Рішення

від 09.07.2024 по справі 205/6223/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

09.07.2024 Єдиний унікальний номер 205/6223/22

Провадження № 2/205/1313/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 рік м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Бізяєвої Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Тімофєєвої І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської гімназії №88 Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до КЗО «Середня загальноосвітняшкола №88» ДМР про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення нароботі та просила суд визнати незаконним та скасувати наказ КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» Дніпровської міської ради від 22 серпня 2022 року №61-к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя трудового навчання КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» Дніпровської міської ради, обґрунтовуючи це тим, що позивач з серпня 1991 року працювала на посаді вчителя трудового навчання КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» Дніпровської міської ради. Однак 24 серпня 2022 року її було ознайомлено з наказом відповідача від 22 серпня 2022 року № 61-к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 », а 26 серпня 2022 року їй повернуто трудову книжку, що вона вважає незаконним. При цьому позивач посилається на те, що вона з 08 серпня 2022 року по 23 серпня 2022 року перебувала на лікарняному, а тому мала стати до роботи 29 серпня 2022 року, однак, всупереч цій обставині, відповідач, 22 серпня 2022 року видав наказ № 61-к/тр про звільнення її з 22 серпня 2022 року з посади вчителя трудового навчання у зв`язку з припиненням трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. Позивач вважає, що відповідач незаконно здійснив її звільнення 22 серпня 2022 року, тобто під час перебування позивача на лікарняному та ще і в період щорічної відпустки, яка, на думку позивача, в такому випадку повинна бути продовжена на період тимчасової непрацездатності.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 17.01.2023 року позовні вимоги задоволено частково. Вирішено змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя трудового навчання Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 88» Дніпровської міської ради відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, з 22 серпня 2022 року на 12 вересня 2022 року. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20.04.2023 року, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2023 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.11.2023 року, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20.04.2023 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказану цивільну справу розподілено на суддю Бізяєву Н.О.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.12.2023 року у даній справі відкрито спрощене позовне провадження.

10.01.2024 року від представника відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року №17-рп (щодо повно важності Верховної Ради) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 в справі № 1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», унаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників. У судових рішеннях даний висновок зроблено, зокрема, відносно необхідності застосування тієї норми права, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваннярішення, вчинення дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень. У разі, якщо чинна на той час норма визначала такі рішення, дії або бездіяльність, як правомірні, то відсутні підстави визнавати їх у судовому порядку протиправними навіть, якщо на момент розгляду справи в суді відбулися зміни і законодавстві і такі рішення суб`єкта владних повноважень вже не понвою мірою відповідають вимогам закону. Зміни абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX відбулись вже після видання оспорюваного наказу та ухвалення судом рішення у справі, а саме 07 лютого 2023 року, тоді як здатність закону регулювати відносини з моменту їхнього виникнення у минулому є зворотною дією нормативно-правового акту, що можливо лише у разі скасування чи пом`якшення юридичної відповідальності, що в цьому випадку є неможливим та суперечить статті 58 Конституції України.

04.03.2024 року від представника позивача - адвоката Доманського В.П. до суду надійшли письмові пояснення, згідно яких позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, пославшись на рішення Конституційного Суду України від 07.03.2023 року №1-р/2023.

08.07.2024 року в судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні повідомила про зміну найменування юридичної особи з Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа №88» Дніпровської міської ради на Дніпровську гімназію №88 Дніпровської міської ради. Крім того додатково зазначила, що предмет трубового навчання в гімназії є, а посада була скорочена. Просила відмовити у задоволені позовних вимог, оголосивши обґрунтування які відповідають раніше зазначеним у письмових поясненях.

Розгляд справи було відкладено на 09.07.2024 рік.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.2024 року змінено у цивільній справі № 205/6223/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа №88» Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі назву відповідача Комунальний заклад освіти «Середня загальноосвітня школа №88» Дніпровської міської ради на Дніпровську гімназію №88 Дніпровської міської ради.

09.07.2024 року в судове засідання сторони не зявились, причини неявки суду не відомі.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Ця норма відповідає змісту ст.23 Загальної декларації прав людини й означає, що тільки самому працівникові належить виключне право розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної та творчої праці. Статтею 23 Загальної декларації прав людини продекламовано, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист до безробіття.

Згідно зі ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров`я працівника можуть встановлюватись законодавством України.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Усі трудові правовідносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин.

Відповідно до ч.1 ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За приписами частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим, але при цьому факт укладення трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема, у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Статтею 36 КЗпП України встановлені підстави припинення трудового договору.

Підставами припинення трудового договору, зокрема є: закінчення строку (п.п.2 і 3 статті 23 КЗпП України), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (п. 2 ч.1 ст. 36 КЗпП України).

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає окремої заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він вже виявив у заяві про прийняття на роботу за строковим трудовим договором та шляхом підписання самого строкового трудового договору.

Правовідносини, які склалися між сторонами є трудовими правовідносинами та стосуються порядку трудових відносин працівників закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, що виникли в зв`язку з набуттям законної силиЗакону України "Про повну загальну середню освіту" від 16.01.2020 рокуза № 463-ІХ, який набув чинності 18.03.2020 року.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту» № 463-ІХ від 16.01.2020 року, яким визначено правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти.

Відповідно до вимог ст. 22 вказаного Закону на посади педагогічних працівників приймаються особи, які мають педагогічну освіту, вищу освіту та/ або професійну кваліфікацію, вільно володіють державною мовою (для громадян України) або володіють державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства), моральні якості та фізичний і психічний стан здоров`я яких дозволяють виконувати професійні обов`язки.

Згідно приписів абзацу третього частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" (в редакції чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору), педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Виходячи з аналізу даної норми, Законом України «Про повну загальну середню освіту» встановлено дві істотні умови, з якими Закон пов`язує можливість його застосування в частині переведення працівника з безстрокового на строковий трудовий договір, а саме: досягнення працівником пенсійного віку та виплата працівнику грошового утримання у вигляді пенсії за віком. Тобто, вказана норма була застосована до конкретного визначеного кола осіб.

Підпунктом 2 пункту 3 розділу X "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16.01.2020 року №463-ІХ (в редакції чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору) передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

До 01 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані були припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.

Крім того, Закон України «Про повну загальну середню освіту» (в редакції, чинній на момент укладення з позивачем строкового трудового договору) містив імперативну норму про те, що безстроковий трудовий договір безумовно припиняється, а працівнику гарантується продовження роботи на певний строк, подання заяви працівником не вимагається, та після створення адміністрацією нових умов роботи такий працівник може відмовитися працювати на нових умовах. Для того, щоб працівник виявив свою незгоду з новими умовами роботи, адміністрація створює умови роботи (видає наказ про припинення безстрокового трудового договору і укладення строкового трудового договору) і лише після цього з`ясовує, чи бажає працівник продовжувати роботу, чи ні.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» Дніпровської міської ради від 15.06.2020 року № 38-к/тр на виконання вимог абзацу 3 частини 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», підпункту 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про повну загальну середню освіту» змінено форму трудового договору ОСОБА_1 , вчителю трудового навчання, яка отримує пенсію за віком, а саме: припинено безстроковий трудовий договір 30.06.2020 року та укладено строковий трудовий договір з 01.07.2020 року по 30.06.2021 року (а.с. 8).

На час укладання з ОСОБА_1 строкового трудового договору абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» був чинним.

Отже, судом встановлено, що з позивачем укладення строкового трудового договору відбулося саме із запровадженням законодавцем норми, яка викладена в абз.3 ч.2 ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», а саме, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Тобто, судом встановлено, що безстроковий трудовий договір позивачу ОСОБА_1 , як педагогу, який отримує пенсію за віком, у відповідності до п.2 ч.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про повну загальну середню освіту» замінено безстроковий трудовий договір на строковий, на що позивачка ОСОБА_1 надала свою згоду і вказана обставина підтверджується наявними у матеріалах даної справи доказами.

Варто також зазначити, що Наказ КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» Дніпровської міської ради від 30.06.2021 року № 43-к/тр на виконання вимог абзацу 3 частини 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», підпункту 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про повну загальну середню освіту» продовжено термін строкового трудового договору ОСОБА_1 , вчителю трудового навчання, яка отримує пенсію за віком, з 01.07.2021 року по 21.08.2022 року (а.с. 9). Данний наказ позивачкою не оскаржувався.

Згідно п. п. 2, 3 наказу КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» Дніпровської міської ради від 25.07.2022 року № 43-к/т надано ОСОБА_1 , вчителю трудового навчання, частину щорічної відпустки за 2022 рік з 25.07.2022 року на 28 календарних днів; частину щорічної відпустки за 2022 рік з 23.08.2023 року на 4 календарних дні (а.с. 15).

Наказом КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» Дніпровської міської ради від 22.08.2022 року № 61-к/тр звільнено ОСОБА_1 , вчителя трудового навчання, із займаної посади у зв`язку з припиненням трудового договору, згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України (а.с. 7).

Згідно наказу КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» Дніпровської міської ради від 22.08.2022 року № 61/1-к/тр виплачено ОСОБА_1 компенсацію за 18 днів відпустки, невикористаної у зв`язку з перебуванням на лікарняному під час основної відпустки.

З відповіді Централізованої бухгалтерії при Департаменті гуманітарної політики Дніпровської міської ради від 22.09.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 була тимчасово непрацездатною у період з 08.08.2022 року по 23.08.2022 року (а.с. 66-67).

Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 в справі № 1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років».

У вказаному рішення Конституційний Суду України зазначив, що оспорювані приписи Закону ставлять педагогічних працівників у нерівне, невигідне і вразливе становище залежно від наявності у них певного виду власності (пенсійних виплат) та форми власності відповідного закладу загальної середньої освіти: ці приписи Закону поширюються на педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, однак не поширюються на педагогічних працівників тих закладів загальної середньої освіти, що не належать до державної або комунальної власності. Тому приписи абзацу третього частини другої статті 22 Закону не відповідають частинам першій, другій статті 24 Конституції України.

Конституційний Суд України зауважив, що педагог, який раніше мав право на укладення безстрокового трудового договору та користувався таким правом протягом певного періоду, не може бути позбавлений цього права лише з огляду на досягнення ним пенсійного віку та факту отримання пенсії, адже Конституція України не пов`язує право на працю та свободу укладення трудового договору з досягненням певного віку, отриманням пенсії чи роботою в установах певної форми власності.

Згідно із частиною 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У рішенні Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі №1-5/2020(118/20) встановлено, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463 IX не відповідає Конституції Українита втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення, тобто з 07.02.2023 року.

Вказана позиція суду повністю узгоджується зі ст.91 Закону України «Про Конституційний суд України», згідно якої закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суду України також вказав, що оспорювані приписи Закону ставлять педагогічних працівників у нерівне, невигідне і вразливе становище залежно від наявності у них певного виду власності (пенсійних виплат) та форми власності відповідного закладу загальної середньої освіти: ці приписи Закону поширюються на педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, однак не поширюються на педагогічних працівників тих закладів загальної середньої освіти, що не належать до державної або комунальної власності. Тому приписи абзацу третього частини другої статті 22 Закону не відповідають частинам першій, другій статті 24 Конституції України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Слід підкреслити, що Об`єднана палата Касаційного цивільного суду застосовувала рішення Конституційного Суду України ухвалені після прийняття судових рішень суду, що переглядалися касаційним судом (див: постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року в справі № 688/1619/17-ц (провадження № 61-24783св18), та постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/9278/16-ц (провадження № 61-33331сво18).

Такий підхід вочевидь відображає розумну передбачуваність судового рішення, оскільки дозволяє уникнути ситуації, за якої при вирішенні справи застосовано неконституційну норму і особа позбавлена переглянути таке рішення суду за виключними обставинами.

Відтак, необґрунтованими є посилання представника відповідача у письмових поясненнях на позовну заяву, про те, що у рішенні Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020 (118/20) встановлено, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX не відповідає Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення судом цього Рішення, а отже, на час укладання строкового трудового договору та на час звільнення позивача 22 серпня 2022 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» був чинним, і відсутні правові підстави для висновку про незаконність звільнення позивача.

Аналізуючи вищевикладені обставини у справі та правові норми, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 п. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а тому з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 992,40 грн. в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 21, 23, 36, 233 КЗпП України, Законом України «Про повну загальну середню освіту», Законом України «Про відпустки», суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дніпровської гімназії №88 Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі - задовольнити.

Скасувати наказ Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа №88» Дніпровської міської ради від №61-к/тр від 22.08.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на роботі, на посаді вчителя трудового навчання Дніпровської гімназії №88 Дніпровської міської ради.

Стягнути з Дніпровської гімназії №88 Дніпровської міської ради на користь держави судовий збір пов`язаний з оплатою судового збору в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 09.07.2024 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Дніпровська гімназія №88 Дніпровської міської ради, ЄДРПОУ 26508463, юридична адреса: 49068, м. Дніпро, проспект Свободи, 218.

Суддя: Н.О. Бізяєва