Постанова

від 05.11.2024 по справі 205/6223/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8681/24 Справа № 205/6223/22 Суддя у 1-й інстанції - Бізяєва Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.,

розглянувши відкритов залісудових засіданьДніпровського апеляційногосуду вмісті Дніпросправу,що виниклаз трудовихправовідносин запозовом ОСОБА_1 до Дніпровськоїгімназії №88Дніпровської міськоїради провизнання незаконнимта скасуваннянаказу прозвільнення,поновлення нароботі,в якійподана апеляційнаскарга Дніпровськоюгімназією №88Дніпровської міськоїради нарішення Ленінськогорайонного судум.Дніпропетровська від09липня 2024року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 88» Дніпровської міської ради (далі КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88») в якому виклала вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що з серпня 1991року вона працювала на посаді вчителя трудового навчання КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88». 15 червня 2020року на виконання вимог Закону України «Про повну загальну середню освіту» між нею та відповідачем змінено форму безстрокового трудового договору шляхом його припинення та укладено строковий договір з 01 липня 2020року до 30 червня 2021року, про що видано наказ № 38-к/тр. На підставі наказу від 30 червня 2021року № 43-к їй продовжено строк трудового договору з 01 липня 2021року до 21 серпня 2022року. 10 червня 2022року з ініціативи відповідача вона написала заяву згоду на продовження трудових відносин на умовах строкового договору на період з 22 серпня 2022року до 21 серпня 2023року. У зв`язку з відсутністю заперечень про припинення трудових відносин та враховуючи написану нею заяву, наказом від 13 червня 2022року № 36-к/тр затверджено попереднє комплектування закладу освіти педагогічними працівниками на 2022-2023року, відповідно до якого їй встановлено педагогічне навантаження на 2022-2023роки. У липні 2022року їй було надані щорічні відпустки за 2022рік, а саме: з 25 липня 2022року на 28 календарних днів, з 23 серпня 2022року на 4 календарні дні. Водночас з 08 серпня 2022року до 23 серпня 2022року вона перебувала на лікарняному, а тому термін відпустки мав бути продовжений на строк її тимчасової непрацездатності.

Всупереч наведеному, наказом КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» від 22 серпня 2022року № 61-к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 » її було звільнено з посади вчителя трудового навчання з 22 серпня 2022року у зв`язку з припиненням дії трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України. З вказаним наказом її було ознайомлено 24 серпня 2022року, а 26 серпня 2022року повернуто трудову книжку.

Позивач зазначала, що її звільнено незаконно, оскільки не допускається звільнення в період тимчасової непрацездатності та ще і в період щорічної відпустки, яка в такому випадку повинна бути продовжена на період тимчасової непрацездатності.

Ураховуючи викладене, позивачка виклала вимоги про: визнання незаконним та скасування наказу КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» від 22 серпня 2022року № 61-к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлення ОСОБА_1 на посаді вчителя трудового навчання КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88».

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2023року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2023року, позов задоволено частково. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя трудового навчання КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України, з 22 серпня 2022року на 12 вересня 2022року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2023року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2023року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2023року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Ленінськогорайонного судум.Дніпропетровська від08липня 2024рокузмінено усправі назвувідповідача КЗО«Середня загальноосвітняшкола №88»Дніпровської міськоїради наДніпровську гімназію№ 88Дніпровської міськоїради- Дніпровська гімназія № 88.

Рішенням Ленінського районногосуду м.Дніпропетровська від09липня 2024року позовнівимоги ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано наказ КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» від № 61-к/тр від 22 серпня 2022року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді вчителя трудового навчання Дніпровської гімназії № 88.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2024року допущено негайне виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2024року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді вчителя трудового навчання Дніпровської гімназії № 88.

В апеляційній скарзі Дніпровська гімназія№ 88, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклала вимогу про скасування рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002року № 17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023року № 1-р/2023 у справі № 1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020року № 463-IX, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», унаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників. У судових рішеннях даний висновок зроблено, зокрема, відносно необхідності застосування тієї норми права, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення, вчинення дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень. У разі, якщо чинна на той час норма визначала такі рішення, дії або бездіяльність, як правомірні, то відсутні підстави визнавати їх у судовому порядку протиправними навіть, якщо на момент розгляду справи в суді відбулися зміни і законодавстві і такі рішення суб`єкта владних повноважень вже не повною мірою відповідають вимогам закону. Зміни в абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020року № 463-IX відбулись вже після видання оспорюваного наказу та ухвалення судом рішення у справі, а саме 07 лютого 2023року, тоді як здатність закону регулювати відносини з моменту їхнього виникнення у минулому є зворотною дією нормативно-правового акту, що можливо лише у разі скасування чи пом`якшення юридичної відповідальності, що в цьому випадку є неможливим та суперечить статті 58 Конституції України.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивачка заперечила проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просила її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа і смс-повідомлення.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання вимог абзацу 3 частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», підпункту 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про повну загальну середню освіту», наказом КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» від 15 червня 2020року № 38-к/тр змінено форму трудового договору ОСОБА_1 , вчителю трудового навчання, яка отримує пенсію за віком, а саме: припинено безстроковий трудовий договір 30 червня 2020року та укладено строковий трудовий договір з 01 липня 2020року по 30 червня 2021року (а.с.8).

Наказом КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» від 30 червня 2021року № 43-к/тр продовжено термін строкового трудового договору ОСОБА_1 , вчителю трудового навчання, яка отримує пенсію за віком, з 01 липня 2021року по 21 серпня 2022року (а.с.9).

Згідно з пунктами 2, 3 наказу КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» від 25 липня 2022року № 43-к/т надано ОСОБА_1 , вчителю трудового навчання, частину щорічної відпустки за 2022рік з 25 липня 2022року на 28 календарних днів; частину щорічної відпустки за 2022рік з 23 серпня 2023року на 4 календарних дні (а.с.15).

Відповідно до наказу КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» від 22 серпня 2022року № 61/1-к/тр звільнено ОСОБА_1 , вчителя трудового навчання, із займаної посади 22 серпня 2022року у зв`язку з припиненням трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України. Виплачено ОСОБА_1 компенсацію за 18 днів відпустки, невикористаної у зв`язку з перебуванням на лікарняному під час основної відпустки (а.с.7).

З відповіді Централізованої бухгалтерії при Департаменті гуманітарної політики Дніпровської міської ради від 22 вересня 2022року вбачається, що ОСОБА_1 була тимчасово непрацездатною у період з 08 серпня 2022року до 23 серпня 2022року (а.с.66-67).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023року № 1-р/2023 у справі № 1-5/2020 (118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років».

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).

У Рішенні від 07 липня 2004року № 14-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що свобода праці означає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей; реалізація права громадянина на працю здійснюється в спосіб укладення ним трудового договору і виконання кола обов`язків за своєю спеціальністю, кваліфікацією або посадою, що визначено структурою і штатним розписом підприємства, установи чи організації (перше речення абзацу другого, абзац третій підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини). Укладаючи трудовий договір з роботодавцями, громадяни реалізують своє конституційне право на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов`язків; трудовий договір є основним юридичним фактом, із яким пов`язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин (перше, друге речення абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998року № 12-рп/98).

За приписами частини першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладають у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, визначених законодавчими актами.

16 січня 2020року прийнято Закону України «Про повну загальну середню освіту» № 463-ІХ, яким визначено правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти.

Абзацом 3 частини другої статті 22 цього Закону визначено, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

У підпункті 2 пункту 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» передбачено, що до 01 липня 2020року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.

Підставами припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертої статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2023року у справі № 158/2439/22 (провадження № 61-7411св23) вказано, що «в практиці Верховного Суду усталеним є підхід про те, що судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог не підлягає примусовому виконанню і тому не може переглядатися за виключними обставинами (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 07 липня 2023року у справі № 818/1793/18 (провадження № К/9901/27229/19). У справі, що переглядається, після ухвалення рішення суду першої інстанції Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023року № 1-р/2023 у справі № 1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020року № 463-IX, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», унаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників. Конституційний Суд України також вказав, що оспорювані приписи Закону ставлять педагогічних працівників у нерівне, невигідне і вразливе становище залежно від наявності у них певного виду власності (пенсійних виплат) та форми власності відповідного закладу загальної середньої освіти: ці приписи Закону поширюються на педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, однак не поширюються на педагогічних працівників тих закладів загальної середньої освіти, що не належать до державної або комунальної власності. Тому приписи абзацу третього частини другої статті 22 Закону не відповідають частинам першій, другій статті 24 Конституції України. … Слід підкреслити, що Об`єднана палата Касаційного цивільного суду застосовувала рішення Конституційного Суду України ухвалені після прийняття судових рішень суду, що переглядалися касаційним судом (див.: постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019року у справі № 688/1619/17-ц (провадження № 61-24783св18), та постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019року в справі № 638/9278/16-ц (провадження № 61-33331сво18). Такий підхід вочевидь відображає розумну передбачуваність судового рішення, оскільки дозволяє уникнути ситуації, за якої при вирішенні справи застосовано неконституційну норму і особа позбавлена переглянути таке рішення суду за виключними обставинами. Тому необґрунтовані посилання апеляційного суду на те, що у рішенні Конституційного Суду від 07 лютого 2023року у справі № 1-5/2020(118/20) встановлено, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020року № 463-IX не відповідає Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення, а отже, на час укладання строкового трудового договору та на час звільнення позивача 22 серпня 2022року у зв`язку із закінченням строку трудового договору абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» був чинним, і відсутні правові підстави для висновку про незаконність звільнення позивача»

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції врахував неконституційність абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», надав належної оцінки доказам у справі з урахуванням наведеної неконституційності норми закону, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги Дніпровської гімназії № 88 про те, що у Рішенні Конституційного Суду від 07 лютого 2023року у справі № 1-5/2020 (118/20) встановлено, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020року № 463-IX не відповідає Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення судом цього Рішення, а отже, на час укладання строкового трудового договору та на час звільнення позивача 22 серпня 2022року у зв`язку із закінченням строку трудового договору абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» був чинним, а тому відсутні правові підстави для висновку про незаконність звільнення позивачки, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними.

Апеляційний суд звертає увагу, що положення нормативно-правового акта, що суперечать Конституції України, згідно з вимогами частини шостої статті 10 ЦПК України не застосовуються судом; Об`єднана палата Касаційного цивільного суду застосовувала рішення Конституційного Суду України ухвалені після прийняття судових рішень, що переглядалися касаційним судом і такий підхід вочевидь відображає розумну передбачуваність судового рішення, оскільки дозволяє уникнути ситуації, за якої при вирішенні справи застосовано неконституційну норму і особа позбавлена переглянути таке рішення суду за виключними обставинами.

Рішення Конституційного Суду України мають пряму (перспективну) дію в часі і застосовуються до тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення.

Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційним Судом України, однак продовжують існувати після його ухвалення, на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020року у справі № 4819/49/19.

Після ухвалення рішення Конституційного Суду України у позивачки виникла можливість привести строковий трудовий договір у відповідність із чинним трудовим законодавством, зокрема перевести у безстроковий.

Відповідач, не визнаючи права ОСОБА_1 на можливість укладення безстрокового трудового договору, безпідставно припинив з нею трудові правовідносини, що призвело до порушення права позивача на працю.

Статтею 9 КЗпП України встановлено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України, є недійсними.

Таким чином, законом передбачено, що навіть за наявності угоди сторін до трудового договору не можуть включатися умови, які погіршують становище працівника, а відтак стаття 9 КЗпП України імперативно кваліфікує такі умови недійсними.

Отже, починаючи з 07 лютого 2023року у відповідача виник обов`язок перевести ОСОБА_1 з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р/2023.

Доводи відповідача, що укладені строкові трудові договори зберігають свою чинність, не ґрунтуються на законі та порушують конституційне право особи на працю.

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України). Верховний Суд зазначає, що укладення строкового трудового договору можливе за погодженням сторін, без згоди працівника укладення такого договору є неможливим (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021року у справі № 703/2695/19 (провадження № 61-14979св20)).

В даному випадку укладення строкового договору було обумовлено не згодою сторін, а обмеженнями, встановленими у законодавстві, які в подальшому були визнані дискримінаційними.

Тому, лише факт закінчення строкового трудового договору за встановлених у справі обставин є недостатнім для відмови у задоволенні позову.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Разом з тим, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпровської гімназії № 88 Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районногосуду м.Дніпропетровська від09липня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 листопада 2024року.

Судді: