Постанова

від 12.06.2024 по справі 910/3567/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2024 р. Справа№ 910/3567/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Противень С.Л. (посвідчення адвоката № 2571 від 24.01.2019)

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БігКоммерс Україна"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 (дата підписання ухвали 05.02.2024)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО ГРУП" про відстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023

у справі № 910/3567/23 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БігКоммерс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО ГРУП"

про стягнення 7 412 373,31 грн,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи та короткий зміст судових рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю "БігКоммерс Україна" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО ГРУП" (відповідача) про стягнення 7 412 373,31 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі № 910/3567/23 відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі № 910/3567/23, прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БігКоммерс Україна" 7 206 830,71 грн (що складає гривневий еквівалент 197 077,02 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 07.03.2023) платежу за попереднім договором та 205 542,59 грн (що складає гривневий еквівалент 5620,74 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 07.03.2023) 3% річних, 111 185,60 грн судового збору за подання позовної заяви.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2024 касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО Груп" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі №910/3567/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО Груп" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі №910/3567/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, залишено без задоволення.

Короткий зміст заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення

19.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО ГРУП" про відстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/3567/23 на термін до 29.11.2024.

Заява відповідача мотивована тим, що основним джерелом прибутку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО ГРУП" є здача в оренду приміщень та послуги з управління (обслуговування). При цьому, розмір надходжень на користь відповідача за укладеними з іншими контрагентами за договорами оренди за 2023 рік складає 4 413 657,57 грн, що в повному розмірі не покриває вимоги позивача у даній справі.

Разом з цим, відповідач повідомив суд про те, що інших надходжень грошових коштів чи отримання у розпорядження інших активів, які могли б повністю виконати зобов`язання відповідача перед своїми кредиторами у 2023-2024 роках відсутні.

Окрім викладеного, відповідач зазначив, що поряд із заборгованістю перед позивачем, відповідач має борг у розмірі 858 190 542,41 грн перед іншими юридичними особами за договорами позики.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО ГРУП" про відстрочку виконання рішення суду. Вирішено відстрочити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/3567/23 на термін до 29.11.2024.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відстрочення рішення суду в один рік не порушить прав стягувача. Разом з цим, суд першої інстанції зазначив, що ненадання відстрочки може спричинити негативні наслідки для відповідача та ускладнити виконання судового рішення, у зв`язку з відсутністю у нього необхідних коштів.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "БігКоммерс Україна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі № 910/3567/23, та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО Груп" про відстрочення виконання судового рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали:

- не дослідив повно, об`єктивно та всебічно всі обставини у цій справі та попередню недобросовісну поведінку відповідача;

- не надав належну оцінку обставинам та доказам, на які посилався позивач для спростування доводів відповідача, що в свою чергу на думку позивача, вплинуло і на невірне з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін при наданні відстрочки виконання рішення у цій справі.

Короткий зміст додаткових пояснень відповідача та узагальнення їх доводів

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд апеляційної інстанції ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування ухвали сулу першої інстанції є безпідставними та необґрунтованими, а ухвала суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2024, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БігКоммерс Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі № 910/3567/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 вирішено витребувати з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3567/23.

До Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва надійшов лист № 07-16/143-24 від 06.03.2024, в якому було повідомлено про те, що 15.02.2024 справу № 910/3567/23 направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у зв`язку з надходженням касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО ГРУП" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023.

Після розгляду справи в суді касаційної інстанції, до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи № 910/3567/23.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.02.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/3567/23 залишено без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БігКоммерс Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі № 910/3567/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 01.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 задоволено заяву відповідача про відкладення судового засідання; розгляд справи № 910/3567/23 відкладено на 12.06.2024.

В судове засідання, яке відбулося 12.06.2024, з`явився представник позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, а саме шляхом направлення процесуального документу в його електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд", що в свою чергу, підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документа (ухвали суду від 01.05.2024).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що розгляд справи вже відкладався через заяву представника відповідача про відкладення судового засідання.

Враховуючи, що явка представника відповідача у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною четвертою статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена (ч.ч. 4, 5 та 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

З правового аналізу наведених норм вбачається, відстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях стосовно системності виконання рішення підкреслюв, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочення виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочення виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 та 03.09.2020 у справі № 905/30/16.

Відповідно до вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду першої інстанції з заявою про відстрочення виконання судового рішення відповідач, зокрема посилався на важке матеріальне становище, відсутність коштів та майна за рахунок якого можливо було б сплати заборгованість позивачу.

Однак, судова колегія зазначає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик (ст. 42 та абз. 5 ст. 44 Господарського кодексу України).

Вказане вище свідчить про те, що за порушення договірних зобов`язань та інших правил здійснення господарської діяльності суб`єкт господарювання самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України.

Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

У розумінні ст. 617 Цивільного кодексу України, випадкові обставини недодержання своїх обов`язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Колегія суддів вважає, що обставини щодо важкого фінансового стану, на які посилається відповідач, з урахуванням положень ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, не являються тими виключними обставинами, які б надавали підстави для відстрочки виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання.

Судова колегія також наголошує на тому, що відповідно до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач не припинив (зупинив) власну господарську діяльність та не перебуває у стані припинення.

Наведене свідчить про те, що відповідач має змогу здійснювати господарську діяльність, отримувати прибутки, зокрема задля погашення існуючої заборгованості перед позивачем.

Відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (справа "Горнсбі проти Греції").

Отже, на переконання колегії суддів недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна відстрочити, а тому посилання заявника на скрутне фінансове становище не є достатньою підставою для звільнення від виконання господарського зобов`язання та відстрочення виконання рішення суду.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Між тим, наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання товариством рішення у даній справі, а лише відображають його поточний стан, що також не є обставиною, з якою закон пов`язує необхідність відстрочення виконання судового рішення. Тому збитковість діяльності підприємства, наявність заборгованості перед іншими контрагентами, якими обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не можуть бути безумовною підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Колегія суддів наголошує на тому, що у клопотанні про відстрочення виконання рішення заявник має надати докази, які у сукупності свідчитимуть про неможливість виконання на даний час, проте наявні докази свідчитимуть про реальність виконання рішення при його відстроченні.

Однак, у порушення приписів чинного процесуального законодавства, відповідач звертаючись із відповідною заявою про відстрочення виконання рішення не надав належних та допустимих доказів, які б достеменно свідчили про те, що протягом строку на яких останній просив відстрочити виконання рішення та по його закінченню, він матиме змогу отримати прибуток та погасити за його рахунок заборгованість, яка була стягнута за рішенням суду.

Таким чином, на переконання колегії суддів, відповідачем не доведено наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та обумовлюють доцільність і необхідність відстрочення його виконання, так само як і доказів того, що він у подальшому зможе виконати рішення суду.

В свою чергу, місцевий господарський суд також жодним чином не обґрунтував можливість реального виконання відповідачем рішення суду у визначений ним строк.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній із сторін.

В рішенні Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" зазначено, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та такими, що підлягають виконанню, рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Отже, питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Так, у даній справі рішення про стягнення грошових коштів прийнято на користь позивача, однак, приймаючи оскаржувану ухвалу та надаючи відстрочку виконання рішення, місцевий господарський суд не врахував інтереси позивача, можливі негативні наслідки для нього, що пов`язані з затримкою виконання рішення та недопущення їх настання.

Судова колегія враховує, що невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача та може призвести до негативних наслідків для останнього.

Отже, висновки місцевого господарського суду щодо наявності визначених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України виключних обставин для запровадження запропонованого відстрочення виконання рішення є необґрунтованими та передчасними, з огляду на що надання такого відстрочення не узгоджується із встановленими п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України принципами справедливості, добросовісності та розумності.

Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідачем не надано жодних доказів ймовірного погашення останнім заборгованості в майбутньому.

Окрім того, судова колегія зазначає, що Господарський суд міста Києва, ухвалюючи рішення щодо відстрочення виконання рішення, не дослідив та не встановив можливості сплати заборгованості боржником, при цьому висновки суду не можуть ґрунтуватися лише на одних припущеннях.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем не надані докази, які свідчать про існування виключних обставин, які дають підстави для відстрочки виконання судового рішення.

Наведені у апеляційній скарзі доводи знайшли своє підтвердження, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відстрочення виконання рішення у справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала суду першої інстанції скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення по справі повністю.

Судові витрати

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БігКоммерс Україна" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі № 910/3567/23 - скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО ГРУП" про відстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО ГРУП" (01033, місто Київ, вулиця Короленківська, будинок 4; код ЄДРПОУ 41736235) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БігКоммерс Україна" (01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 4; код ЄДРПОУ 44235900) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.)

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/3567/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний тест постанови складено 27.06.2024.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко