Постанова

від 05.07.2024 по справі 2-24/11

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2024 року

м.Черкаси

Справа № 2-24/11Провадження № 22-ц/821/975/24категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Василенко Л.І.,

суддів: Карпенко О.В., Новікова О.М.,

секретаря Винник І.М.,

учасники справи:

скаржник ОСОБА_1 ,

стягувач Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»,

суб`єкт оскарження Другий відділ державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чакалова Адоніса Костянтиновича на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у знятті арешту,-

в с т а н о в и в :

11квітня 2024року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Чакалова А.К. звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з вказаною скаргою.

В обгрунтування скарги зазначив, що рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 30.07.2015 у цивільній справі №2-24/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованість за кредитним договором та судовий збір на загальну суму 297 985,12 грн.

У грудні 2023 року скаржнику стало відомо під час відчуження квартири, що на все його нерухоме майно в межах суми боргу 327 853,63 грн накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження серія та номер 48587987, виданий 21.09.2015 Центральним ВДВС Черкаського МУЮ.

Звернувшись до Другого ВДВС у місті Черкаси представник ОСОБА_1 отримав відповідь, що виконавче провадження № 48587987 про стягнення з скаржника на користь ПАТ «Райффайзеи Банк Аваль» боргу в сумі 297 985,12 грн було завершене згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» 30.10.2018 та повернуто стягувачу, на даний час виконавче провадження знищено.

25.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до Другого ВДВС у місті Черкаси із заявою про зняття арешту з майна, на яку останньому було повідомлено, що вказане виконавче провадження знищено.

08.01.2024 представник ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця. Постановою Черкаського апеляційного суду від 12.03.2024 вказану скаргу залишено без задоволення.

26.02.2024 ОСОБА_1 отримав від АТ «Райффайзен Банк» довідку про відсутність невиконаних зобов`язань та заборгованості перед Банком, та 22.03.2024 подав до ДВС заяву про зняття арешту з майна.

08.04.2024 від ДВС надійшла відповідь, в якій в знятті арешту було відмовлено.

Скаржник із такою відмовою не погоджується, вважає її не законною, оскільки заборгованість перед Банком погашена повністю, та наявні всі підстави для зняття з майна арешту.

На підставінаведеного,скаржник проситьсуд поновити строкдля подачіскарги,як пропущенийз поважнихпричин,оскільки він не був обізнаний з існуванням виконавчого провадження. Скасувати арештнакладений навсе нерухомемайно вмежах сумиборгу 327853,63грн зборжника ОСОБА_1 ,який бувнакладений згідноухвали Черкаськогорайонного судуЧеркаської областівід 05.02.2024№2-24/11,що скасованоарешт нерухомогомайна боржникаРНО 11754374,на якенакладено арештзгідно постановивід 21.09.2015№48587987старшого державноговиконавця ЦентральногоВДВС Черкаськогоміського управлінняюстиції РоскошноїЯ.І.та вподальшому ухвалоюЧеркаського апеляційногосуду від12.03.2023№2-24/11,що набралазаконної сили12.03.2024,скасовано ухвалуЧеркаського районногосуду Черкаськоїобласті від05.02.2024№2-24/11,обтяження N?54166307(спеціальнийрозділ)від 18.03.2024;зобов?язати Другийвідділ ДВСу містіЧеркаси Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ)вчинити діїщодо реєстраціїприпинення обтяженняна всенерухоме майнов межахсуми боргу327853,63грн зборжника фізичноїособи ОСОБА_1 шляхомвнесення доДержавного реєструречових правна нерухомемайно записупро припиненняобтяження №54166307(спеціальнийрозділ)від 18.03.2024.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2024 року скаргу залишено без задоволення.

Ухвала мотивована тим, що при здійсненні виконавчого провадження у державного виконавця були відсутні підстави для зняття арешту, адже вказаний закон не передбачав у нього обов?язку зняти арешт з майна боржника у разі повернення без виконання виконавчого листа через відсутність майна у боржника, про що безпідставно зазначає скаржник.

Крім того, скаржником не доведено відсутність у нього заборгованості, що виникла на підставі рішення Апеляційного суду Черкаської області від 30.07.2015, оскільки відсутність заборгованості у останнього перед АТ «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджено відповідною довідкою, не свідчить про відсутність заборгованості за вказаним виконавчим провадженням перед іншими особами, оскільки останнім даний борг міг бути переуступлений іншій особі шляхом відступлення права вимоги, укладення договору факторингу, тощо.

За таких обставин суд дійшов висновку, що скарга на бездіяльність державного виконавця задоволенню не підлягає.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Чакалов А.К., вважаючи, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування висновку щодо застосування норми у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, внаслідок неправильності установлення обставин, які мають значення для справи, неправильного дослідження, оцінки доказів та не вірного їх визначення для даних правовідносин, просить ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2024 року скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_1

Мотивація скарги зводиться до того, що судом не враховано висновки Верховного Суду викладені у постановах від 07 липня 2021 року у справі №2-356/12, від 03 листопада 2021 року у справі №161/14034/20, від 21 грудня 2021 року у справі №645/6694/15-ц, від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09, згідно яких наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Також судом не вірно встановлені фактичні обставини справи та незаконно не взято до уваги довідку № 134К16/26-07 від 26.02.2024, в якій стягувач повідомляє боржника про відсутність невиконаних зобов`язань та заборгованості перед АТ «Райффайзен Банк».

Звертає увагу апеляційного суду на те, що ОСОБА_1 , який був боржником у виконавчому провадженні, позбавлений іншого способу захисту свого права на мирне володіння майном, аніж оскарження дій виконавця щодо незняття арешту із належного йому майна.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до п. 27 ч. 1 ст.353ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема, розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Частиною 1 ст.367ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи,перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до наступних висновків.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду, яка у відповідності до ст.258ЦПК України є видом судових рішень, не відповідає приведеним вимогам закону.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 27.08.2015 постановою державного виконавця Центрального ВДВС у місті Черкаси Черкаського МУЮ ВП № 48587987 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/707/35/15 від 12.08.2015, виданого Черкаським районним судом, в якому вказано про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 015/02-2/1038-08 від 09.09.2008 у розмірі 297 355,12 грн та судового збору у розмірі 650 грн.

21.09.2015 постановою державного виконавця Центрального ВДВС у місті Черкаси Черкаського МУЮ у виконавчому провадженні № 48587987 накладено арешт на майно боржника в межах суми боргу 327 853,63 грн та заборону його відчуження.

13.10.2017 постановою головного державного виконавця Центрального ВДВС у місті Черкаси ГТУ юстиції у Черкаській області у ВП № 48587987 передано виконавче провадження № 48587987 до Придніпровського ВДВС у місті Черкаси.

30.10.2018 старшим державним виконавцем Придніпровського ВДВС у місті Черкаси ГТУ юстиції у Черкаській області у ВП № 48587987 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до листа №39774/26.25-47/170758 від 29.12.2023, Другий ВДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив представника ОСОБА_1 , що ВП № 48587987 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу в сумі 297 985,12 грн, яке перебувало на виконанні у Придніпровському ВДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знищено. Вказане виконавче провадження було завершене згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 370794649 від 21.03.2024 квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 .. Крім того, 21.09.2015 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 48587987 зареєстровано арешт нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , в межах суми боргу 327 853,63 грн.

22.03.2024 представник ОСОБА_1 адвокат Чкалов А.К. звернувся до Другого ВДВС у місті Черкаси із заявою про зняття арешту з майна.

Згідно відповіді Другого ВДВС у місті Черкаси № 5944/26.21-43/54104 від 05.04.2024, відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника та запропоновано боржнику сплатити суму боргу.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 05.20.2024, скаргу ОСОБА_2 задоволено: визнано неправомірною бездіяльність Другого ВДВС у місті Черкаси щодо не зняття арешту з усього нерухомого майна в межах суми боргу 327 853,63 грн з боржника ОСОБА_1 ; зобов`язано уповноважену особа Другого ВДВС у місті Черкаси зняти скасувати арешт, накладений на все нерухоме майно, накладений постановою ДВС про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер 48587987 від 21.09.2015, обтяження № 11754374 (спеціальний розділ) від 26.10.2015 та зобов`язано Другий ВДВС у місті Черкаси вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження на все нерухоме майно шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження № 11754374 (спеціальний розділ) від 26.10.2015.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 12.03.2024 вказану ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 05.20.2024 скасовано, скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Зветраючись до суду із даною скаргою, заявник посилався на неправомірність дій державної виконавчої служби, які полягають у не скасуванні арешту на майно боржника за відсутності заборгованості перед стягувачем.

Згідно довідки № В4К16/26-07 від 26.02.2024, виданої начальником відділення: Третє міське відділення (м. Черкаси) ОСОБА_3 , 17.10.2022 АТ «Райффайзен Банк» відкрито картковий рахунок фізичної особи № НОМЕР_1 в НОМЕР_2 та до вказаного рахунку випущено платіжну карту Mastercard Wishcard № НОМЕР_3 термін дії до 31.01.2026. Станом на 26.02.2024 залишок коштів на рахунку № НОМЕР_1 складає 11711,44 грн, АТ «Райффайзен Банк» підтверджує, що ОСОБА_1 не має невиконаних зобов`язань перед Банком по рахунку № НОМЕР_1 . Інших заборгованостей у ОСОБА_1 перед Райффайзен Банк немає.

Згідно з частиною першою статті4ЦПКУкраїни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною другою статті19Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею129Конституції Україниоднією із засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею18ЦПКУкраїни визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад, зокрема, верховенства права, справедливості, неупередженості та об`єктивності, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Статтею447ЦПКУкраїни передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті448ЦПКУкраїни скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбаченихпунктами 1,3,4,6частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбаченихпунктами 1,2,4,6,9(крім випадку, передбаченогочастиною дев`ятоюстатті 27 цього Закону),11,14і15частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставамидля зняттявиконавцем арештуз усьогомайна (коштів)боржника абойого частиниє:1)отримання виконавцемдокументального підтвердження,що рахунокборжника маєспеціальний режимвикористання та/абозвернення стягненняна такікошти забороненозаконом; 2)надходження нарахунок органудержавної виконавчоїслужби,рахунок приватноговиконавця сумикоштів,стягнених зборжника (утому числівід реалізаціїмайна боржника),необхідної длязадоволення вимогусіх стягувачів,стягнення виконавчогозбору,витрат виконавчогопровадження таштрафів,накладених наборжника; 3)отримання виконавцемдокументів,що підтверджуютьпро повнийрозрахунок запридбане майнона електроннихторгах; 4)наявність письмовоговисновку експерта,суб`єкта оціночноїдіяльності -суб`єкта господарюваннящодо неможливостічи недоцільностіреалізації арештованогомайна боржникау зв`язкуіз значнимступенем йогозношення,пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного участині шостійстатті 61цього Закону,письмової заявистягувача пройого бажаннязалишити засобою нереалізованемайно; 6)отримання виконавцемсудового рішенняпро скасуваннязаходів забезпеченняпозову; 7)погашення заборгованостііз сплатиперіодичних платежів,якщо виконаннярішення можебути забезпеченов іншийспосіб,ніж зверненнястягнення намайно боржника; 8)отримання виконавцемдокументального підтвердженнянаявності наодному чикількох рахункахборжника коштів,достатніх длявиконання рішенняпро забезпеченняпозову; 9) підстави, передбаченіпунктом 1-2розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21).

Як вбачається із матеріалів справи, на момент повернення виконавчого листа стягувачу (30.10.2018) у державного виконавця були відсутні передбачені Законом підстави для зняття арешту з майна боржника, оскільки повернення виконавчого листа з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», не позбавляло стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Так як виконавчий лист повернуто стягувачу 30.10.2018, відповідно повторно пред`явити його до виконання стягувач мав право у строк до 30.10.2021.

Арешт на майно божника було накладено у межах виконавчого провадження № 48587987, в межах суми боргу 327853,63 грн та заборону його відчуження, виконавчий лист у якому повернуто стягувачу 30.10.2018.

Станом на день звернення представника ОСОБА_1 адвоката Чакалова А.К. до державної виконавчої служби із заявою про скасування арешту (22.03.2024) виконавчий лист № 2/707/35/15 про стягнення із ОСОБА_1 боргу на користь АТ «Раффайзен Банк» у виконавчому провадженні№48587987, на виконанні в органах ДВС не перебував.

Стягувач АТ «Райффайзен Банк» до органів виконавчої служби протягом встановленого законодавством строку для пред`явлення виконавчого листа повтороно до примусового виконання, після повернення виконавчого листа ( 30.10.2018), не звертався.

Водночас згідно довідки № В4К16/26-07 від 26.02.2024, виданої начальником відділення: Третє міське відділення (м. Черкаси) Слюсаренко І.В., вбачається, що АТ «Райффайзен Банк» підтверджує, що ОСОБА_1 не має невиконаних зобов`язань перед Банком по рахунку № 2028366200. Інших заборгованостей у ОСОБА_1 перед Райффайзен Банк немає. Оригінал даної довідки був досліджений в суді апеляційної інстанції.

Отже, на час зверення із заявою до органів державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту з майна, претензій у стягувача АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 не має.

На переконання апеляційного суду, застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у знятті арешту, суд першої інстанції виходив із того, що скаржником не доведено відсутність у нього заборгвоаності, що виникла на підставі рішення Апеляційного суду Черкаської області від 30.07.2015, оскільки відсутність заборгованості у останнього перед АТ «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджено відповідною довідкою, не свідчить про відсутність заборгованості за вказаним виконавчим провадженням перед іншими особами, оскільки останнім даний борг міг бути переуступлений іншій собі шляхом відступлення права вимоги, укладення договору факторингу, тощо.

Водночас колегія суддів враховує те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження, а також за наявності відомостей про відсутність заборгованості у ОСОБА_1 перед АТ «Раффайзен Банк», є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Посилання суду, що даний договір міг бути переуступлений іншій особі шляхом відступлення права вимоги, укладення договору факторингу, тощо, не є підставою для відмови у задоволенні скарги, оскільки протягом тривалого часу з моменту повернення виконавчого листа (30.10.2018) по час звернення до суду із скаргою (11.04.2024), ані Банком АТ «Райффайзен Банк», ані іншою юридичною особою не вчинялись дії щодо виконання рішення суду та не звертались до суду із заявами про заміну сторони виконавчого провадження № 48587987, тому висновки суду в цій частині є передчасними.

На підставі зазначеного колегія суддів дійшла висновку про те, що незняття ДВС арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання ДВС зняти арешт з майна боржника.

За таких обставин, враховуючи відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, висновок суду першої інстанцій про відсутність правових підстав для визнання бездіяльності виконавчої служби щодо незняття арешту з майна заявника, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, є помилковим, підлягає до скасуванню, а скарга ОСОБА_1 до частковогозадоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи скаргу по суті, суд першої інстанції неповно зясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та допустився порушення норм процесуального права, що в силу положень ст. 376 ЦПК України, є підставою для скасування ухвали з постановленням нового судового рішення про поновлення строку на подачу скарги, як пропущеного з поважних причин, оскільки скаржник не був обізнаний з існуванням виконавчого провадження та про часткове задоволення скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційнускаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чакалова Адоніса Костянтиновича - задовольнити частково.

Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2024 року -скасуватита постановити нове судове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у знятті арешту задовольнити частково.

Поновити скаржнику ОСОБА_1 строк для подачі скарги.

Зобов`язати Другий відділ державної виконавчоїслужби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати (зняти) арешт, накладений на все нерухоме майно в межах суми боргу 327853,63, з боржника фізичної особи ОСОБА_1 , шляхом внесення до Державного реєстру речови прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження №54166307 від 18.03.2024.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 08 липня 2024 року.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді: О.В. Карпенко

О.М. Новіков