Ухвала

від 09.07.2024 по справі 759/4401/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 759/4401/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

від 18.04.2023,

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

від 16.05.2023

у складі судді Картавцевої Ю. В. та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Руденко М. А., Барсук М. А., Пономаренко Є. Ю.

від 23.04.2024

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Верховинна, 41"

про визнання недійсними рішень загальних зборів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Верховинна, 41" про визнання недійсними рішення загальних зборів, які відбулися 05.02.2020 та оформлені протоколом від 21.02.2020, в частині:

- встановлення з 01.04.2020 щомісячного внеску на утримання (управління) будинку та прибудинкової території Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Верховинна, 41" у розмірі: 6,31 грн за 1 кв. м на місяць для власників житлових приміщень першого поверху та власників нежитлових приміщень; 6,97 грн за 1 кв. м на місяць для власників житлових приміщень з другого по двадцять шостий поверх включно;

- встановлення з 01.04.2020 внеску до ремонтного фонду в розмірі 0,55 грн за 1 кв. м для власників житлових/нежитлових приміщень;

- встановлення з 01.04.2020 внеску до резервного фонду в розмірі 0,37 грн за 1 кв. м для власників житлових/нежитлових приміщень;

- встановлення щомісячного внеску за надання послуг чергового (консьєржа) в розмірі 85,00 грн на місяць для власників житлових/нежитлових приміщень;

- надання дозволу (повноважень) правлінню Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Верховинна, 41" на передачу технічних та допоміжних приміщень та інших об`єктів, що належать до спільного майна багатоквартирного будинку, в користування, у тому числі на умовах оренди, фізичним та юридичним особам.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02.12.2020 у справі № 759/4401/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30.03.2021, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою від 17.08.2022 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду скасував рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02.12.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 30.03.2021 у справі № 759/4401/20, закрив провадження у справі № 759/4401/20. Роз`яснив ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови позивач може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.10.2022, зокрема, передано справу № 759/4401/20 для розгляду до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 759/4401/20 у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі № 759/4401/20 присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Верховинна, 41" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Постановою від 23.04.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі № 759/4401/20.

15 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 759/4401/20.

Перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 759/4401/20 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявності виключних випадків, передбачених пунктами 1, 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування наявності виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник зазначає, що: "Північний апеляційний господарський суд порушив норми процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, та в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму матеріального права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

- у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 904/4268/17 щодо застосування, як норми матеріального права, імперативної норми частини 14 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" при визначення необхідності кількості голосів для прийняття рішення щодо визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників у разі встановлення можливості прийняття такого рішення на рівні виключної компетенції загальних зборів;

- у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 908/1445/21 щодо застосування, як норми матеріального права, на відміну від порядку визначення кількості голосів, що належить кожному співвласнику на загальних зборах, який за статутом об`єднання може бути іншим, ніж встановлено частиною 13 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", кількість голосів, яка необхідна для прийняття рішень про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд, становить не менш, як дві третини загальної кількості усіх співвласників, що встановлено частиною 14 статті вказаного Закону;

- у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 204/2321/22, щодо застосування матеріального права при визначенні дотримання адвокатом правил та порядку направлення (подання) процесуальних строків при поданні ним процесуальних документів в електронній формі до суду та іншим учасникам справи;

- у Постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 308/9100/19 (пров. № 61-16914св21), щодо застосування матеріального права при розподілі та перерозподілі судами судових витрат у разі закриття провадження у справі, якщо вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.".

Враховуючи, що по тексту касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що Північний апеляційний господарський суд неправильно застосував частину 14 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", на яку він посилався у позовній заяві, та не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах 10.05.2018 у справі № 904/4268/17 та від 20.07.2022 у справі № 908/1445/21 щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, Суд визнає обґрунтованими доводи щодо наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу в цій частині.

Водночас інші доводи ОСОБА_1 з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 204/2321/22 та постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 308/9100/19 не містять вказівки щодо застосування якої саме норми права (норм права) викладені правові висновки у вказаних ним постановах, які не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень. В тексті касаційної скарги ОСОБА_1 викладає обставини ухвалення додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі № 759/4401/20, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024, із вказівкою які саме і коли саме були подані докази на підтвердження судових витрат, свою незгоду із вказаними судовими рішеннями, частково цитує пункт 1 частини 2 статті 43, частину 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, частину 5 статті 142, пункт 3 частини 1 статті 270 Цивільного процесуального кодексу України, наводить власний аналіз статей 141, 416 Цивільного процесуального кодексу України та своє бачення у застосуванні наведених норм права, крім того цитує деякі абзаци постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 204/2321/22.

Проте Суд звертає увагу на те, що якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен чітко та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, та яку не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

В обґрунтування наявності виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 вказує про відсутність висновку Верховного Суду "щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо того, чи буде вважатися строк звернення до суду пропущеним, якщо заява, скарга, інші документи чи матеріали передані іншими відповідними засобами зв`язку (а саме через офіційну електронну пошту суду у відповідності до ч.7 ст.116 ГПК України) після закінчення роботи канцелярії суду, але до 24 години останнього дня процесуального строку визначеного законом чи судом? Чи порушуватиме принцип рівності учасників справи перед законом і судом, якщо визначені законом можливості вчинити зазначену процесуальну дію у суді чи через пошту (при безпосередньому зверненні) де робочий час визначений і закінчується раніше 24 години останнього дня процесуального строку чи через офіційну електронну адресу суду, де існує можливість передати заяву, скаргу, інші документи чи матеріали і після закінчення робочого часу суду але до 24 години останнього дня процесуального строку.". Також в контексті того, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, ОСОБА_1 зауважує, що відсутні висновки Верховного Суду "з питань застосування норми права у подібних правовідносинах через неправильне застосування судами норми матеріального права, а саме:

- при обчисленні процесуальних строків подання адвокатом процесуальних документів в електронній формі до суду;

- при розподілі судами судових витрат у справі раніше здійснених у провадженнях судів іншої юрисдикції;".

Однак у разі визначення підставою касаційного оскарження судових рішень у справі наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен чітко зазначити конкретну норму (норми) права (пункт, частину, статтю) щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду її (їх) застосування і висновок щодо застосування якої (яких) необхідно зробити Верховному Суду.

Всупереч зазначеному в касаційній скарзі ОСОБА_1 конкретно не вказано норму (норми) права (пункт, частину, статтю) щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду її (їх) застосування і висновок щодо застосування якої (яких) необхідно зробити Верховному Суду.

Щодо існування обставин, передбачених частинами 1 та 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, що підпадають під наявність виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу, ОСОБА_1 зауважує, що "через очевидне порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій інстанційної юрисдикції при розгляді цієї справи щодо розподілу судових витрат, здійснених відповідачем у судах першої та апеляційної інстанцій цивільної юрисдикції після закриття справи Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду через порушення судами правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу.". В контексті зазначеного ОСОБА_1 вважає, що наявні підстави передачі справи № 759/4401/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду "через порушення з боку Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.".

ОСОБА_1 також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, а саме: сертифікат серії ІУ № 165142660319 Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 23.09.2014; встановили обставини справи, що мають суттєве значення, - загальну площу квартир та нежитлових приміщень у будинку, на підставі недопустимих доказів: інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 18.12.2019.

Верховний Суд визнає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 стосовно наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу

З урахуванням наведеного, касаційна скарга ОСОБА_1 залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, шляхом:

- уточнення норми (норм) права, яку (які) застосували Господарський суд міста Києва та Північний апеляційний господарський суд, стосовно якої/яких у подібних правовідносинах викладено правові висновки Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.09.2023 у справі № 204/2321/22 та Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі № 308/9100/19 та які не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень у справі № 759/4401/20;

- зазначення норми (норм) права (пункт, частину, статтю) щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду її (їх) застосування і висновок щодо застосування якої (яких) необхідно зробити Верховному Суду.

У зв`язку із залишенням касаційної скарги без руху, Суд не розглядає клопотання ОСОБА_1 про передачу справи № 759/4401/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду та про зупинення виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі № 759/4401/20 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 759/4401/20 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко