Постанова

від 03.12.2024 по справі 910/10683/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10683/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,

представників учасників справи:

позивача - Яценко О.М.,

відповідача - Шевченко А.М.,

третьої особи - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Селівона А.М.

від 26.10.2023 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

від 17.06.2024

за позовом ОСОБА_1

до Обслуговуючого кооперативу Садово-дачного товариства "Стадне"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2

про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу Садово-дачного товариства "Стадне" про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів членів кооперативу, оформленого протоколом № 64 від 16.03.2016, в частині виключення ОСОБА_1 з числа членів Обслуговуючого кооперативу Садово-дачного товариства "Стадне".

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав ОСОБА_1 щодо членства у кооперативі та безпосередньої участі у діяльності кооперативу, у зв`язку з прийняттям загальними зборами кооперативу протиправного рішення, оформленого протоколом № 64 від 16.03.2016 про виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу за систематичне порушення статуту та наявності заборгованості зі сплати членських внесків. За твердженням ОСОБА_1 , вказане рішення прийняте із недотриманням вимог чинного законодавства та статуту кооперативу про порядок скликання і проведення зборів.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Обслуговуючий кооператив Садово-дачне товариство "Стадне" (код ЄДРПОУ 33054697) зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.08.2004 та діє на підставі статуту, затвердженого протоколом загальних зборів засновників від 11.03.2013 (надалі - Статут).

Згідно з пунктом 4.2 Статуту кооператив здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та Статуту.

Пунктом 5.1 Статуту визначено, що Садово-дачне товариство "Стадне" (надалі - Кооператив) - неприбуткова (непідприємницька) юридична особа, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Статуту майно Кооперативу складають матеріальні та нематеріальні активи, а також інші цінності. Джерелами формування майна Кооперативу є, зокрема, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї.

Пунктом 9.1 Статуту визначено, що членом Кооперативу можуть бути громадяни України та юридичні особи України, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених загальними зборами Кооперативу, додержуються вимог Статуту і користуються правом ухвального голосу.

Відповідно до пункту 11.1 Статуту члени Кооперативу мають право брати участь в діяльності та в управлінні Кооперативом, право голосу на його зборах тощо.

Згідно з пунктом 11.2 Статуту основними обов`язками члена Кооперативу є: додержання Статуту Кооперативу; виконання рішень органів управління Кооперативу та органів контролю за діяльністю Кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед Кооперативом; сплата визначених статутом Кооперативу внесків.

За змістом пункту 11.3 Статуту членство в Кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з нього; несплати внесків у порядку, визначеному Статутом Кооперативу; смерті члена Кооперативу - фізичної особи; припинення діяльності Кооперативу; виключення зі складу членів в разі систематичного невиконання Статуту та/або рішень загальних зборів Кооперативу, та/або рішень Правління Кооперативу.

Відповідно до пункту 11.4 Статуту рішення про припинення членства в Кооперативі приймається загальними зборами членів Кооперативу більшістю голосів та/або рішенням Правління Кооперативу.

Згідно з пунктом 13.1 Статуту вищим органом управління Кооперативу є загальні збори членів Кооперативу.

Пунктом 13.2 Статуту визначено, що до компетенції загальних зборів членів Кооперативу, належить, зокрема: визначення розмірів вступного і членських внесків та паїв; прийняття рішень про виключення зі складу членів Кооперативу.

Відповідно до пункту 13.3 Статуту чергові загальні збори членів Кооперативу скликаються Правлінням Кооперативу, але не менше одного разу на рік.

Згідно з пунктом 13.4 Статуту про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени Кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Згідно з пунктом 13.8 Статуту рішення загальних зборів членів Кооперативу приймаються (вважаються прийнятими), якщо за нього проголосувало не менше 75% членів Кооперативу, від загальної кількості членів Кооперативу, з таких питань: а) прийняття, внесення змін до Статуту Кооперативу; б) прийняття рішення про вступ до кооперативного об`єднання та вихід з нього; в) прийняття рішення про припинення діяльності Кооперативу; г) обрання, відкликання, дострокове припинення повноважень голови та членів Правління, голови та членів Спостережної ради, голови та членів Ревізійної комісії. Загальні збори членів Кооперативу вважаються правомочними, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше 2/3 уповноважених.

Відповідно до протоколу № 64 загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу Садово-дачне товариство "Стадне", які відбулись 16.03.2016, загальна кількість присутніх згідно з реєстром членів Кооперативу 474 осіб, загальна кількість членів Кооперативу - 620 осіб.

Згідно з порядком денним загальних зборів, на обговорення та голосування були поставлені наступні питання:

1) про припинення членства особами, що систематично порушують Статут Кооперативу та мають значну заборгованість по сплаті передбачених Статутом внесків;

2) обговорення та затвердження рішень Голови Правління про припинення членства в Кооперативі боржників по сплаті передбачених Статутом внесків;

3) про обрання Голови та членів Ревізійної комісії;

4) про затвердження тарифів на використання електроенергії;

5) про встановлення систем автоматизованого обліку показників лічильників електроенергії;

6) інформація про зону відпочинку масиву "Східний";

7) інформація про приватизацію земельних ділянок членами Кооперативу.

За результатами голосування з розгляду питань порядку денного були прийняті рішення:

1) про підвищення серед членів Кооперативу дисципліни по сплаті членських внесків та виконанню правил Статуту Кооперативу;

2) про припинення членства у Кооперативі 21 особи: ОСОБА_1 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 .

3) обрано головою Ревізійної комісії ОСОБА_23 ;

4) затверджено тарифи на електроенергію на рівні 1,20 грн;

5) встановити систему автоматизованого контролю;

6) доведено до відому інформацію, що пляж по АДРЕСА_1 не відноситься до земель СДТ "Стадне";

7) доведено до відому інформацію, що на приватизацію земель ідуть 60 осіб.

Вказаний протокол загальних зборів, які відбулися 16.03.2016, підписаний головою загальних зборів членів Кооперативу - ОСОБА_24 , секретарем загальних зборів - ОСОБА_25 , членами лічильної комісії загальних зборів - ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 .

В матеріалах справи наявний додаток до протоколу загальних зборів учасників кооперативу № 64 від 16.03.2016, а саме: реєстр реєстрації учасників загальних зборів членів Кооперативу, згідно з яким реєстрація учасників розпочалась 16.03.2016 о 18:00 та завершилась 16.03.2016 о 18:30, для участі у зборах зареєструвалось 474 членів кооперативу, що є більше 75% від загальної кількості членів кооперативу; загальна кількість членів кооперативу - 620 осіб.

Вказаний додаток до протоколу містить таблицю із переліком осіб, які взяли участь у загальних зборах, із зазначенням прізвища, ім`я, по-батькові цих осіб та їх підписи.

За наслідками прийнятих на загальних зборах учасників Кооперативу від 16.03.2016 рішень позивачку - ОСОБА_1 було виключено зі складу членів Кооперативу у зв`язку з наявністю значної заборгованості зі сплати членських внесків та систематичним порушенням Статуту Кооперативу.

Позивачка - ОСОБА_1 була членом Обслуговуючого кооперативу Садово-дачне товариство "Стадне" починаючи з 2004 року по 2016 рік.

Протоколом засідання правління Кооперативу № 45 від 05.04.2013 на виконання вимог пункту 13.4 Статуту було визначено порядок скликання загальних зборів та зборів уповноважених шляхом:

- розміщення оголошення про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів членів кооперативу на інформаційному стенді кооперативу, який знаходиться у приміщенні кооперативу за адресою: АДРЕСА_2 ;

- шляхом телефонного повідомлення членів кооперативу про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів членів кооперативу (за наявності можливості телефонного зв`язку із членом кооперативу);

- вважати зазначені способи повідомлення (або кожен окремо) членів кооперативу належним повідомленням про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів членів кооперативу.

Обслуговуючим кооперативом Садово-дачним товариством "Стадне" було здійснено зазначені способи повідомлення членів Кооперативу про загальні збори, які відбулися 16.03.2016, а саме: по телефону (згідно з протоколом ознайомлення з повідомленням про дату, час, місце та порядок денний загальних зборів членів Кооперативу) та через розміщення повідомлення на інформаційному стенді у приміщення Кооперативу (копія повідомлення наявна в матеріалах справи).

Згідно з наявною в матеріалах справи копією протоколу ознайомлення з повідомленням про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу Садово-дачного товариства "Стадне", ознайомлення з інформацією про загальні збори та порядок денний проводилося уповноваженими особами: ОСОБА_24 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , за особистим підписом члена Кооперативу або засобами телефонного зв`язку за контактами, наданими Правлінню Кооперативу згідно з наведеною в ньому таблиці, в графі № 4 якої міститься інформація про здійснення телефонного дзвінка 05.03.2016 на телефонний номер позивачки НОМЕР_1 .

Доказів повідомлення Кооператив про зміну номера телефону, за яким можливо здійснювати комунікацію з нею, відмінного від номера телефону НОМЕР_1 , позивачкою до суду не надано.

В матеріалах справи відсутні докази інформованості відповідача позивачкою, як членом Кооперативу, про дійсні засоби зв`язку та листування (поштового та електронного) з ОСОБА_1 .

В матеріалах справи містяться копії заяв-пояснень від 08.04.2019 в межах кримінального провадження СВ Дарницького управління поліції ГУНП у м. Києві № 12018100020009601 наступних осіб: ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , за змістом яких вказані особи зазначають, що не обізнані про проведення загальних зборів членів кооперативу з 2011 року, не брали участі в загальних зборах членів Кооперативу 16.03.2016, з порядком денним ознайомлені не були, в голосуванні участі не приймали та своїм підписом відповідне рішення, в тому числі про виключення ОСОБА_1 з членів Кооперативу, не засвідчували. Вказані копії заяв завірені підписом представника позивача адвоката Семенюка К.В.

Також до матеріалів справи надані пояснення, відібрані адвокатом у порядку Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", у наступних осіб: ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_35 , згідно зі змісту яких вказані особи підтверджують користування позивачкою на постійній основі приблизно з 1991 року земельною ділянкою в Кооперативі, а також зазначають про відсутність інформації та їх повідомлення як про проведення спірних загальних зборів членів Кооперативу, так і про виключення ОСОБА_1 з членів Кооперативу.

З відповіддю на відзив позивачкою подано нотаріально посвідчені заяви свідків: ОСОБА_43 , ОСОБА_35 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_36 , а також в судовому засіданні 27.07.2023 за клопотанням представника позивача до матеріалів справи приєднано заяву свідка ОСОБА_46 .

Не приймаються в якості належного, достовірного та допустимого доказу заяви-пояснення осіб, які були подані у межах кримінального провадження, оскільки адвокат Семенюк К.В. не мав права засвідчувати їх достовірність власним підписом з огляду на приписи частини 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

Зі змісту вказаних заяв-пояснень вбачається, що вони подавались в рамках кримінального провадження № 12018100020009601, а відповідно їх оригінали зберігаються в матеріалах вказаного кримінального провадження. При цьому, позивачем не надано суду доказів отримання дозволу слідчого на розголошення матеріалів кримінального провадження в порядку статті 222 Кримінального процесуального кодексу України.

В матеріалах справи відсутні нотаріально засвідчені заяви свідків: ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , у зв`язку з чим відомості, викладені від імені вказаних осіб у заявах-поясненнях у кримінальному провадженні, не приймаються до уваги як такі, що не підтверджують наведених у них обставин в належний та допустимий спосіб згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України.

В матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_52 , яка не приймається до уваги, оскільки із заяви неможливо встановити кому вона адресована, ким підписана, не містить ні адресата, ні обставин, за яких вона складалась.

Показання свідків ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 та ОСОБА_56 не беруться до уваги, оскільки такі особи не брали участі у зборах учасників Кооперативу 16.03.2016 та їх голоси не враховувались при визначенні кворуму.

Відповідно до листів Кооперативу від 15.02.2016 № 2 та від 04.03.2016 № 1, копії яких наявні в матеріалах справи, сума заборгованості позивачки - ОСОБА_1 з оплати членських внесків та інших платежів, передбачених Статутом, станом на березень 2016 року складала 11 445,00 грн.

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою № 14 від 04.10.2022, яка видана Кооперативом, розмір заборгованості ОСОБА_1 за період з 2007 року по 2016 рік становить 11 445,00 грн та складається з заборгованості зі сплати членських внесків - 6 000,00 грн, внесків на ремонт-будівництво дороги - 5 445,00 грн.

Відповідно до розшифровки до довідки № 14 від 04.10.2022, станом на 16.03.2016 заборгованість позивачки перед Кооперативом зі сплати членських внесків становила суму 6 000,00 грн.

Із наданих позивачкою документів вбачається, що тільки два платежі можна віднести до сплати членських внесків, що були сплачені позивачкою до моменту виключення її з Кооперативу - це квитанція № 3 від 08.12.2015 на суму 1 001,00 грн та квитанція від 16.12.2014 на суму 2 000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується станом на час прийняття загальними зборами від 16.03.2016 рішення про виключення позивачки зі складу членів Кооперативу, її заборгованість зі сплати членських внесків.

Обставини здійснення позивачкою частини оплати заборгованості після виключення її з членів Кооперативу, а саме, у період 2017-2019 років, не спростовують наявності боргу на час проведення загальних зборів 16.03.2016 та не можуть бути враховані в якості його належного погашення.

3. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі № 910/10683/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що:

- Кооперативом було дотримано порядок та строк повідомлення позивачки про проведення загальних зборів, який передбачений статтею 15 Закону України "Про кооперацію", пунктом 13.4 Статуту та протоколом Правління кооперативу № 45 від 05.04.2013, у єдиний можливий спосіб, шляхом розміщення 02.03.2016 письмової інформації про дату, час, місце проведення і порядок денний зборів членів Кооперативу на стенді останнього, який знаходиться у приміщенні Кооперативу за адресою: АДРЕСА_2 , що позивачем не заперечується;

- відповідно до додатку до протоколу № 64 від 16.03.2016 загальна кількість членів Кооперативу, на той час, складала 620 осіб. Таким чином, відповідно до Статуту необхідний кворум для прийняття будь-якого рішення загальними зборами членів Кооперативу складав - 465 осіб (75%), а кворум для прийняття рішення про припинення членства в Кооперативі - 311 осіб (більшістю голосів);

- відповідно до зазначеного додатку до протоколу №64 від 16.03.2016, участь у загальних зборах членів Кооперативу прийняло 474 членів Кооперативу, що свідчить про наявність кворуму при відкритті зборів, як для визнання загальних зборів правомочними, так і для прийняття рішень з будь-яких питань;

- відсутність позивачки на загальних зборах учасників кооперативу 16.03.2016 та неможливість у зв`язку з цим нею особисто під час проведення загальних зборів брати участь у голосуванні та висловлювати свої думки з питань порядку денного зборів не може бути розцінене в якості достатньої та безумовної підстави для визнання недійсними рішень загальних зборів від 16.03.2016 за умови прийняття загальними зборами таких рішень при наявності достатнього кворуму та з питань, передбачених у порядку денному зборів;

- матеріалами справи підтверджується станом на час прийняття загальними зборами від 16.03.2016 рішення про виключення позивачки зі складу членів кооперативу, її заборгованість зі сплати членських внесків, що з урахуванням положень Статуту та приписів чинного законодавства є достатньою правовою підставою для прийняття відповідного рішення про виключення;

- виключення ОСОБА_1 зі складу членів Кооперативу відбулось на підставі, прямо передбаченій законом та Статутом, у зв`язку з систематичним порушенням нею вимог Статуту стосовно несплати членських внесків;

- відтак, відсутні підстави вважати, що спірним рішенням загальних зборів членів Кооперативу, яке оформлено протоколом № 64 від 16.03.2016, в частині виключення ОСОБА_1 з числа членів Кооперативу було порушено права позивачки, як члена Кооперативу.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі № 910/10683/21 заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/10683/21 задоволено частково. Стягнуто з позивача на користь відповідача 16 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні решти заяви відповідача відмовлено.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі № 910/10683/21 заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з позивача на користь відповідача 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 у даній справі, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження скаржниками зазначено пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, судами попередніх інстанцій не було враховано висновки Верховного Суду:

- щодо застосування статті 15 Закону України "Про кооперацію", викладених у постанові від 05.05.2020 у справі № 916/1996/19 із вказівкою, що аналогічна позиція викладена у постанові від 05.09.2023 у справі № 916/2660/21, а також у постановах від 06.03.2018 у справі № 907/167/17, від 27.03.2018 у справі № 904/6983/17, від 10.10.2019 у справі № 916/1807/17, від 05.11.2020 у справі № 910/12792/19, від 12.01.2023 у справі № 916/1143/21, з подальшим посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16;

- щодо застосування статті 13 Закону України "Про кооперацію", викладених у постанові від 30.06.2022 у справі № 904/4718/21;

- про те, що "обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів учасників товариства, покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється у цій справі", викладених у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18, від 06.02.2020 у справі № 906/307/19, з подальшим посиланням на постанову Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 916/212/22.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

5. Позиція Верховного Суду

Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Здійснюючи касаційне провадження у даній справі, Суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 Цивільного кодексу України. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред`явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Подібний правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 05.12.2018 у справі № 916/1813/16, від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 15.06.2022 у справі № 916/700/21, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 04.05.2023 у справі № 911/3656/20.

У постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Стаття 55 Господарського кодексу України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у Господарському кодексі України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 Господарського кодексу України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського кодексу України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України "Про кооперацію").

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

За змістом положень частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Разом з тим, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

При виникненні спору про визнання недійсним рішень загальних зборів кооперативу з підстави порушення прав чи законних інтересів його члена рішенням загальних зборів має бути доведено, що таке порушення мало місце, а також встановлено чим обумовлено прийняття такого рішення загальними зборами кооперативу, чи не викликано це неправомірними діями самого позивача, а також чи передбачена можливість прийняття такого рішення кооперативом щодо позивача чинним законодавством та положеннями статуту кооперативу.

У статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, а також право кожної особи на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а у статті 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Отже, частина 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачає обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Позивач як особа, яка подала позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Водночас суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 911/3656/20).

Як вбачається, даний спір виник у зв`язку з прийняттям загальними зборами членів Обслуговуючого кооперативу Садово-дачного товариства "Стадне" рішення, оформленого протоколом № 64 від 16.03.2016, зокрема, про виключення ОСОБА_1 з числа членів Кооперативу.

Позивачка, під час звернення з позовом у даній справі та під час її розгляду, вказувала на наявність підстав для визнання недійсним спірного рішення, у зв`язку з тим, зокрема, що її та інших членів Кооперативу не було повідомлено по дату, час та порядок денний загальних зборів, та на загальних зборах був відсутній кворум. Таким чином було порушено її право щодо безпосередньої участі члена Кооперативу у його діяльності, і позбавило позивачку права та можливості у встановлений законом та Статутом строк бути обізнаною з порядком денним зборів членів Кооперативу, висловити свою точку зору з приводу питань, які виносились на їх розгляд, та прийняти участь у їх вирішенні.

Відповідно до положень статті 15 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення. Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; ревізійної комісії (ревізора); органу управління кооперативного об`єднання, членом якого він є. Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.

Пунктом 13.4 Статуту, який узгоджуються з приписами частини 5 статті 15 Закону України "Про кооперацію", також передбачено, що про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени Кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення. А пунктами 13.5, 13.6 Статуту, які узгоджуються з приписами частин 6, 7 статті 15 Закону України "Про кооперацію", визначено порядок скликання позачергових загальних зборів членів Кооперативу.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 916/1996/19, на яку посилається скаржник, обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення. У випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється.

Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 906/307/19, від 13.09.2023 у справі № 910/1255/22, від 20.03.2024 у справі № 916/3902/21, від 20.06.2024 у справі № 910/15128/23 та інших.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протоколом засідання правління Кооперативу № 45 від 05.04.2013 на виконання вимог пункту 13.4 Статуту було визначено порядок скликання загальних зборів та зборів уповноважених шляхом:

- розміщення оголошення про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів членів кооперативу на інформаційному стенді кооперативу, який знаходиться у приміщенні кооперативу за адресою: АДРЕСА_2 ;

- шляхом телефонного повідомлення членів кооперативу про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу (за наявності можливості телефонного зв`язку із членом кооперативу);

- вважати зазначені способи повідомлення (або кожен окремо) членів кооперативу належним повідомленням про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів членів кооперативу.

Із оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що Кооперативом було дотримано порядок та строк повідомлення позивачки про проведення загальних зборів, який передбачений статтею 15 Закону України "Про кооперацію", пунктом 13.4 Статуту та протоколом Правління Кооперативу № 45 від 05.04.2013, у єдиний можливий спосіб, шляхом розміщення письмової інформації про дату, час, місце проведення і порядок денний зборів членів Кооперативу на стенді останнього, який знаходиться у приміщенні Кооперативу за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема з мотивувальної частини із зазначенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (підпункт "в" пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України).

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати.

Однак попри викладене, суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не зазначили мотивів та доказів обґрунтування в частині відхилення доводів позивачки, зокрема, щодо неповідомлення про проведення спірних загальних зборів.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачка у позові, у відповіді на відзив (т. 2, а.с. 105-108), у відповіді на пояснення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (т. 3, а.с. 18-22), апеляційній скарзі (т. 5, а.с. 1-3) наголошувала на тому, що її не було повідомлено про дату, час та порядок денний загальних зборів.

Із матеріалів справи також вбачається, що 7 свідків ( ОСОБА_57 , ОСОБА_54 , ОСОБА_56 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 ), членів Кооперативу у своїх заявах свідків (т. 2, а.с. 119-121, 124-125, т. 3, а.с. 239) стверджували, зокрема, про те, що вони не були повідомлені про призначення загальних зборів членів Кооперативу на 16.03.2016, не були присутні на зборах та не брали участі в голосуванні. Деякі із зазначених свідків вказували, що дізналися про збори та прийняті на них рішення лише у 2019 році.

У матеріалах справи наявне «Повідомлення про дату, місце, час проведення та порядок денний Загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу СДТ «СТАДНЕ», у якому зазначено про скликання позачергових загальних зборів членів Кооперативу на 16.03.2016 о 18:00 год. (т. 2, а.с. 9 зв., а.с. 45).

Однак, судами першої та апеляційної інстанції не досліджено чи було виконано відповідачем вимоги протоколу засідання Правління Кооперативу № 45 від 05.04.2013, тобто, чи дійсно розміщувалось таке «Повідомлення» на інформаційному стенді Кооперативу, який знаходиться у приміщенні кооперативу за адресою: АДРЕСА_2 , коли саме (в яку дату) було здійснено відповідне розміщення, якими доказами підтверджується факт повідомлення позивачки про проведення загальних зборів саме за 10 днів до визначеного строку їх проведення, як того вимагають положення пункту 13.4 Статуту та приписи частини 5 статті 15 Закону України "Про кооперацію".

Судами попередніх інстанцій не було належним чином оцінено доводи позивача та свідків - інших членів Кооперативу, які заперечували обставини здійснення ОСОБА_62 повідомлення про призначення загальних зборів членів Кооперативу на 16.03.2016, свою участь у спірних загальних зборах Кооперативу, про їх проведення.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про те, що Кооперативом було дотримано порядок та строк повідомлення членів Кооперативу, у тому числі позивачки, про проведення загальних зборів, на яких були прийняті спірні рішення, є передчасними.

Суд зазначає, що Закон України "Про кооперацію" та Статут не містять особливих вимог щодо форми та способу повідомлення членів Кооперативу про проведення загальних зборів, разом з тим, ураховуючи суперечливі показання членів кооперативу, в т.ч позивачки, щодо їх повідомлення, розміщення повідомлення про такі збори, дату та місце їхнього проведення, порядок денний на інформаційному стенді Кооперативу, не може в повній мірі гарантувати дотримання прав членів Кооперативу бути обізнаним про такі збори, адже застосування виключно такого способу не забезпечує належне інформування членів Кооперативу. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 911/3656/20, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кролевець О.А. - головуючий, судді: Баранець О.М., Губенко Н.М.

При цьому, Суд враховує, що суди попередніх інстанцій, окрім іншого, встановили відсутність в матеріалах справи доказів інформованості Кооперативу позивачкою, як членом Кооперативу, про дійсні засоби зв`язку та листування (поштового та електронного) з гр. ОСОБА_1 .

Водночас, судами першої та апеляційної інстанцій не досліджувалось та не з`ясувалось питання дотримання Кооперативом порядку та строку повідомлення членів Кооперативу про проведення загальних зборів шляхом листування (поштового та електронного), на адреси відомі Кооперативу.

До того ж, у постанові від 05.09.2023 у справі № 916/2660/21, на яку посилається скаржник, Верховний Суд зазначив, що: «Особа, яка скликає загальні збори, повинна вжити всіх розумних заходів для повідомлення учасників про проведення цих зборів. Обраний особою, що скликає загальні збори учасників, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне повідомлення учасника і не бути лише формальним. У випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється. Відсутність доказів на підтвердження реального виконання кооперативом приписів статті 15 Закону України "Про кооперацію", з якими кореспондуються положення Статуту Відповідача, щодо належного повідомлення Позивача про дату, час, місце проведення, а також про порядок денний загальних зборів членів кооперативу, свідчить про порушення прав Позивача, як члена обслуговуючого кооперативу, який повинен був бути повідомлений про те, що до порядку денного загальних зборів включено питання про його виключення з Кооперативу. Недоведеність підстав для виключення з членів кооперативу та неповідомлення члена про проведення загальних зборів членів кооперативу є достатніми підставами для визнання недійсними відповідних рішень. Отже, норма статті 15 Закону України "Про кооперацію" застосовується до порядку повідомлення члена обслуговуючого кооперативу. Неповідомлення члена про проведення загальних зборів, на яких прийняті рішення щодо його прав та обов`язків, є порушенням його прав і має наслідком визнання недійсними таких рішень.».

Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/1550/16, від 07.09.2021 у справі № 916/2506/20, від 30.05.2023 у справі № 916/212/22, від 10.02.2021 у справі № 923/226/20, від 30.06.2022 у справі № 904/4718/21.

Як зазначалось вище та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з порядком денним загальних зборів, проведених 16.03.2016, на обговорення та голосування було поставлено питання, зокрема, про припинення членства особами, що систематично порушують Статут Кооперативу та мають значну заборгованість по сплаті передбачених Статутом внесків.

За результатами голосування з розгляду вказаного питання порядку денного було прийнято рішення про припинення членства у Кооперативі 21 особи, у тому числі ОСОБА_1 .

За змістом статті 13 Закону України «Про кооперацію» членство в кооперативі припиняється у разі, зокрема, несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу.

Отже, членство у кооперативі може бути припинено на підставі статті 13 Закону України «Про кооперацію», зокрема, у разі підтвердження факту несплати членом кооперативу внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу, та наявності у статуті кооперативу положень що наявність цієї умови є підставою для прийняття загальними зборами рішення про виключення з кооперативу.

Виключення члена з кооперативу - це передбачена законом форма корпоративної відповідальності, спрямована на одностороннє припинення корпоративних правовідносин за рішенням юридичної особи внаслідок порушення членом кооперативу своїх статутних обов`язків. На відміну від виходу з числа членів кооперативу, виключення має примусовий характер і не залежить від бажання цього члена кооперативу та можливе лише за наявності підстав, визначених законом та установчими документами кооперативу.

Під час вирішення спорів, пов`язаних з виключенням членів з кооперативу, господарським судам необхідно враховувати, що у рішенні загальних зборів кооперативу про виключення його члена повинні міститися обґрунтовані причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов`язків стали підставою для виключення. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення члена кооперативу може бути підставою для визнання зазначеного рішення недійсним судом за позовом такого члена кооперативу.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 904/4718/21, на яку посилається скаржник.

У вказаній постанові також зазначено, що у разі підтвердження існування у позивача обов`язку по сплаті членських внесків, за наявності доказів встановлення кооперативом розміру таких внесків, які мали сплачуватись у спірний період, та доведення інформації щодо розміру та порядку сплати внесків до членів кооперативу, за наявності у статуті кооперативу положень, що несплата встановлених статутом кооперативу внесків протягом двох років з моменту настання терміну виплати є умовою для прийняття загальними зборами рішення про припинення членства у кооперативі, невиконання позивачем обов`язку по сплати членських внесків за певний період та існування підтвердженого розміру заборгованості може бути підставою для виключення його з членів кооперативу на підставі статті 13 Закону України «Про кооперацію».

Натомість суди першої та апеляційної інстанцій зазначеного висновку Верховного Суду не врахували.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка у відповіді на відзив, у відповіді на пояснення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, апеляційній скарзі наголошувала на тому, що Статутом не було визначено суму внесків, необхідних до сплати членами Кооперативу, Статутом не було визначено порядок сплати відповідних членських внесків.

Судами попередніх інстанцій не були оцінені доводи позивача, та не досліджено і не з`ясовано, чи приймалися рішення загальними зборами членів Обслуговуючого кооперативу Садово-дачного товариства "Стадне", якими б встановлювалися розміри і час сплати відповідних членських внесків до прийняття спірних рішень. Тобто, не досліджено та не з`ясовано чи дійсно була наявна заборгованість у позивача зі сплати членських внесків до прийняття спірних рішень, щодо яких саме, який її розмір, період прострочення тощо.

При цьому Суд зауважує, що судами першої та апеляційної інстанцій взагалі не досліджувалось та не з`ясувалось питання, які саме приписи Статуту Кооперативу було порушено позивачкою, та чи були такі порушення «систематичними».

А тому висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності рішення загальних зборів Кооперативу щодо виключення позивача з членів кооперативу є необґрунтованими та передчасними.

Суд також зазначає, що частиною 6 статті 7 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що при створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України "Про кооперацію", що узгоджується з пунктом 9.3 Статуту кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій визначення загальної кількості членів Кооперативу (620 осіб) було здійснено виключно на підставі відомостей, які містились у додатку до протоколу № 64 від 16.03.2016 («реєстрація учасників»).

Водночас Суд звертає увагу, що відомості додатку до протоколу № 64 від 16.03.2016 («реєстрація учасників») необхідно оцінювати лише в сукупності з іншими доказами, які надають можливість встановити дійсні обставини справи.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (такий висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка у відповіді на відзив, у відповіді на пояснення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, апеляційній скарзі наголошувала на тому, що на загальних зборах був відсутній кворум, в тому числі, зважаючи на кількість осіб, яка зазначена у протоколі № 64 від 16.03.2016 та загальну кількість членів Кооперативу, яка становить понад 800 осіб.

Судами попередніх інстанцій не були оцінені доводи позивачки, та не досліджено і не з`ясовано дійсну кількість членів Кооперативу станом на 16.03.2016 - дату проведення загальних зборів членів Кооперативу та щодо кількості присутніх членів Кооперативу на зазначених загальних зборах.

Так судами першої та апеляційної інстанцій не було встановлено дійсну кількість членів Кооперативу станом на 16.03.2016, враховуючи встановлені та визнані судами попередніх інстанцій обставини сумнівності відображення достовірних відомостей у такому додатку до протоколу № 64 від 16.03.2016, зокрема, щодо участі на спірних зборах тієї кількості членів Кооперативу, які зазначені у вказаному додатку, з урахуванням прийнятих до уваги судом апеляційної інстанції показання свідків ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , та, відповідно, дійсну кількість членів Кооперативу, присутніх на спірних зборах.

Суд зауважує, що в матеріалах справи наявний додаток до протоколу № 64 від 16.03.2016 («реєстрація учасників»), який був поданий відповідачем (т. 2, а.с. 10-24, 46-71), та який був поданий третьою особою (т. 2, а.с. 273-307). При цьому, зміст поданих сторонами копій зазначеного додатку є відмінним, зокрема, щодо наявності/відсутності в такому додатку підпису деяких членів Кооперативу ( ОСОБА_19 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 ), що додаткового свідчить про обставини сумнівності відображення достовірних відомостей у такому додатку до протоколу № 64 від 16.03.2016

Тому, при вирішенні даного спору судам попередніх інстанцій потрібно було встановити загальну дійсну кількість членів Кооперативу станом на 16.03.2016 - дату проведення загальних зборів членів Кооперативу та встановити кількість членів Кооперативу, присутніх на спірних зборах.

Для повного і всебічного розгляду цієї справи важливим є з`ясування, встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути цей спір у відповідності до вимог законодавства.

Від повноти з`ясування, встановлення відповідних обставин справи та правильної їх оцінки залежить обґрунтованість висновків судів при ухваленні судових рішень по суті спору.

Оскаржувані судові рішення у цій справі наведеним вимогам не відповідають.

За таких обставин, висновки господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову є необґрунтованими та передчасними.

Отже, враховуючи, що судами не було повно і всебічно з`ясовано обставини, які входили до предмету доказування у цій справі, належним чином не досліджено зібраних у справі доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, виходячи із предмета і підстав позову, не надано належну оцінку всім обставинам і доводам сторін по суті заявлених вимог, справу, що розглядається, слід направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

З огляду на наведене Суд дійшов висновку щодо обґрунтованості доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу позивачки задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 у даній справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід урахувати наведене у цій постанові, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Суд також зазначає, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема стосовно розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21, від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22.

Оскільки Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 у даній справі, то додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у цій справі також слід скасувати.

7. Судові витрати

Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі № 910/10683/21 скасувати.

3. Справу № 910/10683/21 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді І.Д. Кондратова

О.А. Кролевець