп21), від 30 березня 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20), у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18).

Ця правова позиція щодо застосування вказаної вище норми права є незмінною.

Під час прийняття постанови від 30 серпня 2023 року Верховний Суд не вирішував питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, оскільки не змінював рішення судів попередніх інстанцій та не ухвалював нове, а направив справу на новий апеляційний розгляд.

Постанова про направлення справи на новий розгляд не є остаточним вирішенням спору по суті.

У заяві про ухвалення додаткового рішення заявник просить вирішити питання про стягнення на її користь судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом цієї справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи, що у цій справі Верховний Суд постановою від 30 серпня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнив частково, постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 рокускасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то підстав для вирішення питання про розподіл судових витрат немає.

Судові витрати, пов`язані з розглядом відповідної касаційної скарги, підлягають розподілу за результатами нового розгляду спору та ухвалення остаточного рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

При цьому слід зазначити, у справі, яка переглядається, остаточне судове рішення (постанову від 10 квітня 2024 року) ухвалив суд апеляційної інстанції, а тому, враховуючи аналіз зазначеного вище законодавства, до цього суду і повинна звернутися відповідач із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання розподілу судових витрат, які вона понесла у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

З огляду на викладене підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 , поданої представником ОСОБА_3 , про ухвалення додаткового рішення немає.

Керуючись статтями 141, 260, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 , поданої представником ОСОБА_3 ,про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частку майна подружжя відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є. В. Петров Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Пророк В. В. Сердюк