Постанова

від 02.07.2024 по справі 569/5587/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/5587/24

Провадження № 22-ц/4815/655/24

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Галінська В.В.

Ухвалу суду першої інстанції

(повним текстом) постановлено:

25 березня 2024 року у м. Рівне

Рівненської області

без фіксування перебігу судового засідання

звукозаписувальними засобами

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Андрошулік І.А.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач1 ОСОБА_2 ;

відповідач2 ОСОБА_3 ;

відповідач3 Приватне підприємство "Наваро";

відповідач4 державний реєстратор Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області Ружнілов Олексій Володимирович;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство юстиції України;

за участі: представників сторін адвокатів Левченко Катерини Вікторівни та ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Левченко Катерини Вікторівни на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 25 березня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства "Наваро", ОСОБА_3 , державного реєстратора Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області Ружнілова Олексія Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство юстиції України; про визнання недійсними правочинів, визнання незаконними і скасування записів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності на нерухоме майно і його витребування,

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року в суд звернулася ОСОБА_1 через свого представника адвоката Добродій О.М. до ОСОБА_2 , Приватного підприємства "Наваро", ОСОБА_3 , державного реєстратора Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області Ружнілова О.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство юстиції України; про визнання недійсними правочинів, визнання незаконними і скасування записів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності на нерухоме майно і його витребування.

Разом із позовом представником ОСОБА_1 подано заяву про його забезпечення, де покликалася на те, що оспорювані договори стосуються об`єкта нерухомого майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя - позивача та відповідача1 і який протиправно відчужений ОСОБА_2 з метою уникнення його поділу при розірванні шлюбу.

Об`єктом поділу є квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 145,2 м2, житловою площею 48,6 м2,реєстраційний помероб`єктанерухомою майна2546858556060,номер записупро речовеправо 45951617.Вважає,що цяквартира неодноразовоформально відчужуваласяі надень пред`явленняпозову зареєстрованаза матір`ю ОСОБА_2 .Переконана,що існуєризик того,що післявідкриття провадженняу справі ОСОБА_3 ,яка єматір`ювідповідача1,всіляко намагатиметьсяприховати чивідчужити цемайно.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 25 березня 2024 року заяву задоволено.

Вжито заходівзабезпечення позовушляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 .

Заборонено особам, наділеним функціями державних реєстраторів, вчиняти будь- які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 145,2 м2, житловою площею 48,6 м2, реєстраційний помер об`єкта нерухомого майна 2546858556060, до набрання рішенням суду у справі законної сили.

У поданій через свого представника адвоката Левченко К.В. апеляційній скарзі ОСОБА_3 , вважаючи оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, що полягало у порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права, просить її скасувати і відмовити в задоволенні заяви.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про неврахування судом того, що на підтвердження своїх повноважень адвокатом Добродій О.М. до заяви долучено ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВК №1122257 ОСОБА_1 , тоді як сама заява про забезпечення позову подана від імені ОСОБА_1 . Тобто адвокатом усупереч ч. 3 ст. 26, п. 4 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", ч. 4 ст. 62 ЦПК України, п. 12 Положення про ордер на надання правової (правничої) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року №41, подано і підписано заяву про забезпечення позову за відсутності належних повноважень на ведення справи. Тому відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 183 ЦПК України суд повинен був повернути цю заяву, однак безпідставно розглянув її.

Крім того, звертає увагу, що доводи позивача про необхідність забезпечення позову з посиланням на припущення приховування чи відчуження спірного майна після відкриття провадження у справі не ґрунтуються на жодних доказах. Отже, ці твердження є голослівними та необґрунтованими. При цьому для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави і їх мотивування належними засобами доказування.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, між сторонами виникли та існують спірні правовідносини щодо поділу спільного майна подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 145,2 м2, житловою площею 48,6 м2, реєстраційний помер об`єкта нерухомого майна 2546858556060. На цей час титульне право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 , яка є матір`ю ОСОБА_2 колишнього чоловіка ОСОБА_1 .

Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно власником цієї квартири є ОСОБА_3 , яка набула її за договором купівлі-продажу від 11 грудня 2023 року.

З метою захисту свого суб`єктивного права власності ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом, одночасно подавши заяву про його забезпечення шляхом накладення арешту на спірну квартиру та заборонивши особам, наділеним функціями державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 145,2 м2, житловою площею 48,6 м2, реєстраційний помер об`єкта нерухомого майна 2546858556060.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із доведеності і вмотивованості вимог позивача, оскільки припущення щодо можливості відчуження майна відповідачем є обґрунтованими, внаслідок чого виконання рішення суду у справі може бути утрудненим або унеможливленим. Отже, достатніми і відповідними заходами забезпечення позову є саме накладення арешту на спірне нерухоме майно, що знаходиться у власності ОСОБА_3 , та заборона особам, які наділені функціями державних реєстраторів вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 .

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст.149,пунктами 1-2ч.1ст.150ЦПКУкраїни суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цьогоКодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Приходячи до переконання про залишення ухвали суду попередньої інстанції без змін, колегія суддів бере до уваги правовий висновок, викладений Верховним Судом у своїй постанові від 11 травня 2022 року у справі №317/2155/21 (провадження № 61-15398св21).

Так, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

За правилами частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки між сторонами дійсно виник та існує спір щодо поділу майна подружжя, а спірне майно на даний час перебуває у власності іншої особи матері відповідача1, тому є реальні ризики для відчуження чи приховування титульним власником майна та ускладення або унеможливлення виконання рішення суду, що буде ухвалене за наслідками розгляду справи. При цьому таке припущення вбачається достатньо обгрунтованим.

Зважаючи на це, аргументи заявника про безпідставність та бездоказовість застосування заходів забезпечення позову на увагу не заслуговують.

Щодо доводів апеляційної скарги про обов`язок суду повернути заяву про забезпечення позову через те, що її підписано неуповноваженою особою, то з ними погодитися не можна, виходячи з такого.

З ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВК №1122257 від 19 березня 2024 року видно, що ОСОБА_1 уповноважила адвоката Добродій О.М. на представництво її інтересів у Рівненському міському суді та Рівненському апеляційному суді. Між тим, у справі бере участь як позивач ОСОБА_1 , тобто запис "по батькові" ОСОБА_5 в ордері відрізняється. Разом з тим решта документів у справі, в т.ч. позовна заява, заява про забезпечення позову, додатки свідчать про те, що позивачем є саме ОСОБА_1 і саме вона уповноважила адвоката Добродій О.М. на представництво її інтересів. Наведене підтверджується і в контексті існуючих правовідносин між сторонами, обставинами справи та характером самого спору.

Отже, слід вважати, що вказівка в ордері на надання правничої (правової) допомоги серії ВК №1122257 про те, що ОСОБА_1 уповноважила адвоката Добродій О.М. на представництво її інтересів, містить описку в частині "по батькові" довірителя.

Про цю обставину пояснила в засіданні апеляційного суду і сама адвокат Добродій О.М., яка підтримала заяву про забезпечення позову. При цьому надала апеляційному суду примірник договору №1/24 про надання правничої допомоги у формі представництва /захисту від 04 квітня 2024 року, де зазначено, що ОСОБА_1 доручила, а Адвокатське бюро "Оксани Добродій" прийняло і забезпечило надання юридичної (правничої) допомоги адвокатом Добродій О.М. в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Решта посилань автора апеляційної скарги також є необґрунтованими і колегією суддів відхиляються.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні процесуального питання до застосування підлягають норми права, на застосуванні яких наполягала ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву про забезпечення позову.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для залишення оскаржуваної ухвали без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Левченко Катерини Вікторівни залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 25 березня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений: 02.07.2024

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М.Ковальчук

С.С.Шимків