Рішення
від 21.06.2024 по справі 906/65/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/65/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретаря судового засідання Круглецької А.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

прокурор: Тарасюк В.С. - службове посвідчення №071188 від 01.03.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Звягельського району Житомирської області

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Киянське"

про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Процесуальні дії по справі.

Керівник Звягельської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Звягельського району Житомирської області про витребування з незаконного володіння Пиватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Киянське" у власність Барашівської сільської ради Звягельського району Житомирської області земельні ділянки:

- кадастровий номер 1821782700:05:000:0035, площею 12,0223 га;

- кадастровий номер 1821782700:01:000:0483, площею 1,2698 га;

- кадастровий номер 1821782700:01:000:0479, площею 5,7076 га;

- кадастровий номер 1821782700:01:000:0480, площею 1,5613 га;

- кадастровий номер 1821782700:03:000:0413, площею 2,6217 га;

- кадастровий номер 1821782700:03:000:0410, площею 1,6996 га;

- кадастровий номер 1821782700:03:000:0409, площею 3,9384 га;

- кадастровий номер 1821782700:01:000:0481, площею 2,9854 га;

- кадастровий номер 1821782700:05:000:0034, площею 5,6047 га;

- кадастровий номер 1821782700:05:000:0033, площею 7,4671 га;

- кадастровий номер 1821782700:03:000:0411, площею 1,7598 га;

- кадастровий номер 1821782700:01:000:0482, площею 1,4892 га;

- кадастровий номер 1821782700:01:000:0478, площею 3,6524 га;

- кадастровий номер 1821782700:05:000:0032, площею 3,1140 га;

- кадастровий номер 1821782700:03:000:0406, площею 1,1333 га;

- кадастровий номер 1821782700:03:000:0407, площею 1,5821 га;

- кадастровий номер 1821782700:01:000:0485, площею 0,9135 га;

- кадастровий номер 1821782700:03:000:0415, площею 2,0008 га;

- кадастровий номер 1821782700:03:000:0414, площею 3,0533 га;

- кадастровий номер 1821782700:03:000:0416, площею 3,5607 га;

- кадастровий номер 1821782700:03:000:0418, площею 3,4957 га;

- кадастровий номер 1821782700:01:000:0489, площею 17,9517 га;

- кадастровий номер 1821782700:05:000:0039, площею 17,7278 га.

Ухвалою від 12.01.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

Ухвалою від 06.03.2024 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 08.04.2024; роз`яснено відповідачу право на подачу заперечень на відповідь на відзив.

Ухвалою від 08.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/65/24 до судового розгляду по суті на 13.05.2024.

Ухвалою від 13.05.2024 суд відклав розгляд справи по суті на 21.06.2024 о 12:00.

21.06.2024 на електронну пошту суду представник відповідача - Кобилянський В.А. надіслав клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу. До клопотання додано копію медичного висновку про тимчасову непрацездатність (а.с. 39-40 т.2).

Прокурор у засіданні суду заперечувала проти задоволення заявленого представником відповідача ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та оглянувши наявні у матеріалах справи документи, суд враховує, що частиною 3 статті 56 ГПК України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Отже, наведене положення законодавства передбачає можливість здійснення процесуального представництва юридичною особою, як в порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст.58 ГПК України).

Слід також зазначити, що ГПК не обмежує кількості представників, яких може призначити одна юридична особа.

У матеріалах справи наявний ордер на надання правничої допомоги АА№1399356 від 29.01.2024 на представництво інтересів Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Киянське" адвокатом Кобилянським В.А. (а.с.226 т.1)

Також в матеріалах справи наявна довіреність від 05.06.2024 на ім`я Позняк І.С. на представництво інтересів підприємства (а.с. 37 т. 2).

14.06.2024 ОСОБА_2 через підсистему "Електронний суд" направила заяву про ознайомлення з матеріалами справи №906/65/24 у електронному вигляді, яку суд задовольнив (а.с. 36 т.2).

Отже суд констатує, що ПОСП "Киянське" не було позбавлене права направити в дане судове засідання Позняк І.С., яка уповноважена діяти від імені відповідача та яка є адвокатом, згідно інформації з Єдиного реєстру адвокатів, а також в судове засідання міг з`явитись безпосередньо керівник відповідача. Доказів неможливості взяти участь в судовому засіданні 21.06.2024 зазначеними особами матеріали справи не містять і до клопотання адвоката Кобилянського В.А. такі докази не додано.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

В судове засідання 21.06.2024 явка представників сторін обов`язковою не визнавалась і нез`явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає не перешкоджає розгляду справи. При цьому суд врахував, що у матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, в якому представник ПОСП "Киянське" виклав заперечення щодо наведених у позовній заяві обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується. У судовому засіданні 13.05.2024 суд заслухав вступне слово представника підприємства, що відображено у протоколі судового засідання (а.с.29 т.2).

За вказаного, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника ПОСП "Киянське" - Кобилянського В.А. про відкладення розгляду справи, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 21.06.2024 суд дослідив матеріали справи та заслухав заключне слово прокурора.

21.06.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Стислий виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Киянської сільської ради народних депутатів від 28.09.1995 №9 передано у колективну власність Приватно-колективному сільськогосподарському підприємству "Авангард" земельні ділянки для сільськогосподарського використання загальною площею 2 198,9 га, у тому числі 298,5 га загального користування. На підставі вказаного рішення ПКСП "Авангард" отримало державний акт на право колективної власності на землю серії ЖТ №14-14.0028, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №28. Загальними зборами працівників ПКСП "Авангард" с. Киянка від 12.01.2000, яке оформлене протоколом №1, вирішено змінити форму господарювання на Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Киянське". 11.03.2000 Ємільчинська районна державна адміністрація зареєструвала Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Киянське". Згодом Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Киянське" здійснило реєстрацію права приватної власності на вказані земельні ділянки на підставі державного акта на право колективної власності на землю серії ЖТ №14-14.0028, виданого Киянською сільською радою Приватно-колективному сільськогосподарському підприємству "Авангард". Як стверджує прокурор, реєстрація та набуття права приватної власності ПОСП "Киянське" на земельні ділянки є незаконною, оскільки землі на території Киянської сільської ради, які передавались відповідно до державного акта серії ЖТ 14-14.0028 на право колективної власності на землю ПКСП "Авангард" та підлягали паюванню, відповідно до проектно-технічної документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі власникам сертифікатів реформованого КСП, розпайовані у 2005 році між членами колективного сільськогосподарського підприємства. На землі, які не підлягали паюванню, право колективної власності припинено. Такі землі передано до земель запасу Киянської сільської ради. Киянська сільська рада припинила існування 23.12.2016 через об`єднання до складу Барашівської сільської територіальної громади Житомирської області. Будь-які рішення про передачу в приватну власність ПОСП "Киянське" спірних земельних ділянок не приймалося. Законодавство України не містило і не містить положень, якими передбачалося б автоматичне набуття права приватної власності на земельні ділянки, які перебували у колективній власності.

Заперечуючи проти позову, представник ПОСП "Киянське" у відзиві на позовну заяву (а.с.216-225 т.1) зазначив, що при перетворенні КСП кількість учасників нової юридичної особи, могла бути меншою ніж кількість членів КСП, навіть (у випадку реорганізації КСП у приватне підприємство) дорівнювало одиниці. Право на участь в управлінні юридичної особи не порушується, оскільки члени КСП добровільно і самостійно прийняли рішення про реформування КСП зі зміною його організаційно-правової форми та зміною кількості учасників. У кожного з них залишилося право на земельну частку (пай). (Не) участь в підприємстві, створеному внаслідок перереєстрації (перетворення) КСП не впливає на це право. Права членів КСП на майно також не порушені, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Припинення членства в КСП не впливає на обсяг цих прав. Відповідно до відомостей, яке надало Головне управління статистики у Житомирській області 06.10.2021 № 03.5-08/421-21, Колгосп "Авангард" (код 01528915), згідно з рішенням Ємільчинської районної державної адміністрації від 24.03.1992 №67 перереєстровано у Приватно-колективне сільськогосподарське підприємство "Авангард", а рішенням від 11.03.2000 - у Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Киянське" (код 01528915). Якщо ПКСГП "Киянське" було ліквідовано, то була б створена відповідна комісія та документи, передбачені для процесу ліквідації. Як стверджує представник відповідача, ПКСГП "Киянське" реорганізовано шляхом перетворення, на підтвердження чого зберігся ідентифікаційний код. Відповідно до норм Законів України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", "Про підприємства в Україні", до перетвореного підприємства перейшли всі права та обов`язки, у тому числі і право на землю згідно з державним актом. Крім того, відповідач не погоджується з твердженнями позивача про те, що законодавством України, чинним на момент реєстрації ПКСГП "Киянське" та на даний час, не передбачається автоматичного набуття приватної власності на земельні ділянки, які перебуваю у колективній власності, оскільки позивач залишає поза увагою те, що колективна власність на землю є різновидом приватної власності. Це випливає того, що на момент зміни організаційно-правової форми ПКСП відносини власності регулювалися ЦК Української PCP та Законом України "Про власність". Згідно зі ст. 11 Закону України "Про власність", суб`єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, громадяни інших радянських республік, іноземні громадяни та особи без громадянства. Тобто приватна власність розглядалася виключно як власність фізичних осіб. В той же час суб`єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об`єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об`єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами (ст.21 Закону України "Про власність"). Тобто власність юридичних осіб приватного права розглядалася як колективна. Тому цілком нормальним був перехід права колективної власності (на тому самому титулі) до правонаступника КСП. А потім (з набранням чинності ЦК України) власність юридичних осіб приватного права стала розглядатися як приватна вже в силу закону. На переконання ПОСП "Киянське", прокуратура не надала докази припинення права власності на землю, визначених ст. 140, 142 ЗК України, зокрема заяву про відмову від земельної ділянки та нотаріально засвідчену угоду про передачу права власності на користь органу місцевого самоврядування.

У відповіді на відзив прокурора вказано (а.с. 248-258 т.1), що на час реєстрації ПОСП законодавство не передбачало норм, що при перетворенні КСП кількість учасників нової юридичної особи могла б бути меншою, ніж кількість членів КСП, чи навіть дорівнювати одиниці. У статуті ПОСП "Киянське" 2000 року неодноразово закріплено положення про те, що всі землі, крім власних земель та майна засновника, передані підприємству в строкове платне договірне користування, тому відповідач не мав права реєструвати такі землі в свою приватну власністю. До статутного фонду ПОСП "Киянське" не увійшли та не могли увійти земельні ділянки, приватними власниками яких стали інші колишні члени колективного сільськогосподарського підприємства, а також землі, які підлягали розпаюванню та розподілу, та передані до земель запасу. Згідно з позицією прокуратури, посилання представника відповідача на ст. 140, 142 Земельного кодексу України є безпідставним, з огляду на те, що землі передані у колективну власність членам ПКСП ніколи не переходили у приватну власність ПСП, а після розпаювання у КСП не залишилося жодних земель.

У запереченнях у відповідь на відзив наголошено, що орган прокуратури не надав доказів припинення ПКСП "Авангард" та що його ідентифікаційний код виключено з державного реєстру без правонаступництва. Процедура "паювання земель" не має наслідком припинення права колективної власності, а лише визначає розмір земельної частки (паю) кожному члену КСП. На переконання представника відповідача, до ПОСП "Киянське" перейшли всі права та обов`язки ПКСП "Авангард" в силу закону(а.с.260-264 т.1).

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Киянської сільської ради народних депутатів від 28.09.1995 №9 передано у колективну власність приватно-колективному сільськогосподарському підприємству "Авангард" земельні ділянки для сільськогосподарського використання загальною площею 2198,9 га, у тому числі 298,5 га земель загального користування (а.с. 26 т. 1).

На підставі вказаного рішення ПКСП "Авангард" отримало державний акт на право колективної власності на землю серії ЖТ №14-14.0028, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №28 (а.с.27-29 т.1).

11.03.2000 Ємільчинська районна державна адміністрація зареєструвала Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Киянське", а також затвердила статут підприємства.

Пунктом 1.1. статуту ПОСП "Киянське" визначено, що приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Киянське" (надалі - підприємство) засноване за рішенням засновника, створене на базі власних землі і майна засновника підприємства та орендованих майна і землі в громадян України для виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва.

Пунктами 2.1. статуту передбачено, що засновником підприємства є громадянин України ОСОБА_3 .

Пунктом 4.4. статуту передбачено, що підприємство є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства "Авангард" Ємільчинського району Житомирської області.

Відповідно до п. 4.5. статуту майно підприємства складають основні фонди, обігові кошти та інші цінності, вартість яких відображена в балансі.

Пунктом 4.6. статуту передбачено, що підприємство є власником:

- майна, земельних угідь, коштів, майнових та інших прав, переданих йому засновником;

- майна, земельних угідь, коштів, одержаних в результаті її фінансово- господарської діяльності;

- інших майна, коштів та прав, набутих на підставах не заборонених чинним законодавством.

Підприємство здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном у відповідності з метою своєї діяльності.

Пунктом 4.7. статуту визначено, що майно і землі, передані в оренду підприємству при реструктуризації КСП бувшими його членами знаходяться у строковому договірному платному сільськогосподарському користуванні і володінні.

Пунктом 5.2. статуту передбачено, що статутний фонд формується за рахунок разової передачі засновником землі і коштів, що є його власністю.

Питанням щодо використання земельних ділянок та інших природних ресурсів агрофірмою присвячений розділ 6 статуту.

Так, пунктом 6.1. статуту визначено, що підприємство в процесі своєї діяльності у відповідності до чинного законодавства використовує земельні угіддя, передані йому засновником і орендовані землі членів реструктуризованого колективного сільськогосподарського підприємства та інших громадян України.

Пунктом 6.2. статуту визначено, що засновник передає підприємству земельні угіддя на умовах безстрокового платного користування, а члени КСП свої паї - на умовах оренди.

Пунктом 6.3. передбачено, що документами на право використання землі в агрофірмі є земельні сертифікати, державні акти на право приватної власності на землю, а також договори оренди землі, оформлені місцевими радами народних депутатів у встановленому чинним законодавством порядку.

Розпорядженням голови Ємільчинської районної державної адміністрації від 19.04.2004 №130 надано дозвіл науково-впроваджувальній фірмі "Нові технології" на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), в тому числі ПКСП "Авангард". Кількість осіб, які набули право на земельну частку (пай) становить 309 чоловік (а.с. 83, 84 т.1).

Згідно з актом обстеження земельних угідь ПКСП "Авангард", земельні ділянки загальною площею 797,73 га, з них: в чагарники 761,73 га та болота 36,0 га, рекомендовано перевести до земель запасу, вилучити з розпаювання малопродуктивні ґрунти на площі 19,74 га, в тому числі ріллі 13,8 га, сіножатей 5,94 га, та раніше надані земельні ділянки в приватну власність на площі 10,75 га, в тому числі ріллі 9,23 га, сіножатей 1,52 га. Загальна площа земель, яка залишилася до розподілу на частки (паї), становить 1 091,75 га: рілля 824,20 га, сіножаті 249,65 га, пасовища 17,90 га (а.с. 42 на звороті т. 1).

Відповідно до протоколу зборів уповноважених власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого КСП "Авангард" Киянської сільської ради від 01.10.2004, вирішено, що землі сільськогосподарського призначення, які заросли чагарниками і заболотилися, загальною площею 797,90га та 19,74 га малопродуктивних земель передати до земель запасу сільської ради; затверджено акт обстеження земельних угідь реформованого КСП "Авангард"; узгоджено кінцеву експлікацію сільськогосподарських угідь, які підлягають розпаюванню (а.с.33 т.1).

Рішенням Киянської сільської ради від 11.10.2004 затверджено рішення зборів уповноважених власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого КСП "Авангард" Киянської сільської ради від 01.10.2004, акт обстеження та експлікація земель колективної власності реформованого ПКСП "Авангард"; погоджено список власників земельних часток (паїв) ПКСП "Авангард" в кількості 311 осіб; погоджено передачу 214,63 га сіножатей, 487,47 га ріллі, 95,8 га пасовищ до земель запасу сільської ради як непридатні для сільськогосподарського виробництва; крім того, передано до земель запасу 19,74 га малопродуктивних земель (а.с.40 т.1).

Згідно з пояснювальною запискою, яка міститься у технічній документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам власникам сертифікатів на земельну ділянку (пай) із земель колишньої колективної власності формованого КСП "Авангард" Киянської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області (а.с. 32 т.1), схемою поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) реформованого ПКСП "Авангард" до розпаювання приймалась загальна площа угідь - 1 900,4 га, в тому числі: ріллі - 1 320,9 га; сіножатей - 465,8 га, пасовища - 113,7 га. У акті обстеження земельних угідь даного господарства рекомендовано вилучити з розпаювання угіддя на загальній площі 797,90 га: ріллі - 487,47 га, пасовищ - 95,80 га, сіножатей - 214,63 га; як такі, що не використовуються в сільськогосподарському виробництві та класифікувати їх як чагарники - 761,90 га, болота - 36,00 га. Вилучена з сільськогосподарських угідь площа 4,55 га під проектування під`їзних шляхів: з ріллі - 3,07 га; з пасовищ - 0,10 га; з сіножать - 1,38 га. Раніше видані земельні ділянки в приватну власність на площі 10,75 га, (на ріллі - 9,23 га, на сіножатях - 1,52 га). При розробці проекту землеустрою вилучені з розпаювання малопродуктивні ґрунти на площі - 19,74 га (з ріллі - 13,80 га, з сіножать - 5,94 га).

До розрахунку при розробці проекту землеустрою прийняті такі площі;

рілля - 1 320,9 га - 487,47 га - 3,07 га - 9,23 та - 13,80 га = 807,33 га

пасовища - 113,7 га - 95,80 га - 0,10 га = 17,80 га;

сіножаті - 465,8 га - 214,63 га - 1,38 га - 1,52 га - 5,94 га = 242,33 га.

Всього площа сільськогосподарських угідь становить 1 067,46 га.

Перерахування вартості та розміру земельних часток (паїв) проведені на 311 власників сертифікатів, згідно з уточнених списків.

Відповідно до протоколу зборів уповноважених власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого ПКСП "Авангард" Киянської сільської ради від 16.02.2005, вирішено затвердити проект землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) реформованого ПКСП "Авангард" Киянської сільської ради, яким передбачено площу сільськогосподарських угідь, що підлягає розпаюванню у розмірі 1 067,46 га, у тому числі рілля - 807,33 га, кормові угіддя - 260,13 га. До земель загального користування передано для під`їзних доріг 19,74 га. Кількість громадян, на які розподілені землі колективної власності, становить 311 (а.с. 39 т.1).

Розпорядженням Ємільчинської районної державної адміністрації від 27.09.2005 №340 погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого ПКСП "Авангард" Киянської сільської ради (а.с. 39 на звороті т. 1), згідно якого площа сільськогосподарських угідь, що підлягає розпаюванню, становить 1 067,46 га. Пунктом 3 вказаного розпорядження припинено право колективної власності земельними ділянками загальною площею 817,47 га, які передано до земель запасу Киянської сільської ради; передано до земель загального користування 4,55 га запроектованих під`їзних доріг (шляхів).

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Киянське" зареєстровано право власності на земельні ділянки: кадастровий номер 1821782700:05:000:0035, площею 12,0223 га; кадастровий номер 1821782700:01:000:0483, площею 1,2698 га; кадастровий номер 1821782700:01:000:0479, площею 5,7076 га; кадастровий номер 1821782700:01:000:0480, площею 1,5613 га; кадастровий номер 1821782700:03:000:0413, площею 2,6217 га; кадастровий номер 1821782700:03:000:0410, площею 1,6996 га; кадастровий номер 1821782700:03:000:0409, площею 3,9384 га; кадастровий номер 1821782700:01:000:0481, площею 2,9854 га; кадастровий номер 1821782700:05:000:0034, площею 5,6047 га; кадастровий номер 1821782700:05:000:0033, площею 7,4671 га; кадастровий номер 1821782700:03:000:0411, площею 1,7598 га; кадастровий номер 1821782700:01:000:0482, площею 1,4892 га; кадастровий номер 1821782700:01:000:0478, площею 3,6524 га; кадастровий номер 1821782700:05:000:0032, площею 3,1140 га; кадастровий номер 1821782700:03:000:0406, площею 1,1333 га; кадастровий номер 1821782700:03:000:0407, площею 1,5821 га; кадастровий номер 1821782700:01:000:0485, площею 0,9135 га; кадастровий номер 1821782700:03:000:0415, площею 2,0008 га; кадастровий номер 1821782700:03:000:0414, площею 3,0533 га; кадастровий номер 1821782700:03:000:0416, площею 3,5607 га; кадастровий номер 1821782700:03:000:0418, площею 3,4957 га; кадастровий номер 1821782700:01:000:0489, площею 17,9517 га; кадастровий номер 1821782700:05:000:0039, площею 17,7278 га (а.с. 122-144 т.1).

Підставою державної реєстрації є державний акт на право колективної власності на землю, серія та номер: ЖТ №14-14.0028, виданий 27.12.1995, видавник: Киянська сільська рада народних депутатів Ємільчинського району Житомирської області (а.с. 27-30 т.1), довідка №03.5-08/421-21 від 06.10.2021 (а.с. 228 т.1).

Відповідно до позовних вимог, набуття права приватної власності на вказані земельні ділянки ПОСП "Киянське" є незаконними, оскільки державний акт на право колективної власності на землю серія та номер: ЖТ №14-14.0028 виданий ПКСП "Авангард" та посвідчує право колективної власності членів колективного сільськогосподарського підприємства.

Висновки щодо обґрунтувань підстав звернення прокуратури з позовом у справі.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Передумовою участі органів та осіб у господарському процесі є набуття ними процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 37).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом juranovitcuria ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 69).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виснувала про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Отже, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом, як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Інакше кажучи, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює (пункт 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18).

У позовній заяві прокурор вказав, що набуття ПОСП "Киянське" права приватної власності на земельні ділянки грубо порушило майнові права Барашівської територіальної громади (за якою спірні земельні ділянки закріплені на підставі закону) в особі Барашівської сільської ради.

Звягельська окружна прокуратура листом №54-84-2877вих23 від 19.06.2023 повідомила Барашівську сільську раду про виявлений факт неправомірного набуття права власності ПОСП "Киянське" на земельні ділянки та наявність підстав для вжиття селищною радою заходів до поновлення інтересів територіальної громади (а.с. 193-195 т.1).

Барашівська сільська рада у листі №144 від 20.06.2023 зазначила, що у сільській раді наявна вакантна посада юриста, а тому не заперечує щодо вживання прокуратурою заходів представницького характеру для пред`явлення позову в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради (а.с.196 т.1)

Суд враховує, що зі створенням Барашівської територіальної громади, в яку об`єдналися громади населених пунктів, серед яких Киянська сільська рада, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №711-р від 12.06.2020 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/711-2020-р), до Барашівської територіальної громади перейшли всі права та обов`язки на спірні земельні ділянки. Розпоряджатися землями комунальної власності відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України має право орган місцевого самоврядування - Барашівська сільська рада.

З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та дотримався порядку звернення, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та, оскільки Барашівська сільська рада, будучи обізнаною з виявленими порушеннями, не вжила жодних заходів щодо їх усунення, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі.

Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Частинами 1 і 4 ст.41 Конституції України, зокрема, встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами ст.ст.317, 319, 321 ЦК України, згідно з якими власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Приписами ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Частиною 2 ст.152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.

Стаття 387 ЦК України встановлює, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно зі ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

З змістом вказаних норм, власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник, а відповідачем має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Також суд бере до уваги те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у п.89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог ст.388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №911/3749/17, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 21.11.2018 у справі №444/1786/15).

Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Верховний Суд також виклав правову позицiю про те, що для задоволення чи вiдмови у позові про витребування майна з чужого незаконного володіння, в першу чергу, необхідно встановити наявність чи вiдсутнiсть правових підстав для набуття права власностi на спірну земельну дiлянку у першого власника, а не наявність чи вiдсутнiсть скасування реєстрації права на земельну дiлянку (постанова колегiї суддів Касацiйного господарського суду Верховного Суду вiд 09.07.2018 у справі №910/3513/17).

За твердженнями представника відповідача, ПОСП "Киянське" є правонаступником реорганізованого ПКСП "Авангард", тому до нього перейшли усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства, зокрема, право власності на спірні земельні ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-XII (в редакції від 22.06.1993, чинній на час видачі ПКСП "Авангард" державного акта на право колективної власності на землю серії ЖТ 14-14.0028 від 27.12.1995), власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-XII (в редакції від 22.06.1993, чинній на час видачі ПКСП "Авангард" державного акта на право колективної власності на землю серії ЖТ 14-14.0028 від 27.12.1995), земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю визначалися колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників (ч. 3 ст. 5 ЗК України).

Стаття 6 цього ЗК України визначала право приватної власності на землю лише громадян.

Згідно з ч.1 ст.60 ЗК України №561-XII, колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Підприємство є юридичною особою, має розрахунковий та інші рахунки в установах банку і печатку із своїм найменуванням. Підприємства можуть на добровільних засадах об`єднуватися в спілки (об`єднання), бути засновниками акціонерних товариств, які діють на основі своїх статутів (ст.1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції, чинній від 21.01.1994).

Відповідно до ст.7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Положення ч. 2, 3 ст.8 цього Закону встановлюють, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

Статтею 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" унормовано, що земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства (ч. 4 ст. 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство").

З огляду на викладені норми права, можна дійти висновку, що хоча колективне сільськогосподарське підприємство і визначалося як суб`єкт права власності, за яким може бути зареєстровано майно, у тому числі шляхом отримання державного акта на землю, однак власниками, яким належить це майно, є його члени, а розпорядження таким майном здійснюють загальні збори членів підприємства. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №906/987/21.

Згідно з п.1 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ № 720/95), сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств підлягають паюванню.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу № 720/95).

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (пункти 5, 6 Указу № 720/95).

За вказаного, паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується із змістом пункту 8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Як передбачено ст. 1 цього Закону України № 899-IV (в редакції від 05.06.2003) право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї (ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Згідно з ч.4 ст.7 Законом України № 899-IV, із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку; землі під полезахисними лісовими смугами; землі під водними об`єктами; землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності; землі під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна; землі, які передаються до запасу та резервного фонду; інші землі несільськогосподарського призначення.

У ст. 13 Закону України № 899-IV зазначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" постановлено Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом, зокрема:

- забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних борів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями;

- сприяння керівникам і спеціалістам колективних сільськогосподарських підприємств, що реформуються, у реорганізації зазначених підприємств і створенні на їх базі приватних формувань;

- запровадження обов`язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах.

Отже, землі колишнього ПКСП "Авангард" підлягли розпаюванню між його членами та могли бути передані лише в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

01.01.2019 набрав чинності Закон України № 2498-VIII від 10.07.2018 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 21. Цим пунктом передбачено, що з дня набрання чинності Законом № 2498-VIII від 10.07.2018 землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу цього Закону переходять до комунальної власності.

За ч.1 ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції, чинній від 01.01.2019), нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Крім того, Законом України № 2498-VIII доповнено Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" статтею 14-1.

Відповідно до положень ст.14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 01.01.2019 не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані (абзац 7 ст.14-1 цього Закону).

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом (абзац 8 ст.14-1 цього Закону).

До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки (абзац 14 ст.14-1 цього Закону).

Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року (абзац 16 ст.14-1 цього Закону).

У разі якщо до 1 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб`єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним (абзац 17 ст.14-1 цього Закону).

За вказаного, земельні ділянки колективних сільськогосподарських підприємств у випадку припинення колективного сільськогосподарського підприємства вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані та підлягають державній реєстрації за територіальними громадами на праві комунальної власності на підставі Закону України № 2498-VIII від 10.07.2018 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні".

Якщо до 01.01.2019 не прийнято рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, яке не було припинено як юридична особа, та за умови не передання земель в приватну власність, то до 01.01.2025 має бути здійснений розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок.

Згідно зі ст.37 Цивільного кодексу УРСР (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Відповідно до ч. 1, 4, 7 ст.34 Закону України "Про підприємства в Україні" (у редакції, чинній до 01.01.2004), ліквідація та реорганізація яких (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з Державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду; при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства (ч. 1, 6 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" ).

Верховний Суд у п. 6.19 постанови від 19.07.2023 у справі №906/987/21 дійшов висновку, що відповідно до ст.37 ЦК УРСР, ст.31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформлюється передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення.

У постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №925/461/21 зроблено висновок про те, що автоматичного переходу об`єктів права колективної власності у приватну власність у зв`язку зі змінами законодавства, якими визначено інші форми власності, ніж ті, що існували раніше, відповідне законодавство не передбачало; у контексті зазначеного необхідно враховувати правовий режим права колективної власності та права приватної власності, які є різними з огляду, зокрема на те, що майно у колективному підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам і право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства (ст.7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"), натомість право приватної власності, в цьому випадку юридичної особи здійснюється такою особою за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та на власний розсуд (ст.316-319 ЦК України (подібні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 20.12.2022 у справі №924/250/19).

Згідно з випискою загальних зборів Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства "Авангард", яка міститься у реєстраційній справі Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Киянське" (протокол №1 від 12.01.2000), вирішено вибрати форму господарювання Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Киянське", а лідером обрати - ОСОБА_3 (а.с.67 т.1).

ОСОБА_3 мав право на отримання державного акта на право власності на земельну частку /пай/ реформованого ПКСП "Авангард" (у списку №178, а.с. 40-41 т.1).

У пунктах п. 2.1., 2.2. статуту ПОСП "Киянське" у редакції 2000 року зазначено, що засновником підприємства є громадянин України ОСОБА_3 . Засновник одноособово здійснює право власності на майно та інші активи підприємства, у тому числі через призначених осіб.

Відповідно до п. 4.4. цього статуту, підприємство є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства "Авангард" Ємільчинського району Житомирської області.

За п. 6.2. статуту, засновник передає підприємству земельні угіддя на умовах безоплатного користування, а члени КСП свої земельні паї - на умовах оренди.

Згідно з довідкою, виданою засновником ПОСП "Киянське", статутний фонд підприємства сформований майном (а.с.66 на звороті т. 1).

Відповідно до п. 10.3. статуту Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства "Авангард", у разі злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення підприємства до новостворених підприємств, господарств і об`єднань переходять усі його майнові права та обов`язки згідно відповідних актів, рішень власників та балансів (а.с. 68-71 т.1).

За вказаного, засновником (учасником) ПОСП "Киянське" є одна особа, у той час, коли, згідно з протоколу зборів власників земельних часток (паїв) реформованого ПКСП "Авангард", членами КСП було 311 осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію ПКСП "Авангард" шляхом перетворення в іншу юридичну особу його колишні члени автоматично повинні стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

З викладеного вбачається, що перетворення ПКСП "Авангард" у ПОСП "Киянське" не відбулося, оскільки склад засновників (учасникiв) вказаних суб`єктів не співпадає, члени колективного сільськогосподарського підприємства не стали автоматично членами приватного підприємства. Отже, ПОСП "Киянське" є новоствореною юридичною особою.

Крім того, у матеріалах справи немає розподільчого балансу, а також відповідних актів, рішень власників, відповідно до п. 10.3. статуту Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства "Авангард", з яких можливо було б встановити, які частки могли перейти до новоствореного підприємства, враховуючи зменшення кількісного складу вказаних суб`єктів з невідомих причин, а тому суд вважає недоведеним той факт, що спірні земельні ділянки могли перейти у власність ПОСП "Киянське".

Суд зауважує, що у відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що у разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Відповідно до п.15 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №118 (у редакції від 25.08.1998), у разі включення суб`єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому присвоюються ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Суб`єктам підприємницької діяльності ідентифікаційний код присвоюється органами державної реєстрації під час реєстрації. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування. У разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Отже, відповідно до наведених норм, ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва (такий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19).

За вказаного, реорганізація ПКСП "Авангард" шляхом перетворення у ПОСП "Киянське" не відбувалась.

Суд також вказує, що навіть при наявності записів в статутах підприємств про те, що ПКСП "Авангард" є правонаступником ПОСП "Киянське"також не може вважатись законною підставою для виникнення правонаступництва та не може бути підставою для реєстрації права приватної власності на спірні земельні ділянки, що були частиною земель, які згідно державного акту належали на праві колективної власності на землю членам ПКСП "Авангард". Статут підприємства є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою для правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону. Вказана позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.

Крiм того, до розпаювання прийнято загальну площу сiльськогосподарських угідь реформованого ПКСП "Авангард" 1900,4 га (2 198,9 га - 298,5 га землі загального користування, визначені рішенням Киянської сільської ради №9 від 28.09.1995). Із земель, переданих у колективну власність, вилучено земельні ділянки площею: 797,90 га (як такі, що не використовуються у с/г виробництві), 4,55 га (під проектування під`їзних шляхів), 19,74 га (малопродуктивні землі) та передано їх до земель запасу Киянської сільської ради. Ділянки ріллі площею 10,75 га - раніше надані паї. Отже, розпайованими між 311 особами є сiльськогосподарські угіддя площею 1 067,46 га (1 900,4 - 797,90 - 4,55 - 10,75).

Земельнi дiлянки, які переданi власниками до земель запасу Киянської сільської ради (правонаступником якої є Барашівська сільська рада), та землі загального користування (298,5 га землі загального користування, визначені рішенням Киянської сільської ради №9 від 28.09.1995), паюванню та розподілу не підлягали, у колективній власностi не залишалися, вiдповiдно на вказані земельні дiлянки не могло бути зареєстровано право приватної власностi на підставі державного акта на право колективної власностi на землю.

Враховуючи викладене, у суду немає підстав вважати, що після розпаювання земель до ПОСП "Киянське" перейшло право власності на земельні ділянки, які набуло ПКСП "Авангард" за державним актом на право колективної власності на землю серія ЖТ 14-14.0028.

При цьому суд зазначає, що реєстрація за ПОСП "Киянське" приватної форми власності на землю в результаті реформування КСП не передбачена нормами законодавства. Також не передбачено реєстрацію приватної форми власності на землю на підставі державного акта на право колективної власності на землю, що підтверджує неправомірність вчинення відповідачем зазначених дій.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що ПОСП "Киянське" неправомірно зареєструвало право приватної власностi на cпipнi земельнi дiлянки, що призвело до порушення інтересів держави в особі територіальної громади.

Суд вказує, що витребування спірних земельних ділянок, які незаконно вибули з комунальної власності спрямоване на досягнення легітимної мети захисту "суспільного інтересу", який полягає у відновленні законності, та у поверненні у власність територіальної громади комунального майна - земельних ділянок, яке відповідно до Конституції України належить народу та щодо яких законами України встановлено спеціальний режим набуття у власність, що не є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, та не покладає на відповідачів надмірний індивідуальний тягар, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття земельних ділянок із комунальної власності, недоведеність факту правомірного набуття відповідачами права власності на земельні ділянки.

З огляду на викладене, позовні вимоги про витребування спірних земельних ділянок не порушують §1 ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, через дотримання принципу законності втручання у право власності, відповідності такого втручання суспільному інтересу, його пропорційності.

За викладеного, вимоги прокурора про витребування земельних ділянок згідно переліку у прохальній частині позовної заяви на підставі статей 387, 388 ЦК України суд вважає обґрунтованими, відповідно, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.1ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві вказано, що ціна позову становить 711 109,52 грн, яка розрахована на підставі витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок (а.с. 170-192 т.1).

З урахуванням вимог ст. 4 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову.

Судовий збір, який підлягає сплаті, становить 10 666,64 грн (711 109,52 х 1,5%).

У матеріалах справи наявна копія платіжної інструкції №2311 від 12.10.2023 про сплату Житомирською обласною прокуратурою 148 820,93 грн судового збору (а.с.205 т. 1).

Пунктом 2 частини 1статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову в повному обсязі, судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок коштів відповідача на користь Житомирської обласної прокуратури у розмірі 10666,64 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати з незаконного володіння Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Киянське" (11256, Житомирська обл., Звягельський р-н, село Киянка, Барашівська ТГ, код ЄДРПОУ 01528915) у власність Барашівської сільської ради Звягельського району Житомирської області (11255, Житомирська область, Звягельський район, село Бараші, вулиця Героїв Майдану, будинок 10, код ЄДРПОУ 04347628) земельні ділянки: