Ухвала

від 27.06.2024 по справі 355/253/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №355/253/22

Апеляційне провадження №22-ц/824/10704/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 04 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову зазначив, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис № 255091 від 30.06.2021 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість в розмірі 20 725,20 грн. Стягнення заборгованості проводилось за період з 29.09.2019 року по 25.06.2021 року. 13.01.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Валявським Олександром Анатолійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1, винесено постанову від 13.01.2022 року про арешт коштів боржника та 14.01.2022 року винесено постанову про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. В матеріалах справи міститься копія кредитного договору №8214439 від 05.02.2019, укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 , на підставі якого вчинено оскаржуваний виконавчий напис. Відповідно до п. 1.2. вказаного Кредитного договору позивачу надавався кредит у розмірі 4 800,00 грн. Відповідно до п. 1.3. та 1.4. Кредитного договору кредит надається строком на 14 днів, з 05.02.2019 року по 19.02.2019 року. Вказаний Кредитний договір не містить підписів сторін та укладений в електронній формі, про що зазначено в п. 6.1. Кредитного договору. З цього приводу позивач зазначає, що будь-яким чином не підписувала кредитні договори з ТОВ «Мілоан» та станом на дату подання позовної заяви не має боргу.

На підставі викладеного позивач просив суд:

- визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича №255091 від 30.06.2021 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість в розмірі 20 725,20 грн;

- відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦГЖ України стягнути з відповідача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_2 судові витрати, зокрема по оплаті послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 5 000,00 грн; судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 992,40 грн. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 496,20 грн.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 04 квітня 2023 року позовну заяву ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича №255091 від 30.06.2021 про стягнення з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» заборгованість в розмірі 20 725,20 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс» на користь ОСОБА_2 судові витрати.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 12 квітня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

13 червня 2024 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява та пропозиція укладання мирової угоди, а також заява про розгляд справи без його участі.

14 червня 2024 року на адресу суду від ТОВ «Компані Фінанс» надійшло клопотання про долучення доказів та додаткові пояснення у справі

14 червня 2024 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів.

В судове засідання 27.06.2024 року сторони по справі не з`явились, про розгляд справи належним чином повідомлялись, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надали.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження з огляду на наступне:

Згідно з п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі «Белле проти Франції» («Bellet v. France», заява № 13343/87) від 04 грудня 1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права». Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

У ст.129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; накладення обмежень дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Такі обмеження повинні застосовуватися з легітимною метою та зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ «Воловік проти України», «Креуз проти Польщі», «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі»).

Право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним з п.1 ст.6 Конвенції, якщо воно не має законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю мети, яку прагнуть досягти (рішення Європейського суду з прав людини «Тіннеллі та сини, Лтд та ін.», «Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства»).

Конвенція має на меті гарантію не теоретичних або ілюзорних прав, а практичних та ефективних. Особливо це стосується права на доступ до суду з огляду на визначене місце, яке посідає в демократичному суспільстві право на справедливий суд (рішення Європейського суду з прав людини «Ейрі проти Ірландії», «Аїт-Мугуб проти Франції»).

Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до положень ч.1 ст.17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана норма кореспондується з приписами ч.1 ст.352 ЦПК України, згідно якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Конструкція ст.352 ЦПК України у системному тлумаченні з ч.1 ст.17 ЦПК України, з врахуванням принципу верховенства права, складовою якого є доступ до суду, дає підстави дійти висновку, що особи, які не брали участі у справі, мають право на апеляційний перегляд справи виключно у випадку, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

ЦПК України передбачено право осіб, які не брали участі у справі, подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, але при дотриманні певних умов.

Так, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку, передбаченому ст. 352 ЦПК України, повинна довести, наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження.

Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2019 року у справі №62/112 та у постанові від 13 вересня 2019 року у справі №916/914/19.

За результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність апелянтом того факту, що оскаржуваним рішенням були вирішені питання щодо прав та обов`язків, які йому належать.

Не встановлено таких обставин й судом апеляційної інстанції при розгляді справи.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Баришівського районного суду Київської області від 04 квітня 2023 року було визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича №255091 від 30.06.2021 про стягнення з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» заборгованість в розмірі 20 725,20 грн., у зв`язку з недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог ст.ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат».

В той же час, ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами того, яким чином визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, захистить його права, з огляду на те, що виконавчий напис вчинений 30 червня 2021 року, тоді як Договір про відступлення права вимоги укладений між ТОВ «Компані Фінанс» та ОСОБА_1 01 липня 2022 року.

Також не можуть бути прийняті і посилання апелянта на звернення позивачем до суду до неналежного відповідача, оскільки позов було подано до укладення між ТОВ «Компані Фінанс» та ОСОБА_1 01 липня 2022 року договору про відступлення права вимоги.

При цьому особи, чиїх прав та інтересів таке рішення може стосуватися, його не оскаржували, що не позбавляє їх такого права в майбутньому.

Враховуючи, що апеляційна скарга подана ОСОБА_1 , який не є учасником даної справи і суд першої інстанції не вирішував питання про його права, свободи, інтереси чи обов`язки, апеляційний суд відповідно до приписів ст.362 ЦПК України закриває апеляційне провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 362 ЦПК України про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Керуючись ст.ст.352,362,381 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 04 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько