Постанова

від 19.11.2024 по справі 759/4401/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 759/4401/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - Вербицький В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Руденко М.А., Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

від 16.07.2024

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Верховинна, 41"

про визнання недійсними рішень загальних зборів.

1. Історія справи

ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Верховинна, 41" про визнання недійсними рішення загальних зборів, які відбулися 05.02.2020 та оформлені протоколом від 21.02.2020, в частині:

- встановлення з 01.04.2020 щомісячного внеску на утримання (управління) будинку та прибудинкової території Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Верховинна, 41" у розмірі: 6,31 грн за 1 кв. м на місяць для власників житлових приміщень першого поверху та власників нежитлових приміщень; 6,97 грн за 1 кв. м на місяць для власників житлових приміщень з другого по двадцять шостий поверх включно;

- встановлення з 01.04.2020 внеску до ремонтного фонду в розмірі 0,55 грн за 1 кв. м для власників житлових/нежитлових приміщень;

- встановлення з 01.04.2020 внеску до резервного фонду в розмірі 0,37 грн за 1 кв. м для власників житлових/нежитлових приміщень;

- встановлення щомісячного внеску за надання послуг чергового (консьєржа) в розмірі 85,00 грн на місяць для власників житлових/нежитлових приміщень;

- надання дозволу (повноважень) правлінню Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Верховинна, 41" на передачу технічних та допоміжних приміщень та інших об`єктів, що належать до спільного майна багатоквартирного будинку, в користування, у тому числі на умовах оренди, фізичним та юридичним особам.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02.12.2020 у справі № 759/4401/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30.03.2021, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою від 17.08.2022 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду скасував рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02.12.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 30.03.2021 у справі № 759/4401/20, закрив провадження у справі № 759/4401/20. Роз`яснив ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови позивач може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.10.2022, зокрема, передано справу № 759/4401/20 для розгляду до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 759/4401/20 у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі № 759/4401/20 присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Верховинна, 41" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі № 759/4401/20 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Верховинна, 41" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі № 759/4401/20 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі № 759/4401/20 залишено без змін.

30 квітня 2024 року через канцелярію апеляційного господарського суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Верховинна, 41" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 759/4401/20, надану в суді апеляційної інстанції.

2. Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції

Додатковою постановою від 16.07.2024 Північний апеляційний господарський суд задовольнив частково заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Верховинна, 41" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі № 759/4401/20. Присудив до стягнення з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Верховинна, 41" судові витрати у розмірі 5 000,00 грн за супровід справи в суді апеляційної інстанції. У задоволенні решти заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Верховинна, 41" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу відмовив.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- під час розгляду справи, відповідач у своїй апеляційній скарзі на додаткове рішення зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції становлять витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 5 000,00 грн;

- до початку судового засідання, 23.04.2024 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до справи доказів витрат на правничу допомогу у справі № 759/4401/20, в якій останній просив долучити до справи докази понесення відповідачем витрат правничої допомоги у розмірі 11 200,00 грн;

- заява про стягнення витрат на правничу допомогу, що надійшла 30.04.2024 через канцелярію апеляційного господарського суду, є аналогічною заяві про долучення до справи доказів витрат на правничу допомогу від 23.04.2024;

- включення до акта виконаних робіт таких послуг як "підготовка і подання до Північного апеляційного господарського суду апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023" вартістю 2 100,00 грн, є безпідставним, оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 було відмовлено в задоволенні апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення, а тому зазначені витрати на послуги адвоката в розмірі 2 100,00 грн не підлягають стягненню з позивача;

- включення до акта виконаних робіт таких послуг як "підготовка і подання до Північного апеляційного господарського суду письмових пояснень на апеляційні скарги, клопотання про витребування доказів та додаткові пояснення ОСОБА_1 " вартістю 2 100,00 грн, є безпідставним, оскільки відповідні пояснення в матеріалах справи відсутні та судом не реєструвались, а тому зазначені послуги правничої допомоги є недоведеними та задоволенню не підлягають;

- включення до акта виконаних робіт та акта наданих послуг таких послуг як "ознайомлення з матеріалами справи та участь у 3 судових засіданнях" вартістю 7 000,00 грн є доведеними, документально підтвердженими, та обґрунтованими;

- розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 11 200,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні із складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг, отже їх розмір є необґрунтованим;

- за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень норм процесуального законодавства та фактичних обставин справи, враховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у суді апеляційної інстанції, у розмірі 5 000,00 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Верховинна, 41" про ухвалення додаткового рішення.

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- суд апеляційної інстанції застосував статтю 126 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновку щодо застосування цієї норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19; застосував частину 2 статті 124 та частину 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновку щодо застосування цієї норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 927/201/20; застосував статті 42, 80, 129 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновку щодо застосування цієї норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 922/2081/22;

- суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів: роздруківки з електронної пошти відповідача щодо направлення на електронну пошту позивача клопотання про долучення доказів витрат (з додатками) та безпосередньо докази судових витрат.

18 та 19 листопада 2024 року до Верховного Суду від скаржника надійшли додаткові пояснення щодо касаційної скарги та клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового рішення.

4. Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ № 922/1964/21).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, під час розгляду справи, відповідач у своїй апеляційній скарзі на додаткове рішення зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції становлять витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до поданої відповідачем заяви про стягнення витрат на правничу допомогу останній просить суд стягнути з позивача 11 200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції при розгляді справи № 759/4401/20, Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Верховинна, 41" надано: договір про надання правничої допомоги від 29.11.2022 № 29/11-22; додаткову угоду від 06.01.2023 № 2 до договору про надання правничої допомоги від 29.11.2022 № 29/11-22; детальний розрахунок витрат на суму 11 200,00 грн; рахунок № INV-000049 від 08.11.2023; акт виконаних робіт № INV-000049 від 08.11.2023 до договору № 29/11-22 від 29.11.2022 на суму 7 200,00 грн; платіжну інструкцію №954 від 16.11.2023; рахунок №-000090 від 22.04.2024; акт наданих послуг № INV -000090 від 22.04.2024 на суму 4 000,00 грн; платіжну інструкцію № 1026 від 23.04.2024.

Зазначені докази понесення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції були подані відповідачем як разом із клопотанням про долучення до справи доказів витрат на правничу допомогу від 23.04.2024, так і разом із заявою про ухвалення додаткового рішення від 29.04.2024.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що відповідно до умов укладеного між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Верховинна, 41" (надалі - Замовник, Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Вербицький та партнери" (надалі - Виконавець, Адвокатське об`єднання) договору про надання правничої допомоги від 29.11.2022 № 29/11-22, Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання зобов`язується надати йому юридичні послуги та правничу допомогу в особі та на умовах передбачених цим договором, а Замовник зі своєї сторони зобов`язується прийняти зазначені послуги й оплатити їх.

Відповідно до пункту 1.2 договору про надання правничої допомоги від 29.11.2022 № 29/11-22 безпосередній перелік послуг, що надаються у той чи інший період, їх об`єм та особливості оплати, визначаються сторонами у додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємними частинами.

Порядок оплати послуг визначено розділом 6 договору про надання правничої допомоги від 29.11.2022 № 29/11-22, умовами якого сторони погодили, що за надання послуг, передбачених даним договором, Замовник сплачує Виконавцю гонорар (винагороду) (пункту 6.1 договору). Розмір гонорару (винагороди) визначається сторонами у додаткових угодах до цього договору (пункт 6.2 договору). Замовник оплачує послуги Виконавця на підставі додаткових угод за цим договором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця в строк, що зазначається у відповідній додатковій угоді. Оплата здійснюється банківським переказом коштів (пункт 6.3 договору). Ціна цього договору складає суму винагороди (гонорару) за його виконання Виконавцем, що буде здійснена фактично Замовником протягом строку його дії (пункт 6.4 договору).

Додатковою угодою від 06.01.2023 № 2 до договору про надання правничої допомоги від 29.11.2022 № 29/11-22 сторони погодили, що даною угодою Виконавець зобов`язується надати Замовнику правничу допомогу, що полягає в представленні інтересів Замовника у Господарському суді міста Києва та Північному апеляційному господарському суді у справі № 759/4401/20, та визначено перелік послуг, їх вартість за годину, та їх вартість.

У пункті 2 додаткової угоди від 06.01.2023 № 2 до договору про надання правничої допомоги від 29.11.2022 № 29/11-22 сторони дійшли згоди визначити розмір винагороди за цією угодою в розмірі фактично виконаних послуг згідно з актами прийому-передачі наданих послуг.

Загальна вартість наданих послуг становить 11 200,00 грн, визначена в акті виконаних робіт № INV-000049 від 08.11.2023 та в акті надання послуг № INV -000090 від 22.04.2024.

Відповідно до зазначених актів Клієнт від Виконавця прийняв такі послуги:

- підготовка і подання до Північного апеляційного господарського суду апеляційної скарги на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі №759/4401/20, кількість годин 1,40, ставка 1 500,00 грн, всього 2 100,00 грн;

- ознайомлення з матеріалами справи № 759/4401/20 у Північному апеляційному господарському суді, кількість годин 1,00, ставка 1 000,00 грн, всього 1000,00 грн;

- участь у судовому засіданні 08.11.2023 в Північному апеляційному господарському суді у справі № 759/4401/20, кількість годин 1,00, ставка 2 000,00 грн, всього 2 000,00 грн;

- підготовка і подання до Північного апеляційного господарського суду письмових пояснень на апеляційні скарги, клопотання про витребування доказів та додаткові пояснення ОСОБА_1 у справі № 759/4401/20, кількість годин 1,40, ставка 1 500,00 грн, всього 2 100,00 грн;

- участь у судовому засіданні 19.03.2024 в Північному апеляційному господарському суді у справі № 759/4401/20, кількість годин 1,00, ставка 2 000,00 грн, всього 2 000,00 грн;

- участь у судовому засіданні 23.04.2024 в Північному апеляційному господарському суді у справі № 759/4401/20, кількість годин 1,00, ставка 2 000,00 грн, всього 2 000,00 грн.

Заперечуючи проти заяви відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу позивач, зокрема, зазначав, що: потрібно дослідити як доказ у справі протокол судового засідання Північного апеляційного господарського суду, яке відбулося 23.04.2024, яке підтвердить неподання відповідачем у встановлені законом строки (до закінчення судових дебатів) заяви про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; потрібно залишити без розгляду судом неналежні докази, що подані відповідачем з порушенням встановленого законом строку; необхідно зменшити до нуля розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами; відмовити в прийнятті додаткового рішення за клопотанням представника відповідача, адвоката Вербицького Володимира Володимировича.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ № 922/1964/21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка стверджує про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування щодо невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Суд апеляційної інстанції дослідивши надані відповідачем докази, якими підтверджується понесення витрат на професійну правничу допомогу встановив, що:

- включення до акта виконаних робіт таких послуг як "підготовка і подання до Північного апеляційного господарського суду апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023" вартістю 2 100,00 грн, є безпідставним, оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 було відмовлено в задоволенні апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення, а тому зазначені витрати на послуги адвоката в розмірі 2 100,00 грн не підлягають стягненню з позивача;

- включення до акта виконаних робіт таких послуг як "підготовка і подання до Північного апеляційного господарського суду письмових пояснень на апеляційні скарги, клопотання про витребування доказів та додаткові пояснення ОСОБА_1." вартістю 2 100,00 грн, є безпідставним, оскільки відповідні пояснення в матеріалах справи відсутні та судом не реєструвались, а тому зазначені послуги правничої допомоги є недоведеними та задоволенню не підлягають;

- включення до акта виконаних робіт та акта наданих послуг таких послуг як "ознайомлення з матеріалами справи та участь у 3 судових засіданнях" вартістю 7 000,00 грн є доведеними, документально підтвердженими, та обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції дослідивши надані відповідачем докази, якими підтверджується понесення витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши, що заявлені ним до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 11 200, 00 грн не відповідають критеріям розумності, реальності щодо предмета спору у даній справі, дійшов висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з позивача на користь відповідача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За положеннями частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Отже, наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України, та крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 927/201/20, на яку посилається скаржник.

При цьому у вказаній справі № 927/201/20 судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що третя особа разом із першою заявою по суті спору не подала ані договору про надання правничої допомоги, ані попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, зокрема, і витрат на професійну правничу допомогу. Також не подала жодного письмового клопотання або заяви щодо розміру її витрат на професійну правничу допомогу. Вказані обставини стали підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат на підставі частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на вказані обставини Верховний Суд постановою від 10.06.2021 у справі № 927/201/20 залишив без змін додаткове рішення господарського суду Чернігівської області від 05.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 у справі № 927/201/20.

До того ж у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 927/201/20 відсутні висновки щодо застосування частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, у даній справі № 759/4401/20 відповідачем виконано вимоги частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, та із першою заявою по суті (своїй апеляційній скарзі) заявлено про орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у Північному апеляційному господарському суді, який становить 5 000,00 грн, і що детальний розрахунок витрат з доказами буде наданий під час розгляду справи.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність спірних процесуальних правовідносин у справі, що розглядається, та у справі № 927/201/20, на постанову Верховного Суду в якій посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції.

Також Суд відхиляє посилання скаржника на неврахування апеляційним господарським судом висновків щодо застосування статті 126 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19, з огляду на неподібність спірних процесуальних правовідносин у справі, що розглядається, та у справі № 754/8750/19.

Так у постанові від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19 Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками судів та додатково наголосила, що витрати на ознайомлення з апеляційними скаргами не можуть бути враховані під час розподілу судових витрат, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки відзивів на апеляційні скарги, поданих до апеляційного суду.

Натомість у даній справі № 759/4401/20 відповідачу не надавалась послуга з підготовки відзиву на апеляційні скарги, тому витрати на ознайомлення з матеріалами справи (всіх матеріалів справи), у тому числі заяв, поданих позивачем до суду апеляційної інстанції, судом апеляційної інстанції обґрунтовано визнано доведеними, документально підтвердженими, та обґрунтованими.

Суд також відхиляє аргументи скаржника на неврахування апеляційним господарським судом висновків щодо застосування статей 42, 80, 129 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постанові Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 922/2081/22, та доводів щодо встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, з огляду на таке.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2024 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі № 759/4401/20 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Верховинна, 41" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі № 759/4401/20 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі № 759/4401/20 залишено без змін.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

У статті 116 Господарського процесуального кодексу України визначено початок і закінчення процесуальних строків.

Так, згідно з частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, враховуючи зазначені норми процесуального права та дату ухвалення судом апеляційної інстанції постанови - 23.04.2024 (вівторок), останнім днем подання до суду апеляційної інстанції доказів понесення судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі, витрат на правничу допомогу, був понеділок - 29.04.2024 (перший робочий день після вихідного).

Відповідно до частин 5, 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з пунктом 16 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення), процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (пункт 26 Положення).

Відповідно до пункту 28 Положення дата та час підписання документа в Електронному суді, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню.

Документи, що надійшли через Електронний суд, реєструються судами, іншими органами та установами в системі правосуддя в день їх надходження упродовж робочого дня або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час, за загальними правилами реєстрації вхідної кореспонденції, визначеними Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та відповідними інструкціями з діловодства в судах чи в інших органах та установах у системі правосуддя (пункт 39 Положення).

Відправлення документа заявником та його отримання судом не обов`язково є одномоментною подією та може не збігатися у часі; і для правильного обрахування строку визначальним є саме момент відправлення відповідного документа заявником за допомогою електронних засобів. Ототожнення понять «час реєстрації» та «час подання процесуальних документів» є необґрунтованим.

Отже, у вирішенні процесуального питання - встановлення дати (часу) подання (пред`явлення) заяви (скарги) до суду потрібно враховувати, коли саме таку скаргу подав заявник, а не коли її було отримано та зареєстровано судом.

Така права позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.10.2024 у справі № 920/210/24, від 04.07.2024 у справі № 908/3274/23, від 25.06.2024 у справі № 908/3274/23, від 29.11.2023 у справі № 227/477/21.

Із матеріалів справи вбачається, що заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 759/4401/20, надану в суді апеляційної інстанції, була подана представником Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Верховинна, 41" - адвокатом Вербицьким Володимиром Володимировичем через електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІКС до суду апеляційної інстанції саме 29.04.2024 (т. 5, а.с. 190), про що свідчить відмітка на такій заяві - «Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.04.2024».

Те, що така заява із додатками була зареєстрована канцелярію апеляційного господарського суду 30.04.2024 не відміняє момент відправлення відповідного документа заявником за допомогою електронних засобів.

Тобто, відповідна заява відповідача та докази були подані у порядку та у строки визначені Господарським процесуальним кодексом України.

При цьому, Суд зауважує, що докази понесення відповідачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, подані 23.04.2024 разом із клопотанням про долучення до справи доказів витрат на правничу допомогу, та подані 29.04.2024 разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, є ідентичними.

Також Суд звертає увагу на те, що одним із додатків до вказаної заяви про ухвалення додаткового рішення від 29.04.2024 є докази надсилання такої заяви і доказів позивачу, яким є копія опису вкладення до цінного листа АТ "Укрпошта" (поштове відправлення від 29.04.2024 № 0315081191329) (т. 5, а.с. 191). Вказаним підтверджується належне (у паперовій формі листом з описом вкладення) направлення позивачу як самої заяви про ухвалення додаткового рішення, так і доказів понесення відповідних судових витрат.

Вказані обставини спростовують твердження позивача про те, що відповідні заява та докази понесення відповідачем витрат на правову допомогу були надіслані позивачу з порушення приписів статей 42, 80, 129 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, Суд зазначає, що скаржником не доводено порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що додаткова постанова суду апеляційної інстанції ухвалена по суті правильно, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 у справі № 759/4401/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді С.В. Бакуліна

І.Д. Кондратова