Постанова

від 03.07.2024 по справі 466/3465/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року

м. Київ

справа № 466/3465/21

провадження № 61-12203 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк», товаристо з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»;

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» з ринку,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» з ринку на ухвалу Львівського апеляційного суду від 07 липня 2023 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк»), товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») про визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними.

Позовна заява обґрунтована тим, що 15 грудня 2006 року між ним, ОСОБА_1 , і ПАТ «ВіЕйБі Банк» був укладений договір про надання кредиту № 143/06сп.

Того ж дня у забезпечення виконання кредитних зобов`язань між ним і ПАТ «ВіЕйБі Банк» був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І. Я., зареєстрований в реєстрі за № 5521.

28 листопада 2019 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» і ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір про відступлення права вимоги № 212009 та договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С. С., зареєстрований в реєстрі за № 12541, за умовами яких первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги, зокрема за кредитним договором № 143/06сп від 15 грудня 2006 року та іпотечним договором від 15 грудня 2006 року. При цьому договорами про відступлення права вимоги від 28 листопада 2019 року встановлено розмір заборгованості боржника перед новим кредитором у сумі 1 711 204, 54 грн.

Разом з тим, ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 30 серпня 2012 року у справі № 2-3170/2011 за позовом ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Тиверія» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 143/06сп від 15 грудня 2006 року було затверджено мирову угоду, умовами якої визначено, що сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором (зі змінами і доповненнями до нього) на день укладення цієї мирової угоди становить 582 110, 84 грн. Ухвала про затвердження мирової угоди набрала законної сили 05 вересня 2012 року.

Вважав, що договори про відступлення права вимоги суперечать ухвалі Галицького районного суду міста Львова від 30 серпня 2012 року, що є підставою для визнання їх недійсними.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 212009 від 28 листопада 2019 року, укладений між ПАТ «ВіЕйБі Банк» і ТОВ «Вердикт Капітал» в частині відступлення права вимоги за кредитним договором № 143/06сп від 15 грудня 2006 року, та договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 28 листопада 2019 року, укладений між ПАТ «ВіЕйБі Банк» і ТОВ «Вердикт Капітал», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С. С., зареєстрованим в реєстрі за № 12541, в частині відступлення права вимоги за іпотечним договором від 15 грудня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І. Я., зареєстрованим в реєстрі за № 5521.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсними договір про відступлення права вимоги № 212009 від 28 листопада 2019 року, укладений між ПАТ «ВіЕйБі Банк» і ТОВ «Вердикт Капітал» в частині відступлення права вимоги за кредитним договором № 143/06сп від 15 грудня 2006 року, та договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 28 листопада 2019 року, укладений між ПАТ «ВіЕйБі Банк» і ТОВ «Вердикт Капітал», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С. С., зареєстрований в реєстрі за № 12541, в частині відступлення права вимоги за іпотечним договором від 15 грудня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І. Я., зареєстрованим в реєстрі за № 5521.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорювані договори про відступлення права вимоги від 28 листопада 2019 року суперечать ухвалі Галицького районного суду м. Львова від 30 серпня 2012 року у справі № 2-3170/2011, якою затверджено мирову угоду та встановлено розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 143/06сп від 15 грудня 2006 року (зі змінами і доповненнями до нього) у сумі 582 110, 84 грн на день укладення мирової угоди. При укладенні оспорюваних правочинів відповідачі фактично змінили обсяг відповідальності позивача з 582 110, 84 грн до 1 711 204, 54 грн, що є підставою для визнання їх недійсними у відповідній частині на підставі частини першої статті 215 ЦК України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 07 липня 2023 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ «ВіЕйБі Банк», виведенням якого з ринку здійснюється Фондом гарантування вкладів безпосередньо, на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 лютого 2022 року відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції від 18 лютого 2022 року, яке ухвалено за відсутності представника ПАТ «ВіЕйБі Банк», належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, проте з апеляційною скаргою апелянт звернувся лише 03 липня 2023 року, доказів того, що строк на апеляційне оскарження пропущено унаслідок виникнення обставин непереборної сили, не надав. Оскільки апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі положень частини другої статті 358 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2023 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» з ринку (далі - ФГВФО з питань безпосереднього виведення ПАТ «ВіЕйБі Банк» з ринку) подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 07 липня 2023 року й передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 520/899/18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 548/2296/18 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); недослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 466/3465/21 із Шевченківського районного суду м. Львова.

У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» не було повідомлено судом першої інстанції про розгляд справи, призначений на 18 лютого 2022 року, унаслідок чого банк був позбавлений можливості надати свої заперечення на позов; копія рішення на адресу банку судом не направлялась.

Вказує, що 20 березня 2015 року було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноважену особу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, проте копія рішення суду першої інстанції від 18 лютого 2022 року була отримана ФГВФО з питань безпосереднього виведення ПАТ «ВіЕйБі Банк» з ринку на запит лише 20 червня 2023 року.

Вважає, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на апеляційний перегляд судового рішення

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скарги

У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката Качмара І. О., у якому зазначено, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права; просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ФГВФО з питань безпосереднього виведення ПАТ «ВіЕйБі Банк» з ринку задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

«Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Накладення обмеження дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року).

ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» рішення від 28 жовтня 2004 року дійшов висновку про те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення), а позивач протягом більше чотирьох років не цікавився розглядом ініційованої ним справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Частиною третьою статті 354 ЦПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Тлумачення вказаної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року, «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ «Богонос проти Росії» від 05 лютого 2004 року).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії»від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний правовий висновок виклав Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановлено, що 18 лютого 2022 року Шевченківський районний суд м. Львова ухвалив рішення, яким задовольнив позов ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги у відповідній частині.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Обставини щодо встановлення дати складення повного судового рішення мають визначальне значення для правильного вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження.

Аналіз ЄДРСР (https://reestr.court.gov.ua) свідчить про те, що рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 лютого 2022 року було внесене судом до ЄДРСР 28 лютого 2022 року й оприлюднене в цьому реєстрі 02 березня 2022 року.

З апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 лютого 2022 року ФГВФО з питань безпосереднього виведення ПАТ «ВіЕйБі Банк» з ринку звернувся 03 липня 2023 року, тобто після спливу одного року з дня ухвалення судового рішення, а отже, вказані обставини є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску такого строку.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що оскільки апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту оскарженого судового рішення, тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження, виходячи з вимог частини другої статті 358 ЦПК України.

Дослідження у цьому аспекті підлягають дві умови, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, а саме: а) чи подано апеляційну скаргу особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; б) чи пропущено строк на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Верховний Суд враховує, що ФГВФО з питань безпосереднього виведення ПАТ «ВіЕйБі Банк» з ринку та ПАТ «ВіЕйБі Банк» отримували процесуальні документи та повідомлення про розгляд справи, зокрема у жовтні 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з печаткою Фонду (а. с. 94 виділених матеріалів); у грудні 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з підписом працівника банку (а. с. 107 виділених матеріалів).

Отже та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «ВіЕйБі Банк» було достовірно відомо про розгляд справи судом першої інстанції, проте станом справи ФГВФО з питань безпосереднього виведення ПАТ «ВіЕйБі Банк» з ринку поцікавилася лише у квітні 2023 року, а апеляційну скаргу подав 03 липня 2023 року.

У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13, ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 3 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», заява № 52854/99).

В апеляційній скарзі ФГВФО з питань безпосереднього виведення ПАТ «ВіЕйБі Банк» з ринку не зазначав про пропуск строку на апеляційне оскарження унаслідок виникнення обставин непереборної сили і доказів на підтвердження таких обставин не надавав.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що ФГВФО з питань безпосереднього виведення ПАТ «ВіЕйБі Банк» з ринку знав про розгляд цієї справи у Шевченківському районному суді м. Львова, що підтверджується належними та допустимими доказами.

Доказів на підтвердження того, що ним строк на апеляційне оскарження рішення районного суду пропущено унаслідок виникнення обставин непереборної сили ФГВФО з питань безпосереднього виведення ПАТ «ВіЕйБі Банк» з ринку не надав.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФГВФО з питань безпосереднього виведення ПАТ «ВіЕйБі Банк» з ринку на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 лютого 2022 року унаслідок її подачі після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 серпня 2020 року у справі № 523/1781/16-ц (провадження № 61-3526 св 20), від 18 листопада 2020 року у справі № 493/1858/16-ц (провадження № 61-11368 св 20), від 30 червня 2021 року у справі № 613/1166/15-ц (провадження № 61-22084 св 19) та від 01 грудня 2021 року у справі № 171/506/15 (провадження № 61-10887 св 21), від 15 лютого 2023 року у справі № 208/805/20 (провадження № 61-12525 св 22).

Посилання касаційної скарги на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставним, оскільки висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявниками у касаційних скаргах постановах.

Фактично доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику ЄСПЛ, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» з ринку залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 07 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

' Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович