Рішення

від 26.06.2024 по справі 9901/425/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

РІШЕННЯ

Іменем України

26 червня 2024 року

м. Київ

справа №9901/425/21

адміністративне провадження № П/9901/425/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,

за участю секретаря судового засідання Буденка В.В.,

представника позивача Кикіш С.-М.Р.

представника відповідача Мовіле О.С.,

представника третьої особи Осипова Д.О.,

розглянув у закритому судовому засіданні справу №9901/425/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пробайк Плюс"

до Президента України

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: Служба безпеки України, Рада національної безпеки і оборони України,

про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 21.04.2021 №169/2021 в частині.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. 18.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Пробайк Плюс" (далі - позивач, ТОВ "Пробайк Плюс") звернулося до Верховного Суду з позовом до Президента України (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 21.04.2021 №169/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.04.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", а саме пункт 92 додатку 2, відповідно до якого застосовано санкції до ТОВ "Пробайк Плюс".

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Пробайк Плюс» є юридичною особою, зареєстрованою в Україні. Його єдиним учасником є ОСОБА_1 , громадянин України.

3. У квітні 2021 року Служба безпеки України звернулася до Ради національної безпеки і оборони України з пропозицією про застосування санкцій до низки фізичних та юридичних осіб, серед яких було і ПП «Пробайк Плюс».

4. Лист, з яким саме зверталася Служба безпеки України до РНБО, було виготовлено в одному примірнику для адресата. На час розгляду справи цей лист не зберігся, оскільки його було знищено (акт № 5/6-10300 від 28.04.2022). Однак підстави застосування санкцій, які було викладено у листі, збігаються з тими, які зазначено у довідці про застосування санкцій (має статус документа, що містить державну таємницю).

5. ТАЄМНО: не підлягає оприлюдненню як такий, що містить інформацію, що становить державну таємницю.

6. Рішенням Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) від 15.04.2021 підтримано внесені Службою безпеки України пропозиції та застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), зокрема до ТОВ «Пробайк Плюс» (пункт 92 додатку 2 рішення).

7. Вищезазначеним рішенням було вирішено:

- Кабінету Міністрів України разом зі Службою безпеки України та Національним банком України забезпечити реалізацію і моніторинг ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених пунктом 2 цього рішення;

- Міністерству закордонних справ України поінформувати компетентні органи Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки та інших держав про застосування санкцій і порушити перед ними питання про запровадження аналогічних обмежувальних заходів.

8. Указом Президента України від 21.04.2021 №169/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» зазначене рішення було введено в дію.

9. Згідно з п. 92 Указу Президента України від 21.04.2021 №169/2021до позивача було вирішено застосувати такі санкції:

1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;

2) обмеження торговельних операцій (повне припинення);

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;

9) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України;

10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом (повна заборона);

11) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;

12) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

13) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;

14) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;

15) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;

16) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;

17) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.

Строк застосування санкцій - 3 роки.

10. 29.07.2021 представник ТОВ «Пробайк Плюс» адвокат Кикіш С.-М.Р. на адресу РНБО направила заяву про скасування санкцій, а на адреси Президента України та СБУ - заяви про винесення пропозиції щодо скасування санкцій, в яких, обґрунтовуючи безпідставність запроваджених санкцій, просила скасувати санкції та винести пропозиції про скасування санкцій відповідно.

11. Офіс Президента України листом від 28.08.2021 №02-01/1952 повідомив, що заяву Позивача надіслано до Служби безпеки України з проханням розглянути відповідно до чинного законодавство, вжити заходів реагування та поінформувати про результати.

12. Апарат РНБО у листі від 27.08.2021 №3630/11-09/2-21 відповів, що заява була надіслана до ініціатора подання - Служби безпеки України; після внесення законодавчо визначеним суб`єктом подання відповідної пропозиції буде забезпечено її підготовку у встановленому порядку для розгляду на засіданні РНБО.

13. СБУ у листі від 01.09.2021 № 8/5/2-7578 звернула увагу, що рішення про скасування санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до Закону України «Про санкції».

22.04.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 22021000000000126 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 258-5, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України (наразі досудове розслідування не завершене), а також надано витяг з Реєстру досудових розслідувань по вищезазначеній справі.

Згідно з повідомленням про кримінальне правопорушення Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ від 22.04.2021 № 7547 встановлено ОСОБА_2 , який причетний до здійснення протиправної діяльності, що завдає збитків державному бюджету. Зокрема, використовує підконтрольні підприємства реального сектору економіки, серед них ТОВ «Пробайк Плюс», на адресу яких імпортується товар.

У подальшому, шляхом подання до митних органів неправдивих товаросупровідних документів, на підставі яких здійснюється розмитнення за так званою схемою «ламаного інвойсу» відбувається заниження митних платежів, а відповідно призводить до суттєвого зменшення сплати податків до державного бюджету.

Крім того, останній використовує неналежне (формальне) проведення митних формальностей стосовно товарів, що розмитнюються, вживаються заходи щодо проведення митного оформлення без участі співробітників підрозділу протидії митним правопорушенням та без задіяння підрозділу адміністрування митних платежів. Таким чином, діяльність вищевказаних фізичних осіб та підконтрольних їм підприємств на шкоду національним інтересам України завдає майнових втрат для Державного бюджету в особливо великих розмірах, створює реальні перешкоди для сталого економічного розвитку України та сприяє фінансуванню терористичних організацій т.зв. «ДНР» та «ЛНР», тобто вказує на наявність окремих ознак вчинення кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. 258-5, 212, 209 КК України.

На час розгляду справи кримінальне провадження № 2202100000000126 триває. За інформацією представника позивача щодо позивача не вчинялося жодних слідчих дій, не проводилися обшуки, посадові особи не викликалися на допити.

14. За інформацією Державної митної служби України (лист від 20.02.2023) за 2006 - 2023 роки ТОВ «Пробайк Плюс» ввозила переважно товари, які узагальнено належать до частин транспортних засобів.

15. Державна митна служба України у листі від 31.12.2021 № 20/20-02-02/8.19/3784 повідомила, що стосовно ТОВ «Пробайк Плюс» було складено протокол про порушення митних правил № 0482/10000/21 від 01.04.2021. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень у протоколі йшлося про переміщення товарів через митний кордон України на підставі документів, які містять неправдиві відомості щодо їх вартості. За результатами розгляду справи Солом`янський районний суд м. Києва постановою від 28.05.2021, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 22.11.2021, закрив провадження у зв`язку із відсутністю складу правопорушення (справа № 760/12881/21).

16. Головне управління Державної податкової служби повідомило, що акти та діючі податкові повідомлення-рішення за період з 01.01.2017 по теперішній час по ТОВ «Пробайк Плюс» відсутні. У цей період ТОВ «Пробайк Плюс» не декларувало суми ПДВ до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку або за рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету.

17. На час розгляду справи строк дії санкцій закінчився. Нові санкції до позивача не запроваджувалися.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Аргументи позивача

18. Позивач вважає, що оскаржуваний Указ є незаконним та підлягає скасуванню. Позов обґрунтовано такими підставами:

а) застосування санкцій відбулося за відсутності підстав, передбачених ч.ч. 1 та 3 ст. 3 Закону України «Про санкції». До юридичних та фізичних осіб, які, як позивач, є резидентами України, санкції можуть бути застосовані виключно, якщо такі суб`єкти здійснюють терористичну діяльність

Позивач є юридичною особою, зареєстрованою на території України; не вчиняв дій, які б мали ознаки терористичної діяльності, а тому він не є суб`єктом, до якого можуть бути застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи згідно з Законом України «Про санкції»;

б) застосування санкцій та прийняття Указу Президента України порушує ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 3 Закону України «Про санкції».

З посиланням на позицію Верховного Суду, висловлену в рішенні від 18.06.2020 у справі № 9901/259/19, позивач вважає, що підставами для застосування санкцій мають бути дійсні, наявні в об`єктивній дійсності факти, підтверджені доказами, які достовірно свідчать про вчинення таких дій, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави тощо. Санкції застосовуються виключно за наявності достатніх фактичних і правових підстав для цього.

Щодо позивача відсутні будь-які рішення судових органів України про притягнення його до кримінальної відповідальності за контрабанду або до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, що додатково свідчить про безпідставність застосування до нього санкцій рішенням РНБО від 15.04.2021, введеним в дію оскаржуваним Указом.

в) порушено процедуру прийняття Указу. Документи, які були надані Президенту України разом з поданням Секретаря РНБО від 15.04.2021 №1529/14-01/2-21 та на підставі яких Президент України приймав Указ від 21.04.2021, не були неналежним чином оформлені, не були підписані, не містили необхідних реквізитів (дати), що свідчить про незаконність та передчасність прийняття вказаного Указу.

г) Президент України як гарант додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, здійснюючи дії та приймаючи рішення, в тому числі, приймаючи укази про введення в дію рішень РНБО про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), має в будь-якому випадку дотримуватися та не порушувати основоположні права та свободи людини і громадянина, в тому числі гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Загальною декларацією прав людини.

ґ) порушено право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушено статті 17, 25 Загальної декларації прав людини.

19. У відповіді на відзив представник позивача відзначила, що перед прийняттям указу про введення в дію рішення РНБО Президентом України та його Офісом здійснюється аналітична робота та досліджуються підстави прийняття того рішення, в тому числі на предмет їх відповідності законодавству, а якщо проект указу не відповідає положенням законодавства, то Президент України може відхилити його або відправити на доопрацювання.

З огляду на зазначене, необґрунтованим є висновок представника відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що чинне законодавство не містить положень, які б встановлювали обов`язок вказувати підстави для застосування санкцій у відповідному рішенні РНБО або Указі Президента України про введення такого рішення в дію.

Такі підстави повинні бути вказані в пояснювальній записці до проекту Указу Президента України, і окремо вони повинні бути оцінені як РНБО при прийнятті рішення, так і Президентом України при введенні його в дію, чого у випадку запровадження санкцій до ТОВ «Пробайк Плюс» зроблено не було.

Аргументи відповідача

20. Відповідач проти позову заперечив. Указ вважає правомірним.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про санкції» пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд РНБО Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.

Вказані органи державної влади виключно за наявності достатніх підстав виносять на розгляд РНБО пропозиції щодо застосування санкцій.

Санкції до Позивача застосовано РНБО за результатами розгляду пропозицій Служби безпеки України.

Законодавство України не містить положень, які б встановлювали обов`язок вказувати підстави для застосування санкцій у відповідному рішенні РНБО або Указі Президента України про введення такого рішення в дію. Санкції до Позивача застосовано РНБО за результатами розгляду пропозицій Служби безпеки України.

Після надходження в установленому порядку на ім`я Глави держави відповідних матеріалів (Рішення з додатками, проекту указу та пояснювальної записки до нього), Президент України в межах реалізації вказаних вище приписів законодавства видав Указ № 169, яким ввів у дію рішення РНБО.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.01.2021 у справі №9901/405/19 зазначила, що п. 2 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції допускає реалізацію державою права вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. Зазначене відповідає вищевказаному припису Конституції України.

Втручання у право мирного володіння майном позивача має легітимну мету забезпечити контроль за власністю особи, яка може нести потенційну загрозу національним інтересам України. Такий контроль є необхідним для ефективного реагування держави на загрози її безпеці, що підтверджує, зокрема, преамбула Закону України «Про санкції». Зазначена мета відповідає п. 2 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Аргументи третьої особи - Служби безпеки України

21. Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Служба безпеки України проти позову заперечувала. Твердження позивача про те, що він не здійснював жодних дій, які б створювали загрозу національним інтересам чи безпеці України або сприяли терористичній діяльності, не відповідають дійсності та спростовуються наявною у СБУ контррозвідувальною та розвідувальною інформацією.

За результатами розгляду зазначеної інформації на засіданні РНБО, що відбулося 15.04.2021, і було прийнято рішення про застосування санкцій до позивача.

З огляду на те, що СБУ здійснено інформування РНБО України у відповідності до вимог ст. 5 Закону України «Про санкції», а РНБО України, в свою чергу, прийнято рішення про застосування санкцій, що згідно з законодавством віднесено до виключної компетенції РНБО України, дії СБУ та РНБО України є законними та такими, що вчинені з дотриманням вимог ч. 2 ст.19 Конституції України.

Твердження позивача про те, що Указ Президента України прийнято безпідставно, оскільки відповідач не є суб`єктом, визначеним у Законі України «Про санкції», до якого можна застосовувати санкції, не відповідають дійсності та спростовується положеннями ст. 3 Закону України «Про санкції». Особи, що здійснюють терористичну діяльність, також є суб`єктами санкцій, незалежно від громадянства.

Терористична діяльність охоплює не лише підготовку і реалізацію терористичних актів, а й підбурювання до їх вчинення та інші діяння, включно з пропагандою і поширенням ідеології тероризму, фінансуванням і будь-яким іншим сприянням тероризму.

З огляду на зазначене, перелік суб`єктів, до яких можуть бути застосовані санкції передбачений не лише в ст. 1 Закону України «Про санкції», а й в ст. 3 вказаного Закону України «Про санкції».

Твердження позивача про те, що у поняття «інші суб`єкти» у ч. 1 ст. 3 Закону України «Про санкції» входять виключно ті суб`єкти, які прямо не згадані у цій нормі, однак закріплені у ч. 2 ст. 1 Закону, яка спеціально присвячена саме суб`єктам, до яких можуть бути застосовані санкції є помилковим.

Враховуючи зазначене, позивача віднесено до суб`єктів, які зазначені у ч. 1 ст.3 Закону України «Про санкції» на підставі наявної у СБУ контррозвідувальної та розвідувальної інформації, яка отримана СБУ з дотриманням вимог законодавства.

Тимчасове обмеження права позивача користуватися та розпоряджатися належним йому майном є втручанням держави у його право на мирне володіння майном, але таке втручання держави у вказане право є пропорційним легітимній меті, ґрунтується на вимогах, зокрема Закону України «Про санкції», не позбавляє його права власності, а лише тимчасово - на чітко визначений строк - обмежує можливість реалізації цього права в Україні.

Верховний Суд у рішенні (справа №9901/424/19) зазначив, що санкції як економічні обмежувальні заходи є лише тимчасовим обмеженням, що стосуються, здебільшого, обмеження права власності особи та носять превентивний характер.

Аргументи третьої особи - РНБО

22. Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, РНБО фактичної участі у судовому процесі не брала, пояснень по суті спору не надала. У листі від 02.11.2021 № 4856/23-02/2-21 РНБО стверджувала про відсутність процесуальної дієздатності. Суд сприймає таку поведінку як небажання РНБО брати участь у справі та доводити правомірність прийнятого нею рішення.

IV. ВИСНОВКИ СУДУ

23. Оцінивши надані докази та заслухавши пояснення представників учасників справи, Суд дійшов таких висновків.

24. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Згідно зі ст. 106 Конституції України Президент України, зокрема, забезпечує незалежність та національну безпеку.

26. Статтею 107 Конституції України визначено, що РНБО є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. РНБО координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України. Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України. До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем`єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України. Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України. Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом.

27. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення Ради національної безпеки і оборони України приймаються не менш як двома третинами голосів її членів. Рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

28. З огляду на підстави позову, ключовими у цій справі є питання про:

(1) можливість скасування Указу, яким уведено в дію рішення про застосування санкцій, строк дії яких сплив;

(2) застосовність Закону України «Про санкції» до юридичних осіб, зареєстрованих в Україні;

(3) наявність фактичних та правових підстав для застосування санкцій до позивача.

29. Оскільки санкції суттєво обмежують права людини, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Суд вважає за можливе оцінювати правомірність їх застосування з позиції практики Європейського суду з прав людини. Тим більше, цей Суд вже висловлював позиції щодо судового контролю за застосуванням схожих санкцій, які повинні враховуватися судами, про що прямо зазначено у ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

(1) щодо можливості скасування Указу, яким уведено в дію рішення про застосування санкцій, строк дії яких сплив

30. Строк дії санкцій, застосованих рішенням РНБО, яке уведено в дію оскаржуваним Указом, сплив 21.04.2024.

31. У справі «NАDА проти Швейцарії» (Заява № 10593/08, рішення від 12 вересня 2012 року, п. 126 - 127) уряд-відповідач привернув увагу до того факту, що 23 вересня 2009 року ім`я заявника було вилучено з переліку, доданого до резолюцій Ради Безпеки ООН, якими передбачені оскаржувані заходи [за його поданням, оскільки розслідування, проведене судовою поліцією стосовно скаржника, не виявило будь-яких ознак чи доказів його зв`язків з терористичними організаціями - п. 61]. Таким чином, Уряд-відповідач доводив, що застосування до заявника заходів, про які йдеться, вже повністю припинено. Таким чином, на думку Уряду, цей спір вже вирішено у значенні підпункту «b» пункту 1 статті 37 Конвенції і, тому він просив, щоб Суд вилучив заяву з реєстру справ відповідно до зазначеного положення.

Заявник не погодився з цим доводом. На його думку, лише той факт, що результатом розвитку ситуації стало вилучення його імені з переліку Комітету з санкцій, внесення відповідної поправки до указу щодо руху «Талібан» та скасування санкцій стосовно нього, не є підставою вважати, що починаючи з початку жовтня 2009 року він вже не має статусу потерпілого від порушень його прав, які мали місце до цієї дати.

32. Оцінюючи ці доводи, ЄСПЛ зазначив, що:

« 128. У своїй практиці Суд вже визначив, що термін «потерпілий», у контексті статті 34 Конвенції, означає особу, яку безпосередньо зачепили оскаржувані дії чи бездіяльність, і при цьому можливість існування порушення Конвенції допускається навіть за відсутності шкоди; наявність шкоди має значення лише в контексті статті 41. Отже, рішення, прийняте (або захід, здійснений) на користь заявника, не є у принципі достатнім для того, щоб вважати його статус «потерпілого» втраченим, якщо національні органи прямо або по суті не визнали наявність порушення Конвенції і не забезпечили після цього відповідну сатисфакцію (див., серед інших джерел, рішення у справі Gдfgen проти Німеччини [ВП], № 22978/05, § 115, ECHR 2010; ухвалу у справі Association Ekin проти Франції, № 39288/98, від 18 січня 2000 року; рішення у справі Brumгrescu проти Румунії [ВП], № 28342/95, § 50, ECHR 1999-VII; рішення у справі Amuur проти Франції від 25 червня 1996 року, § 36, Reports of Judgments and Decisions 1996-III; та рішення у справі Eckle проти Німеччини від 15 липня 1982 року, § 66, серія A, № 51).

129. У справі, яка розглядається, Суд зауважує, що застосовані до заявника заходи вже скасовано і що йому тепер дозволено перетинати кордон Кампьоне-д`Італія і вільно в`їжджати до Швейцарії або проїжджати через її територію. Однак скасування цих заходів, рішення про яке було прийнято лише у вересні-жовтні 2009 року, не призвело до втрати заявником свого статусу «потерпілого» від обмежень, яких він зазнавав з того часу, коли його ім`я (в листопаді 2001 року) було включено до переліку Комітету з санкцій та переліку, доданого до указу щодо руху «Талібан», або, принаймні, починаючи з 27 листопада 2003 року, коли його повідомили про те, що йому вже не дозволено перетинати кордон (див. пункт 26 вище). Скасування обмежувальних заходів не можна - в розумінні згаданої вище практики - вважати ознакою визнання Урядом (навіть вираженого в непрямій формі) наявності порушення Конвенції. До того ж, після їх скасування не було надано сатисфакції, про яку йдеться у зазначеній практиці».

33. Застосовуючи такий підхід в контексті обставин справи, Суд констатує, що закінчення трирічного строку застосування санкцій не усуває спору про законність їх застосування та не супроводжувалося справедливою сатисфакцією, а отже не позбавляє позивача права на судовий захист.

(2) щодо застосовності Закону України «Про санкції»

34. Статтею 1 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 №1644-VII (далі - Закон №1644-VII) визначено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

35. Відповідно до Закону України «Про національну безпеку України» від 21.06.2018 № 2469-VIII:

9) національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз;

10) національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян;

Відповідно до ст. 3 цього Закону державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.

У ч. 3 ст. 3 цього Закону передбачено, що фундаментальними національними інтересами України є:

1) державний суверенітет і територіальна цілісність, демократичний конституційний лад, недопущення втручання у внутрішні справи України;

2) сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави для забезпечення зростання рівня та якості життя населення;

3) інтеграція України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами.

36. Згідно зі ст. 3 Закону №1644-VII підставами для застосування санкцій є:

1) дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод;

2) резолюції Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки Організації Об`єднаних Націй;

3) рішення та регламенти Ради Європейського Союзу;

4) факти порушень Загальної декларації прав людини, Статуту Організації Об`єднаних Націй.

Застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об`єктивності, відповідності меті та ефективності.

Підставою для застосування санкцій також є вчинення іноземною державою, іноземною юридичною особою, юридичною особою, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземцем, особою без громадянства, а також суб`єктами, які здійснюють терористичну діяльність, дій, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, стосовно іншої іноземної держави, громадян чи юридичних осіб останньої.

37. Відповідно до ст. 5 Закону №1644-VII пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.

Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності (секторальні санкції), передбачених пунктами 1-5, 13-15, 17-19, 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України, вводиться в дію указом Президента України та затверджується протягом 48 годин з дня видання указу Президента України постановою Верховної Ради України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту прийняття постанови Верховної Ради України і є обов`язковим до виконання.

Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Рішення про внесення змін до санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цього Закону, за власною ініціативою або на підставі пропозицій органів державної влади, зазначених у частині першій цієї статті.

Рішення про скасування санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цього Закону, у разі якщо застосування санкцій привело до досягнення мети їх застосування.

Підставою для застосування санкцій є вчинення позивачем дій, що містять потенційні загрози національним інтересам і безпеці держави. У довідці щодо підстав застосування санкцій, яку склало СБУ, міститься твердження про те, що позивач сприяє фінансуванню терористичної діяльності «ДНР» і «ЛНР».

38. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 № 638-IV(далі - Закон № 638-IV) терористична діяльність - діяльність, яка охоплює, серед іншого, фінансування та інше сприяння тероризму. Фінансування тероризму - надання чи збір будь-яких активів прямо чи опосередковано з метою їх використання або усвідомленням можливості того, що їх буде використано повністю або частково для будь-яких цілей окремим терористом чи терористичною групою (організацією); для організації, підготовки або вчинення терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, створення терористичної групи (організації), сприяння вчиненню терористичного акту, проходження навчання тероризму, виїзду з України та в`їзду в Україну з терористичною метою, провадження будь-якої іншої терористичної діяльності, а також спроби вчинення таких дій.

39. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про санкції» санкцій можуть застосовуватися до суб`єкта, який здійснює терористичну діяльність, зокрема, шляхом фінансування та іншого сприяння тероризму. Довести належність позивача до суб`єктів, що здійснюють терористичну діяльність, має позивач.

40. Ініціатором застосування санкцій до ПП «Пробайк Плюс» є Служба безпеки України. Відповідальність за повноту і достовірність відомостей, викладених у пропозиціях про застосування санкцій, зокрема і стосовно причетності позивача до фінансування терористичних утворень ДНР/ЛНР, несе їх ініціатор, а також інші органи, які надали таку інформацію ініціатору. Такі відомості є офіційними, а тому їх достовірність презюмується.

41. РНБО оцінює достатність підстав для застосування санкцій та необхідність їх застосування, з метою реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам та безпеці України, оцінює їхню об`єктивність, відповідність меті та ефективності, а також дотримання інших принципів застосування санкцій відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону №1644-VII. Однак наявність фактичних підстав застосування санкцій РНБО оцінює виходячи з наданої їй інформації та подання ініціатора.

42. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.01.2021 у справі №9901/405/19 зазначила, що наявність реальної чи потенційної загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету територіальній цілісності України, про які йдеться у ст. 3 Закону №1644-VII, безумовно є оціночним поняттям, а достатність підстав вважати існування такої реальної чи потенційної загрози передбачає певну межу дискреції.

43. Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» визнано Російську Федерацію державою-агресором та закликано міжнародних партнерів України: визнати Російську Федерацію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а так звані "ДНР" і "ЛНР" визнати терористичними організаціями.

44. Оскільки підставою подання Служби безпеки України про застосування санкцій була інформація про сприяння фінансуванню терористичних організацій (ДНР/ЛНР), Суд вважає, що РНБО, а згодом і Президент України, мали підстави вважати ПП «Пробайк Плюс» суб`єктом, що здійснює терористичну діяльність і, відповідно, застосовувати до нього Закон України «Про санкції».

45. Отже, аргументи про те, що зазначений Закон не застосовується до позивача, Суд відхиляє.

(3) щодо підстав застосування санкцій

46. Зважаючи на надану Службою безпеки України, як ініціатором, інформацію, РНБО мала підстави вважати встановленими обставини, з якими СБУ пов`язувала застосування санкцій, та прийняти рішення про їх застосування. Однак зважаючи на те, що позивач заперечує підстави застосування санкцій, такі обставини потребують доведення.

47. У рішенні від 20.06.2002 у справі «Ал-Нашіф та інші проти Болгарії» (Al-Nashif and Оthers v. Bulgaria) ЄСПЛ зазначив:

« 123. Навіть якщо під загрозою стоїть національна безпека, концепції законності та верховенства права в демократичному суспільстві вимагають, щоб заходи, які зачіпають основні права людини, підлягали певній формі змагального провадження перед незалежним органом, уповноваженим перевіряти причини рішення та відповідні докази, якщо необхідно, з відповідними процесуальними обмеженнями щодо використання секретної інформації (див. рішення, згадані в пункті 119 вище).

124. Особа повинна мати можливість оскаржити твердження виконавчої влади про те, що на карту поставлена національна безпека. Хоча оцінка виконавчої влади щодо того, що становить загрозу національній безпеці, природно, матиме значну вагу, незалежний орган повинен мати можливість реагувати у випадках, коли посилання на цю концепцію не має розумного підґрунтя у фактах або розкриває тлумачення «національної безпеки», що є незаконним або суперечить здоровому глузду та свавільним.

За відсутності таких гарантій поліція чи інші державні органи зможуть свавільно посягати на права, захищені Конвенцією.

48. У рішенні ЄСПЛ у справі «Al-Dulimi and Montana Management Inc. v. Switzerland» (Заява № 5809/08, рішення від 21 червня 2016 р.) зазначено наступне:

« 128. Стаття 6 § 1 Конвенції в принципі вимагає, щоб суд або трибунал мав «повну юрисдикцію» розглядати скаргу, тобто юрисдикцію розглядати всі питання факту та права, які мають відношення до спору, який він розглядає ( див., наприклад, Sigma Radio Television Ltd проти Кіпру , № 32181/04 і 35122/05 , §§ 151-57, 21 липня 2011 р.). Це означає, зокрема, що суд повинен мати повноваження розглядати по суті кожну з підстав позивача, не відмовляючи в розгляді жодної з них, і чітко обґрунтовувати їх відхилення. Що стосується фактів, суд повинен мати можливість дослідити ті факти, які є ключовими для справи позивача (див. рішення у справі « Брайан проти Сполученого Королівства» (Bryan v. the United Kingdom) , 22 листопада 1995 року, § 45, серія A, № 335 - A).

147. … у разі спору щодо рішення додати особу до списку або відмовити у виключенні зі списку, національні суди повинні мати можливість отримати - за потреби шляхом процедури, що забезпечує відповідний рівень конфіденційності, залежно від про обставини - достатньо точну інформацію для здійснення належної перевірки стосовно будь-яких обґрунтованих тверджень, зроблених особами, включеними до списку, про те, що їхнє включення до списку є довільним. Таким чином, будь-яка неможливість отримати доступ до такої інформації може свідчити про те, що оскаржуваний захід є свавільним, особливо якщо відсутність доступу є тривалою, таким чином продовжуючи перешкоджати будь-якому судовому розгляду. Відповідно, будь-яка держава-учасниця, органи влади якої надають юридичної сили доданню особи - фізичної чи юридичної особи - до санкційного списку, не забезпечивши попередньо - або не маючи можливості переконатися - що включення до списку не є довільним, візьме на себе відповідальність відповідно до статті 6 Конвенції.

49. З урахуванням описаних вище підходів ЄСПЛ, судовий контроль за законністю застосування санкцій включає перевірку підстав - тобто наявності доказів (фактів) вчинення особою, до якої застосовано санкції, дій, які містять загрози національній безпеці. Суду та учасникам справи повинно бути розкрито усю інформацію, включно з тією, що становить державну таємницю (з дотриманням законодавства про захист державної таємниці).

50. Наявність достатніх за обсягом та переконливих за змістом фактів, які б підтверджували терористичну або іншу діяльність позивача, яка стала підставо. для застосування санкцій, потребує доведення у разі оскарження рішень про застосування санкцій в судовому порядку.

51.Такий підхід узгоджується із завданням адміністративного судочинства, є ефективним засобом захисту від свавільного використання «санкційного» механізму.

52. Засади доказування в адміністративних справах передбачені у Кодексі адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

53. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

54. Перевіряючи підстави застосування санкцій, Суд бере до уваги, що у довідці СБУ щодо підстав застосування санкцій не наведено фактичних обставин (доказів), які б містили інформацію про конкретні дії чи події, які можна перевірити. Твердження про використання ТОВ «Пробайк Плюс» іншою фізичною особою для здійснення протиправної діяльності, що завдає збитків державному бюджету, в судовому засіданні не доведене.

55. Відповідач і третя особа Служба безпеки України не надали суду жодних доказів, які б підтверджували протиправну діяльність ТОВ «Пробайк Плюс» чи причетних до нього осіб.

56. Не доведено також що ТОВ «Пробайк Плюс» здійснювало експорт сільськогосподарської продукції та що воно подавало до митних органів неправдиві товаросупровідні документи, на підставі яких здійснюється розмитнення за так званою схемою «ламаного інвойсу». Навпаки, надані Державною митною службою України відомості спростовують це твердження; експорту сільськогосподарської продукції не здійснювало.

57. Не доведено, що ТОВ «Пробайк Плюс» діє на шкоду національним інтересам України, завдає майнових втрат для Державного бюджету в особливо великих розмірах, створює реальні перешкоди для сталого економічного розвитку України. Навпаки, надані ГУ ДПС у м. Києві відомості свідчать про відсутність порушень податкового законодавства і бюджетних відшкодувань на користь ТОВ «Пробайк Плюс».

58. Не надано жодних доказів, що ТОВ «Пробайк Плюс» сприяє фінансуванню терористичних організацій т.зв. «ДНР» та «ЛНР».

59. Суд неодноразово звертав увагу представників відповідача та третьої особи Служби безпеки України на обов`язок доказування, пропонував надати докази, однак конкретних фактів (доказів), які б підтверджували причини та підстави ініціювання та застосування санкцій, Суду надано не було. Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні підтвердили, що надали усі матеріали, що стосуються справи, якими володіють.

60. З огляду на вищенаведене, Суд дійшов висновку, що відповідач і треті особи, які беруть участь у справі на стороні відповідача, не виконали процесуального обов`язку доказування перед судом правомірності своїх рішень та не довели належними, допустимими та достовірними доказами наявності правових підстав для ініціювання та накладення на позивача санкцій, уведених у дію оспорюваним Указом. З цих підстав позов слід задовольнити.

61. Інші аргументи позивача на загальний висновок по суті спору не впливають, тому Суд не вбачає практичної необхідності у їхньому докладному аналізі.

62. Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

63. Відповідно до квитанції від 12.10.2021 за подання позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 2270 грн, який підлягає стягненню з відповідача.

64. Ухвалою суду від 02.02.2023 вирішено здійснювати розгляд справи у закритому судовому засіданні в частині дослідження доказів, що містять інформацію, яка становить державну таємницю, і надання пояснень з цього приводу. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 якщо судовий розгляд відбувався в закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення.

65. Відповідно, пункт 5 цього рішення не підлягає оприлюдненню як такий, що містить інформацію, що становить державну таємницю. В іншій частині рішення суду підлягає оприлюдненню.

Керуючись статтями 2, 22, 241-246, 250, 255, 262, 266, 295 КАС України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пробайк Плюс" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 21 квітня 2021 року №169/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", в частині пункту 92 додатку 2, відповідно до якого застосовано санкції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пробайк Плюс".

Стягнути з Президента України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пробайк Плюс" судовий збір у розмірі 2270 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя А.Ю. Бучик

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя О.П. Стародуб