Ухвала

від 12.09.2024 по справі 752/13850/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 752/13850/23

провадження № 61-11887ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, пені, нарахованої на заборгованість зі сплати аліментам, та додаткових витрат,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, пені, нарахованої на заборгованість зі сплати аліментам, та додаткових витрат.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з січня 2021 року до березень 2023 року в розмірі 8 101,71 грн, додаткові витрати на дитину в розмірі 1 265,00 грн, пеню зі сплати аліментів за період з січня 2021 року до березень 2023 року в розмірі 34 109,64 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 червня 2024 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 11 000,00 грн, а також додаткові витрати в розмірі 1 265,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 липня 2024 року ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 20 грудня 2023 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн.

У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.

21 серпня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2024 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 394 ЦПК Українипередбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, пені, нарахованої на заборгованість зі сплати аліментам, та додаткових витрат, а тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення в малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Верховний Суд враховує Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня

1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подавкасаційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 176 ЦПК України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду

від 17 липня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, пені, нарахованої на заборгованість зі сплати аліментам, та додаткових витрат.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська