Постанова

від 03.07.2024 по справі 186/843/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3323/24 Справа № 186/843/22 Суддя у 1-й інстанції - Янжула С. А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2024 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.

за участю секретаря Кошари О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом і стягнення витрат на утримання, лікування та поховання спадкодавця

за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 05 січня 2024 року,-

В С Т А Н О В И В:

29 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про усунення особи від права на спадкування за законом (1 сторінка позову містить назву про усунення від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом, а 2 сторінка - усунення особи від права на спадкування, при цьому, прохальна частина позову не містить вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом).

13 жовтня 2022 року позивач ОСОБА_1 подав позовну заяву до відповідача ОСОБА_2 про стягнення витрат на утримання, лікування та поховання спадкодавця.

Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2022 року справи були об`єднані в одне провадження.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є рідним сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті батька, відкрилася спадщина до складу якої ввійшло наступне майно: земельна ділянка площею 9,5900 га, що розташована на території Кисличуватської сільської ради, Томаківського району, Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки: 1225483500:01:002:0049; частки житлової квартири АДРЕСА_1 .

Відповідач по справі - ОСОБА_2 , є його рідною сестрою та дочкою померлого ОСОБА_5

06 грудня 2021 року він звернувся до приватного нотаріуса нотаріального округу Дніпропетровської області - Мирної А.М. із заявою про прийняття спадщини за законом. Відповідач, також звернулася до нотаріальній контори із заявою про прийняття спадщини за законом. На даний час заведено спадкову справу.

Вважає, що відповідач по справі має бути усунена від спадкування у зв`язку із наступними обставинами.

В 2021 році батько захворів на COVID-19, через тяжку хворобу перебував у безпорадному стані, потребував постійного піклування, догляду та матеріальної допомоги.

Він має інвалідність дитинства ІІІ групи, тому не має великих статків, у зв`язку з чим, неодноразово звертався з проханням до відповідача проявити співчуття до батька, та прийняти безпосередню участь в його житті, врахувати стан здоров`я батька та реальну загрозу його життю. Звертаючись до відповідача, він намагався переконати її в тому, що разом їм буде легше надати необхідну, а головне термінову допомогу тяжко хворому батькові. Натомість, усі звернення та прохання про надання допомоги тяжко хворому батьку, були цинічно проігноровані відповідачем, при тому, що їй добре був відомий стан хворого батька. Ситуація, що склалася з батьком, ускладнювалась ще й тим, що хворий батько знаходився у лікарні міста Одеса, а він в цей час знаходився у місті Дніпрі, відповідач знаходилася в місті Першотравенську. Їх батько за життя, працював водієм «далекобійником». Захворів батько на COVID-19 у перші дні свого службового відрядження. На лікування батька було направлено до лікарні міста Одеса. Тих коштів, що батько мав при собі, на лікування явно не вистачало і тому батько потребував їх допомоги.

Враховуючи тривале ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю він був вимушений запозичувати грошові кошти на ліки та утримання батька у лікарні; заощаджувати для себе на харчуванні, щоб мати змогу оплачувати своє вимушене проживання у готелі міста Одеса; витрачати особисті грошові кошти на проїзд від м. Дніпра до м. Одеси та у зворотному напрямку; організовувати самостійно транспортування тіла батька з лікарні м. Одеси до місця поховання останнього.

З моменту захворювання по день смерті спадкодавця, лише він здійснював за ним догляд, у тому числі у лікарні, так як самостійно він сам себе обслуговувати не міг.

На лікування та утримання батька було витрачено боргові кошти. Після смерті батька, він займався організацією перевезення тіла батька та похованням останнього.

Таким чином, ним було витрачено на утримання та поховання батька 134 678,17 гривень, а саме: на лікування батька та перебування його у лікарні включно з благодійними внесками 77 165, 24 гривень, на вимушене проживання його у готелі 1 972,93 гривень, перевезення тіла покійного батька 48 040 гривень, на поховання 7 500 гривень.

Він звернувся до відповідача із проханням про відшкодування йому половини витрат, пов`язаних з утриманням батька у лікарні, його лікування та поховання, оскільки він є інвалідом дитинства ІІІ групи і не має додаткових доходів, але має боргові зобов`язання, що виникли у зв`язку з хворобою та смертю їх батька. Відповідач відмовляється добровільно передати йому половину грошової суми, витраченої на утримання, лікування та поховання їх батька, чим змусила його звернутися до суду з даним позовом.

Упродовж останнього року життя, спадкодавець неодноразово говорив у присутності свідків про свої наміри переоформити на нього земельну ділянку(пай) у зв`язку з відміною мораторію на продаж землі. Саме такий намір мав здійснити покійний батько після повернення з службової поїздки, про що заявив у присутності свідка. Враховуючи намір батька, а також обставини що склалися, ним було запропоновано відповідачу укладення договору про перерозподіл спадщини, за яким відповідачу дістанеться батькова частка у їх спільній квартирі, а йому - земельна ділянка. Від запропонованої пропозиції відповідач категорично відмовилася.

Вважає, що відповідач під час тяжкої хвороби батька, який перебував у безпорадному стані, розуміла та усвідомлювала необхідність надання допомоги, мала можливість, але свідомо ухилялася від надання спадкодавцю будь-якої матеріальної допомоги, особистої участі та моральної підтримки, що може також підтвердити їх мати - ОСОБА_3 , якій відомі обставини поведінки відповідача, проживання та стан здоров`я батька.

За таких обставин змушений звернутися до суду з вимогою усунення від спадкування особи, яка завдала шкоди здоров`ю спадкодавцю.

Просить суд усунути відповідача від права на спадкування за законом після смерті батька спадкодавця по закону, - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з відповідача на свою користь витрати на утримання, лікування та поховання спадкодавця у сумі 67 339 гривень; стягнути з відповідача всі понесені ним судові витрати.

Рішенням Першотравенського міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від05січня 2024року позовні у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом - відмовлено.

Позовні вимоги про стягнення витрат на утримання, лікування та поховання спадкодавця - задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на лікування та поховання спадкодавця в розмірі 28 551,21 грн. та судовий збір в розмірі 953,61 грн., а всього 29 504, 82 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (том 2 а.с. 14-21).

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог про усунення від права спадкування за законом та ухвалити в цій частині нове рішення, яким дані позовні вимоги задовольнити (том 2 а.с.23-26).

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що апелянт оскаржує рішення суду в частині відмовлених позовних вимог про усунення від права спадкування за законом, апеляційний суд перевіряє його законність та обґрунтованість саме в цих межах.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було досліджено матеріали спадкової справи №239/2021 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , всі додані до справи письмові докази, та встановлено наступне.

ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з 11 липня 1984 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від даного шлюбу мають двох повнолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження останніх.

08 вересня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про розірвання шлюбу з ОСОБА_5 , рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області шлюб між ними було розірвано - справа №186/1199/21. Вказане рішення суду набрало законної сили 29 жовтня 2021 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер в м.Одесі, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 08 листопада 2021 року.

Інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №323148015 та №323147344 від 17 лютого 2023 року підтверджується, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, площею 9,59 га, кадастровий номер 1225483500:01:002:0049 в с.Кисличуватська, Томаківського району, Дніпропетровської області та 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 .

Єдиними спадкоємцями першої черги за законом щодо майна померлого ОСОБА_5 , є його діти - позивач та відповідач, які звернулися своєчасно до приватного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини за законом. За життя, ОСОБА_5 , заповіту не залишав.

Позивач є особою з інвалідністю третьої групи, безстроково, що підтверджується копією довідки МСЕК ДНА-01 №497908 від 06 лютого 2006 року.

За життя, спадкодавець ОСОБА_5 був зареєстрований по АДРЕСА_2 , разом з ним зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Копією довідки про причину смерті №1095 від 08 листопада 2021 року та лікарського свідоцтва про смерть підтверджується, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в КНП "МЛ №5" м.Одеси, причина смерті: коронавірусна хвороба 2019.

Довідкою КНР "Міська лікарня №5" Одеської міської ради від 05 квітня 2023 року №174 підтверджується, що ОСОБА_5 , 1963 року народження, з 26 жовтня по 07 листопада 2021 року перебував на стаціонарному лікуванні в даному закладі, ІНФОРМАЦІЯ_2 - помер.

Довідкою КНР "Міська лікарня №5" Одеської міської ради від 26 травня 2023 року №294 підтверджується, що ОСОБА_5 , згідно записів у медичній картці стаціонарного хворого, був доставлений 26 жовтня 2021 року о 21:20 ШМД до стаціонарного відділення №3 - відділення для надання медичної допомоги хворим з підозрою на Covid - 19 та хворим на Covid - 19, з діагнозом: позалікарняна двобічна полісегментарна пневмонія, Covid - 19?. В анамнезі: захворів 20 жовтня 2021 року з моменту, коли відчув слабкість, лихоманку до 39,0 градусів, біль в горлі, лікувався самостійно в автомобілі (працює водієм вантажівки), не вакцінований. 29 жовтня 2021 року у зв`язку з різким погіршенням стану, прогресуванням легеневої недостатності, хворий був переведений до відділення інтенсивної терапії. 07 листопада 2021 року об 11:40 годині, незважаючи на реанімаційні заходи, згідно до діючих протоколів надання медичної допомоги, хворий помер у відділенні інтенсивної терапії. У медичній картці хворого наявна заява родича хворого - ОСОБА_1 (син) про те, що він просить не проводити паталогоанатомічного розтину з релігійних міркувань, з діагнозом та лікуванням згоден, претензій до медперсоналу не має. За період перебування хворого в КНП "МЛ №5" ОМР, згідно записів у листку лікарських призначень, хворий отримав лікування: за рахунок бюджетних коштів: інсуфляція кисня, дексаметазон, розчин Рингера, фленокс, лазолекс, гепацеф комбі, інфулган, омепрозол, лефлоцин, солу-мед рол, сода-буфер, фізіологічний розчин, сульбактомакс, пропафол, тіопентал, атрокуріум; за власні кошти: еуфілін, реосорбілакт, лактимак, супрастин, корвітін, транексамова кислота, кокарбоксилаза, рабімак, абрантил, дипрофол.

Сторонами по справі не заперечується, що в період хвороби ОСОБА_5 , його син - ОСОБА_1 перебував в м.Одесі, відвідував хворого, купував медикаменти, додаткове харчування, тощо. Відповідач ОСОБА_2 не заперечує, що грошові кошти на лікування, поховання батька не витрачала.

Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела виплачених доходів та утримання податків станом на 28 жовтня 2022 року підтверджується, що ОСОБА_2 працює в КДНЗ "Черемшина" на посаді помічника вихователя, отримує незначну заробітну плату, дохід з 01 травня по 31 жовтня 2021 року склав 42 257,64 гривень.

Копією рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області №2-996/2010 від 22 листопада 2010 року підтверджується, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 розірвано.

Копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 26 липня 2006 року підтверджується, що на утриманні ОСОБА_2 перебуває дитина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Копією медичної документації підтверджується, що ОСОБА_2 18 грудня 2020 року, 22 серпня 2022 року перебувала на лікуванні, 13 серпня 2022 року проходила МРТ обстеження, тобто має проблеми зі здоров`ям.

Розрахунком заборгованості зі сплати аліментів Петропавлівського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області підтверджується, що згідно виконавчого листа №2-972 від 10 травня 2007 року з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки Ксенії стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до її повноліття. Заборгованість станом на жовтень 2021 року складає 70 250,50 гривень.

Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання неповнолітньої ОСОБА_8 від 11 серпня 2023 року підтверджується, що остання проживає в смт. Петропавлівка, Дніпропетровської області, разом зі своїм батьком - ОСОБА_10 , дідусем та бабусею (батьками батька) з 2019 року по даний час, які займаються її вихованням та утриманням, мати дитини проживає окремо від неї, підтримує постійний зв`язок із дитиною, займається її вихованням, спілкується, регулярно бачиться з дитиною. Фінансово дитину утримують обоє батьків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині усунення від права спадкування за законом, суд 1 інстанції виходив з відсутності підстав для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 батька ОСОБА_5 з підстав, передбачених ч. 5 ст. 1224 ЦК України, оскільки наданими доказами не доведено, що спадкодавець потребував саме допомоги від своєї доньки ОСОБА_2 , а остання, в свою чергу, умисно ухилялася від надання такої допомоги, що могло б бути підставою для усунення від права спадкування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Рішення суду оскаржується лише в частині відмови у задоволені позовних вимог, а тому в іншій частині апеляційним судом не ревізується.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини першої статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз`яснено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням, передусім, характеру поведінки відповідача.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року в справі №205/4674/19.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи не встановлено, що відповідач свідомо ухилялася від надання допомоги спадкодавцю, оскільки з батьком не проживала, сторони не заперечують, що з батьком вона деякий час не спілкувалася.

Крім того, з наданих доказів та пояснень сторін вбачається, що відповідач отримує мінімальну заробітну плату, має на утриманні малолітню дитину, має проблеми зі здоров`ям, власне житло відсутнє, сама неодноразово зверталася до батька за матеріальною допомогою, яку останній їй надавав, останній мав значні грошові кошти на рахунках, тобто суду не доведено, що батько сторін за життя потребував допомоги саме відповідача, а остання мала можливість забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, але свідомо самоусунулася від цього.

Отже, позивач не навів переконливих доказів на підтвердження потреби спадкодавця в допомозі саме відповідача, оскільки сам померлий працював, отримував пенсійні виплати, мав достатні кошти на власних рахунках, земельну ділянку, частку квартири, тобто був забезпеченою людиною. З довідки медичного закладу вбачається, що ОСОБА_5 лікувався сам, коли стан здоров`я погіршився, був госпіталізований, проходив лікування у відділенні інтенсивної терапії, до нього застосовувалися реанімаційні заходи, посмертний діагноз: гостра респіраторна вірусна хвороба, викликана коронавірусом Sars-CoV2, важкого ступеню, що виключає можливість та необхідність відвідування хворого пацієнта сторонніми особами.

Врахувавши зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення права на спадкування після смерті ОСОБА_5 .

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду в оскарженій частині має бути залишено без змін.

Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Першотравенського міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від05січня 2024року в оскарженій частині - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: