Ухвала

від 17.06.2024 по справі 490/1160/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Центральний районний суд м. Миколаєва

54607, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/12, inbox@ct.mk.court.gov.ua

490/1160/23

н\п 1-кс/490/2469/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Кіровоградській області ОСОБА_3 про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва з погодженим із прокурором відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_4 клопотанням про накладення арешту на вилучене майно в ході проведеного 12.06.2024 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування клопотання вказав, що перелічене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, мають доказове значення у кримінальному провадженні №22022230000000522, тому накладення арешту на них необхідно з метою забезпечення їх збереження як речових доказів.

В судове засідання слідчий не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі, в якій вказав, що клопотання підтримує та просить задовольнити.

Вивчивши матеріали клопотання та кримінального провадження, приходжу до наступного.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Положеннями ч.10ст.170КПК Українивизначено,що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчий суддя, відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

З метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів клопотання, в провадженні СВ УСБУ в Херсонській області перебувають матеріали кримінального провадження №22022230000000522 від 12.11.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 111, ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 260, ч. 2 ст. 28, ч.ч. 1, 2 ст. 438 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проходила службу в Національній поліції України (курсантка Одеського державного університету внутрішніх справ в період часу з 15 серпня 2019 року до 24 серпня 2022 року), у вересні-жовтні 2022 року, точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлені, перейшла на бік ворога в період збройного конфлікту шляхом добровільного вступу на службу до незаконного збройного формування «Государственной службы безопасности Херсонской области».

12.06.2024 було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено вказане у клопотанні майно.

Відповідно до положень ст. 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Таким чином, положеннями ст. 64-2 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна, яке належить третій особі, має право звернутися виключно прокурор.

Разом з тим, клопотання про арешт майна, належного третім особам, подано старшим слідчом в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Кіровоградській області ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про відсутність правових підстав для розгляду клопотання про арешт майна третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, поданого слідчим, а тому клопотання підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 64-2, 170-173, 309 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Кіровоградській області ОСОБА_3 про арешт майна - повернути для належного оформлення.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_6