Рішення

від 26.06.2024 по справі 569/19835/22

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/19835/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року Рівненський міський суд

Рівненської області

в особі судді Ковальова І.М.

при секретарі Фурдись В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Об`єднання співвласників гуртожитку №6 по вулиці Коцюбинського в м.Рівне «Фортеця» про визнання рішень незаконними, зобов`язання вчинення дій,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд з позовом до Рівненської міської ради, виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Об`єднання співвласників гуртожитку №6 по вулиці Коцюбинського в м.Рівне «Фортеця» про визнання рішень незаконними, зобов`язання вчинення дій звернувся ОСОБА_1 .

В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, письмових повідомленнях позивача про обставини справи, а також письмовій відповіді на відзив представника відповідача ВК РМР та запереченнях на пояснення третьої особи та просять суд визнати рішення міського голови ОСОБА_2 від 29.12.2020 р. за №1183-20, секретаря Рівненської ради Шекірзяна В.В. від 13.04.2021 р. за №011-30-21; 06.04.2021 р. за №121 та до заступника ЖКГ міськвиконкому Рівненської міської ради Дяка В.А. від 02.04.2021 р. №423-21 про відмову у переведенні нежитлового приміщення АДРЕСА_1 в житлове та надання його для проживання йому, ОСОБА_1 , за розглядом його заяв від 02.12.2020 р., 25.03.2021 р., 26.03.2021 р. незаконними; зобов`язати виконавчий комітет Рівненської міської ради прийняти рішення про приведення нежитлового приміщення АДРЕСА_1 у відповідність до Висновку судової будівельно-технічної експертизи за №50112/ФМ від 26.01.2015; визнати придатним для проживання в гуртожитку по АДРЕСА_2 (згідно технічного паспорту №47026) згідно Висновку судової будівельно-технічної експертизи за №50112-ФМ від 26.01.2015 р. та зобов`язати Рівненську міську раду прийняти рішення про переведення нежитлового приміщення АДРЕСА_1 у відповідність до Висновку судової будівельно-технічної експертизи за №50112/ФМ від 26.01.2015 р. та внести зміни в технічний паспорт на кімнату № НОМЕР_1 і перевести її в житлову і здійснити відповідну перереєстрацію; визнати за ним, ОСОБА_1 , право на проживання у житловому приміщенні №12 та зобов`язати виконавчий комітет Рівненської міської ради надати йому ордер на вселення в кімнату АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представник відповідача Рівненської міської ради заявлені позовні вимоги позивача не визнав та просить суд відмовити у їх задоволенні.

В судовому засіданні представник відповідача виконавчого комітету Рівненської міської ради заявлені позові вимоги позивача не визнала та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Об`єднання співвласників гуртожитку №6 по вулиці Коцюбинського в м.Рівне «Фортеця» не з`явився, однак подав до суду письмові пояснення у яких просив у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Заслухавши учасників судового процесу, свідків, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23 лютого 2006 рокупередбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: 1) верховенство права; 2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.2 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 .

Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засідання паспортом громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданим 21 травня 1996 року Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області у якому на аркуші 11 МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ міститься наступний запис: ПРОПИСАНИЙ АДРЕСА_3 , гурт. ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як пояснив в судовому засіданні позивач, у гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 він займає ліжкомісце в кімнаті № НОМЕР_2 площею 12,5 кв.м. Також, разом з ним, в зазначеній кімнаті, проживає ОСОБА_3 , тобто, з розрахунку 6 кв.м. на особу, що створює незручності та є значно меншим санітарних норм.

Відповідно до рішення Рівненської міської ради від 28 квітня 2011 року №510 гуртожиток за адресою АДРЕСА_3 був прийнятий у комунальну власність та розпочато процес приватизації житлових кімнат.

12 липня 2012 року відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців було зареєстровано Об`єднання співвласників гуртожитку №6 по вул.Коцюбинського в м.Рівне «Фортеця».

Відповідно до акту прийняття-передачі в управління (з балансу) від 25 вересня 2012 року гуртожиток передано в управління ОСГ «Фортеця», як цілісний майновий комплекс.

Спірне приміщення за №12, зазначене в технічному паспорті на будівлю, виданому КП РМБТІ визначене, як «Приміщення» підсобне, і відповідно до акту прийняття передачі об`єкта в управління з управління (з балансу), дане приміщення передане ОСТ «Фортеця» у складі допоміжних приміщень.

Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.6 ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Що стосується позовної вимоги позивача в частині визнання рішення міського голови ОСОБА_2 від 29.12.2020 за №1183-20, секретаря міської ради Шакирзяна В.В. від 13.04.2021 за №011-30-21, 06.04.2021 за №121 та заступника міського голови ОСОБА_4 від 02.04.2021 за №423-21 про відмову у переведенні нежитлового приміщення АДРЕСА_1 в житлове та надання його для проживання ОСОБА_1 , за розглядом його заяв від 02.12.2020, 25.03.2021, 26.03.2021 незаконними слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положеньчастин другої - п`ятої статті 13цього Кодексу.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Цій правовій нормі кореспондує в свою чергу, відповідна норма статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Зокрема, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», чітко визначає та розрізняє повноваження міського голови, секретаря міської ради, інших посадових осіб місцевого самоврядування та органів місцевого самоврядування.

Повноваження секретаря міської ради визначені ст.50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

В свою чергу, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», чітко визначає які акти чи які рішення приймає той чи інший орган чи посадова особа місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч.2 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Відповідно до ч.7 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Відповідно до ч.8 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідностіКонституціїабо законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позивачем обрано не належний спосіб захисту порушеного права, оскільки, як було встановлено в судовому засіданні, жодного рішення Рівненською міською радою чи виконавчим комітетом Рівненської міської ради з приводу даного спору прийнято не було, так само як і не було прийнято розпорядження міського голови.

Що стосується позовної вимоги позивача в частині зобов`язання Рівненської міської ради прийняти рішення про переведення нежитлового приміщення АДРЕСА_1 у відповідність до Висновку судової будівельно-технічної експертизи №50112/ФМ від 26.01.2015 та внести зміни в технічний паспорт на кімнату № НОМЕР_1 і перевести її в житлову і здійснити відповідну перереєстрацію слід зазначити наступне.

Як було зазначено вище, у відповідності до вимог ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи та посадові особи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Технічний паспорт єодним з тих документів що постійно застосовується при реєстрації, зміні прав власності на об`єкт нерухомості(будівлю,споруду,житловий будинок).Також вінявляється документом,що міститьу собіосновні характеристики,відомості,що характеризуютьоб`єкт нерухомостіта йогоскладові.

У разі проведення реконструкції квартири, будинку, комерційного приміщення, офісу, або іншого приміщення, обов`язково зазначаються види робіт, дата і наявність дозволу на ї проведення. Перед випуском технічного паспорту здійснюється технічна інвентаризація.

Кожний технічний паспорт підлягає обов`язковому внесенню в електронний реєстр. А зробити це можуть тільки уповноважені на це особи: фізична особа-підприємець, або компанія, в складі якої працює фахівець, який пройшов професійну атестацію і отримав кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність».; суб`єкти державної реєстрації прав під час надання послуги в сфері держреєстрації речових прав на нерухоме майно.

Правове регулювання цього питання здійснюється у відповідності до Постанови КМ України від 23 червня 2021 року №681 «Деякі питання забезпечення функціонування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва».

Крім того, суд вважає за необхідне додатково зазначити, що переведення нежитлових приміщень у житлові на законодавчому рівні не врегульовано, існує лише можливість переведення житлових у нежитлові. Що зазначено у ст.ст.8,8 Житлового кодексу України. Подальше використання нежитлових приміщень можливе лише у разі реконструкції гуртожитку за переплануванням та переобладнанням відповідно до вимог Державних будівельних норм.

Відповідно до статті 50 Житлового кодексу УРСР, жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним, згідно з умовами жданого населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Проектування гуртожитків та проведення їх реконструкції здійснюється у відповідності до Державних будівельних норм України (ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення»), затверджених наказом Держбуду України від 26.03.2019 №87.

Відповідно до ст.4 ЖК УРСР житловий фонд утворюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, нежитлові приміщення в житлових будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб, непромислового характеру не входять до житлового фонду.

Відповідно до пункту 3 постанови ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 №105 «Про порядок державного обліку житлового фонду» житлові будинки та жилі приміщення в інших будівля, призначені для постійного проживання громадян, а також для використання в установленому порядку як службових жилих приміщень підлягають державному обліку.

Житлові будинки та жилі приміщення в інших будівлях включаються до складу житлового фонду після прийняття їх в експлуатацію державною приймальною комісією, реєстрації і технічної інвентаризації.

Отже, механізмом, який може бути розглянутий при опрацюванні можливих шляхів переведення нежитлового будинку (приміщення) до категорії житлового це повторне прийняття завершеного будівництвом об`єкту в експлуатацію. Даний висновок був зроблений в ухвалі Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року.

Крім того, відповідно до висновку експерта №50112/1-ФМ наданого позивачем, приміщення №1, яке розташоване в гуртожитку на АДРЕСА_3 не відповідає санітарним і технічним вимогам, та не придатне для проживання. Вказаний висновок виготовлений у 2015 році, тобто понад дев`ять років тому.

Позивачем було долучено звернення Регіонального Фонду Державного майна по Рівненській області щодо внесення змін у технічну документацію щодо певних кімнат, однак, на підставі чого дані зміни здійснювались не відомо. Також, позивачем не було надано суду доказів того, що Рівненською міською радою здійснювалось переведення нежитлових кімнат у житлові.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності; видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій.

Відповідно до ст.42 ЖК УРСР жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до ст.43 ЖК УРСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Згідно даних відділу обліку і розподілу житла виконавчого комітету Рівненської міської ради ОСОБА_1 не перебуває на обліку потребуючих поліпшення житлових умов при виконавчому комітеті Рівненської міської ради. Тому, надання йому житлового приміщення та ордеру на вселення є неможливим.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні основних позовних вимог позивачу слід відмовити у зв`язку з тим, що позивачем було обрано не належний спосіб захисту порушеного права, тому не підлягають до задоволення і інші заявлені ним вимоги, які є похідними від тих, у задоволенні яких позивачу було відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,354

ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Об`єднання співвласників гуртожитку №6 по вулиці Коцюбинського в м.Рівне «Фортеця» про визнання рішень незаконними, зобов`язання вчинення дій відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_4

Відповідач: Рівненська міська рада, м.Рівне, вул.Соборна, 12-А

Відповідач: виконавчий комітет Рівненської міської ради, м.Рівне, вул.Соборна, 12-А

Третя особа: Об`єднання співвласників гуртожитку №6 по вулиці Коцюбинського в м.Рівне «Фортеця», м.Рівне, вул.Коцюбинського, 6

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов