Постанова

від 12.06.2024 по справі 752/13850/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/13850/23

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5608/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

суддя-доповідач Слюсар Т.А.

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2023 року у складі судді Кордюкової Ж.І.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам на утримання неповнолітньої дитини, пені, нарахованої на заборгованість по аліментам та додаткових витрат,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2023 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам на утримання неповнолітньої дитини, пені, нарахованої на заборгованість по аліментам та додаткових витрат, у якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по аліментам на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з січня 2020року по травень 2023року в сумі 35 978 грн 22 коп, пеню в сумі 33 558 грн 52 коп та додаткові витрати на дитину в сумі 1 265 грн, судові витрати покласти на відповідача.

Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували в шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

31 січня 2020 року між сторонами було укладено договір про участь у вихованні, розвитку та утриманні дитини, умовами якого передбачено, що відповідач, починаючи з 29.12.2019 сплачує аліменти на утримання сина в розмірі 25% від свого заробітку (доходу), а також 50% додаткових витрат на дитину, що викликані особливими здібностями. У випадку прострочення сплати аліментів батько сплачує пеню у розмірі, встановленому СК України.

Відповідач працює в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка і має стабільний дохід у вигляді заробітної плати.

Зазначає, що відповідач сплачує аліменти, проте їх розмір є нестабільним.

За період з січня 2020 року по травень 2023року заборгованість по аліментам склала 35 978 грн 22 коп, розмір пені - 33 558 грн 52 коп, а також додаткові витрати на дитину, в сумі 1265грн., що становить 50 % та пов`язані з наданням йому медичної допомоги.

17 жовтня 2023 року представником ОСОБА_2 подано заяву про зміну предмету позову, у якому позивачка просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь заборгованість по аліментам на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 12 244 грн 13 коп за період з січня 2021року по травень 2023року пеню в сумі 38 252 грн 06 коп та додаткові витрати на дитину в сумі 1 265 грн, судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по аліментам на утримання сина ОСОБА_3 , за період з січня 2021 року по березень 2023 року в розмірі 8 101 грн 71 коп, додаткові витрати на дитину в сумі 1 265 грн, пеню по аліментам за період з січня 2021 року по березень 2023 року в розмірі 34 109 грн 64 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 073 грн 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить повністю скасувати рішення судщу першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити; покласти на позивачку понесені відповідачем судові витрати, стягнувши з позивачки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 610 грн 40 коп судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновки суду першої інстанції про існування заборгованості відповідача по аліментам у сумі 8 101 грн 71 коп, по додатковим витратам на дитину в сумі 1 265 грн та пені в розмірі 34 109 грн 64 коп не відповідають обставинам справи та наявним у ній доказам, є недоведеними і з`ясованими судом неповно.

Вказує, що суд не співставив істинні дані про розмір належних з відповідача аліментних платежів і фактично ним сплачених, судом неправильно визначено час, з якого у відповідача почала утворюватися заборгованість за аліментами. Сплата аліментів у розмірі, меншому від належних, почала відбуватись не з січня 2021 року, як вказано в оскаржуваному рішенні, а лише з червня 2022 року, оскільки до того зберігався стан надмірної переплати аліментів відповідачем, а заборгованість, яка утворилась, була повністю погашена станом на 08 серпня 2023 року. Через неправильне визначення судом часу, з якого стала утворюватися заборгованість за аліментами, розмір пені не міг бути розрахований правильно.

Посилається на те, що районним судом не були враховані надані відповідачем докази передання відповідачці у січні 2020 року грошових коштів готівкою на витрати, пов`язані з лікуванням сина, у сумі 10 608 грн, з яких лише половина була внесена як участь відповідача у додаткових витратах на дитину. Решту суми (5 304 грн) відповідачка зберегла у себе. Тож коли в 2022 році знову виникли медичні витрати на сина, то належну з відповідача частину в сумі 1 265 грн. позивачка вже мала в себе на руках.

Тому повторне стягнення з відповідача цієї суми з відповідача є безпідставним. Позивачка при цьому не палала доказів того, що отримані нею від відповідача в 2020 році грошові кошти на медичні цілі для сина, були витрачені раніше, ніж настали нові витрати в 2022 році, на які вона вимагає 1 265 грн.

Крім того прийнявши зміну предмета позову, суд надав неправильну правову оцінку процесуальній дії, яку вчинила позивачка, подавши 17 жовтня 2023 року заяву про зміну предмета позову, оскільки за змістом цієї заяви йдеться не про зміну предмета позову, яким є матеріально-правова вимога позивача, а про збільшення розміру раніше заявлених позовних вимог, які позивачка своєю заявою від 17 жовтня 2023 року не змінила. Тому суд першої інстанції не мав правових підстав приймати заяву про зміну предмета позову. Перехід судом до розгляду оновлених позовних вимог відбувся з порушенням процесуального права, чим позбавлено його можливості подати заперечення, а також у відсутність процесуального рішення про поновлення строку, на наступний день після її подачі районний суд ухвалив рішення.

Вважає, що висновок суду першої інстанції, викладений в оскаржуваному рішенні, про те, що судом не встановлено підстав для зменшення розміру пені, оскільки відповідач не надав доказів того, що він перебуває в шлюбі і має на утриманні ще двох неповнолітніх дітей, не відповідає обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 адвокат Сербулов О.В. в інтересах ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2023 року, як законне та обґрунтоване - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , якийпросив апеляційну скаргу задовольнити, адвоката Сербулова О.В.в інтересах ОСОБА_2 , який просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України)

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 2 частини другої статті 49 ЦПК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Ухвалюючи у справі судове рішення, суд першої інстанції допустив порушення норм цивільного процесуального законодавства, що є підставою для обов`язкового скасування рішення суду та ухвалення у справі нового судового рішення.

Установлено, що суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (пункт 3 частини шостої статті 19 ЦПК України}

У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (пункт 1 частини перша та друга статті 274 ЦПК України).

Згідно із ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Установлено, що ухвалою суду від 13.07.2023 у справі за позовом ОСОБА_2 було відкрито провадження й розгляд справи судом призначено у порядку спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали подати до суду першої інстанції відзив на позов, а також роз`яснено, що він має право в зазначений строк подати до суду першої інстанції заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження з наведенням обґрунтувань такої вимоги.

Відповідно до справи, ОСОБА_1 , отримавши копію ухвали суду 24.07.2023 (а.с.38 т.1), 08.08.2023, тобто в межах установленого судом строку, поштою направив заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження й просив суд постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з підстав того, що строк, за який необхідно звірити правильність сплати аліментів, є значним й сторони мають розходження у баченні того, які суми аліментів та додаткових витрат на дитину сплачені в окремі періоди цього строку, окрім цього відповідачем заявлено прохання про застосування ч. 2 ст. 196 СК України, що вимагає вивчення матеріального й сімейного стану платника аліментів (а.с.43 т.1).

Згідно вимог ч 3,4 ст. 277 ЦПК України якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Між тим в порушення положень згаданого закону, районний суд, не вирішивши подане по справі клопотання, будь-якого рішення за результатами його розгляду не прийняв й розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, що призвело до порушень процесуальних прав відповідача, неповного з`ясування обставин справи та неправильного застосування матеріального права.

Таким чином, визначена положеннями процесуального закону процедура розгляду заявленого по справі ОСОБА_1 спору була порушена, клопотання відповідача про розгляд справи в загальному позовному провадженні не вирішено.

Окрім цього, районний суд під час вирішення заявленого спору припустився й інших порушень процесуальних прав.

Так, відповідно до справи, 17.10.2023 до районного суду через систему електронний суд від адвоката О. Сербулова в інтересах ОСОБА_2 надійшла заява про зміну предмету позову, яка містила клопотання про поновлення процесуального строку з обґрунтуванням його пропуску посиланням на відсутність у адвоката з позивачкою комунікації.

Установлено, що наступного дня - 18.10.2023 судом ухвалено рішення з урахуванням поданої по справі заяви (а.с. 86-93 т.1).

До матеріалів долучено квитанцію про направлення відповідачу копії заяви про зміну предмету й підстав позову, проте суд залишив поза увагою, що копія цієї заяви на адресу місця проживання відповідача була направлена поштою 17.10.2023, що свідчило про очевидність неотримання указаної поштової кореспонденції стороною спору до 18.10.2023, а ця про що вказував також ОСОБА_1 , а ця обставина у відсутність доказів обізнаності відповідача про надходження по справі заяви про зміну предмету позову була перешкодою в ухваленні судом рішення зазначеного дня.

Такими діями відповідача було позбавлено можливості подати заперечення (міркування) щодо поданої по справі заяви, тобто реалізувати свої процесуальні права, передбачені положеннями ч. 1 ст. 43 ЦПК України, а також всупереч положень ч. 7 ст. 83 ЦПК України з урахуванням змісту поданої заяви та нарахованої по новому пені не надано строк для подання додаткових доказів.

Отже, у матеріалах справи відсутні докази на спростування тверджень апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом його прав й позбавлення можливості надати обґрунтовані заперечення щодо прийняття судом заяви про зміну предмету позову з підстав істотного порушення процесуальних строків подання такої заяви та відсутності підстав до його поновлення, а також порушення принципу змагальності та рівності сторін.

Згідно п. 4 ч.1, п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

За таких обставин, коли під час розгляду справи районний суд припустився істотних порушень процесуального права, що призвело до неповного з`ясування дійсних обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позову, враховуючи наступне.

Зі справи убачається що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період з 14.07.2012 по 06.08.2020 перебували в шлюбі, який рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07.07.2020 розірвано (а.с. 5,7 т.1).

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6 т.1).

Установлено, що 31.01.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про участь у вихованні, розвитку та утриманні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8-10 т.1).

За змістом п.п. 4.2, 4.2 договору, відповідач, починаючи з 29.12.2019 зобов`язаний сплачувати на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 25% від свого заробітку (доходу), а також 50% додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами.

У випадку прострочення сплати аліментів батько сплачує пеню у розмірі, встановленому СК України (п.4.11 договору).

Районний суд вирішуючи спір вважав, що відповідач не в повному обсязі відповідно укладеного між сторонами договору сплачував аліменти на утримання сина, у зв`язку з чим виникла заборгованість по аліментам, у сумі 8 101 грн 71 коп

Між тим такі висновки районного суду не відповідають обставинам справи та наявним у справі доказам, зроблено їх з порушенням норм матеріального права.

Згідно ч.1, 3 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Визначаючи розмір заборгованості ОСОБА_1 по аліментам у сумі 8 101 грн 71 коп, районний суд зазначив, що такі висновки зроблено на підставі відомостей, наданих ГУ ДПС України про дохід відповідача за період 4 квартал 2019 року по 1 квартал 2023 року, а також долученого до справи представником позивачки розрахунку.

Проте свої висновки районний суд не конкретизував, належним чином не дослідив та не зазначив, чому відхиляє долучений до справи розрахунок, складений ОСОБА_1 , відповідно до якого з урахуванням факту переплати аліментів у надмірному розмірі в попередні періоди, яка погашала заборгованість наступних періодів, а також за рахунок платежів протягом липня - серпня 2023 року заборгованість по аліментам була сплачена у повному обсязі.

Окрім цього, районний суд не звернув увагу, що складений в інтересах позивачки розрахунок не в повному обсязі відображає інформацію щодо розміру сплачених відповідачем аліментів, розміру доходу та періоду виникнення зобов`язання щодо сплати обов`язкових платежів.

З урахуванням обставин справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в зазначеній частині, апеляційний суд погоджується з висновками районного суду про наявність підстав до поновлення строку подання по справі заяви про зміну предмету позову.

Визначаючи суму заборгованості по аліментам, апеляційний суд керується висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21, відповідно до яких : « Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (стаття 8 СК України).

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (частина друга статті 181 СК України).

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).

Грошове зобов`язання представляє собою зобов`язання по сплаті грошових коштів. Воно може бути, зокрема: як договірним, так і недоговірним; готівковим і безготівковим та ін. У грошових зобов`язаннях предметом виконання виступає певна грошова сума, що має бути сплачена. Причому сплата коштів може відбуватися як готівкою, шляхом передачі коштів, так і в безготівковому порядку.

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу (стаття 534 ЦК України).

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 СК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що:

загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії;

положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин;

в СК України не передбачено як відбувається погашення вимог за грошовим зобов`язанням. Тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме стаття 534 ЦК України;

при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).

Змістом п.4.3 укладеного між сторонами 31.01.2020 договору про участь у вихованні, розвитку та утримання дитини, передбачено сплату батьком аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 25% заробітку (доходу).

Отже, з урахуванням викладених обставин та правового висновку Верховного Суду у справі № 711/679/21 при визначенні ОСОБА_1 заборгованості по аліментам підлягають до зарахування сплачені ним кошти спочатку на погашення заборгованості по аліментам, яка виникла у попередньому місяці (місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення й при відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць, й розрахунок має проводитися судом за весь період виникнення у боржника зобов`язання по сплаті аліментів, тобто з січня 2020 року.

Таким чином, з урахуванням інформації, наданій ГУ ДПС України про доходи відповідача, а також долучених до справи квитанцій про сплату боржником аліментів та перерахування їх на відкритий на ім`я позивачки банківський рахунок, розрахунок заборгованості по аліментам за період з січня 2020 року, тобто початку дії укладеного між сторонами договору про участь у вихованні, розвитку та утриманні дитини від 31.01.2020 року, по березень 2023 року виглядає наступним чином :

сума до нарахування аліменти сплачені борг переплата підсумок

2020 рік:

1 квартал 67933,45 16983,36 24100 - 8116,64 +8116,64

2 квартал 113609,42 28402,36 31525 - 3122,64 +11239,28

3квартал 33688,4 8422,1 9525 - 1102,9 + 12342,18

4 квартал 79475,36 19868,84 20445 - 576,16 +12918,34

2021 рік:

Січень 25200,83 6300,20 6130 170,2 - +12748,14

Лютий 29051,89 7262,97 7095 167,97 - +12580,17

Березень 28941,47 7235,37 7470 - 234,63 +12814,8

Квітень 29112,68 7278,17 7845 - 566,83 +13381,63

Травень 28808,93 7202,23 7095 107,23 - +13274,4

Червень 95079,29 23769,82 21265 2504,8 - +10769,58

Липень 1077,54 269,38 - 269,38 - +10500,2

Серпень 7550,63 1887,66 - 478,66 - +10021,54

Вересень 28913,99 7228,5 - 113,5 - +9908,04

Жовтень 28791,74 7197,93 - 62,93 - +9845,11

Листопад 28947,55 7115 - 121,89 - +9723,22

Грудень 44571,42 9055 - 2087,86 - + 7635,33

2022 рік:

Січень 31377,06 7844,26 5180 2664,26 - +4971,07

Лютий 31127,06 7781,77 7700 81,77 - +4889,3

Березень 27659,33 6914,83 8650 - 1735,17 +6624,47

Квітень 26888,73 6722,18 4130 2592,18 - +4032,29

Травень 27161,8 6790,45 4190 2600,45 - +1431,84

Червень 65379,3 16344,82 10960 5384,82 - -3952,9 8

Липень 10696,98 2674,24 1725 949,24 - -4902,22

Серпень 26634,8 6568,7 4560 2098,7 - -7000,92

Вересень 24679,59 6169,90 5123 1046,9 - -8047,82

Жовтень 24679,59 6169,90 7100 - 930,1 -7117,72

Листопад 24747,08 6186,77 4114 2072,77 - -9190,49

Грудень 24758,14 6189,53 4120 2069,53 - -11260,02

2023 рік:

Січень 24404,88 6101,22 4030 2071,22 - -13331,24

Лютий 24404,88 6101,22 4030 2071,22 - - 15402,46

Березень 24404,88 6101,22 4033 2071,22 - -17473,68

Отже, з урахуванням викладених обставин, станом на 01 квітня 2023року заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , становила 17 473 грн 68 коп, а заборгованість по аліментам у боржника виникла починаючи з червня 2022 року.

До справи не долучено доказів сум доходів, отриманих ОСОБА_1 протягом квітня- травня 2023року, що виключає підстави до визначення розміру аліментів у зазначений період.

При цьому, колегія суддів звертає увагу про відсутність підстав нарахування аліментних платежів на відображену у довідці ГУ ДПС України інформацію, відповідно до якої ОСОБА_1 від роботодавця 1 раз у рік отримував подарунки в межах сум 155 грн - 196,48 грн, остільки на вартість сплачених особі подарунків аліменти не нараховуються (а.с. 70-74 т.1).

До того ж колегія суддів враховує й пояснення відповідача в судовому засіданні про те, що указані подарунки були приурочені до новорічних свят й після отримання передавалися сину ОСОБА_3.

Слід звернути увагу, що у наданому позивачкою розрахунку не в повному обсязі враховано розмір сплачених відповідачем аліментів, зокрема, за січень, лютий, серпень 2020 та березень 2022 року, а також не проведено зарахування переплат у рахунок плати аліментів за наступний період (а.с.44-52 т.1, 10 т.2).

Згідно долучених до справи квитанції видно, що боржником під час розгляду справи на користь позивачки було сплачено заборгованість по аліментам наступними платежами: 19.07.2023 - 10 000 грн, 08.08.2023 - 1404 грн 80 коп та 08.08.2023 - 10346 грн 10 коп, на загальну суму 21750 грн 90 коп (а.с.54-56 т.1, 11-13 т.2), в той час як заборгованість по аліментам станом на 01.04.2023 становила 17 473 грн 68 коп.

Таким чином, під час провадження справи в суді ОСОБА_1 було повністю сплачено заборгованість по аліментам, яка виникла на підставі укладеного між сторонами договору про участь у вихованні, розвитку та утримання дитини від 31.01.2020 року (а.с.8-10).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову у заявлених по справі вимогах про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по аліментах, остільки вона повністю була ним сплачена під час вирішення спору судом.

Що стосується вимог про стягнення пені.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 2,3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ч. 1 ст. 196 СК України разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 викладено наступні висновки: «Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства;

учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів.

невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи;

стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів;

розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %;

при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується».

Відповідно до справи, з урахуванням обставин справи до долученого до матеріалів розрахунку заборгованості по аліментам, на підставі якого законодавцем визначено нарахування пені, станом на 01 квітня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 по аліментам становила 17 473 грн 68 коп.

Разом з тим, враховуючи положення ч. 1 ст.13 ЦПК України, якою передбачено диспозитивність цивільного судочинства та право суду розглядати спір в межах заявлених вимог, колегія суддів враховує й ту обставину, що заявляючи вимоги, позивачка просила стягнути з відповідача заборгованість по аліментам станом по травень 2023 року в сумі 12 244 грн 13 коп, тобто у меншому розмірі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про визнання доведеним наявність у боржника сукупної заборгованості по аліментам станом 01.04.2023 в заявленій позивачкою сумі грошових коштів - 12 244 грн 13 коп.

Заявляючи позов про стягнення пені, в сумі 38 252 грн 06 коп, позивачка просила стягнути зазначений розмір за період з січня 2021 року по 17.10.2023, в той час як сукупний поточний розмір заборгованості по аліментах згідно вимог позову становив 12 244 грн 13 коп (а.с. 91).

Між тим, згідно викладеного розрахунку, заборгованість по аліментам, на яку підлягає до нарахування пеня, почала виникати з червня 2022 року й розрахунок пені необхідно здійснювати таким чином:

№Заборгованість по аліментах за відповідний місяцьКількість днів прострочення заборгованості по аліментах за відповідний місяць, починаючи з 01 числа наступного місяця до 19.07.2023Розрахунок пеніРозмір пені за відповідний період1.липень 2022 року 3952,984743952,98х474х1%18 737,122.серпень 2022 року 949,24443949,24х443х1%4 205,133.вересень 2022 року -2098,774122098,77х412х1%8 646,934.жовтень 2022 року -1046,93821046,9х382х1%3 999,155.листопад 2022 року - 351-- Кількість днів прострочення заборгованості по аліментах за відповідний місяць, починаючи з 01 числа наступного місяця до 08.08.2023 6.грудень 2022 року -2072,772512072,77х251х1%5 202,657.січень 2023 року 2069,532202069,53х220х1%4 552,968.лютий 2023 року 2071,221892071,22 х189х1%3 914,609.березень 2023 2071,221612071,22х161х1%3 334,6610квітень 2023 року 2071,221302071,22 х130х1%2 692,58

Отже, сукупний розмір пені за період з липня 2022 року по 08 серпня 2023 року становить 55 285 грн 78 коп.

Проте сукупний розмір заборгованості по аліментам на яку нараховується пеня, за період з липня 2022 року по 01 квітня 2023 року, на яку нараховувалася пеня, складає 12 244 грн 13 коп.

Отже, з урахуванням того, що в силу положень ч.1 ст.196 СК України пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, одержувач аліментів має право на стягнення 12 244 грн 13 коп пені.

Згідно ч. 3-5 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Між тим, районний суд, розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без урахування долученої ОСОБА_1 до справи заяви про розгляд справи в судовому засіданні за участі сторін та його клопотання про застосування судом ч. 2 ст. 196 СК України, фактично самоусунувся від виконання положень ст.12 ЦПК України, не роз`яснив наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій й відмовив у задоволенні клопотання про зменшення пені з підстав відсутності доказів на підтвердження сімейного стану боржника та недоведеність погіршення його матеріального стану з підстав перебування на його утриманні від іншого шлюбу двох малолітніх дітей (а.с. 163-166 т.1).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що на його утриманні, окрім спільного з позивачкою сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувають також малолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 142-143 т.1), у зв`язку з чим погіршився його матеріальний стан, колегія суддів враховує обставини, встановлені у постанові Київського апеляційного суду від 02 травня 2024року у справі №7532/1058/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Так, судовим рішенням визнано доведеним погіршення матеріального становища боржника у зв`язку зі зміною його сімейного стану та перебуванням на утриманні окрім сина ОСОБА_3 , на той час доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.22-31 т.2).

Відповідно до матеріалів, під час провадження справи в суді у боржника народилася інша дитина - донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 196 СК України та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав щодо зменшення пені, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , з 12 244 грн 13коп до 11 000 грн.

Що стосується додаткових витрат, то колегія суддів вважає зазначити наступне.

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Додаткові витрати на дитину - це витрати, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Вказаний перелік особливих обставин не є вичерпним і встановлюється індивідуально у кожному конкретному випадку.

Додаткові витрати на дитину підлягають до сплати незалежно від вирішення питання про сплату аліментів на утримання дитини, відсутності вимог про сплату аліментів, припинення права на аліменти (в порядку визначеному статтею 190 СК України).

Додаткові витрати повинні сплачувати виключно батьки дитини.

У разі відсутності домовленості батьків або у разі спору між ними щодо розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину розмір участі визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одного із батьків у твердій грошовій сумі.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен визначатись у твердій грошовій сумі, залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні суду окремо (п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Таким чином, розмір суми, що стягується з одного із батьків дитини, зобов`язаного брати участь у додаткових витратах на дитину, зумовлених особливими обставинами, повинен визначатися залежно від понесених або передбачуваних витрат і не може бути визначений у частці від заробітку (доходу) платника.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з заявленим позивачкою розміром в сумі 1 265 грн (50 % від 2 530 грн), оскільки факт несення таких витрат позивачкою доведено.

Вказана сума була сплачена позивачкою на лікування дитини сторін, що підтверджується даними долученого до справи рахунку від 30.09.2022 № 689 (а.с. 20 т.1).

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про необхідність зарахування внесених ним платежів у січні 2020 року у якості оплати додаткових витрат на дитину, понесених позивачкою у вересні 2022 року.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що предметом доказування у цій справі є витрати, передбачені положеннями п.4.7 договору та понесені ОСОБА_2 згідно рахунку № 689 від 30.09.2022 на лікування сина у вересні 2022 року, а не у січні 2020 року.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно з пунктом другим частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, які були не з`ясовані районним судом, а також допущені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, колегія суддів убачає підстави до скасування рішення суду з частковим задоволенням заявленого по справі позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 11 000 грн, а також додаткові витрати на дитину, в сумі 1 265 грн.

За наведених підстав у задоволенні позову про стягнення заборгованості по аліментам слід відмовити.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, то з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір на користь держави судовий збір в сумі 1073 грн 60 коп.

Крім того, у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, судові витрати у вигляді судового збору, які понесені останнім за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з ОСОБА_2 у розмірі 500 грн 35 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2023 року задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2023 року скасувати.

Ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 11 000 грн, а також додаткові витрати в сумі 1 265 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 1 073 грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати пов`язані з оплатою судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 500 грн 35 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 червня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: