Постанова

від 17.06.2024 по справі 910/10683/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2024 р. Справа№ 910/10683/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Новосельцева О.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Гаранжа П.І.; адвокат Яценко О.С.;

від відповідача: Шевченко А.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023

у справі № 910/10683/21 (суддя - Селівон А.М.)

за позовом ОСОБА_1

до Обслуговуючого коопертиву Садово-дачне товариство «Стадне»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2

про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу Садово - дачне товариство "СТАДНЕ" про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів членів кооперативу, оформленого протоколом № 64 від 16.03.2016 в частині виключення гр. ОСОБА_1 з числа членів Обслуговуючого кооперативу Садово - дачне товариство "Стадне".

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на порушення її прав щодо членства у кооперативі та безпосередньої участі у діяльності кооперативу, у зв`язку із прийняттям загальними зборами кооперативу протиправного рішення, оформленого протоколом № 64 від 16.03.2016 року про виключення її з членів кооперативу за систематичне порушення Статуту та наявності заборгованості зі сплати членських внесків. Вказане рішення прийняте із недотриманням відповідачем вимог чинного законодавства та Статуту кооперативу про порядок скликання і проведення зборів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 задоволено заяву гр. ОСОБА_2 та залучено останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/10683/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачкою не було доведено тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог. Позивачка, як власник корпоративних прав та член обслуговуючого кооперативу, могла бути обізнана про наявність заборгованості з оплати внесків та не була позбавлена можливості з`ясувати їх розмір, а також отримати інформацію щодо призначення загальних зборів членів кооперативу та про розгляд питання, пов`язаного з їх несплатою, водночас, неотримання даної інформації не свідчить про неможливість позивачки це зробити, оскільки позивачка мала діяти добросовісно стосовно реалізації своїх прав та обов`язків.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі № 910/10683/21 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянтка вказує, матеріали даної справи не містять належних та допустимих доказів, що вона та інші члени кооперативу були реально повідомлені про проведення загальних зборів членів кооперативу ОК СДТ «Стадне» 16.03.2016 та ознайомлені з порядком денним цих зборів.

Також апелянтка зазначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином обставини справи та дійшов передчасного висновку про навність кворуму на загальних зборах членів кооперативу ОК СДТ «Стадне», що вказує на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

Апелянтка також звертає увагу, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, що загальні збори членів кооперативу приймали рішення про встановлення розміру та порядку сплати членських внесків за період 2007-2016.

Скаржник зазначає, що факт наявності у неї заборгованості зі сплати членських внесків у 2016 році не доведений відповідачем. Між тим, наявні у справі докази, на думку апелянта, підтверджують протиправність рішення загальних зборів членів кооперативу ОК СДТ «Стадне від 16.03.2016 про виключення її із його членів.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Обслуговуючий коопертив Садово-дачне товариство «Стадне» у своєму відзиві, наданому до суду 13.05.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, відповідач вказує, що кооперативом було дотримано порядок та строк повідомлення позивачки про проведення загальних зборів, який передбачений статтею 15 Закону України «Про кооперацію», пунктом 13.4 Статуту та протоколом Правління кооперативу №45 від 05.04.2013, у єдиний можливий спосіб, шляхом розміщення 02.03.2016 письмової інформації про дату, час, місце проведення і порядок денний зборів членів кооперативу на стенді останнього, який знаходиться у приміщенні кооперативу за адресою: АДРЕСА_1 , що позивачем не заперечується. Тому, позивачка мала об`єктивну можливість отримати інформацію щодо повідомлення про проведення загальних зборів членів кооперативу, призначених на 16.03.2016.

Відповідач також зазначає, що доводи позивачки про неповідомлення 146 членів Обслуговуючого кооперативу Садово-дачне товариство «Стадне» про проведення загальних зборів є неспроможними, оскільки ніхто із зазначених осіб не заявляв претензій до кооперативу, не є свідками та будь-якими іншими учасниками справи.

Також відповідач стверджує, що відповідно до додатку до протоколу №64 від 16.03.2016 участь у загальних зборах членів кооперативу прийняло 474 членів СДТ «Стадне», що свідчить про наявність кворуму при відкритті зборів, як для визнання загальних зборів правомочними, так і для прийняття рішень з будь-яких питань.

Крім того, відповідач вважає необґрунтованими твердження позивачки про подання заяв від 13 членів кооперативу, які підтвердили, що не були повідомлені про дату та порядок денний загальних зборів членів кооперативу від 16.03.2016, у зв`язку з цим, апелянтка ставить під сумнів достовірність підписів у додатку до протоколу №64 від 16.03.2016 щодо реєстрації учасників загальних зборів членів ОК СДК «Стадне», стверджуючи недійсність голосування, з огляду на таке.

Щодо заяв-пояснень, поданих в межах кримінального провадження, то адвокат Семенюк К.В. не мав права засвідчувати їх достовірність власним підписом, оскільки вони подавались у межах кримінального провадження, при цьому, позивачкою не було надано суду доказів отримання дозволу слідчого на розголошення матеріалів досудового розслідування. Також відповідач зауважує, що не є доказами будь-які факти, оскільки відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 95 КПК України показання це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Відповідач звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні нотаріально засвідчені заяви свідків, як того вимагає ч.ч.1,3 ст.88 ГПК України: ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 , а тому, на думку відповідача, відомості, викладені від імені вказаних осіб у заявах, поясненнях у кримінальному провадженні, не є належними доказами згідно з нормами ГПК України.

Стосовно нотаріально засвідчених заяв свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , то вони взагалі не брали участі в загальних зборах членів кооперативу, що відбулись 16.03.2016, їх підписи відсутні в додатку до протоколу про реєстрацію учасників, з цього слідує, що вказаним особам не можуть бути відомі обставини, що мали місце 16.03.2016 під час загальних зборів членів кооперативу, внаслідок їх відсутності. У свою чергу, зміст нотаріально посвідчених заяв свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 щодо заперечення їх участі в загальних зборах членів кооперативу 16.03.2016 не відповідає змісту додатку до протоколу про реєстрацію учасників загальних зборів членів, у якому наявні підписи зазначених осіб. Таким чином, відповідач зазначає, що зміст нотаріально засвідчених заяв зазначених свідків суперечить змісту додатку до протоколу, що був складений значно раніше - 16.03.2016. Така розбіжність, на думку відповідача, може пояснюватись давністю подій, ймовірно, вказані особи не пам`ятають обставин, що мали місце понад сім років тому. Разом з цим, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не були допитані в якості свідків у судовому засіданні, внаслідок чого неможливо пересвідчитися в достовірності їх показів. Судом першої інстанції також було відмовлено у задоволенні клопотання позивачки про призначення судової почеркознавчої експертизи за відсутності, визначених ст. 99 ГПК України умов призначення експертизи. Отже, в матеріалах справи відсутні докази на спростування приналежності підписів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у додатку до протоколу вказаним особам. Та навіть, за відсутності участі у зборах ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , загальні збори у кількості 470 членів мали достатній кворум для прийняття рішень.

Відповідач також стверджує, що позивачка в апеляційній скарзі вперше почала заперечувати наявність в неї заборгованості зі сплати членських внесків перед кооперативом, у позовній заяві, так само і в суді першої інстанції позивачка не заперечувала, що вона мала непогашену заборгованість перед відповідачем, оскільки з 2007-2013 роки у неї була наявна заборгованість із заробітної плати, проблеми зі здоров`ям, а також через придбання позивачкою квартири за договором №35 від 16.04.2007 про інвестування у будівництво об`єкту та сплатою її вартості у сумі 450 157,50 грн.

Надані позивачкою копії квитанцій зі сплати членських внесків свідчать про те, що тільки два платежі можна віднести до сплати членських внесків, які були сплачені позивачкою до моменту виключення її за рішенням загальних зборів від 16.03.2016 з членів кооперативу на суму 1001,00 грн та на суму 2 000,00 грн, що також вбачається зі змісту апеляційної скарги.

Так, відповідач зазначає, що обставини здійснення позивачкою частини оплати заборгованості після виключення її з членів кооперативу, а саме у період 2017-2019 років, не спростовують наявності боргу на час проведення загальних зборів 16.03.2016, який складав суму 6000,00 грн - заборгованість зі сплати членських внесків.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2024, справу № 910/10683/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Майданевич А.Г. головуючий суддя, суддів - Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10683/21.

07.03.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/10683/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі № 910/10683/21 залишено без руху та роз?яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції мотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі №910/10683/21 з обгрунтуванням причин поважності його пропущення.

22.03.2024 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі №910/10683/21 з обгрунтуванням причин поважності його пропущення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі № 910/10683/21 та призначено справу до розгляду на 27.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі № 910/10683/21 оголошено перерву до 17.06.2024.

Крім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 відмолено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про призначення судово-подчеркознавчої експертизи у справі №910/10683/21.

Явка представників сторін

Представник третьої особи у судове засідання 17.06.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки представник третьої особи належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, його явка не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 17.06.2024 за відсутності представника третьої особи.

Позиції учасників справи

Позивачка та її представник у судовому засіданні апеляційної інстанції 17.06.2024 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідач, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, вказав, що рішення суду першої інстанції є вірним та законним, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до протоколу № 64 загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу Садово-дачне товариство «Стадне», які відбулись 16 березня 2016 року, загальна кількість присутніх згідно із реєстром членів кооперативу становила 474 осіб, загальна кількість членів кооперативу - 620 осіб.

Згідно з порядком денним загальних зборів, на обговорення та голосування були поставлені наступні питання:

1) про припинення членства особами, що систематично порушують Статут кооперативу та мають значну заборгованість зі сплати, передбачених Статутом внесків;

2) обговорення та затвердження Рішень Голови Правління про припинення членства в кооперативі боржників зі сплати, передбачених Статутом внесків;

3) про обрання Голови та членів Ревізійної комісії;

4) про затвердження тарифів на використання електроенергії;

5) про встановлення систем автоматизованого обліку показників лічильників електроенергії;

6) інформація про зону відпочинку масиву «Східний»;

7) інформація про приватизацію земельних ділянок членами Кооперативу.

За результатами голосування з розгляду питань порядку денного були прийняті рішення:

1) про підвищення серед членів кооперативу дисципліни зі сплати членських внесків та виконанню правил Статуту кооперативу;

2) про припинення членства у кооперативі 21 особи: ОСОБА_1 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 ; ОСОБА_23 ; ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 ; ОСОБА_26 ; ОСОБА_27 ; ОСОБА_28 ; ОСОБА_29 ; ОСОБА_30 ; ОСОБА_31 ; ОСОБА_32 ; ОСОБА_33 ; ОСОБА_34 ; ОСОБА_35 ; ОСОБА_36 .

3) обрано головою Ревізійної комісії ОСОБА_37 ;

4) затверджено тарифи на електроенергію на рівні 1,20 грн.;

5) встановити систему автоматизованого контролю;

6) доведено до відому інформацію, що пляж по АДРЕСА_2 не відноситься до земель СДТ «Стадне»;

7) доведено до відому інформацію, що на приватизацію земель ідуть 60 осіб.

Вказаний протокол загальних зборів, які відбулися 16.03.2016, підписаний головою загальних зборів членів кооперативу - ОСОБА_38 , секретарем загальних зборів - ОСОБА_39 , членами лічильної комісії загальних зборів - ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 .

В свою чергу, факт підписання вказаними особами спірного рішення загальних зборів членів кооперативу СДТ «Стадне», оформленого протоколом від 16.03.2016 року, позивачем не оскаржувався, заперечень щодо дійсності підписів вказаних осіб на зазначеному протоколі від сторін до суду не надходило.

Крім цього, в матеріалах справи наявний додаток до протоколу загальних зборів учасників кооперативу № 64 від 16.03.2016, а саме: реєстр реєстрації учасників загальних зборів членів кооперативу, згідно з яким реєстрація учасників розпочалась 16.03.2016 о 18:00 та завершилась 16.03.2016 о 18:30, для участі у зборах зареєструвалось 474 членів кооперативу, що є більше 75% від загальної кількості членів кооперативу, де загальна кількість членів кооперативу - 620 осіб.

Вказаний додаток до протоколу містить таблицю із переліком осіб, які взяли участь у загальних зборах, із зазначенням прізвища, ім`я, по-батькові цих осіб та їх підписи.

Таким чином, за наслідками прийнятих на загальних зборах учасників кооперативу від 16.03.2016 рішень, позивачку гр. ОСОБА_1 було виключено зі складу членів кооперативу у зв`язку з наявністю значної заборгованості зі сплати членських внесків та систематичним порушенням Статуту кооперативу.

Поряд із цим, як свідчать матеріали справи, позивачка - гр. ОСОБА_1 була членом Обслуговуючого кооперативу Садово-дачне товариство «Стадне», починаючи з 2004 року по 2016 рік.

Водночас, як зазначає позивачка у позовній заяві, в період з 2007 року по 2013 року вона мала проблеми фінансового характеру, а саме: підприємство, на якому працювала позивачка, мало перед нею заборгованість із заробітної плати; позивачка мала негаразди із здоров`ям, а також позивачка вклала значні кошти у придбання нової квартири на стадії будівництва та в наступному у ремонт цієї квартири, у зв`язку чим, сплачувати членські внески до кооперативу у позивачки не було можливості, про що вона неодноразово повідомляла відповідача.

Наразі, на підтвердження вказаних обставин позивачкою надано до матеріалів справи виконавчий лист зі стягнення заборгованості по заробітній платі від 08.06.2010 року, витяги з історії хвороби № 7411536, № 7302159, рахунок-фактуру № 35 від 16.04.2007 року на суму 450 157,50 грн. стосовно придбання квартири та договір № 35 від 16.04.2007 року про інвестування у будівництво об`єкту - квартири загальною площею 58,50 кв.м по АДРЕСА_3 .

Не погоджуючись з рішенням загальних зборів учасників кооперативу СДТ «Стадне», які відбулися 16.03.2016 та оформлені протоколом №64 від 16.03.2016 щодо виключення гр. ОСОБА_1 з членів кооперативу, остання звернулась з даним позовом до суду про їх скасування, оскільки вважає, що виключення її з членів обслуговуючого кооперативу СДТ «Стадне» було здійснено умисно, з метою незаконного заволодіння її земельною ділянкою кадастровий номер 800000000:96:006:0017, площею 0,1055 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , яка була виділена позивачці ще на початку 1991 року.

На переконання позивачки, вказана земельна ділянка була привласнена головою Обслуговуючого кооперативу СДТ «Стадне» ОСОБА_45 та передана підставній особі ОСОБА_46 з метою продажу та отримання грошових коштів.

Позивачка вказує, що про наявність оскаржуваного рішення загальних зборів членів кооперативу, яке оформлене протоколом № 64 від 16.03.2016, та відповідно про факт виключення її зі складу учасників кооперативу, вона дізналась лише 18.07.2018.

Крім цього 01.10.2018 позивачці стало відомо, що на підставі рішення Київської міської ради від 12.07.2018 за ОСОБА_47 було зареєстровано право власності на земельну ділянку позивачки кадастровий номер 800000000:96:006:0017, площею 0,1055 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Наразі, власником земельної ділянки, площею 0,1055 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , на даний час є гр. ОСОБА_2 , про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, в обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на факт порушення її прав, як учасника кооперативу щодо безпосередньої участі у діяльності кооперативу шляхом прийняття зазначеного рішення всупереч приписам чинного законодавства, оскільки її не було своєчасно повідомлено про проведення загальних зборів 16.03.2016 в установленому порядку, зважаючи на не отримання нею такого повідомлення; загальні збори відбулись за відсутності кворуму при відкритті та проведені загальних зборів; підписи, які ставились від імені учасників кооперативу у додатку до протоколу є підробленими, оскільки такі збори взагалі не скликались та не проводились.

Як стверджує позивачка, наведені порушення порядку скликання зборів призвели до позбавлення її можливості ознайомлення з матеріалами та питаннями, що входили до порядку денного зборів учасників кооперативу, та можливості висловлення своєї точки зору з приводу питань, розглянутих на зборах, а також прийняти участь у їх вирішенні шляхом голосування.

При цьому, позивачка ставить під сумнів достовірність та справжність підписів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у додатку до протоколу загальних зборів 64 від 16.03.2016 щодо реєстрації вказаних учасників на загальних зборах членів кооперативу СДТ «Стадне» від 16.03.2016, стверджуючи про недійсність голосування.

На підтвердження вказаних обставин позивачкою надано суду заяви-пояснення та заяви свідків від вказаних осіб, згідно з якими повідомляється, що вони не брали участі у загальних зборах кооперативу СДТ «Стадне» від 16.03.2016, не голосували за виключення будь-кого з членів кооперативу, у тому числі за виключення ОСОБА_1 , а також свій підпис під вказаним рішенням не ставили; у разі наявності під вказаним рішенням їх підпису, такий підпис є підробленим та не відповідає їх внутрішньому волевиявленню.

Таким чином, як стверджує позивачка, оскільки загальні збори учасників кооперативу від 16.03.2016 проводились з істотним порушенням чинного законодавства України, які оформлені протоколом № 64, підлягають скасуванню.

З метою досудового врегулювання спору, позивачка 18.07.2018, а також повторно 18.09.2018 звернулась до керівника Обслуговуючого кооперативу СДТ «Стадне» із заявою про надання копії відповідного рішення загальних зборів про виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу.

Проте, жодної відповіді та/або вищезазначеного рішення на свої звернення не отримала.

Звертаючись з позовною завою позивачка вважає, що наведене в сукупності є підставою для скасування спірного рішення загальних зборів членів кооперативу, оформленого протоколом № 64 від 16.03.2016, в частині виключення гр. ОСОБА_1 з числа членів Обслуговуючого кооперативу садово - дачне товариство "Стадне" в судовому порядку як такого, що є протиправним, таким, що порушує права позивачки, як члена кооперативу та призвело до позбавлення її прав на земельну ділянку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно з пунктами 2, 3, 4 ст. 124, частини 2 статті 129 Конституції України,статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, згідно з висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони та одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Аналогічні положення містить пункт 11.1 Статуту, відповідно до якого члени Кооперативу мають право брати участь в діяльності та в управлінні Кооперативом, право голосу на його зборах тощо.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Наведена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 509/577/18, від 01.10.2019 року у справі № 910/7554/18, від 17.12.2019 № 904/4887/18, від 12.02.2020 року у справі №916/1253/19.

При цьому судом враховано, що визначення законом особливостей правового, організаційного, економічного та соціального функціонування кооперативів прямо передбачено приписами ГК України і наявність таких особливостей, зокрема, щодо розподілу голосів членів кооперативу під час прийняття рішення, способу реалізації членами кооперативу своїх прав на участь в діяльності кооперативу управлінні не суперечить змісту та природі корпоративних відносин.

Таким чином, встановивши, що Обслуговуючий кооператив Садово-дачне товариство «Стадне» відповідно до Статуту та чинного законодавства є господарською організацією та юридичною особою корпоративного типу, а спір у цій справі виник у межах господарських правовідносин з управління діяльністю відповідача у зв`язку з порушенням прав позивача, як члена кооперативу, яка має в ньому корпоративні права щодо можливості брати участь в управлінні останнім, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що даний спір виник з корпоративних відносин, відтак, розгляд цього спору підвідомчий судам господарської юрисдикції, з одночасною можливістю застосування практики стосовно скасування загальних зборів господарських товариств з урахуванням особливостей управління кооперативом, визначеним законодавством та Статутом.

У контексті застосування статей 15, 16 Цивільного кодексу України у правовідносинах, пов`язаних з діяльністю кооперативу та визнанням недійсними рішень останнього суд зазначає, що вирішуючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів членів (учасників) обслуговуючого кооперативу суд повинен установити наявність порушених прав позивачки внаслідок порушення процедури скликання та проведення зборів, тобто не тільки недотримання норм закону під час скликання і проведення зборів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Тобто, саме позивачці необхідно доводити в суді, що рішення не відповідає її інтересам як члена кооперативу, порушує її права та прийнято з порушенням передбаченої процедури.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивачки є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 910/1255/20.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою даного позову про оскарження рішення загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу СДТ «Стадне», оформленого протоколом загальних зборів учасників кооперативу № 64 від 16.03.2016, є неповідомлення позивачки про скликання зборів, час їх проведення та порядок денний, зокрема, про розгляд питання про виключення позивачки з членів кооперативу.

Статтею 15 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

У пункті 13.4 Статуту кооперативу міститься аналогічне положення щодо повідомлення членів кооперативу про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Отже, недотримання порядку повідомлення усіх членів кооперативу про скликання загальних зборів, встановленого статтею 15 Закону України «Про кооперацію», є порушенням їх прав на управління кооперативом.

При цьому, законом та/або Статутом відповідача прямо не визначено конкретні способи такого повідомлення учасника про скликання зборів, проте статтею 15 Закону України «Про кооперацію» встановлено обов`язок повідомлення учасників кооперативу про проведення загальних зборів членів кооперативу, відтак, порядок повідомлення визначається кооперативом на підставі внутрішніх процедур та належить до компетенції безпосередньо кооперативу без імперативних приписів закону, позаяк особа вправі самостійно обирати спосіб такого повідомлення, однак такий спосіб повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення.

Зокрема, протоколом засідання правління обслуговуючого кооперативу СДТ «Стадне» №45 від 05.04.2013 на виконання вимог пункту 13.4. Статуту було визначено порядок скликання загальних зборів та зборів Уповноважених шляхом:

- розміщення оголошення про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів членів кооперативу на інформаційному стенді кооперативу, який знаходиться у приміщенні кооперативу за адресою: АДРЕСА_1 ;

- шляхом телефонного повідомлення членів кооперативу про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу (за наявності можливості телефонного зв`язку із членом кооперативу).

Вважати зазначені способи повідомлення (або кожен окремо) членів кооперативу належним повідомленням про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів членів кооперативу.

Як вбачається з матеріалів справи, Обслуговуючим кооперативом Садово-дачним товариством «Стадне» було здійснено зазначені способи повідомлення членів кооперативу про загальні збори, які відбулися 16.03.2016, а саме: по телефону (згідно з протоколом ознайомлення з повідомленням про дату, час, місце та порядок денний загальних зборів членів кооперативу) та через розміщення повідомлення на інформаційному стенді у приміщення кооперативу (копія повідомлення наявна в матеріалах справи).

Так, згідно з наявною в матеріалах справи копією протоколу ознайомлення з повідомленням про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу Садово-дачного товариства «Стадне», ознайомлення з інформацією про загальні збори та порядок денний проводилося уповноваженими особами: ОСОБА_38 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , за особистим підписом члена кооперативу або засобами телефонного зв`язку за контактами, наданими правлінню кооперативу згідно з наведеною в ньому таблиці, в графі №4 якої міститься інформація про здійснення телефонного дзвінка 05.03.2016 на телефонний номер позивачки НОМЕР_1.

При цьому, суд вірно прийняв до уваги доводи позивачки про те, що даний номер телефону нею не використовується, починаючи з 2007 року, оскільки попри наявність в протоколі ознайомлення відмітки про повідомлення позивача про дату, час і місце проведення загальних зборів членів кооперативу, за умови фактичної неможливості такого повідомлення засобами телефонного зв`язку через зміну позивачкою місця проживання, має місце недобросовісність дій особи, яка здійснювала повідомлення про проведення загальних зборів членів кооперативу, шляхом відображення недостовірної інформації про повідомлення гр. ОСОБА_1 про дату, час і місце проведення загальних зборів членів кооперативу.

В той же час, твердження позивачки про надання обслуговуючому кооперативу інформації про зміну місця проживання та адреси для листування з 2010 року на адресу: АДРЕСА_5 , зокрема, копії паспорту та пенсійного посвідчення судом не враховано, оскільки позивачкою не надано жодних доказів стосовно вчинення зазначених дій.

Доказів повідомлення обслуговуючий кооператив про зміну номера телефону, за яким можливо здійснювати комунікацію з нею, відмінного від номера телефону НОМЕР_1 , гр. ОСОБА_1 до суду також не надано.

Відповідно до правового висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 19.12.2018 у справі №922/3946/16 щодо питання повідомлення учасника про проведення загальних зборів, що змінив своє місцезнаходження, учасник товариства, який відповідно до вимог закону обов`язково повідомляється про проведення, дату, час та місце проведення загальних зборів, змінивши місце своєї реєстрації, за таких обставин повинен повідомити товариство про місце своєї реєстрації, фактичне місце проживання або адресу для листування, а також проявити звичайну обачність, поцікавитися станом своїх корпоративних прав; оскаржувані рішення загальних зборів не можуть бути визнані недійсними, якщо позивач не повідомив товариство про нову адресу для листування.

Таким чином, Верховний Суд поклав певні обов`язки з організації скликання загальних зборів учасників товариство на обидві сторони: на товариство та його учасників. Перші зобов`язані забезпечити ефективне інформування учасників, а другі - забезпечити теоретичну можливість бути поінформованим у спосіб, передбачений установчими документами.

Судом першої інстанції встановлено про відсутність в матеріалах справи доказів інформованості відповідача позивачкою, як членом обслуговуючого кооперативу, про дійсні засоби зв`язку та листування (поштового та електронного) з гр. ОСОБА_1 .

З огляду на вищевикладене, кооперативом було дотримано порядок та строк повідомлення позивачки про проведення загальних зборів, який передбачений статтею 15 Закону України «Про кооперацію», пунктом 13.4 Статуту та протоколом правління кооперативу №45 від 05.04.2013 у єдиний можливий спосіб, шляхом розміщення 02.03.2016 письмової інформації про дату, час, місце проведення і порядок денний зборів членів кооперативу на стенді останнього, який знаходиться у приміщенні кооперативу за адресою: АДРЕСА_1 , що позивачем не заперечується.

Отже, враховуючи твердження позивачки щодо постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:96:006:0017, площею 0,1055 га, яка знаходиться на території кооперативу, та її обробку з 1991 року, гр. ОСОБА_1 мала об`єктивну можливість отримати інформацію стосовно повідомлення її про проведення загальних зборів членів кооперативу, призначених на 16.03.2016.

Положеннями частини 9-12 статті 15 Закону України «Про кооперацію» визначено, що загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.

Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Згідно з пунктом 13.8 Статуту загальні збори членів кооперативу вважаються правомочними, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше 2/3 уповноважених.

Рішення загальних зборів членів кооперативу приймаються (вважаються прийнятими), якщо за нього проголосувало не менше 75% членів кооперативу, загальної кількості членів кооперативу, з таких питань: а) прийняття, внесення змін до Статуту кооперативу; б) прийняття рішення про вступ до кооперативного об`єднання та вихід з нього; в) прийняття рішення про припинення діяльності кооперативу; г) обрання, відкликання, дострокове припинення повноважень голови та членів правління, голови та членів спостережної ради, голови та членів ревізійної комісії.

При цьому, відповідно до пункту 11.4 Статуту рішення про припинення членства в кооперативі приймається загальними зборами членів кооперативу більшістю голосів та/або рішенням правління.

Відповідно до додатку до протоколу №64 від 16.03.2016 загальна кількість членів кооперативу СДТ «Стадне», на той час, складала 620 осіб. Таким чином, відповідно до Статуту кооперативу необхідний кворум для прийняття будь-якого рішення загальними зборами членів кооперативу складав - 465 осіб (75%), а кворум для прийняття рішення про припинення членства в кооперативі - 311 осіб (більшістю голосів). Загальні збори членів кооперативу вважаються правомочними, якщо на них присутні - 311 осіб (більше половини).

Водночас, відповідно до зазначеного додатку до протоколу №64 від 16.03.2016, участь у загальних зборах членів кооперативу прийняло 474 членів СДТ «Стадне», що свідчить про наявність кворуму при відкритті зборів, як для визнання загальних зборів правомочними, так і для прийняття рішень з будь-яких питань.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка заперечує факт участі у загальних зборах кооперативу 13 осіб, які письмово підтвердили, що участі у вищезазначених загальних зборах членів обслуговуючого кооперативу 16.03.2016 не приймали, з порядком денним ознайомлені не були, про проведення зборів їм ніхто не повідомляв, за виключення з учасників кооперативу, у тому числі гр. ОСОБА_1 , не голосували, свій підпис під вказаним рішенням (протоколом зборів) ніколи не ставили і такий підпис є підробленим. Відтак, на переконання позивачки, кворуму на загальних зборах членів кооперативу СДТ «Стадне» від 16.03.2016 не було, у зв`язку з чим, прийняті на вказаних зборах рішення є незаконними.

Судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи містяться копії заяв-пояснень від 08.04.2019 в межах кримінального провадження СВ Дарницького управління поліції ГУНП у м. Києві №12018100020009601 наступних осіб: ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за змістом яких вказані особи зазначають, що не обізнані про проведення загальних зборів членів кооперативу з 2011 року, не брали участі в загальних зборах членів кооперативу 16.03.2016, з порядком денним ознайомлені не були, в голосуванні участі не приймали та своїм підписом відповідне рішення, в тому числі про виключення гр. ОСОБА_1 з членів кооперативу, не засвідчували. Вказані копії заяв завірені підписом представника позивача адвоката Семенюка К.В.

Також до матеріалів справи надані пояснення, відібрані адвокатом у порядку Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у наступних осіб: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , згідно зі змісту яких вказані особи підтверджують користування позивачкою на постійній основі приблизно з 1991 року земельною ділянкою в кооперативі, а також зазначають про відсутність інформації та їх повідомлення як про проведення загальних зборів членів кооперативу, так і про виключення гр. ОСОБА_1 з членів обслуговуючого кооперативу.

У подальшому, разом з відповіддю на відзив позивачкою подано нотаріально посвідчені заяви свідків: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , а також в судовому засіданні 27.07.2023 за клопотанням представника позивача до матеріалів справи приєднано заяву свідка ОСОБА_12 .

Так, відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Якщо належність доказів характеризує об`єктивний зв`язок доказів з фактами (обставинами), які треба встановити, то допустимість доказів зв`язана з їх процесуальною формою, тобто засобами доказування. Отже, допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції та не приймає в якості належного, достовірного та допустимого доказу заяви-пояснення осіб, які були подані у межах кримінального провадження, оскільки адвокат Семенюк К.В. не мав права засвідчувати їх достовірність власним підписом з огляду на приписи частини 5 статті 91 ГПК України, згідно з якою учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

В свою чергу, зі змісту вказаних заяв-пояснень вбачається, що вони подавались в рамках кримінального провадження №12018100020009601, а відповідно їх оригінали зберігаються в матеріалах вказаного кримінального провадження. При цьому, позивачем не надано суду доказів отримання дозволу слідчого на розголошення матеріалів кримінального провадження в порядку статті 222 КПК України, згідно з якою відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Також частиною 1 статті 95 КПК України визначено, що показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Згідно з частино 4 статті 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.

В свою чергу, згідно частиною 1, 2 статті 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Показання свідка за змістом статті 88 вказаного Кодексу викладаються ним письмово у заяві свідка. Згідно з приписами частин 2-4 даної статті у заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Проте, в матеріалах справи відсутні нотаріально засвідчені заяви свідків: ОСОБА_50 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , у зв`язку з чим, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що відомості, викладені від імені вказаних осіб у заявах-поясненнях у кримінальному провадженні, не приймаються до уваги як такі, що не підтверджують наведених у них обставин в належний та допустимий спосіб згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_8 , яка вірно не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки із заяви неможливо встановити, кому вона адресована, ким підписана, не містить ні адресата, ні обставин, за яких вона складалась.

Стосовно наявних в матеріалах справи нотаріально посвідчених заяв свідків: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_12 , колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно надав їм оцінку зазначивши, що відповідно до частини 1, 2 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, предметом доказування у даному спорі про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів членів кооперативу СДТ «Стадне», оформленого протоколом № 64 від 16.03.2016, в частині виключення зі складу членів кооперативу ОСОБА_1 є: факт проведення зборів; відсутність члена (учасника) кооперативу на зборах з вини кооперативу; голосування проти прийняття оспорюваного рішення; можливість вплинути на результат прийнятого рішення у випадку участі на зборах; порушення встановленого нормами закону чи установчих документів порядку проведення зборів; суттєвий характер порушення; порушення прав чи законного інтересу позивача; момент, коли позивач дізнався чи повинен був дізнатися про проведення зборів тощо.

Надаючи оцінку наданих в якості доказів на підтвердження позовних вимог заявам свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , судом першої інстанції вірно встановлено, що останні не брали участі в загальних зборах членів кооперативу, що відбулись 16.03.2016, їх підписи відсутні в додатку до протоколу про реєстрацію учасників зборів, що свідчить про те, що вказаним особам не можуть бути відомі обставини, які мали місце 16.03.2016 під час загальних зборів членів кооперативу, внаслідок їх фактичної відсутності на цих зборах.

Таким чином, показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вірно відхилені судом першої інстанції, оскільки такі особи не брали участі у зборах учасників кооперативу 16.03.2016 та їх голоси не враховувались при визначенні кворуму.

У свою чергу, зміст нотаріально посвідчених заяв свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 щодо заперечення їх участі в загальних зборах членів кооперативу 16.03.2016, не відповідає змісту додатку до протоколу про реєстрацію учасників загальних зборів членів, у якому наявні підписи зазначених осіб.

Таким чином, відповідач зазначає, що зміст нотаріально засвідчених заяв зазначених свідків суперечить змісту додатку до протоколу, що був складений значно раніше - 16.03.2016.

Разом з цим, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не були допитані в якості свідків у судовому засіданні, внаслідок чого, неможливо пересвідчитися в достовірності їх показів. Судом першої інстанції також було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи за відсутності визначених ст. 99 ГПК України умов призначення експертизи.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази на спростування приналежності підписів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у додатку до протоколу вказаним особам.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №910/15071/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3133/17 та від 12.02.2020 у справі №916/1253/19 не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних (установчих) зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів або в разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; відсутність протоколу загальних зборів.

Встановлення окремих порушень під час скликання та проведення загальних зборів учасників юридичних осіб не призводить до обов`язкового визнання недійсним рішення таких зборів.

Враховуючи вищевикладене, відсутність позивачки на загальних зборах учасників кооперативу 16.03.2016 та неможливість у зв`язку з цим гр. ОСОБА_1 особисто під час проведення загальних зборів брати участь у голосуванні та висловлювати свої думки з питань порядку денного зборів не може бути розцінене судом в якості достатньої та безумовної підстави для визнання недійсними рішень загальних зборів від 16.03.2016 за умови прийняття загальними зборами таких рішень при наявності достатнього кворуму та з питань, передбачених у порядку денному зборів.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом, як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Стандарт доказування "вірогідність доказів" на відміну від "достатності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивачка та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

У п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У зазначеному аспекті суд враховує, що надані позивачкою докази не спростовують факт дійсності підписів у додатку до протоколу №64 від 16.03.2016 року принаймні 470 членів кооперативу (навіть за відсутності участі у зборах ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ).

Водночас, участь у загальних зборах та у голосуванні з питань порядку денного 470 членів кооперативу, що становить більше 75% від загальної кількості членів кооперативу, підтверджує факт дійсності голосування та наявність кворуму для прийняття рішень з усіх питань порядку денного загальних зборів учасників кооперативу 16.06.2016.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що з урахуванням участі та голосуванні на загальних зборах 470 членів кооперативу, справжність підписів яких у додатку до протоколу позивачем не спростовано, рішення в частині виключення гр. ОСОБА_1 з числа членів Обслуговуючого кооперативу Садово - дачного товариства "Стадне" прийняте за наявності кворуму.

Водночас, колегія суддів наголошує, що позивачкою ні під час звернення з позовною заявою, з апеляційною скаргою, ні під час судового розгляду справи не надано та не наведено жодних доводів щодо підстав скасування рішення загальних зборів членів кооперативу, оформленого протоколом № 64 від 16.03.2016, зумовлених діями позивачки та/або її можливою присутністю на загальних зборах 16.03.2016, зокрема, з підстав відсутності боргу зі сплати членських внесків Обслуговуючого кооперативу СДТ «Стадне», наявності підстав для звільнення від їх сплати або інших доводів на противагу винесеним на розгляд загальних зборів членів кооперативу питанням.

При цьому, оскільки відповідно до пункту 11.4 Статуту рішення про припинення членства в кооперативі приймається загальними зборами членів кооперативу більшістю голосів, тому у вирішенні питання про припинення членства ОСОБА_1 достатнім буде кворум з 311 осіб, отже, з урахуванням загальної кількості осіб, що взяли участь у спірних загальних зборах, а саме 474 осіб, відсутність 10 голосів зазначених позивачкою не могло вплинути на наявність кворуму, а, відтак, жодним чином не вплинуло на результати голосування.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів кооперативу необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів його учасника. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову (постанова Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №925/973/17).

Як зазначалось вище, відповідно до приписів статті 13 Закону України «Про кооперацію» та пункту 11.3 Статуту членство у кооперативі припиняється, зокрема, у разі несплати внесків у порядку, визначеному Статутом кооперативу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка тільки в апеляційній скарзі почала заперечувати наявність у неї заборгованості зі сплати членських внесків перед відповідачем. У позовній заяві позивачка не заперечує, що вона мала непогашену заборгованість перед Обслуговуючим кооперативом СДТ «Стадне», оскільки у період з 2007-2013 років не сплачувала членські внески у зв`язку з наявною у неї заборгованістю по заробітній платі, проблемами зі здоров`ям, а також через придбання позивачкою квартири за договором №35 від 16.04.2007 про інвестування у будівництво об`єкту та сплатою її вартості у сумі 450 157,50 грн.

Разом з цим, як стверджує позивачка, в подальшому заборгованість перед кооперативом зі сплати членських внесків нею була погашена у повному обсязі, на підтвердження чого до позовної заяви додано копії наступних квитанцій: квитанція №3 від 08.12.2015 на суму 1001,00 грн, призначення платежу членські внески; дублікат чеку від 06.08.2018 про оплату 25.10.2017 року 330,00 грн, призначення платежу членські внески за користування землею; дублікат чеку від 06.08.2018 про оплату 22.08.2017 330,00 грн, призначення платежу членські внески за користування землею; квитанція до прибуткового касового ордеру №862 від 03.07.2017 на суму 2 460,00 грн, призначення платежу членські внески 2016, 2017 роки; квитанція до прибуткового касового ордеру №58 від 22.09.2006 на суму 600,00 грн, призначення платежу добровільні вступні членські внески; квитанція №20 від 22.05.2018 на суму 240,00 грн призначення платежу ОСОБА_1 оренда землі; квитанція від 16.12.2014 на суму 2 000,00 грн, призначення платежу членські внески; квитанція №24 від 15.03.2018 на суму 240,00 грн, призначення платежу ОСОБА_1 оренда землі бєрезень-квітень-2018; квитанція №67 від 15.03.2018 на суму 360,00 грн, призначення платежу членські внески, оренда землі за 7, 8, 9 місяць 2018 року; дублікат квитанції від 30.01.2019 про сплату 17.01.2018 суми 240,00 грн, призначення платежу користування землею січень-лютий 2018 року.

Проте, судом першої інстанції вірно встановлено, що із наданих позивачкою документів вбачається, що тільки два платежі можна віднести до сплати членських внесків, що були сплачені позивачкою до моменту виключення її за рішенням загальних зборів від 16.03.2016 з членів кооперативу - це квитанція №3 від 08.12.2015 на суму 1 001,00 грн та квитанція від 16.12.2014 на суму 2 000,00 грн.

Відповідно до листів кооперативу від 15.02.2016 №2 та від 04.03.2016 №1, копії яких наявні в матеріалах справи, сума заборгованості позивачки - ОСОБА_1 з оплати членських внесків та інших платежів, передбачених Статутом, станом на березень 2016 року складала 11 445,00 грн.

Згідно із наявною в матеріалах справи довідкою №14 від 04.10.2022, яка видана ОК СТД «Стадне», розмір заборгованості ОСОБА_1 за період з 2007 року по 2016 рік становить 11 445,00 грн та складається з заборгованості зі сплати членських внесків - 6 000,00 грн, внесків на ремонт-будівництво дороги - 5 445,00 грн. Як вбачається із розшифровки до довідки №14 від 04.10.2022, станом на 16.03.2016 заборгованість позивачки перед відповідачем зі сплати членських внесків становила суму 6 000,00 грн.

Так, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тобто, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується станом на час прийняття загальними зборами від 16.03.2016 рішення про виключення позивачки зі складу членів кооперативу, її заборгованість зі сплати членських внесків, що з урахуванням положень Статуту та приписів чинного законодавства є достатньою правовою підставою для прийняття відповідного рішення про виключення.

При цьому, обставини здійснення позивачкою частини оплати заборгованості після виключення її з членів кооперативу, а саме у період 2017-2019 років, не спростовують наявності боргу на час проведення загальних зборів 16.03.2016 та не можуть бути враховані в якості його належного погашення.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що посилання позивачки на неможливість сплачувати у період з 2007 по 2013 роки членські внески, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази придбання нею у 2007 році квартири вартістю 450 157,50 грн, свідчить виключно про недобросовісність в частині виконання нею своїх обов`язків як члена кооперативу - своєчасно та у повному обсязі сплачувати членські внески, розмір яких у порівнянні з вартістю придбаної позивачем квартири є незначним, та не є обставиною для звільнення її від оплати внесків учасника кооперативу.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно з наявною в матеріалах справи заявою від 06.10.2022 свідка ОСОБА_38 , який є головою СТД «Стадне», а також за змістом проведеного в підготовчому судовому засіданні 29.03.2023 його допиту судом, ОСОБА_38 особисто та неодноразово під час зустрічей у 2014-2015 роках з ОСОБА_1 повідомляв їй про наявність заборгованості, про необхідність погашення боргу, оскільки в подальшому у зв`язку з цим, її можуть виключити з членів кооперативу, проте на такі попередження ОСОБА_1 реагувала негативно.

Також існування заборгованості ОСОБА_1 зі сплати членських внесків, яку остання почала активно оплачувати лише після виключення з членів кооперативу, підтверджено наявною в матеріалах справи заявою свідка ОСОБА_51 , яка працювала в Обслуговуючому кооперативі СДТ «Стадне» на посаді бухгалтера, в тому числі в 2016 -2017 році, та змістом проведеного судом в підготовчому засіданні 23.02.2023 допиту вказаної особи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виключення ОСОБА_1 зі складу членів кооперативу СТД «Стадне» відбулось на підставі, прямо передбаченій законом та Статутом кооперативу, у зв`язку з систематичним порушенням нею вимог Статуту стосовно несплати членських внесків.

Відтак, за встановлених судом обставин, відсутні підстави вважати, що спірним рішенням загальних зборів учасників кооперативу, яке оформлено протоколом № 64 від 16.03.2016, в частині виключення гр. ОСОБА_1 з числа членів Обслуговуючого кооперативу СДТ "Стадне" було порушено права позивачки, як члена кооперативу.

Крім того, позивачка у своїх доводах неодноразово наголошувала на тому, що внаслідок її виключення з членів кооперативу відбулось незаконне позбавлення ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою кадастровий номер 800000000:96:006:0017, площею 0,1055 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , яка в подальшому була протиправно відчужена на користь ОСОБА_47 та ОСОБА_2 . На підтвердження своїх тверджень позивачка надала заяви-пояснення деяких членів кооперативу в межах кримінального провадження, нотаріально засвідчені заяви свідків деяких членів кооперативу з інформацією про користування ОСОБА_1 вищезазначеною земельною ділянкою, рішення Київської міської ради VIII скликання VI сесії від 12.07.2018, інформацію та матеріали з Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради, Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав щодо земельної ділянки та інші докази, які на переконання позивачки, доводять її права на зазначену земельну ділянку, у тому числі посилання на матеріали справи №753/20440/18 щодо оскарження рішення Київської міської ради про приватизацію вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_52 .

Так, 22.10.2018 ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради «Київська міська державна адміністрація», Обслуговуючий кооператив Садово-дачне товариство «Стадне», ОСОБА_47 про визнання недійсним рішення Київської міської ради VIII скликання VI сесії від 12 липня 2018 року, в якому просила визнати недійсним рішення Київської міської ради VIII скликання VI сесії від 12 липня 2018 року (справа № А-25025) в частині передання громадянці та члену Обслуговуючого кооперативу Садово-дачного товариства «Стадне» ОСОБА_47 у приватну власність земельної ділянки кадастровий номер 000000000:96:0065:0017, площею 0,1055 га за адресою: АДРЕСА_4 згідно пункту № 44 додатку № 1 вказаного рішення для ведення колективного садівництва в мікрорайоні Осокорки у Дарницькому районі міста Києва за рахунок земель, що перебувають в оренді Обслуговуючого кооперативу Садово-дачного товариства «Стадне».

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 31.01.2022 за клопотанням позивачки провадження у справі № 753/20440/18 зупинено до вступу рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/10683/21 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Садово-дачного товариства „Стадне" про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів членів кооперативу в частині виключення ОСОБА_1 із числа членів обслуговуючого кооперативу в законну силу.

Відтак, зважаючи на зупинення провадження у справі № 753/20440/18 та відсутність у ній остаточного судового рішення, посилання позивачки на протиправність позбавлення її права користування земельною ділянкою кадастровий номер 800000000:96:006:0017, площею 0,1055 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , та можливість врахування відповідних преюдиційних обставин є передчасним та вірно не прийнято судом першої інстанції до уваги.

Таким чином, на переконання колегії суддів, з урахуванням наведеного та враховуючи приписи статей 13, 15 Закону України «Про кооперацію», пункти 11.3, 11.4, 13.2, 13.4, 13.8 Статуту кооперативу рішення, викладені у протоколі загальних зборів від 16.03.2016, були прийняті повноважним органом - загальними зборами учасників кооперативу та за наявності достатньої кількості голосів (кворуму) для прийняття відповідних рішень з дотриманням порядку голосування, зокрема, проведення голосування виключно з питань, передбачених у порядку денному, що свідчить про відсутність підстав для скасування оспорюваного позивачкою рішення загальних зборів учасників кооперативу СТД «Стадне» від 16.03.2016, оформленого протоколом №64 від 16.03.2016.

Колегія суддів також погоджується з висновку суду першої інстанції, що позивачка, як член Обслуговуючого кооперативу СДТ «Стадне» скористалася своїм правом на оскарження рішення загальних зборів членів кооперативу та фактично оспорює саму процедуру скликання та проведення загальних зборів учасників кооперативу, разом з цим, позовна заява та надані суду письмові пояснення не містять доказів на спростування факту відсутності заборгованості зі сплати членських внесків та протиправності прийнятого у зв`язку з цим, рішення про виключення ОСОБА_1 з членів обслуговуючого кооперативу, тобто доказів порушення конкретних прав та законних інтересів позивачки, як члена кооперативу, внаслідок прийняття загальними зборами членів кооперативу рішення, оформленого протоколом № 64 від 16.03.2016.

Наразі, позивачкою належними та допустимими доказами не доведено, які саме інтереси учасника кооперативу потребують судового захисту у даному спорі, яким чином відсутність позивачки на вказаних загальних зборах 16.03.2016, а також можлива відсутність деяких інших членів кооперативу, припускаючи відсутність їх підписів про реєстрацію на участь у зборах 16.03.2016, вплинула на правомочність проведених 16.03.2016 загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу та їх результат.

З урахуванням вищенаведеного в сукупності, оскільки позивачкою під час розгляду справи належними засобами доказування не спростовано факт прийняття загальними зборами учасників кооперативу оспорюваних рішень, оформлених протоколом №64 від 16.03.2016, всупереч приписам чинного законодавства, суд дійшов вірного висновку про відсутність достатніх правових підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників кооперативу, оформленого протоколом №64 від 16.03.2016, в частині виключення ОСОБА_1 з числа членів Обслуговуючого кооперативу Садово - дачного товариства "Стадне", у зв`язку з чим, відмовив у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі № 910/10683/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи апелянта, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі № 910/10683/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі № 910/10683/21 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі № 910/10683/21 залишити без задоволення.

2. Рішення ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі № 910/10683/21 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/10683/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 03.07.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк