Ухвала

від 18.06.2024 по справі 497/766/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/971/24

Справа № 497/766/24 1-кс/497/456/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 27 травня 2024 року про застосування до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024162270000193 від 27 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення

Ухвалою слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 27 травня 2024 року було задоволено клопотання старшого слідчого CВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_9 та до ОСОБА_8 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком до 27 червня 2024 року, в межах строку досудового розслідування.

В якості альтернативного запобіжного заходу визначена застава в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 200 грн. та у разі внесення застави на підозрювану покладені обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за першою вимогою на виклики до слідчого, прокурора, здійснюючих досудове розслідування та суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- не відлучатися за із населеного пункту, в якому вона зареєстрована і проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування зі свідками та підозрюваною ОСОБА_10 у даному кримінальному провадженні;

Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави до 27 червня 2024 року.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що слідчий суддя безпідставно застосував до ОСОБА_8 винятковий запобіжний захід, і не врахував при цьому, що вона раніше не судима, є інвалідом 2 групи, на даний час хворіє онкологією 4 ступеню та потребує постійної медичної допомоги, яку не має можливості отримувати в умовах слідчого ізолятору.

Підозрювана має постійне місце проживання в м. Ізмаїл, а отже до неї можливо і необхідно застосувати запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту.

Прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Позиції учасників апеляційного розгляду

Захисник ОСОБА_7 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржену ухвалу слідчого судді без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Мотиви апеляційного суду

Згідно з вимогами ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Слід зазначити, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суддя-доповідач апеляційного суду вважає за необхідне застосувати Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи

Згідно з приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з положеннями ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.176 цього Кодексу.

Апеляційний суд приймає до уваги висновки слідчого судді про те, що 22.05.2024 року о 16:40годині ОСОБА_8 вручено повідомлення про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри за ч.ч.2, 3 ст.307 КК України (а.с.123-131), оскільки орган досудового розслідування отримав висновки Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України щодо вилученої речовини у обох обвинувачених, що має суттєве значення для обґрунтованості підозри (а.с.71-100).

В обґрунтування нової підозри та зміну раніше повідомленої підозри за ч.ч.2, 3 ст.307 КК України орган досудового розслідування посилається на зібрані докази, а саме:

-протокол огляду мобільного телефону, вилученого у ОСОБА_10 ;

-протокол обшуку від 05.04.2024 за місцем мешкання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

-висновок судової експертизи наркотичних засобів № СЕ-19/116- 24/6862-НЗПРАП;

-висновок судової експертизи наркотичних засобів № СЕ-19/116- 24/6846-НЗПРАП;

-висновок судової експертизи наркотичних засобів № СЕ-19/116- 24/6795-НЗПРАП;

-висновок судової експертизи наркотичних засобів № СЕ-19/116- 24/6797-НЗПРАП;

-висновок судової експертизи наркотичних засобів № СЕ-19/116- 24/6796-НЗПРАП;

-висновок судової експертизи наркотичних засобів № СЕ-19/116- 24/6858-НЗПРАП;

-інші матеріали кримінального провадження в сукупності.

Апеляційний суд зазначає, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства", зазначив що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування зазначені докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено та стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено.

У справі «Ферарі-Браво проти Італії», ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою».

Ураховуючи наведене, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.

Апеляційний суд також погоджується із висновком слідчого судді про те, що підозрювана ОСОБА_8 проживає неподалік від кордону, добре обізнана у розташовані пунктів пропуску та специфіки їх діяльності та може вдатись до переховування.

Таким чином, ураховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі доведеності її вини, існує ризик того, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути кримінальної відповідальності.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Разом з тим, апеляційний суд приймає до уваги те, що ОСОБА_8 офіційно ніде не працює, корисною працею не займається, соціальні зв`язки за місцем проживання, які могли б гарантувати належне виконання нею своїх процесуальних обов`язків, відсутні, оскільки в даному випадку не стали необхідним стримуючим фактором, та не зупинили останню перед вчиненням неправомірних дій.

Стан здоров`я наявний у ОСОБА_8 не може бути підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки знаючи про свою хворобу, ОСОБА_8 вчиняла протиправні дії. А у подальшому маючи потребу у проведенні дорого вартісного лікування, та не маючи будь-яких доходів, є вірогідність, що остання продовжить вчинення інших кримінальних правопорушень.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що з відкритих матеріалів ОСОБА_8 , що обґрунтовували клопотання про продовження відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стало відомо про свідків, що підтверджують її провину у вчиненні інкримінованого їй діяння, іншу підозрювану, яка дає викривальні покази, а тому залишається ризик незаконного впливу на них з її боку, у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків та іншу підозрювану, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Вищенаведене в сукупності з встановленими ризиками свідчить про те, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим слідчим ризикам та не дозволить контролювати місце перебування ОСОБА_8 , яка у випадку застосування до неї більш м`якого запобіжного заходу цілком ймовірно може вдатись до спроб зникнути з поля зору правоохоронного органу.

Обставини, передбачені ч.2 ст.183 КПК України, які могли бути перешкодою для застосування відносно підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановлені не були.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про недоведеність існування ризиків, які передбачають необхідність продовження до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.

Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що на теперішній час існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, та на підставі повного та всебічного дослідження всіх обставин провадження дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування до ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Також, у своїй апеляційній захисник посилався на незадовільний стан здоров`я ОСОБА_8 , як підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Апеляційний суд не може погодитися з вказаними доводами сторони захисту, з огляду на таке.

Так, згідно доданих до апеляційної скарги медичних документів, ОСОБА_8 є інвалідом 2 групи та хворіє онкологією.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що, згідно пункту 2 глави 2 розділу X Наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» від 14.06.2019 року № 1769/5, надання ув`язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», статей 8, 107, 116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15 серпня 2014 року №1348/5/572.

Відповідно до пункту 3 глави 2 розділу X зазначеного Наказу, у СІЗО здійснюються медичний контроль за станом здоров`я ув`язнених і засуджених шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров`я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров`я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.

Апеляційний суд зазначає, що надання медичної допомоги, особам взятим під варту здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 10.02.2012 №239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного перелік та керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

Також прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні апеляційного суду повідомив, що підозрювана ОСОБА_8 була етапована з ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» з метою надання їй медичної допомоги у закладі охорони здоров`я і наразі їй надається необхідне лікування.

Таким чином, лікування підозрюваної у разі наявності у неї медичних захворювань можливо в умовах ДУ «Одеській слідчий ізолятор» та не може слугувати підставою неможливості продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В свою чергу апеляційний суд зазначає про те, що захисником не додано до апеляційної скарги доказів того, що медична допомога, яку потребує ОСОБА_8 в умовах лікувального закладу вказаного типу не може бути наданою. Також не надано будь-якої медичної документації щодо критичного стану здоров`я підозрюваної, який би виключав можливість утримання особи під вартою в умовах слідчого ізолятора.

Разом з тим слідчий суддя обґрунтовано врахував, що на момент вчинення протиправних дій ОСОБА_8 вже мала інвалідність, та захворювання на яке наразі посилається, та мала б усвідомлювати негативні наслідки своєї протиправної діяльності, однак наявний стан її здоров`я не зупинив останню.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що відповідно до вимог п.2) ч.5 ст.182 КПК України, передбачає визначення застави від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя з урахуванням положень п.2) ч.5 ст.182 КПК України, особи підозрюваної, обставин злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , обґрунтовано визначив заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 200 гривень, оскільки саме такий розмір застави, у разі його внесення, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, зможе забезпечити її належну процесуальну поведінку та запобігти заявленим у клопотанні слідчого ризикам.

Щодо інших доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про незаконність оскарженої ухвали слідчого судді апеляційний суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

НОМЕР_1 ) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

За таких обставин, доводи захисника ОСОБА_7 про наявність підстав для застосування до ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу є необґрунтованими, а слідчий суддя дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не виявив перешкод для застосування такого запобіжного заходу, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, а визначений розмір застави є необхідним та достатнім для забезпечення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Частиною 3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , у зв`язку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржену ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 532 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 27 травня 2024 року, якою до ОСОБА_8 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 27 червня 2024 року, в межах строку досудового розслідування, із визначенням розміру застави залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4