Постанова

від 24.06.2024 по справі 910/4749/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2024 р. Справа№ 910/4749/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Ткаченка Б.О.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.

представників сторін:

від позивача:Алпатьев А.Л.,Колганов Ю.М.,

від відповідача: Гоцалюк М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Антонов»

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024

у справі №910/4749/23 (суддя Бондаренко - Легких Г. П.)

за первісним позовом Акціонерного товариства «Антонов»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адм Електрік»

про стягнення заборгованості у розмірі 253 983, 74 грн

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адм Електрік»

до Акціонерного товариства «Антонов»

про стягнення заборгованості у розмірі 68 511,24 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року Акціонерне товариство "Антонов" (далі-позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «Адм Електрік» (далі-відповідач за первісним позовом) про стягнення штрафних санкцій за договором №10.1232.2021-К від 25.08.2021, а саме: пені у розмірі 183 988, 22 грн та штрафу у розмірі 69 995, 22 грн за неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань з своєчасної поставки товару.

В обгрунтування первісних позовних вимог АТ «Антонов» зазначив, що постачальник повинен був поставити товар включно до 11.05.2022, втім ТОВ «Адм Електрік» не поставив товар у домовлений строк, у зв`язку з чим, до останнього слід застосувати наслідки неналежного виконання договірних зобов`язань, що передбачені п. 8.3. договору у вигляді стягнення пені та штрафу. Також ТОВ «Адм Електрік» у порядку п. 9.2. договору повинен був повідомити замовника про настання форс-мажорних обставин не пізніше 5 робочих днів у письмовій формі, втім постачальник повідомив покупця про такі обставини лише через 2 місяці та 8 днів.

ТОВ «Адм Електрік» не погодився з доводами позивача за первісним позовом та зазначив, що листом від 01.03.2022 №01-03/22 ТОВ «Адм Електрік» повідомило контрагентів про тимчасове призупинення дії умов договору постачання через настання форс-мажорних обставин, зумовлених запровадженням в Україні воєнного стану; товар, який поставлявся АТ «Антонов» придбано у європейського постачальника, тому, в силу виниклих форс-мажорних обставин, наслідком яких стало порушення логістичних маршрутів, обмеження імпорту окремих товарів до України, ТОВ «Адм Електрік» з об`єктивних причин не змогло поставити товар АТ«Антонов» у строк до 11.05.2022. Таким чином, позовні вимоги АТ «Антонов» щодо стягнення штрафних санкцій є безпідставними з огляду на наявність підстав, визначених статтею 617 ЦК України.

Крім того, ТОВ «Адм Електрік» вказав, що АТ «Антонов» не надало суду доказів того, що внаслідок допущеного прострочення поставки товару, підприємством понесено будь-які збитки, тому, на його думку, наявні підстави визначені статтею 233 ГК України та статтею 551 ЦК України для зменшення штрафних санкцій до 888, 94 грн в сукупності (0, 35 % від розміру санкцій, пропорційна співвідношенню розмірів чистого доходу сторін).

24.04.2023 від ТОВ «Адм Електрік» надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного товариства "Антонов" про стягнення заборгованості у розмірі 68 511, 24 грн, з яких 49 316, 84 грн пені, 15 140, 96 грн інфляційних втрат, 4 053, 44 грн 3 % річних за неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати в повному обсязі поставленого відповідачем товару.

В обґрунтування зустрічного позову ТОВ «Адм Електрік» зазначило, що договір виконано обома сторонами повністю. ТОВ «Адм Електрік» здійснено поставку товару, а АТ «Антонов» проведено повний розрахунок за придбаний товар з урахуванням збільшення його вартості додатковою угодою №1 від 02.02.2023 до договору. ТОВ «Адм Електрік» повідомило покупця про готовність поставити товар 19.01.2023 відповідним листом. Проте, покупець не вжив заходів щодо отримання товару. Відтак, ТОВ «Адм Електрік» звертався до покупця також з листами від 24.01.2023, від 31.01.2023 з проханням отримати товар. АТ «Антонов» зміг надати можливість для відвантаження товару лише 01.02.2023. У порядку п. 6.2. договору АТ «Антонов» здійснив остаточний розрахунок за поставлений товар лише 10.04.2023 (тобто на 72 день пізніше домовленого терміну), у зв`язку з чим, до останнього слід застосувати наслідки неналежного виконання договірних зобов`язань, що передбачені п. 8.4. договору (стягнення пені) та статтею 625 ЦК України (відшкодування 3 % річних та інфляційних втрат).

Відповідач за зустрічним позовом ДП «Антонов», заперечував проти зустрічного позову, посилаючись на те, що додаткову угоду №1 від 02.02.2023 до договору підписано з боку ТОВ «Адм Електрік» лише 23.02.2023. Отже, додаткова угода набрала чинності 23.02.2023, а у покупця були відсутні правові підстави здійснювати остаточний розрахунок, починаючи саме з моменту отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження (19.01.2023), оскільки в цей момент, сторони вже мали намір здійснити індексацію ціни, яка зросла лише 23.02.2023. Таким чином, відсутні підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат. ТОВ «Адм Електрік» не мало права здійснювати розрахунок пені у розмірі 0, 1 %, оскільки такий розрахунок обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 первісні позовні вимоги Акціонерного товариства «Антонов» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адм Електрік» про стягнення 253 983, 74 грн штрафних санкцій задоволено частково з урахуванням зменшення штрафних санкцій на 90 %.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адм Електрік» на користь Акціонерного товариства «Антонов» 18 292,82 грн пені, 6 999,56 грн штрафу та 3 794,08 грн судового збору.

У задоволенні інших первісних позовних вимог в частині стягнення 165 695, 40 грн пені та 62 995, 96 грн штрафу відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Адм Електрік» до Акціонерного товариства «Антонов» про стягнення 68 511, 24 грн задоволено частково з урахуванням зменшення пені на 90 %.

Стягнуто з Акціонероного товариства «Антонов» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адм Електрік» 4 232,23 грн пені, 3 478,54 грн 3 % річних, 13 826,61 грн та 2 335,96 грн судового збору.

У задоволенні інших зустрічних позовних вимог, в частині стягнення 45 084,61 грн пені, 574,00 грн 3 % річних, 1 314, 35 грн інфляційних втрат - відмовлено.

В результаті проведеного зустрічного зарахування стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адм Електрік» на користь Акціонерного товариства «Антонов» 3 761,00 грн та 1 458,12 грн судового збору.

Задовольняючи частково первісні позовні вимоги суд вказав, що матеріалами справи підтверджено факт прострочення ТОВ «Адм Електрік» домолених строків поставки товару, у зв`язку з чим, відповідно до п.8.3 договору нараховано штрафні санкції, а саме: 183 988,22 грн пені за період прострочення з 12.05.2022 по 11.11.2022, а також штраф у розмірі 69 995,52 грн. Суд, здійснивши перевірку проведеного АТ «Антонов» розрахунку пені за допомогою ІПС «Прецедент», встановив, що визначений позивачем за первісним позовом розмір пені є помилковим та дійсний розмір пені становить 182 988,29 грн. При цьому, розрахунок штрафу у розмірі 7% від вартості непоставленого товару, що становить 69 995,52 грн є арифметично вірним.

Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги суд вказав, що матеріалами справи підтверджено факт прострочення АТ «Антонов» домовлених строків оплати товару. При цьому, ТОВ «Адм Електрік» не вірно визначено початок періоду прострочення, що розпочинається з 31.01.2023, а не з 29.01.2023 як визначено Товариством, а також кінець періоду прострочення, що закінчується 09.04.2023, а не 10.04.2023, оскільки до боргового періоду не може включатись день фактичного виконання зобов`язання. Здійснивши власний розрахунок пені за період прострочення з 31.01.2023 по 09.04.2023, за допомогою ІПС «Прецедент» судом встановлено, що дійсний розмір пені, що підлягав би стягненню з відповідача за зустрічним позовом становить 42 322, 29 грн. Також, згідно із розрахунком суду проведеного за допомогою ІПС «Прецедент» дійсний розмір 3 % річних, що підлягав би стягненню з відповідача за зустрічним позовом становить 3 478, 54 грн, інфляційних втрат - 13 826, 61 грн.

Крім того, суд першої інстанції, враховуючи вплив повномасштабного вторгнення росії на територію України на виконання зобов`язань сторін за договором, баланс інтересів обох сторін, дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення пені, а також штрафу за первісним позовом АТ «Антонов», а також підстав для зменшення пені за зустрічним позовом ТОВ «Адм Електрік» на 90 % від обґрунтованої суми, що встановлена судом вище.

Також, з огляду на часткове задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум, суд першої інстанції зазначив, що наявні процесуальні підстави для зустрічного зарахування таких сум та стягнення різниці між ними в розмірі 3 761, 00 грн ((18 292, 82+6 999, 56) - (4 232, 23+3 478, 54+13 826, 61) = 3 761, 00 грн) на користь позивача за первісним позовом (АТ «Антонов»).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги АТ «Антонов» та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Антонов" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені та штрафу у розмірі 228 691,36 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу у повному обсязі у розмірі 253 983,74 грн.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що відповідач за первісним позовом не надав належних доказів неможливості здійснювати господарську діяльність та належним чином виконати свої зобов`язання за договором; не навів обставин, що Товариство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, або частина складу рухомого майна підприємства задіяна під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану; не довів причинно-наслідкового зв`язку між обставинами введення воєнного стану та обставинами неможливості своєчасності поставки товару.

Також, на думку скаржника, відповідач за первісним позовом не надав доказів того, що не використовував приміщення у період дії форс-мажорних обставин, що могло бути підтверджено зокрема, актом про неможливість використання об`єкта оренди за призначенням та тимчасове припинення функціонування такого об`єкту, відсутні висновки експерта ТПП про наявність пошкоджень майна відповідача внаслідок обстрілів тощо.

Апелянт зауважує, що судом першої інстанції не було надано обґрунтованої оцінки неможливості відповідачем здійснювати свою господарську діяльність в період введення воєнного стану, водночас, рішення про незаконне зменшення пені судом першої інстанції було прийнято фактично лише з підстав загальновідомого факту введення воєнного стану.

Скаржник також наголошує, що при зменшенні розміру пені, судом першої інстанції не було надано належної оцінки зібраним у справі доказам в цілому та безпідставно звільнено відповідача за первісним позовом від сплати решти нарахованої пені та штрафу у розмірі 228 691,36 грн без належних на те правових підстав. Вважає, що відсутні жодні індивідуально-оціночні ознаки, критерії, виняткові передумови для зменшення розміру пені та штрафу до 90 %.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Адм Електрік» у своєму відзиві, наданому до суду 24.05.2024, зазначає, що рішення суду відповідає нормам матеріального права, прийнято з дотриманням норм процесуального права, з урахуванням принципу справедливості та рівності інтересів сторін, з урахуванням сталої правової позиції Верховного Суду, натомість апеляційна скарга є такою, що суперечить нормам права, допускає застосування подвійнох стандартів до висновків суду, чим допускає суперечливу правову поведінку.

Відповідач за первісним позовом зазначає, що при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони, і які мають бути доведені ними. У даному випадку викладені в оскаржуваному рішенні обставини свідчать, що підстави для нарахування позивачем за первісним позовом санкцій до ТОВ «АДМ Електрік» виникли через форс-мажорні обставини, відсутня винна дія відповідача за первісним позовом - умисне ухилення від виконання своїх зобов`язань. Більше того, відповідачем за первісним позовом свої зобов`язання із постачання товару виконано, при цьому, про готовність поставити товар відповідач тричі повідомляв АТ «Антонов». Вже у період прострочення постачання товару сторонами уклали додаткову угоду до договору, чим, фактично, визнали змінення обставин виконання зобов`язань.

ТОВ «АДМ Електрік» також звертає увагу, що АТ «Антонов» не надано суду доказів того, що внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем за первісним позовом договірних зобов`язань Підприємство зазнало збитків і ці збитки пов`язані саме з діями ТОВ «АДМ Електрік».

Крім того, відповідач за первісним позовом посилається на суперечливу поведінку АТ «Антонов» при оскарженні рішення суду першої інстанції, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт прострочення АТ «Антонов» домовлених строків оплати товару і цей факт не оспорюється АТ «Антонов». Тобто, апеляційна скарга стосується рішення суду першої інстанції в частині не задоволення первісного позову за наявності встановлених та доведених порушень зобов`язань з боку АТ «Антонов».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Антонов" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/4749/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 витребувано Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4749/23.

29.04.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/4749/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Антонов" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/4749/23 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 4 571,72 грн.

06.05.2024 від Акціонерного товариства "Антонов" надійшла заяву про усунення недоліків з доказами сплати судового збору, платіжна інструкція №2168 від 09.04.2024 на суму 4 116,44 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Антонов" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/4749/23 та справу призначено до розгляду на 24.06.2024.

У судовому засіданні 24.06.2024 Північний апеляційний господарський суд протокольною ухвалою задовольнив заяву Державного підприємства «Антонов» про заміну сторони її правонаступником та замінив позивача у справі - Державне підприємство «Антонов» його правонаступником - Акціонерним товариством «Антонов».

Позиції учасників справи

Представники позивача за первісним позовом у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 24.06.2024 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені та штрафу у розмірі 228 691,36 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу у повному обсязі у розмірі 253 983,74 грн.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 24.06.2024 заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача за первісним позовом, просив її відхилити, а оскаржуване рішення в цій частині залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 25.08.2021 між АТ «Антонов» (покупець) та ТОВ «Адм Електрік» (продавець) укладено договір №10.1232.2021-К (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору продавець зобов`язується поставити комплектуючі вироби (код за ДК 021:2015-34740000-6 Обладнання для повітряних і космічних апаратів, тренажери, симулятори та супутні товари), далі по тексту - товар, а покупець, зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, які визначені в даному договорі.

Пунктом 3.2. договору визначено, що загальна сума договору складає: 999 936, 00 грн, в т.ч. ПДВ (20 %) - 166 656, 00 грн.

Пунктом 4.2. договору сторони визначили, що термін постачання - 25 тижнів з моменту попередньої оплати в розмірі 50 %. Можлива дострокова поставка партіями.

Відповідно до пункту 4.4. договору датою поставки вважається дата, яка зазначена у видатковій накладній.

Згідно із пунктом 6.2. договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом попередньої оплати за розрахунковий рахунок продавця в розмірі 50 % від вартості товару протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання рахунку від продавця. Остаточний розрахунок в розмірі 50 % вартості за товар, що постачається, проводиться впродовж 10 (десяти) календарних днів на розрахунковий рахунок продавця після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження.

АТ «Антонов» зазначає, що згідно із платіжним дорученням №316 від 16.11.2021 та на виконання п. 6.2. договору покупцем було здійснено попередню оплату вартості товару у розмірі 50 %, що становить 499 668, 00 грн від первинної ціни.

Таким чином, у відповідності до п. 4.2. договору ТОВ «Адм Електрік» повинен був поставити товар до 11.05.2022.

Відповідно до пункту 8.3. договору - у разі порушення термінів поставки продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення більше 30-ти календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.

АТ «Антонов» зазначає, що, оскільки ТОВ «Адм Електрік» прострочив виконання зобов`язань з поставки товару, то наявні підстави для стягнення з ТОВ «Адм Електрік» штрафних санкцій у порядку п. 8.3. договору, а саме пені у розмірі 183 988, 22 грн за період прострочення з 12.05.2022 по 11.11.2022, а також штрафу у розмірі 69 995, 52 грн за прострочення поставки на понад 30 днів.

Водночас,02.02.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору (підписана з боку ТОВ «Адм Електрік» лише 23.02.2023), якою сторони дійшли згоди зробити індексацію цін через коливання курсу долара США.

Курс долара США по відношенню до гривні станом на 16.08.2021 становив 26,6931 за 1 долар США, курс долара США по відношенню до гривні на дату повідомлення про готовність до поставки 19.01.2023 становить 36, 5686 за 1 долара США.

Отже, згідно п. 5 додаткової угоди №1 від 02.02.2023 у відповідності до п. 3.3. договору загальна сума договору була перерахована сторонами та склала - 1 184 924,16 грн (у т.ч. ПДВ 20 % 197 487,36 грн). Сторони, в тому числі, згідно умов додаткової угоди №1 від 02.02.2023 уклали специфікацію №1 (додаток №1) у новій редакції, якою визначили, що загальна вартість специфікації №1 склала 1184 924,16 грн (у т.ч. ПДВ 20 % 197 487,36 грн).

Згідно з пунктом 8.4. договору - у разі порушення покупцем терміну кінцевої оплати товару (зазначеного у пункті 6.2.), останній виплачує продавцю пеню у розмірі 0,1 % від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

ТОВ «Адм Електрік» стверджує, що повідомлення про готовність товару до відвантаження було отримано покупцем 19.01.2023, таким чином остаточний розрахунок за поставлений товар АТ «Антонов» мав здійснити до 29.01.2023 (з урахуванням збільшення вартості товару). Однак, фактично АТ «Антонов» здійснив розрахунок лише 10.04.2023.

У зв`язку із зазначеним, ТОВ «Адм Електрік» у порядку п. 8.4. договору просив стягнути з АТ «Антонов» пеню у розмірі 49 316,84грн, а також в порядку статті 625 ЦК України 3 % річних у розмірі 68 511,24грн та інфляційні втрати у розмірі 15140,96грн за період прострочення з 29.01.2023 по 10.04.2023.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, колегія суддів вважає, що договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак, у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України..

Згідно із частиною 1 статті 265 ГК України та частиою 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Частинами 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно із пунктом 4.2. договору сторони визначили, що термін постачання товару становить 25 тижнів з моменту попередньої оплати в розмірі 50 %. Після виставлення продавцем рахунку на оплату замовлення покупцем було здійснено оплату товару у розмірі 50% вартості товару від початкової ціни (999 936, 00 грн) у розмірі 499 968,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3316 від 16.11.2021.

Отже, відповідно до умов п. 4.2. договору термін постачання товару настав 10.05.2022 , а не 11.05.2022, як зазначено АТ «Антонов» у первісному позові.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Адм Електрік» поставлено АТ «Антонов» товар на загальну суму 1 184 924, 16 грн (з урахуванням збільшення ціни договору у редакції додаткової угоди №1 від 02.02.2023, що підписана ТОВ «Адм Електрік» 23.02.2023) лише 01.02.2023.

Факт поставки ТОВ «Адм Електрік» товару АТ «Антонов» підтверджується видатковою накладною №А11ANT від 01.02.2023 у сумі 499 988,00 грн, а також видатковою накладною №А11ANT2 від 01.02.2023 у сумі 684 856, 6 грн.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріалами справи підтверджено факт прострочення ТОВ «Адм Електрік» домовлених строків поставки товару.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з пункту 8.3. договору у разі порушення термінів поставки продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення більше 30-ти календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.

АТ «Антонов» звернувшись з первісним позовом просив стягнути з ТОВ «Адм Електрік» штрафні санкції за прострочення поставки товару на суму 999 936, 00 грн у порядку п. 8.3. договору, а саме пеню у розмірі 183 988, 22 грн за період прострочення з 12.05.2022 по 11.11.2022 та штраф у розмірі 69 995, 52 грн.

Перевіривши розрахунок пені (у межах позовних вимог щодо визначення боргових періодів) здійснений АТ «Антонов», колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що визначений позивачем за первісним позовом розмір пені є помилковим, та дійсний розмір пені, що підлягав би стягненню з відповідача за первісним позовом становить 182 988,29 грн.

При цьому, розрахунок штрафу у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару, що становить 69 995,52грн є арифметично вірним та таким, що підлягав би задоволенню у вказаній сумі, з огляду на прострочення строку поставки товару більше як на 30 днів.

Стосовно зустрічного позову, колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.2. договору остаточний розрахунок в розмірі 50 % вартості за товар, що постачається, проводиться впродовж 10 (десяти) календарних днів на розрахунковий рахунок продавця після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Адм Електрік» повідомив АТ «Антонов» про готовність до відвантаження товару на загальну суму 1 184 924,16 грн (з урахуванням збільшення ціни договору у редакції додаткової угоди №1 від 02.02.2023, що підписана ТОВ «Адм Електрік» лише 23.02.2023) 19.01.2023.

Так, судом встановлено, що додаткова угода №1 від 02.02.2023 дійсно підписана ТОВ «Адм Електрік» лише 23.02.2023 та набула чинності саме з цієї дати. Разом з тим, п. 6 вказаної додаткової угоди сторони погодили, що інші умови договору №10.12.32.2021-К від 25.08.2021 залишаються незмінними.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, строк оплати настає згідно із п. 6.2. договору, що залишився незмінним після укладення додаткової угоди №1.

З повідомлення про готовність товару від 19.01.2023 вбачається, що вартість товару, який підлягає поставці АТ «Антонов» становить 1 184 924,16 грн з урахуванням індексації ціни, що не заперечується останнім.

Отже, остаточний розрахунок за поставлений товар мав би бути здійснений АТ«Антонов» до 30.01.2023 включно (оскільки 29.01.2023 вихідний день (неділя), тому відповідно застосовуються правила визначені ч. 5 ст. 254 ЦК України), а не 29.01.2023, як зазначає ТОВ «Адм Електрік».

Остаточний розрахунок за поставлений товар з урахуванням збільшення ціни договору у розмірі 684 956,16 грн АТ «Антонов» здійснив лише у квітні 2023, що підтверджується платіжною інструкцією №1850 від 10.04.2023.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт прострочення АТ«Антонов» домовлених строків оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що у разі порушення покупцем терміну кінцевої оплати товару (зазначеного у пункті 6.2.), останній виплачує продавцю пеню у розмірі 0,1 % від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що ТОВ «Адм Електрік» не вірно визначено початок періоду прострочення, що розпочинається з 31.01.2023, а не з 29.01.2023 як визначено Товариством, а також кінець періоду прострочення, що закінчується 09.04.2023, а не 10.04.2023, оскільки до боргового періоду не може включатись день фактичного виконання зобов`язання.

Перевіриши розрахунок пені, здійснений ТОВ «Адм Електрік», колегія суддів вважає його помилковим та погоджується з розрахунком, здійсненим судом першої інстанції за період прострочення з 31.01.2023 по 09.04.2023, яким встановлено, що розмір пені, що підлягав би стягненню з відповідача за зустрічним позовом становить 42 322, 29 грн.

Також колегія суддів погоджується із розрахунком суду першої інстанції щодо розміру 3 % річних, що підлягав би стягненню з відповідача за зустрічним позовом, який становить 3 478, 54 грн та інфляційних втрат у розмірі 13 826, 61 грн.

Стосовно посилання ТОВ «Адм Електрік» на форс-мажорні обставини та підстав для зменшення штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Саме таких висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

В обґрунтування наявності форс-мажорних обставин ТОВ «Адм Електрік» посилається на введення на території України воєнного стану та статтю 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» і Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Зокрема, ТОВ «Адм Електрік» звертає увагу суду, що строк поставки товару настав вже після початку повномасштабного вторгнення росії та в умовах дії на території України правового режиму воєнного стану, що з 24.02.2022 значно ускладнило логістичні маршрути підприємств імпортного постачання товарів. При цьому, товар, що поставлявся АТ «Антонов», придбано у європейського постачальника.

Відповідно до п. 9.1. договору жодна зі сторін, за цим договором не буде нести відповідальність за повне або часткове невиконання умов договору, якщо дане невиконання буде наслідком таких обставин, як: пожежа, повені, землетруси, та інші стихійні лиха, віна або військові дії, ембарго і вступ в силу нормативних документів вищих місцевих органів влади і управління, що змінюють умови дії цього договору. Момент настання форс-мажорних обставин підтверджується Торгово-промисловою палатою.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань цього договору в термін, зобов`язана не пізніше 5 (п`яти) робочих днів у письмовій формі повідомити про настання вище вказаних обставин.

Колегія суддів зауважує, що факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 внаслідок повномасштабного вторгнення росії є загальновідомим фактом та саме з цієї дати боржники можуть бути звільнені від відповідальності за порушення зобов`язань, у випадку неможливості виконання зобов`язання саме внаслідок дії обставин форс-мажору.

У даному випадку, твердження ТОВ «Адм Електрік» щодо того, що листом від 01.03.2022 №01-02/22 було повідомлено контрагентів (в тому числі і АТ «Антонов») про настання форс-мажорних обставин не знайшли свого підтвердження під час дослідження доказів судом.

З листа ТОВ «Адм Електрік» від 01.03.2022 №01-02/22 та доказів, що надані на підтвердження його надіслання не вбачається, що такий був надісланий безпосередньо уповноважений особі АТ «Антонов» у строк визначений п. 9.2. договору (тобто до 01.03.2022). У свою чергу АТ «Антонов» підтверджувало, що отримало лист ТОВ «Адм Електрік» від 01.03.2022 №01-02/22 лише 13.05.2022 за вх. №3684-22.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять сертифікату ТПП України про настання форс-мажорних обставин з 24.02.2022 саме до зобов`язань ТОВ «Адм Електрік» у спірних правовідносинах.

Водночас, воєнний стан в Україні, у зв`язку з триваючою військовою агресією російської федерації неодноразово продовжувався та наразі триває, що є загальновідомим фактом, який в будь-якому разі так чи інакше впливає на провадження господарської діяльності суб`єктів господарювання, навіть якщо обставина введення воєнного стану не є форс-мажорною у конкретних спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення суми неустойки, яка підлягає стягненню, колегія суддів виходить із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності та враховує таке:

- строк виконання зобов`язань ТОВ «Адм Електрік» з поставки товару настав в умовах повномасштабного вторгнення росії на територію України, а саме у травні 2022 року;

- товар був придбаний у європейського постачальника та зрештою був поставлений у повному обсязі 01.02.2023 (тобто ТОВ «Адм Електрік» допустив неналежне виконання зобов`язань, а не їх невиконання в цілому, що має більш негативні наслідки в порівнянні з неналежним виконанням);

- умови договору щодо ціни за погодженням обох сторін змінювались сторонами вже в процесі виконання договору внаслідок коливання курсу долара США та зрештою договір виконано сторонами в повному обсязі;

- АТ «Антонов», у тому числі, допустило прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати вартості товару;

- матеріалами справи не підтверджено, що АТ «Антонов» понесло збитки в результаті несвоєчасного виконання постачальником зобов`язань за договором;

- сума заявлених штрафних санкцій АТ «Антонов» (253 983, 74 грн) становить приблизно 26 % від вартості поставленого товару ТОВ «Адм Електрік» без ПДВ.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що в умовах військової агресії, діяльність АТ «Антонов», як суб`єкта підприємницької діяльності також є утрудненою, і на нього, так само впливають негативні фактори, пов`язані з воєнними діями на території України та це ускладнює ведення господарської діяльності.

Таким чином, враховуючи вплив повномасштабного вторгнення рф на територію України на виконання зобов`язань сторін за договором, баланс інтересів обох сторін, суд дійшов до правильного висновку про наявність підстав для зменшення пені, а також штрафу за первісним позовом АТ «Антонов», а також підстав для зменшення пені за зустрічним позовом ТОВ «Адм Електрік» на 90 % від обґрунтованої суми, що встановлена вище.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги за первісним та зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню, а саме:

- за первісним позовом АТ«Антонов» підлягають стягненню пеня у розмірі 18 292, 82 грн та штраф у розмірі 6 999,56 грн;

- за зустрічним позовом ТОВ «Адм Електрік» підлягають стягненню пеня у розмірі 4 232,23 грн, а також 3 % річних у розмірі 3 478, 54 грн та інфляційні втрати 13 826,61 грн.

Також, на переконання колегії суддів, з огляду на часткове задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сумм, суд першої інстанції вірно врахував, що наявні процесуальні підстави для зустрічного зарахування таких сум та стягнення різниці між ними в розмірі 3761,00 грн ((18 292, 82+6 999,56) - (4232,23+3 478,54+13 826,61) = 3 761,00 грн) на користь позивача за первісним позовом (АТ «Антонов»).

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача фактично зводяться до переоцінки обставин, правильно встановлених судом першої інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Антонов» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/4749/23 задоволенню не підлягають. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/4749/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Антонов» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/4749/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/4749/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/4749/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.07.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Б.О. Ткаченко

О.М. Гаврилюк