Постанова

від 13.07.2010 по справі 22/54

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.07.2010                                                                                           № 22/54

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Баранця  О.М.

 суддів:            Чорної Л.В.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - не з‘явився;

 від відповідача - не з‘явився;

 від прокуратури – не з‘явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу В.о. Прокурора Менського району Чернігівської області

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.05.2010

 у справі № 22/54 ( .....)

 за позовом                               Прокурора Менського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Менському районі  

 до                                                   Комунального підприємства "Київпастранс"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 13781,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

           Рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2010 року в задоволені заявленого прокурором Менського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Менському районі позову відмовлено.  

          Дане рішення мотивоване тим, що станом на дату звернення з позовом до суду, Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Менському районі не реалізоване право на регресну вимогу до Комунального підприємства «Київпастранс» у спірних відносинах.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду В.о. прокурора Менського району подав апеляційне подання, в якому просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2010 року і прийняте нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

          Апеляційне подання мотивоване тим, що позов заявлено в порядку ст.ст. 20, 361 Закону України «Про прокуратуру» - як захід прокурорського реагування на захист інтересів держави в особі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Менському районі, ст.ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», постанову  Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» №999 від 19.07.2006 року, відшкодування Фондом ОСОБА_1 шкоди на загальну суму 13 781,94грн.

          Також апелянт посилається на наявність безпосереднього причинного зв‘язку між проведенням відділенням страхових виплат за рахунок Фонду та діями ОСОБА_2 – працівника Комунального підприємства «Київпастранс», винного у ДТП, яка мала місце 19 січня 1977 року, тому в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України має право зворотної вимоги.     

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2010 року апеляційне подання В.о. прокурора Менського району прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 22/54.          

          Не погоджуючись із рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2010 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Менському районі Чернігівської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2010 року і прийняте нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення не відповідає фактичним обставинам справи, що є порушенням процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на ст.ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», постанову  Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» №999 від 19.07.2006 року, відшкодування Фондом ОСОБА_1 шкоди на загальну суму 13 781,94грн., в тому числі: індексація – 25,40грн., нарахована та виплачена відповідно до ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та компенсація на бензин в сумі 142,00грн. Наявність безпосереднього причинного зв‘язку між проведенням відділенням страхових виплат за рахунок Фонду та діями ОСОБА_2 – працівника Комунального підприємства «Київпастранс», винного у ДТП, яка мала місце 19 січня 1977 року, тому в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України має право зворотної вимоги.     

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2010 року апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Менському районі Чернігівської області прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 22/54.          

В.о. прокурора Менського району, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Менському районі та Комунальне підприємство «Київпастранс» своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.  

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Позов заявлено прокурором в порядку ст.ст. 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру».

19 січня 1977 року з ОСОБА_1, який працював шофером вантажного автомобіля в радгоспі ім. Т.Г. Шевченка, правонаступником якого є ТОВ ім. Т.Г. Шевченка, під час виконання ним службових обов‘язків стався нещасний випадок – дорожньо-транспортна пригода. ДДТ сталася з вини водія Київського автопідприємства №09122, правонаступником якого є філія комунального підприємства «Київпастранс» «Автобусний парк №7», ОСОБА_2, що підтверджується рішенням Менського районного суду від 05.07.1979 року.

Згідно висновку МСЕК від 28 квітня 1988 року серія ВТЄ-22 №098475 ОСОБА_1 встановлена стійка втрата працездатності 60% та III група інвалідності з повторним оглядом безстроково.     

Актом №3 від 21.01.1977 року за формою Н-1 нещасний випадок, що стався з ОСОБА_1, визнаний таким, що пов‘язаний з виробництвом.

Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» завданнями страхування від нещасного випадку є, зокрема, відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.

У відповідності до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 зазначеного Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 зазначеного Закону страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

У зв‘язку із отриманням ОСОБА_1 тілесних ушкоджень під час виконання ним службових обов‘язків відділенням виконавчої дирекції Фонду в Менському районі були призначені та виплачуються щомісячні страхові виплати, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, а також проводиться індексація даних страхових виплат, про що свідчать постанови №2511/20492/20492/3 від 07.04.2008 року, №251/20492/20492/12 від 31.03.2009 року, №2511/20492/9 від 30.01.2009 року, №2511/20492/11 від 27.02.2009 року.

Крім цього, відповідно до ст. 34 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Порядку забезпечення інвалідів автомобілями у березні 2007 року ОСОБА_1 був забезпечений автомобілем моделі ЗАЗ 110377-40 «Славута» у зв‘язку із чим йому виплачується грошова компенсація на бензин, що підтверджується постановами №251/20492/20492/10 від 12.02.2009 року та №2411/20492/20492/14 від 14.08.2009 року. За період з січня по грудень 2009 року загальна сума щомісячного відшкодування втраченого заробітку становить 13 781,94грн., в тому числі: індексація - 25,40грн., нарахована та виплачена відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 року та компенсація на бензин в сумі 142,00грн.     

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У відповідності до п.п. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Оскільки ДДТ, за якою ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження,  сталася з вини водія Київського автопідприємства №09122, правонаступником якого є філія комунального підприємства «Київпастранс» «Автобусний парк №7», ОСОБА_2, що підтверджується рішенням Менського районного суду від 05.07.1979 року, то Комунальне підприємство «Київпастранс» має в порядку регресу відшкодувати Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Менському районі понесені витрати по виплаті постраждалій особі страхових платежів.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд, відмовляючи в задоволені позовних вимог, всупереч ст.ст. 47, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України не вірно прийшов висновку щодо направлення регресної вимоги та не надав належної оцінки доказам, наявним в матеріалах справи щодо страхових виплат в порядку Закону України «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та право зворотної вимоги в силу ст. 1191 Цивільного кодексу України.   

Щодо направлення вимоги, то Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне. У відповідності до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Тобто пред‘явлення претензії є не обов‘язком, а правом, зазначене також знайшло своє відображення у рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 року у справі №1-2/2002

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне подання В.о. прокурора Менського району та апеляційна скарга Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Менському районі Чернігівської області  підлягають задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2010 року у справі № 22/54 - скасуванню в повному обсязі, з прийняттям нового, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.  

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2010 року у справі №22/54 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.   

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (код 31725604, 04070, м. Київ, Шосе Набережне, 2) на користь Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Менському районі (код 25975493, 15600, м. Мена, вул. Жовтнева, 4) 13 781,94грн. - сума страхових виплат в порядку регресу.

3.          Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (код 31725604, 04070, м. Київ, Шосе Набережне, 2) в доход державного бюджету України 137,81грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 137,81грн. державного мита за розгляд апеляційного подання та апеляційної скарги.      

4.          Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

5.          Матеріали справи № 22/54 повернути господарському суду міста Києва.

6.          Копію постанови надіслати сторонам у справі.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Чорна Л.В.

 15.07.10 (відправлено)